Газета «Новости медицины и фармации» Дерматология (319) 2010 (тематический номер)

Вступ

Незважаючи на наявність великої кількості праць, присвячених функціональному стану шкірного покриву в людей різних вікових груп [3, 11, 21], практично відсутні дані про поглиблене вивчення клінічних проявів старечої змарнілості шкіри лиця. У зв''язку з цим становить інтерес об''єктивізація характеру змін функціонального стану шкіри й забезпечення використання отриманих результатів у клінічній практиці для діагностики й корекції. Зв''язок між віковими змінами шкіри та її еластичністю описаний у сучасній літературі [2, 21, 31], залежність еластичності дерми від морфофункціональних змін сполучної тканини потребує більш детального вивчення. Вплив окремих білків сполучної тканини на стан в''язкоеластичних властивостей шкірного покриву досліджений досить поверхово [21, 26]. Тільки в окремих працях здійснено клініко-морфологічні паралелі між еластичністю шкіри й морфологічними змінами шкірного покриву при сенільних дерматозах [2, 3, 20, 23]. Такі дослідження не були проведені при старечій змарнілості шкіри лиця, пов''язаній з актинічними факторами середовища. Відомо, що за умов патології змінюються розтягувальні властивості шкіри [29, 34]. Залишається відкритим питання вивчення еластичності шкіри в осіб з ознаками її старечої змарнілості. Їх можна досліджувати багатьма методами: за фізико-механічними властивостями біопсійного матеріалу [30], швидкістю поширення механічної хвилі по зразку [33], за допомогою ультразвуку [25], методом вакуум-аспірації [22, 27, 29, 34].

Фізико-механічні властивості шкіри живої людини, на нашу думку, можна досліджувати методом вакуумаспірації, що відображає не тільки пружні її властивості, а і стан м''язово-апоневротичної системи [23, 27, 30]. Остання характеризує взаємозв''язок дерми та гіподерми [9, 27, 34], що надзвичайно важливо при дослідженні пружних властивостей шкіри лиця. Відомо, що при розвитку старечої змарнілості шкіри лиця розвиваються ознаки циркуляторної гіпоксії, що призводить до розладів метаболізму сполучної тканини [3, 4, 5, 7, 32]. Це, на нашу думку, не може не відобразитися на еластичності шкірного покриву.

Темпи старіння різних органів мають свої відмінності [12, 16] і носять індивідуальний характер [8]. Незважаючи на досить грунтовні дослідження в геронтології, залишається невивченим питання про джерело цих відмінностей. Відомо, що умови життя, шкідливі звички, захворювання серцево-судинної системи, нервово-психічні розлади суттєво впливають на ступінь постаріння організму [13]. Залишається відкритим питання про внесок факторів середовища в розвиток особливостей старіння шкіри.

Біологічний вік — міра системної дезінтеграції організму в процесі старіння [8], що визначається координацією діяльності різних його систем. Його визначення і співставлення з календарним є важливим для діагностики локальних уражень шкіри, тому що дозволяє оцінити відмінності темпу старіння організму від змін, що виникли під дією екзо- й ендогенних факторів. Нині не викликає сумнівів наявність змін функціональних показників шкіри з віком [10]. Водночас кореляція між біологічним віком і функціональними параметрами шкіри залишається невизначеною. Відлущування рогових лусочок є показником фізіологічних регенераторних властивостей шкіри [10, 24] і виступає еквівалентом інтенсивності розмноження базальних епідермоцитів. Відомо, що швидкість їх відлущування корелює з інтенсивністю обмінних процесів у шкірі [24].

Можна передбачити, що при старечій змарнілості шкіри лиця інтенсивність розмноження епідермоцитів буде змінюватись, але ступінь цих змін залишається не вивченим. За здатністю шкіри нейтралізувати луги і швидкістю відновлення рН визначаються її буферні властивості. Нейтралізуюча здатність шкіри залежить від товщини рогового шару епідермісу, складу секрету сальних і потових залоз, а також від вуглекислоти, що дифундує з глибоких шарів шкіри до її поверхні [18, 19]. Згідно з літературними даними, при старінні організму змінюється більшість вищеназваних показників [10, 17], що, на нашу думку, призведе до змін буферних властивостей шкіри з ознаками її старечої змарнілості.

Мета — вивчення функціонального стану шкіри у практично здорових людей різного віку та осіб з ознаками її старечої змарнілості.

