Газета «Новости медицины и фармации» 18 (292) 2009

Вельмишановний
Володимире Михайловичу,
Шановні народні депутати!

Перед тим, як розпочати свій виступ, хотів би нагадати: закони епідеміології не мають нічого спільного з законами політики, вірусам байдуже, яка політична сила при владі, а хвороби не лікуються критикою опозиції.

Сподіваюсь, що сьогодні ми будемо говорити не про політику, а дамо суспільству чіткі сигнали про те, що держава здатна протистояти таким викликам, як епідемія.

Тепер безпосередньо щодо ситуації з захворюваністю на грип А/H1N1.

Нагадаю, 11 червня 2009 року ВООЗ оголосила 6­ту фазу пандемії грипу А/H1N1. Це означає, що вірус викликав тривалі спалахи грипу серед населення щонайменше в двох країнах одного регіону ВООЗ та одній країні іншого регіону.

На сьогодні в світі зареєстровано більше 440 тис. лабораторно підтверджених випадків на грип А/H1N1 Каліфорнія, з них майже 5,5 тисяч закінчились смертю пацієнтів. Звертаю вашу увагу на той факт, що підтверджені лабораторно випадки не є 100% перевіркою всіх хворих, а є лише вибіркою, яка застосовується в епідеміології як метод.

Більше ніж у 90 країнах зареєстровано смертельні випадки, найбільша кількість смертельних випадків, станом на жовтень 2009 р. зареєстрована у Бразилії — 899, США — 593, Аргентині — 538, Індії — 315, Мексиці — 231.

Станом на 22­гу годину 3 листопада в Україні на грип та ГРВІ зареєстровано
255 тис 516 хворих, 71 особа померла, з них дорослих — 66, 3 дітей, 2 вагітних. Найбільш складна ситуація залишається в Львівській, Івано­Франківській, Тернопільській областях.

Чим грип A (H1N1) відрізняється від інших типів грипу? Наголошую — за клінічними ознаками нічим не відрізняється. Їх симптоми однакові і схожі на будь­яку застуду, ГРВІ. За своєю сутністю відрізняється тим, що ні в кого немає до нього імунітету, оскільки вірус абсолютно новий, до кінця не вивчений, ніхто не знає за рахунок чого погіршується клініка, і як з цим боротися.

Хочу звернути увагу, що незвичний він і тим, що лікувати його почали влітку, важких форм захворювання було мало. Відтак досвіду в лікуванні таких хворих у світі теж недостатньо.

Характерною ознакою захворювання є стрімкий розвиток важких випадків, які проявляються у вигляді миттєвої пневмонії, коли люди помирають до п’ятої доби, або коли люди помирають на 7–8­му добу від пневмонії з нашаруванням бактеріальної інфекції.

Чи є ситуація в Україні виняткова? Підкреслюю — ні! Глобальна статистика свідчить, що у світі одна третина припадає на смерті від пневмоній, ускладнених бактеріальною інфекцією, та дві третини — на смерті від вірусних пневмоній. Такі хворі дуже важко піддаються реанімації, їм складно вибрати режим штучної вентиляції легенів, вони потребують багато уваги в реанімаційному відділенні як від лікарів, так і від медсестер.

Дуже часто мене запитують: як може простий дільничний лікар визначити — чи це звичайна застуда, чи каліфорнійський грип?

Наголошую — лікар і не повинен це робити. В державі чітко визначена епідсируація, вірус A/H1N1 циркулює по території України і не потрібно щоразу підтверджувати це знову і знову. Цієї осені традиційно присутні кілька вірусів, але фіксується переважно два типи — звичайний сезонний тип А та каліфорнійський A/H1N1. Кожен з цих типів може викликати досить важкі ускладнення. Тому лікар не повинен намагатися їх розрізняти, він повинен орієнтуватися за чіткими клінічними проявами у хворого. Якщо хворий не має важких симптомів, він лікується вдома та застосовує стандартні препарати, як при застуді. Якщо важкий (дуже висока температура, біль у грудях, задишка) — терміново госпіталізується.

З досвіду, який ми вже сьогодні маємо, лікарі звертають увагу, що захворювання вражає передусім молоде працездатне населення. Вік більшості померлих становить від 20 до 45 років. На жаль, навіть при тому, що сьогодні люди більш активно звертаються у лікарні по допомогу, смертність є досить високою, ситуація залишається складною. Пояснень цьому немає, у тому числі і у міжнародних фахівців, оскільки немає, як зазначалося раніше, досвіду в медичній практиці.

Характерним є і те, що перебіг захворювань ускладнюється у разі наявності у пацієнта ожиріння, цукрового діабету, захворювань органів дихання, інших важких хронічних захворювань.

На жаль, маємо на сьогодні і випадки ураження вагітних, що призвело до загибелі плоду, а у 2 випадках — і матері.

