Журнал «Здоровье ребенка» 5 (40) 2012

Вступ

У результаті Чорнобильської катастрофи склалась ситуація, коли сотні тисяч дітей зазнали впливу не тільки гострого опромінення, але жили, росли та розвивалися в умовах довготривалого впливу малих доз іонізуючого випромінювання та інших несприятливих факторів післячорнобильського періоду [1].

Серед багатьох проблем, що виникли після аварії, од­нією з найбільш важливих є проблема ефекту передачі через опромінені статеві клітини батьків нестабільності геному першому поколінню їх нащадків [2]. Так, в експерименті було показано, що постійна дія іонізуючого випромінювання низької інтенсивності в умовах 30 км зони ЧАЕС несприятливо впливає на репродуктивну функцію та постнатальний розвиток щурів упродовж декількох поколінь [3].

У літературі є також дані про перехід геномної нестабільності в статевих клітинах батьків, індукованих сублетальними дозами іонізуючої радіації, у соматичні клітини нащадків. Цей вид геномних порушень може виникнути в клітинах, які не піддавалися опроміненню, але сигнали ушкодження одержали від опромінених [4].

Отримано також переконливі дані, що вказують на те, що частина клітин, які вижили після опромінення, можуть давати функціонально змінене потомство, у якому з високою частотою протягом багатьох поколінь виникають de novo аберації хромосом і генні мутації, що в ряді випадків призводять до підвищеної клітинної загибелі шляхом апоптозу. Ці відстрочені прояви радіаційного ефекту не мають клонального характеру й одержали назву радіаційно-індукованої нестабільності геному [5].

Слід зазначити, що соматичні мутації, які проявляються в першому поколінні, надалі можуть викликати грубі порушення генного балансу в статевих клітинах, що є суттєвою небезпекою для спадковості наступних поколінь [2]. Окрім того, зниження активності захисних та компенсаторно-відновлюючих систем організму може призвести до фізіологічної та функціональної неповноцінності різних органів та систем [1].

Тому збереження стабільності геному є обов’язко­вою умовою повноцінного розвитку організму, а його дестабілізація асоціюється з формуванням патологічного фенотипу, високим ризиком апоптичної загибелі клітин або їх переходом на шлях злоякісної трансформації [6].

Результати епідеміологічних та цитогенетичних спостережень за великою когортою дітей, народжених від батьків-хібакуся в Японії, навіть до сьогодні не дозволяють зробити однозначного висновку щодо генетичних ефектів атомного бомбардування в першому поколінні та наступних генераціях нащадків. Для виявлення таких ефектів рекомендовано проводити ретельне клінічне обстеження цієї когорти, зокрема, вивчати не тільки суто спадкову, але й мультифакторіальну патологію. Аналогічна рекомендація може бути використана і для нащадків батьків, опромінених чинниками Чорнобильської катастрофи [7].

Як відомо, мультифакторіальні захворювання становлять основну масу значно поширеної патології, у реалізації якої поряд із факторами спадкової схильності значну роль відіграють і фактори зовнішнього середовища [8].

Доведено, що навіть так звані малі для людини дози ­іонізуючої радіації при тривалій дії можуть бути «подвоюючими» за цитогенетичними критеріями, індукуючи специфічні пошкодження хромосом в індикаторних клітинах, які є не лише біомаркерами мутагенної дії радіації на людину, але й призводячи до загибелі або порушення функціонування клітин-мішеней (соматичних і статевих), можуть лежати в основі виникнення стохастичних, можливо, деяких нестохастичних післярадіаційних ефектів із генетичною компонентою (зокрема, мультифакторіальної патології) [2]. Наукові дослідження та клінічні спостереження, що проводилися після аварійного періоду, свідчать про погіршення здоров’я нащадків опромінених батьків та підвищену частоту реалізації мультифакторіальної патології [9].

Таким чином, визначення генетичних факторів формування здоров'я дітей, батьки яких піддавалися радіаційному впливу в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, являється актуальним для комплексної оцінки стану здоров'я та визначення груп високого ризику розвитку мультифакторіальних захворювань.

