Газета «Новости медицины и фармации» 9(213) 2007

Немає більшої радості для батьків, ніж народження дитини. Очікування перших слів, невпевнених, але самостійних, перших кроків стає найзнаменнішою подією в їхньому житті. Так само важкими теренами пролягає шлях до кращого майбутнього однієї з наймолодших галузей права — медичного права України.

На початкових етапах розбудови нашої незалежної держави за основу була взята радянська система охорони здоров'я, яка не передбачала приватної медицини у своїй структурі. Формування ринкової економіки в Україні сприяло утворенню нового для медицини госпрозрахункового сектора, що, в свою чергу, потребувало вдосконалення законодавчого регулювання всієї медичної галузі. Аналіз відповідної нормативної бази, її вдосконалення та нововведення відобразилися в перших роботах, присвячених питанню юридичного регулювання галузі охорони здоров'я. Ці поодинокі публікації-голоси можна порівняти з першими словами новонародженої дитини. На жаль, після появи вони не знайшли очікуваного інтелектуального відгуку для подальшого прогресу. Можливо, це пов'язано з тим, що актуальні питання медичного права висвітлювалися переважно в юридичній періодичній літературі і найчастіше фахівцями-правниками. Цілий ряд факторів (колосальне робоче навантаження, інший хід міркувань, правовий нігілізм та необізнаність щодо таких публікацій з боку медичних працівників) не сприяли продуктивному діалогу між фахівцями-юристами та медичними працівниками.

Подальший розвиток суспільства, інформаційні технології, які допомогли подолати кордони між країнами післярадянського простору та прогресивного Заходу, сприяли зміні правосвідомості пересічного громадянина, проте за звичайним слов'янським типом, який можна було б означити приказкою: «Чув дзвін, та не знає де він». Обізнаність щодо позовів проти «капіталістичних» лікарів, сприйняття українських лікарів як «хабарників» потягли за собою численні позови невдоволених пацієнтів чи їхніх законних представників (переважно, родичів) з метою довести відсутність або низьку якість професійних дій тих, хто за покликом серця (бо отримувані копійки достойною винагородою праці не назвеш) намагався надати допомогу.

Українська медицина не була готова до подібного «позовного вибуху», бо не мала найнеобхіднішого — власного кваліфікованого правозахисника. Бути юристом у бюджетній лікувально-профілактичній установі як мінімум не престижно, як максимум — важко з класичною юридичною освітою. Мотивацій, передусім фінансових, щодо поглибленого самостійного вивчення нормативної бази в медичній галузі правники клінік не отримували, що на виході дало таку картину: 99 % позовів проти лікарів бюджетної медицини так і не були оскаржені.

Розбудова демократичного суспільства, орієнтація на розвинуті країни з намаганням запровадити в Україні страхову медицину потребували як подальшого вдосконалення законодавчої бази, так і глибоко обізнаних у питаннях медичного права фахівців.

З метою отримання подібних фахівців держава сприяла створенню факультетів перепрофілізації лікарів за спеціальністю «правознавство, медичне право», де до базової юридичної освіти додано спеціальні предмети. Наприклад, юридичне забезпечення прав інвалідів, хворих на хронічні захворювання, організація страхової медицини тощо.

Така серйозна потреба держави надала можливість досвідченим лікарям знов увібрати повні груди повітря та відчути себе студентами. Можливо, саме цей професійний та життєвий досвід, зріле сприйняття реалій життя та усвідомлення потреб медицини надають повторному студентству більшої теплоти, людяності та терпимості у взаєминах на фоні підвищення продуктивності самого навчання. Крім того, було визнано ще за сивої давнини, що прогресивне мислення студентства в поєднанні з професіоналізмом фахівця породжує бажання поділитися досвідом розв'язання певних проблем. Найкращою можливістю це зробити завжди були круглі столи, конференції, конгреси. Одна з перших конференцій щодо юридичного забезпечення медичної діяльності відбулася наприкінці жовтня 2006 року за ініціативою Харківського медичного товариства спільно з Університетом внутрішніх справ у стінах Харківської медичної академії післядипломної освіти. У дружній обстановці зібралися практикуючі лікарі та юристи, щоб спробувати зрозуміти проблеми та потреби один одного. Спираючись на букву закону, юристи не могли осягнути глибини щоденного безправ'я, з яким стикаються лікарі. І це не дивно, якщо зважати на логічне мислення прагматика-юриста та клінічне мислення лікаря, який завжди перебуває у сумнівах. Але сама подія (конференція) стала впевненим кроком уперед і поштовхом до нових дискусій, одна з яких відбулася 14–15 квітня у місті Києві. Безперечно, І Конгрес із медичного права та соціальної політики став промінчиком на шляху до порозуміння. Сама природа цими днями, здавалось, раділа: сонечко щиро віддавало своє тепло, а легкий вітерець додавав свіжості. Проте, незважаючи на приємну погоду цими вихідними, до 300 учасників конгресу зібралися у Колонному залі Київської міської адміністрації, який на знак підтримки та як показник усвідомлення важливості й актуальності такого заходу гостинно надав Київський міський голова Л. Черновецький.