Методика

Обстежені 120 осіб обох статей, які зверталися з приводу профілактики вікових змін на шкірі лиця: витончення, локалізованих пігментних плям, незначної пористості шкіри лиця, поодиноких зморшок, кератом, телеангіектазій та ангіом.

Згідно з віковою періодизацією [1] практично здорові особи були розподілені на чотири групи, по 30 осіб у кожній. Перші 3 групи (І, ІІ, ІІІ) — практично здорові особи, які не мали ознак старечої змарнілості шкіри лиця: І група — обстежені молодого віку (22–35 років); ІІ група — особи зрілого віку (36–55 років); ІІІ група — люди похилого віку (61–74 роки) з віковими змінами шкіри лиця. До ІV групи ввійшли особи зрілого віку (36–55 років), які мали ознаки старечої змарнілості шкіри лиця.

Функціональні властивості шкірного покриву визначали в таких зонах: І — перетин горизонтальної (з''єднує ділянки шкіри над лобовими горбами) і вертикальної (з''єднує ділянки шкіри між межею росту волосся і glabella) ліній лоба; ІІ — зона над зовнішнім верхнім кутом орбіти; ІІІ — середина відстані між мочкою вуха і кутом рота; ІV — основа крила носа; V — кут рота; VІ — центр середньої лінії trigonum submentale; VІІ — середина лінії, що з''єднує шкіру над акроміоном лопатки зі шкірою найбільш виступаючої частини ліктьового відростка ліктьової кістки; VІІІ — зона на середині лінії, що йде від від spina siliaca superior до середини лінії, яка поєднує ділянки шкіри над epicondilus lateralis et medialis стегнової кістки. Визначення показників функціонального стану шкіри в різних анатомічних ділянках дозволяє, на нашу думку, виявити поширеність їх змін.

Визначення швидкості відлущування рогового шару епідермісу визначали за методикою П.В. Кожевнікова і шкалою Л.І. Васильєвої [10], що дозволило непрямим шляхом оцінити швидкість розмноження базальних кератиноцитів.

Для цього ділянку шкіри площею 1 см2 змащували тампоном, змоченим в 1% спиртовому розчині діамантового зеленого. Показники зникнення плями визначали на ступені 2+ (кількість ділянок шкіри, вільних від фарби, сягає половини площі плями). Визначення нейтралізуючої здатності шкіри стосовно лугів вивчалася колориметричним методом за Burckhat і Vermeer [18]. Змочений дистильованою водою клаптик фільтрувального паперу площею 2 см2 накладали на дослідну ділянку, після чого наносили по 0,1 мл 0,05 н. розчину NaOH та 0,5% спиртового розчину фенолфталеїну. Папір забарвлювався в яскраво-малиновий колір. За часом зникнення забарвлення визначалася буферна здатність шкіри відносно лугів у хвилинах. Вивчення тинкторіальних властивостей шкірного покриву виконано за допомогою сконструйованого нами пристрою [15], що працює за принципом аспірації з використанням прикладної кювети, що має круглий отвір із внутрішнім діаметром 20 мм і з негативним тиском 20 кПа, який подається на шкіру.

