Журнал «Медицина неотложных состояний» 6(25) 2009

Хто швидко допоміг — той двічі допоміг! Bis dat, qui cito dat!

Бурхливий розвиток цивілізації вписується у наше повсякденне життя не тільки новітніми досягненнями, але й збільшенням надзвичайних ситуацій природного, техногенного чи соціального характеру. Внаслідок цього руйнуються чи знищуються об’єкти, наявні чималі людські втрати, велика кількість постраждалих, яким необхідна медична допомога, перш за все на догоспітальному етапі. Для вирішення цієї проблеми з 1990 р. започаткована служба екстреної медичної допомоги (медицина катастроф), до складу якої увійшла як функціональна одиниця і служба швидкої медичної допомоги.

За даними Держкомітету статистики України, смертність населення в Україні внаслідок нещасних випадків, отруєнь і травм посідає третє місце. Динаміка смертності в Україні від зовнішніх причин у 2008 р. становить 131,5 на 100 тис. населення і є однією з найбільших серед відповідних показників інших держав світу. В абсолютних цифрах це 60 760 чоловік: 24 % осіб померли в лікарняних закладах, 76 % — померли на догоспітальному етапі. У розвинених державах з усіх померлих через травматизм 72 % помирає в лікарні. Ця розбіжність говорить про наявність недоліків при наданні екстреної медичної допомоги на місці нещасного випадку. Тільки в дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) у 2008 р. в Україні загинуло 7718 осіб. Цей показник майже не змінюється протягом багатьох років і залишається стабільно високим.

У кожній країні світу проблема надання екстреної медичної допомоги є «візитною карткою» і стоїть серед пріоритетних завдань урядів. Україна не є винятком. Для покращення ситуації, що склалася в системі екстреної медичної допомоги України, була прийнята Постанова КМУ № 1290 «Про затвердження Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року».

Обов’язковими компонентами системи надання екстреної медичної допомоги є:

— управління;

— догоспітальний етап;

— госпітальний етап;

— спеціалісти системи, їх підготовка та перепідготовка;

— зв’язок та диспетчерська служба;

— транспортні засоби;

— надання екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях, медицина катастроф;

— медична облікова документація, облікова звітність, статистичні форми;

— інформованість населення про роботу системи та дії в умовах надзвичайних ситуацій.

Львівська область є територією, що межує з багатьма країнами. Інтенсивне наростання міграційних процесів, наявність розвинутої залізничної й автомобільної мережі, збільшення кількості природних, техногенних чи соціальних катастроф тягне за собою збільшення кількості надзвичайних ситуацій, ДТП, у яких для надання допомоги залучаються в першу чергу бригади швидкої медичної допомоги лікувальних закладів Львівської області, дорожньо-патрульні та аварійно-рятувальні служби.

Існуюча мережа медичної допомоги є розрізненою інфраструктурою, створеною на базі міських і районних лікарень, що контактують між собою лише у виняткових випадках. Матеріально-технічна база лікувально-профілактичних установ морально і фізично застаріла, потребує модернізації. У зв’язку з недостатнім фінансуванням санітарні автомобілі давно не відповідають нормам, прийнятим у країнах Європейського Союзу.

Комунальний заклад «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за активного сприяння та підтримки головного управління охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації отримав грант Програми Добросусідства «Польща — Білорусь — Україна» INTERREG IIIA/Таsіс ПГС на співфінансування проекту «Створення транскордонної мережі пунктів екстреної медичної допомоги й інформаційно-координаційного центру у м. Львові». Проект є унікальним, тому що це перший проект з інвестиційною складовою в галузі медицини, що фінансується Програмою Добросусідства.

Реалізація цього проекту на території Львівської області дала можливість втілити інноваційне впровадження в системі підготовки до надання екстреної медичної допомоги — проведення тренінгів-навчань для медичного та немедичного персоналу.

Training у перекладі з англійської — «навчання». Головною метою тренінгів є навчання і застосування на практиці стандартів у медицині критичних станів, а також вдосконалення дій спеціалістів і безпеки хворих в особливих умовах. Сьогодення диктує необхідність підвищення ефективності надання медичної допомоги хворим та потерпілим на ранньому догоспітальному етапі не тільки бригадами швидкої медичної допомоги та медицини катастроф, але й колегами з поліклінік, сімейних амбулаторій, а також непрофесійними рятівниками.