Як вже зазначалося, вірус швидко розповсюджується територією України. Випадки реєструються у Вінницькій, Хмельницькій, Закарпатській, Рівненській областях. Карантин запроваджено у 9 областях.

Порівняльний аналіз епідситуації в Україні за минулий та 2009 рік свідчить:

На 42­му тижні 2008 року, а це 12–19 жовтня — кількість хворих по Україні становила 45 517 осіб. За цей же період 2009 р. — 45 тисяч 177 осіб.

На 43­му тижні 2008 року, тобто 20–26 жовтня 2008 року — кількість хворих була 42 тис. 713 осіб, а минулого тижня цього року — 48 тисяч 909 осіб.

Як бачимо, проблема сьогодні — не стільки у кількісному зростанні вірусних захворювань, скільки у тому, що медики мають справу з новим вірусом, від якого помирають люди і медицина тут поки що безсила.

Ще раз хочу підкреслити, панове депутати: ситуація дійсно складна, але настрої, які нагнітаються, лише погіршують її.

Тепер щодо дій Міністерства. Я свідомий того, що незалежно від сказаного мною, це піддаватиметься критиці.

Разом з тим, наполягаю:

Перше. Все, що робилося і робиться Урядом, Міністерством охорони здоров’я, спрямоване на утримання ситуації під контролем.

Друге. Міністерство працювало в тісному контакті з міжнародними організаціями, нами виконувались і виконуються всі міжнародні рекомендації.

Третє. Проблеми, з якими зіштовхнулась Україна, не є унікальними, вони є в інших країнах.

Якщо узагальнити все зроблене, то хочу зазначити, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України (від 28 квітня 2009 № 446­р «Про затвердження плану заходів щодо запобігання виникненню серед населення захворювання на свинячий грип») Міністерством охорони здоров’я були розроблені та сьогодні реалізуються відповідні нормативні акти, якими регламентується робота всієї медичної служби. На виділені державою кошти було закуплено обладнання, медикаменти, деззасоби тощо.

Все, що сьогодні виконується, всі протоколи, які створюються чи змінюються, не є якимсь ноу­хау України. Думаю, всім зрозуміло, що існують стандарти епідслужб, правила життєдіяльності в час епідемій, стандарти лікування, багато іншого, що роками застосовується в медичній практиці. Є виклики, на які ми вимушені реагувати в режимі он­лайн, залучати міжнародних колег. І це є нормальна робота.

В Міністерстві є конкретний перелік заходів, що вживалися з моменту створення штабу навесні, та перелік роботи, яка зроблена з моменту ускладнення ситуації. Кого цікавить, будь ласка, приходьте до МОЗ, ми надамо добірку матеріалів. Зараз просто не хочу витрачати на це час.

Разом з тим Міністерство постійно втягують в дискусії, примушуючи виправдовуватись, щось спростувати. Це є політика. Але сьогодні ми не можемо собі дозволити витрачати час на такі речі.

Звертаюся до вас, панове депутати, з проханням: відтермінуйте обвинувальну риторику хоча б на пару тижнів, дайте лікарям спокій для роботи, а потім — ласкаво просимо всі правоохоронні органи на перевірку до міністерства.

Разом з тим хотів би відповісти на питання, які найбільше цікавлять суспільство.

Перше. Наявність ліків та марлевих пов’язок в аптеках. Сьогодні ситуація доведена до абсурду. Хочу нагадати: аптечна мережа не тримала і не триматиме у себе резерву марлевих пов’язок, які використовуються лише сезонно та у випадку надзвичайних ситуацій, як сьогодні. Тому слід свідомо поставитись до того, що можливі збої у поставках при такому ажіотажі. Держава задовольнить найближчим часом цей попит. Адже паніка призвела до того, що люди упаковками скуповували навіть марлеві (а не одноразові) пов’язки.

Щодо препаратів, ситуація схожа. Стандартний перелік ліків, яким ми користуємось з року в рік, громадяни почали масово скуповувати одночасно по всій країні. За день скуповувалось стільки, скільки в минулі роки продавали місяцями. Зрозуміло, що ніяка логістика тут не допоможе. Знову ж таки, хочу заспокоїти громадян: якщо не знайшли препаратів сьогодні, вони з’являться за день­два. Не повірю, щоб у українців не було вдома мінімального запасу ліків, або щоб вам не допомогли сусіди у разі крайньої потреби.

Друге. Ціни на ліки.

Звинувачення безпосередньо Міністерства охорони здоров’я у неконтрольованості цін, є абсолютно безпідставними. Згідно з чинним законодавством таких повноважень у Міністерства немає. Ми можемо лише моніторити ціни на ліки та інформувати громадськість про те, як вони змінилися. Тож всі запитання — до контролюючих органів. До речі, хотів би нагадати, що загалом в Україні налічується більше 23 тисяч аптек, аптечних кіосків та пунктів. З них лише більше 4 тисяч є аптеками державної та комунальної власності. То про який вплив держави на аптечний бізнес взагалі сьогодні можна говорити? Думаю, це тема для розмірковування законотворцям.