Пристрій містить вакуумний насос (1) ротаційно-компресійного типу з відстійником (2). Відстійник (2) запобігає випадковому попаданню до вакуумного насоса рідини, дрібних частин під час роботи агрегата. Триколінний кран (3) — основа з трьома трубками, що розташовані діаметрально одна відносно одної. Кран забезпечує з''єднання магістралі між вакуум-насосом і вакуумною посудиною (6) для створення негативного тиску у вакуумній посудині, а також для покриття цієї магістралі, коли у вакуумній посудині створений подібний вакуум. Ще одне призначення крана (3) — це скидання негативного тиску з вакуум-насоса через непідключену трубку крана. Регулятор вакууму (4) встановлений перед вакуумною посудиною (6) та використовується для створення необхідного негативного тиску в системі. Регулятор вакууму (4) являє собою нескладний пристрій з регулювальним гвинтом, за допомогою якого регулюється потік повітря. Повільно обертаючи гвинт, можна поступово зменшити негативний тиск, що важливо для точності задавання тиску. Манометр (5) розташований між регулятором вакууму (4) і вакуумною посудиною (6) та застосовується для контролю тиску в системі (як у пристрої, так і на шкірі пацієнта). Вакуумна посудина (6) перешкоджає змінам тиску в пристрої. Кран (7), встановлений після вакуумної посудини (6), забезпечує проходження повітря, що засмоктується з аспіраційної банки (10), та припинення цього процесу, коли певний негативний тиск у банці створений. Кран (8) знаходиться перед аспіраційною банкою (10). Крізь цей кран проходить негативний тиск у банку (10), а також виконується скидання вакууму, якщо немає потреби у створеному раніше вакуумі. У відкритому положенні це отвір у зовнішнє середовище, а у закритому він підтримує герметичність системи і вільне проходження повітря по транспортних повітряних трубопроводах. Герметична коробка (9) виконана з органічного скла та щільно з''єднана з аспіраційною банкою (10) за допомогою нарізного з''єднання. Усередині коробки закріплений нерухомий індикатор часового типу (11), що дає змогу визначити величину деформації в міліметрах. До осі індикатора прикріплений гвинт (12) із круглою пластинкою, що необхідний для калібровки індикатора перед вимірюванням. Обертанням гвинта за годинниковою стрілкою чи проти досягається нульове положення стрілки індикатора, коли гвинт із пластинкою торкаються поверхні досліджуваної шкіри. Для утворення вакууму ротаційно-компресійний насос (1) підключають до електричної мережі. Регулятор вакууму (4) приводять у положення «закрито», закручуючи його гвинт. Умикають ротаційно-компресійний вакуум-насос (1), а коли досягнуто необхідне розрідження повітря, ставлять повітряний отвір-кран (3) у положення «закрито» та вимикають вакуумний насос. Якщо розрідженого повітря більше, ніж необхідно, за допомогою регулятора (4) зменшують негативний тиск відповідно до показників манометра (5). Беруть аспіраційну банку (10) та проводять калібровку індикатора за допомогою гвинта (12). Обертанням гвинта (12) за годинниковою стрілкою чи проти досягається нульове положення стрілки індикатора часового типу, коли гвинт із пластинкою торкаються поверхні досліджуваної шкіри. На досліджувану ділянку шкіри прикладається аспіраційна банка (10), і повітряний кран (7) приводиться в положення «відкрито», що призводить до вільного проходження розрідженого повітря в аспіраційну банку (10). Кран (8) при цьому закритий, оскільки відкриття його призведе до розгерметизації системи повітряних каналів. Тиск у вакуумній посудині (6) та аспіраційній банці (10) вирівнюється, і виникає деформація шкіри під дією негативного тиску. Об''єм вакуумної посудини (6) набагато більший за об''єм аспіраційної банки (10), тому при відкритті крана (7) і проходженні негативного тиску далі по системі повітряних кранів не відбувається суттєвої зміни тиску в елементах приладу. У процесі дослідження на одній ділянці шкіри можливо визначити деформаційний показник при різних значеннях негативного тиску. Після вимірювання відкривають кран (8), що дає змогу скинути негативний тиск з аспіраційної банки (10). При відкритому крані (8) кран (7) повинен бути закритим, оскільки його відкривання призведе до зменшення негативного тиску в системі. До досліджуваної ділянки шкіри підносять герметичну коробку (9) з індикатором часового типу (11) та аспіраційною банкою, що щільно з''єднана зі шкірою. Вимірювальний модуль складається з механічного індикатора часового типу (11), аспіраційної банки (10), герметичної ємності (9), які мають стандартну масу і під впливом сили тяжіння створюють стандартний тиск на шкіру. За допомогою вказаних вище елементів приладу утворюється певний негативний тиск (20 кПа). Відкривається кран (7) — під впливом наданого негативного тиску шкіра миттєво деформується. Стрілка індикатора різко відхиляється, і рух її припиняється. Через 5–10 с стрілка індикатора повільно починає рухатися протягом 15–20 с, після чого припиняє свій рух. Визначається абсолютна деформація шкіри.

Таким чином, абсолютна деформація шкіри визначається після припинення руху стрілки, що відбувається через 15–20 с після подачі тиску на шкіру. Упродовж наступних хвилин стрілка індикатора не рухається. Механічний індикатор дозволяє відраховувати величину деформації в міліметрах (деформаційний показник). Вимірювальний модуль на шкіру не надавлюється, а лише прикладається до неї перпендикулярно. При прикладанні тиску більшого за 300 мм рт.ст. можливе виникнення петехій, що не є бажаним [3]. До того ж тиск, більший за 400 мм рт.ст., викликає деформацію не тільки шкіри, а й підшкірно-жирової клітковини та м''язових структур. Отримавши деформаційний показник у міліметрах, що характеризує в''язкоеластичні властивості шкіри, його порівнюють з аналогічним показником, характерним для певної вікової категорії, що дає можливість відрізнити варіант норми від патології [14].