Нещастя може статися будь-де: дома, на вулиці, на дорозі, у місцях відпочинку, інколи у місцях, що віддалені від лікувальних закладів. Дуже часто постраждалий гине не через тяжкість травми, а через відсутність елементарних знань з надання першої медичної допомоги у людей, що в цей час були поруч, свідків події, колег, родичів та інших.

Служба швидкої медичної допомоги вважається най­масовішим способом надання медичної допомоги хворим і постраждалим від нещасних випадків. Усі працівники цих служб повинні мати не тільки відповідний теоретичний, але і практичний рівень підготовки, володіти сучасною інформацією та навиками для надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі у випадках, що загрожують життю або ведуть до погіршення здоров’я людей.

Гострота проблеми в ургентній ситуації залежить від дефіциту часу, за якого повинні працювати співробітники швидкої медичної допомоги. В Україні щороку можливо рятувати 30–50 тис. людей за умови своєчасного надання медичної допомоги.

Перша медична допомога — це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці події у порядку само- та взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт з використанням спеціальних та підручних засобів.

Як впливає час надання першої медичної допомоги на збереження життя та здоров’я, показано на рис. 1.

Відсоток виживання постраждалих при наданні допомоги в першу годину максимально високий. Важливість фактора часу підкреслюється тим, що серед осіб, які отримали першу медичну допомогу впродовж 30 хв після травми, ускладнення виникають у 2 рази рідше, ніж в осіб, допомога яким була надана пізніше цього терміну.

Зокрема, оптимальний термін надання першої медичної допомоги:

— після отримання травми — до 30 хв;

— при отруєнні — до 10 хв;

— при зупинці дихання даний час скорочується до 5–7 хв.

А від якості медичної допомоги, адекватності оцінки стану пацієнта, правильності вибору основного захворювання й адекватної терапії залежить життя тисяч пацієнтів. Як свідчить статистика, кожні 20 із 100 осіб, які загинули, могли бути врятовані у випадку надання своєчасної та правильної допомоги на місці події.

Тому головним у діяльності медичних працівників швидкої медичної допомоги є вдосконалення своїх знань, накопичення досвіду роботи на основі міжнародних і національних рекомендацій щодо діагностики та лікування невідкладних станів. Усі працівники цих служб повинні мати не тільки відповідний теоретичний, але і практичний рівень підготовки, володіти сучасною інформацією та вмінням надавати екстрену медичну допомогу на догоспітальному етапі у випадках, що загрожують життю або ведуть до погіршення здоров’я людей.

Завдяки втіленню проекту «Створення транскордонної мережі пунктів екстреної медичної допомоги й інформаційно-координаційного центру у м. Львові» наша установа має можливість організовувати та проводити тренінги як невелику альтернативу роботи навчально-тренувального центру.

За умовами грантової угоди проводяться:

— одно- та дводенні тренінги для медичних працівників: групи з 14 слухачів;

— дводенні тренінги для працівників, які не мають медичної освіти: групи з 22 осіб.

Учасниками тренінгів є медичні працівники служб швидкої допомоги, приймальних відділень, відділень реанімації та інтенсивної терапії, інших структурних підрозділів лікувально-профілактичних закладів Львівської області.

Для проведення тренінгів залучаються лікарі-практики, спеціалісти вищої категорії, які проходили післядипломне навчання у Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, на заняттях з циклу «Надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій та катастроф», в Українському науково-практичному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф за програмою для викладачів-інструкторів з невідкладної медичної допомоги в екстремальних ситуаціях, у Львівському регіональному навчально-тренувальному центрі невідкладних станів за програмою Американської асоціації охорони здоров’я та під час стажування у м. Любліні (Польща).

Метою проведення тренінгів для медичних працівників є удосконалення теоретичних знань, ознайомлення з європейськими стандартами надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі, набуття та відпрацювання практичних навичок з надання медичної допомоги хворим та постраждалим, які знаходяться у невідкладних станах, зокрема при порушеннях або зупинці дихання, зупинці кровотечі, пошкодженнях голови і хребта, сучасних методів проведення серцево-легеневої реанімації, ознайомлення з сучасним обладнанням для надання екстреної медичної допомоги.

Під час тренінгів увага приділяється злагодженому бригадному методу роботи, техніці маніпуляцій, що виконуються під час надання невідкладної медичної допомоги з використанням табельного оснащення та підручних засобів.