Третє. Що відбувається з тест­системами в державі, чи їх вистачає, чи вони нам взагалі потрібні, якщо і так підтверджено наявність вірусу?

Хочу заспокоїти і вас, панове депутати, і громадян. Трирівнева лабораторна діагностика працює в державі, як і раніше, як би її не поливали сьогодні брудом. До речі, мені дуже шкода, що праця багатьох лаборантів, які сумлінно виконують свою роботу у важких умовах, останнім часом незаслужено паплюжиться окремими політиками.

Тест­системи в регіонах використовуються (десь краще, десь гірше) і показують нам результати. Проте ще раз хочу наголосити, адже багато йде інсинуацій навколо цієї теми: ці тест­системи не призначені для того, аби робити аналіз всім без винятку, хто поскаржився на погане самопочуття чи навіть захворів. Аналіз робиться вибірково.

Але тест­-системи обов’язково потрібні, тому що медики мають конролювати циркуляцію вірусу по території України. Вони повинні відслідковувати, від чого помирають люди, від чого потрапляють в реанімацію. Проте робити всім і кожному аналіз ПЦР на грип A/H1N1 недоцільно. Оскільки це дорого та необґрунтовано. Для лікування це не має значення, а для спостереження достатньо за протоколом зробити модуль, по якому буде забиратися певна кількість матеріалу.

Четверте. Забезпеченість хворих препаратом Таміфлю.

Шановні панове депутати, хочу наголосити, що дійсно ніякі препарати, крім осельтамивіра та заномивіра, не довели свою ефективність в лікуванні грипу A/H1N1, але застерігаю всіх ні в якому разі не проводити профілактики препаратами таміфлю та реленза, оскільки їх бездумне вживання призведе до резистентності вірусу і лікувати буде просто нічим. Панове політики, будь ласка, припиніть лякати хворих, що держава не забезпечила їх таміфлю. Ви спонукаєте людей бігти до аптеки і купувати препарат в той час, як вживати його можна лише за призначенням лікаря. Запевняю, що в лікарнях препарат є. Там, де він закінчується чи потрібні додаткові обсяги, Уряд це забезпечить. Якщо десь його не вистачає, то, будь­ласка, повідомляйте нам. У кожного з вас є свій округ, тож допоможіть Міністерству і проконтролюйте, щоб місцева влада вчасно подавала інформацію, щоб слідкувала за кількістю препаратів і працювала на випередження.

П’яте. Сьогодні всіх цікавить куди міністерством витрачені 50 мільйонів, куди будуть витрачатися інші кошти, які зараз виділяються?

Великі це кошти, чи малі — питання спірне, враховуючи суми, які інші країни світу виділяли на подолання епідемії. Наприклад, США виділили своїй системі охорони здоров’я 1,5 млрд доларів, Євросоюз — 1 млрд євро, Бразилія — 66,5 млн доларів, Росія — 6 млрд рублів.

Думаю, ні в кого немає сумніву, що українська система охорони здоров’я працює, на жаль, дещо в інших реаліях. Тому, шановні панове, є великим лукавством перекладати на Міністерство охорони здоров’я, особливо сьогодні, відповідальність за жебрацький стан, в якому держава тримає вітчизняну систему охорони здоров’я багато років.

Нами вже підготовлені всі кроки по реформуванню галузі, є розуміння і бачення що і як треба міняти. Однак виклики часу не дають можливості рухатись швидко.

На завершення, можливо, повторюся, але хочу сказати: кого цікавлять так звані фінансові зловживання у МОЗ, запрошую перевірити це після подолання епідемії. До речі, нагадаю громадськості, що розподіл коштів Міністерство не проводило одноосібно, а робило за участі інших державних органів, у тому числі й правоохоронних.

Шосте. І останнє. Шановні депутати, хочу вас запевнити: Міністерство охорони здоров’я ніколи не приховувало і не буде приховувати відомостей про ситуацію в державі. Всі звинувачення про замовчування випадків смерті — наклеп.

На відміну від політиків, робота лікарів ґрунтуються на засадах доказовості, тож до отримання результатів лабораторних аналізів ми не мали ні юридичного, ні морального права оголошувати про епідемію в країні. Культури вірусів не можна виростити швидко за бажанням тієї чи іншої політичної сили. Тому закінчу доповідь словами, якими й починав: закони епідеміології не мають нічого спільного з законами політики, вірусам байдуже яка політична сила при владі, а хвороби не лікуються критикою опозиції.

Дякую за увагу.