Запропонований пристрій дає змогу швидко та точно проводити дослідження в''язкоеластичних властивостей шкіри. Окрім того, використання запропонованого пристрою не викликає травматизації шкірного покриву. Біологічний вік визначали за методикою В.П. Войтенко та співавт., розробленою Інститутом геронтології АМН СРСР [8] з урахуванням як показників біологічного віку пульсового артеріального тиску, статичного балансування, маси тіла, суб''єктивної оцінки стану здоров''я.

Біологічний вік визначали за формулою:

БВ = –1,463 + 0,415АТП – 0,140СБ + 0,248МТ + 0,694СОЗ,

де БВ — біологічний вік, АТП — артеріальний тиск пульсовий, СБ — статичне балансування, МТ — маса тіла, СОЗ — суб''єктивна оцінка здоров''я.

Для визначення ступеня відповідності календарного віку біологічному визначалася величина належного біологічного віку (характеризує популяційний стандарт темпу старіння) за формулою:

НБВ = 0,581КВ + 17,24,

де НБВ — належний біологічний вік, КВ — календарний вік.

За індексом (БВ : НБВ) визначали ступінь постаріння організму: при індексі (БВ : НБВ) < 1 ступінь постаріння організму менший за середній ступінь постаріння рівного з ним КВ, при індексі (БВ : НБВ) > 1 ступінь постаріння організму більший за середній ступінь постаріння рівного з ним КВ, при індексі (БВ : НБВ) = 1 ступінь постаріння організму не відрізняється від середнього ступеня постаріння рівного з ним КВ. Вірогідність відмінностей при порівнянні середніх арифметичних значень визначали за t-критерієм Стьюдента.

Результати та їх обговорення

В осіб І і ІІ вікових груп швидкість відлущування рогового шару (табл. 1) не мала відмінностей (Р > 0,05). У пацієнтів похилого віку (ІІІ група) вона зменшувалася й залежала від анатомічної зони.

У разі виникнення старечої змарнілості шкіри лиця швидкість відлущування рогового шару зменшувалася у шкірі лиця, а на закритих ділянках тіла відповідала віковій нормі.

Таким чином, у разі старечої змарнілості шкіри лиця інтенсивність розмноження базальних епідермоцитів зменшується. Виявлені порушення локального характеру, про що свідчить невідповідність змін на шкірі лиця і закритих ділянках шкірного покриву.

У табл. 2 представлені середні значення показників буферних властивостей шкіри відносно лугів.

Як видно з наведених результатів, в осіб ІІ і ІІІ груп виявлено загальну тенденцію до поступового збільшення часу нейтралізації лугів у несуміжних анатомічних зонах відносно значень у пацієнтів І групи (Р < 0,001), що свідчить про зниження захисних властивостей шкіри з віком. У пацієнтів зі старечою змарнілістю шкіри лиця (ІV група) вищезазначені показники в ділянках лиця наближувались до таких, що виявлялися в осіб похилого віку (Р < 0,001). У закритих ділянках шкірного покриву час нейтралізації відповідав віковій нормі.

Отримані результати свідчать, на нашу думку, про зниження захисних властивостей шкіри лиця в осіб з ознаками старечої змарнілості.

Виявлено значне підвищення еластометричного показника в усіх групах відносно осіб І групи (табл. 3).

Біологічний вік осіб дослідних груп не відрізнявся від календарного (табл. 4), що свідчило про ознаки фізіологічного старіння організму.

Висновки

У практично здорових людей похилого віку реєструються виражені зміни швидкості відлущування рогового шару епідермісу, тинкторіальних властивостей, зниження захисних властивостей шкіри та її реактогенності в несуміжних анатомічних зонах. В осіб зі старечою змарнілістю шкіри лиця зазначені показники наближувалися до значень, отриманих в осіб похилого віку на лиці, а на закритих ділянках тіла відповідали віковій нормі. Перспективи подальших досліджень полягають у визначенні інформативності функціональних показників шкіри у дослідженні старіння шкірного покриву й їх точності.