Метою проведення тренінгів для немедичних працівників є теоретична підготовка, набуття практичних навичок з надання першої медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях, що виникають внаслідок катастроф і терористичних актів, психологічна готовність рятувальника до надання першої медичної допомоги та психологія поведінки в умовах стресу, відпрацювання алгоритмів дій служб екстреної медичної допомоги та аварійно-рятувальних служб при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного, техногенного та соціального характеру.

З огляду на досвід зарубіжних країн аварійно-рятувальні машини укомплектовані засобами для надання першої медичної допомоги. Одним із завдань під час проведення тренінгів є навчання осіб, які мають відношення до надання допомоги, вправному та чіткому користуванню цими засобами.

Під час тренінгів усі слухачі ознайомлюються з алгоритмами надання медичної допомоги на догоспітальному етапі, що робить поведінку рятувальників більш раціо­нальною та послідовною.

Збір анамнезу, диференціальна діагностика не нададуть невідкладної допомоги пацієнту у критичному стані, якщо пацієнт у цей момент помирає, а вбивають його:

А — порушення прохідності дихальних шляхів (Airway compromise);

В — порушення дихання (Breathing problems);

С — порушення кровообігу (Circulation problems).

Усе, що потрібно постраждалому у критичному стані, — реанімація АВС, а не роздуми.

Як проходять тренінги? Методика навчання базується на відповідних завданнях лекторів-інструкторів та різних видах роботи курсантів.

Види роботи курсантів

1. Аудіювання (прослуховування).

2. Візуальне сприйняття (перегляд відеофільмів, слайдів).

3. Кінетичне сприйняття (практичне виконання завдань).

Завдання лектора-інструктора:

— розробка і подання теоретичного матеріалу;

— проведення практичних занять на манекенах та слухачах;

— сприяння проведенню обговорення і слідкування за практичною роботою слухачів;

— скеровування роботи курсантів, які мають складності із засвоєнням матеріалу;

— відпрацювання системи оцінки роботи курсантів;

— моделювання ситуацій, шляхи вирішення ситуаційних завдань;

— відпрацювання правильних взаємодій між бригадами швидкої медичної допомоги з колегами із госпіталів, родичами потерпілих, пересічними громадянами, засобами масової інформації;

— робота персоналу в умовах стрес-факторів.

Така система проведення тренінгів, що базується на конкретних прикладах, довела свою корисність та ефективність. Застосовуються методики інтерактивної роботи курсантів, обмін досвідом з одногрупниками. Лектори-інструктори створюють атмосферу позитивного невимушеного цікавого спілкування, широкі можливості для зворотного зв’язку. Головна мета лектора-інструктора — щоб «вийшли» практичні навички у кожного курсанта, щоб слухачі за час тренінгу засвоїли необхідний програмний матеріал. Ситуаційні практичні завдання мають ілюструвати поданий теоретичний матеріал, за необхідності з повторенням основних моментів. З метою зацікавлення курсантів можна використовувати випадки, що набрали широкого розголосу; фотографії та телерепортажі підкреслять важливість системи невідкладної медичної допомоги у повсякденному житті.

Медична діяльність на Заході суворо регламентована й підпорядкована виконанню протоколів медичної допомоги. У період підготовки до Євро-2012, збільшення міжнародних контактів тренінги будуть особливо корисними для всіх верств населення. Від теоретичних знань до практичних умінь, до підвищення кваліфікації медиків, до професіоналізму, до довершеності у виборі правильних рішень, що надані вчасно, — це основа продовження життя потерпілих.

Той, хто врятував одне життя, врятував цілий світ.

Mishnah Sanhedrin

Проведення тренінгів у рамках реалізації проекту «Створення транскордонної мережі пунктів екстреної медичної допомоги» — інноваційне впровадження та перший крок у втіленні системи підготовки і перепідготовки медичних працівників з питань надання медичної допомоги, а також медичної підготовки рятувальників та інших фахівців, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і не мають медичної освіти, що відповідає Державній програмі розвитку екстреної медичної допомоги.

Проект та проведення тренінгів за його умовами, направлені на укріплення інституційної співпраці в регіоні, сприяють розвитку партнерських відносин з міжнародними організаціями щодо питань медичної допомоги, навчання українських медиків стандартів надання допомоги в ЄС, підвищення ефективності надання екстреної допомоги хворим і таким, які потерпіли в автоаваріях і катастрофах.

Тренінги в рамках реалізації проекту «Створення транскордонної мережі пунктів екстреної медичної допомоги та інформаційно-координаційного центру у м. Львові» проводяться завдяки фінансовому сприянню європейської спільноти за Програмою Добросусідства «Польща — Білорусь — Україна».