Ініціатором проведення конгресу стали Українська медико-правова асоціація, Всеукраїнське лікарське товариство, Академія адвокатури України та медичний центр «Лірамед» за підтримки Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ), Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров'я і соціальної політики, Національної Ради з питань охорони здоров'я при Президентові України, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Національної академії державного управління при Президентові України, Спілки адвокатів України, Професійної спілки працівників охорони здоров'я України, Всеукраїнської асоціації захисту прав пацієнтів «здоров'я нації».

Логотипом конгресу стали щит та добре відома чаша з мудрим лікарським змієм, який ці дні тримав квітку-семицвітку. Не знаю, який зміст вкладали організатори в цю казкову квітку здійснення бажань, можливо, це заплановані 7 кроків, які приведуть нас до омріяної, нової, розбудованої галузі медичного права?..

Учасників конгресу вітали Почесні голови Т.В. Варфоломеєва, Ю.І. Кундієв, Л.А. Пиріг, співголови О.В. Богомолець-Шереметьєва, Р.Ю. Гревцова, А.В. Степаненко, О.С. Мусій. Окрему щиру подяку від учасників слід висловити пані Радмілі Гревцовій та пану Олегу Мусію, яким удалося створити приємну дружню атмосферу та провести Конгрес на дуже високому рівні.

А приємною несподіванкою для учасників став гість із Росії — член Ради директорів Всесвітньої асоціації медичного права, президент Національної асоціації медичного права Російської Федерації, академік РАМН, д.м.н., д.ю.н., професор Ю.Д. Сергєєв.

Учасників було забезпечено матеріалами Конгресу, а всі надані доповіді об'єднано в збірнику тез. До речі, протягом двох днів було заслухано 27 доповідей та 47 повідомлень, які охоплювали як теоретичні питання щодо місця медичного права в системі законодавства України, перспектив розвитку галузі, виділення медичного права як навчальної дисципліни, так і широке коло практичних питань, зокрема, інтелектуальної власності в сфері медицини та фармакології, контролю за безпекою ліків в Україні, лікарського самоврядування, захисту трудових та соціальних прав працівників охорони здоров'я, функціонування приватного сектора медицини, захисту прав пацієнтів з огляду на перспективи Євроінтеграції, окремим галузевим медичним питанням (судово-медична експертиза, психіатрія, медицина невідкладних станів). Про необхідність нагального реформування не тільки правового забезпечення медичної діяльності, а й самої системи охорони здоров'я свідчили офіційні дані МОЗ щодо недобору абітурієнтів у медичні вузи в 2006 році (без коментарів).

На другий день Конгресу нас щиро вітали стіни Академії адвокатури України. Багатолюдні аудиторії та жваве обговорення доповідей і книжкових новинок, зокрема монографії лікаря-юриста Д.Ю. Медніса, що стосується погодження та відмови від медичного втручання (інформованої згоди), не могли не радувати. Викликали глибоке зацікавлення доповіді перших дипломованих фахівців медико-правового поля, зокрема пані Уляни Лущик.

Висновки дводенної плідної праці відобразилися в прийнятій резолюції конгресу, у якій учасники намагалися розкрити спільну думку з приводу всіх охоплених питань, а саме: вдосконалення Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», перспективи кодифікації законодавства в «Медичний кодекс України», налагодження дружніх стосунків та імплементація досвіду Всесвітньої асоціації медичного права, забезпечення клінік кваліфікованими юрисконсультами, створення ініціативної групи з розробки законопроекту щодо лікарського самоврядування, пропозиція щодо відокремлення експертної комісії з питань розбору позовів в окрему незалежну структуру, розробка стандартної (уніфікованої) програми навчання лікарів, що проходять перепрофілізацію тощо.

Порівнюючи враження від спілкування правників та медичних працівників на Конференції в місті Харкові зі жвавими дискусіями на конгресі, констатую не тільки поліпшення сприйняття проблем медицини юристами, але й упевнені кроки назустріч з боку останніх та прагнення порозуміння та співпраці. Сподіваюсь, що такий прогрес піде на користь розвитку медичного права України.

Єдиним дійсно сумним моментом конгресу стало його закриття. Щоправда, подальша праця з його закриттям не припиняється. Протягом року вже заплановано проведення круглого столу щодо захисту прав пацієнтів у місті Вінниці — ІІІ Національний конгрес з біоетики. А Харків радо вітатиме всіх небайдужих у листопаді на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми медичного права».

Резюмуючи свої думки та враження, хочу висловити подяку тим, хто переборов правовий нігілізм і вирішив справами відстоювати права найгуманнішої галузі — медицини — і власні немайнові та професійні права. А у вільний час пропоную знайти та ознайомитись з виданими до конгресу нормативними та інформаційними матеріалами з медичного права України, збіркою тез та книгою «Согласие на медицинское вмешательство. Отказ от медицинского вмешательства», завдяки чому Ви насправді поєднаєте цікаве з корисним.

Нехай Вам щастить і дай Бог у Вашій професійній діяльності якомога рідше стикатися з поняттями «експертна рада» та «прокурор».

З повагою, лікар-юрист
Олена Беденко