Матеріали та методи

Матеріалом для дослідження були дані клініко-генеалогічного обстеження 137 дітей, народжених у сім’ях, які мешкали на контамінованих радіонуклідами територіях. Статистична обробка результатів проводилася з використанням програми Excel. Для визначення вірогідності розбіжностей між ознаками, що порівнювались, використовували критерій Стьюдента, метод c² [10].

Результати та їх обговорення

Клініко-генеалогічний аналіз, проведений у родинах дітей, батьки яких жили в умовах довготривалого впливу малих доз іонізуючого випромінювання, дозволив встановити, що у 96,2 % обстежених мала місце схильність до основних неінфекційних захворювань. Так, у 198 родичів першого ступеня спорідненості домінувала патологія серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту — 63,2 і 34,5 %. Порушення репродуктивної системи визначалися у 32,2 % випадків. Гінекологічні захворювання спостерігалися у 17,2 % обстежених. Патологія ендокринної системи та нервово-психічної сфери були виявлені у 21,8 і 5,8 % досліджених. Патологія сечовивідної та дихальної систем зустрічалася з частотою 9,2 і 2,2 % відповідно. Захворювання опорно-рухового апарату реєструвалися у 4,6 % випадків.

Результати досліджень останнього десятиріччя [11] свідчать про те, що у постраждалих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС спостерігається тенденція щодо збільшення захворювань органів кровообігу. Так, якщо в 1990–1991 роках перше місце в структурі захворюваності займали хвороби нервової системи (34,6 %), а захворювання системи кровообігу знаходились лише на п’ятому місці (9,8 %), то вже в останні роки вони вийшли на перше місце, становлячи у структурі всієї патології 89,5 %.

Існують також дані [12], що в евакуйованого населення захворювання травного каналу займають одне з провідних місць серед усіх захворювань. Всі вони характеризуються хронічним перебігом, частими рецидивами та розвитком ускладнень.

Серед 883 родичів другого ступеня спорідненості патологія серцево-судинної системи визначалася у 12,5 % випадків. Захворювання шлунково-кишкового тракту та ендокринна патологія реєструвалися з частотою 4,4 та 2,8 %. Гінекологічні захворювання та порушення репродуктивної системи спостерігалися у 2,8 і 0,6 % досліджених. Патологія сечовивідної, дихальної та нервової систем визначалася в поодиноких випадках — у 1,2; 1,3 і 0,9 % відповідно. Злоякісні новоутворення та захворювання опорно-рухового апарату реєструвалися у 3,9 та 3,2 % досліджених.

Серед 578 родичів третього ступеня спорідненості також переважала патологія серцево-судинної системи (7,6 %). Злоякісні новоутворення та захворювання шлунково-кишкового тракту спостерігалися у 6,2 і 2,8 % випадків відповідно. Ендокринна патологія мала місце в 1,9 % досліджених. Гінекологічні захворювання спостерігалися у 1,1 % родичів обстежених. Патологія опорно-рухового апарату та сечовивідної систем відзначалася в 0,9 і 0,7 % випадків відповідно.

Таким чином, проведений клініко-генеалогічний аналіз серед дітей, батьки яких мешкали на забруднених радіонуклідами територіях під час аварії на Чорнобильській АЕС, дозволив встановити, що порушення з боку серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, репродуктивної і сечовивідної систем, ендокринна патологія та гінекологічні захворювання виявлялися у родичів першого ступеня спорідненості вірогідно частіше, ніж у родичів другого та третього ступеня спорідненості (табл. 1).

При аналізі сімейного анамнезу нами було встановлено, що обтяженість такими соціальними факторами, як зловживання алкоголем та паління, у групі дітей, батьки яких мешкали на забруднених радіонуклідами територіях становили 35,0 та 40,5 % відповідно.

Вивчення перинатального анамнезу в даній когорті дітей дозволило встановити, що фізіологічний перебіг вагітності становив 35,0 % випадків. Загроза переривання вагітності спостерігалась у 30,0 % досліджуваних. Число вагітностей, ускладнених гестозом першої та другої половини, дорівнювало 10,5 та 5,3 % відповідно. Отримані нами дані збігаються з літературними. Так, результати досліджень [13] свідчать про те, що основними ускладненнями вагітності у жінок, радіаційно опромінених у дитячому віці, були: невиношування, передчасні пологи, ранні гестози.

Фізіологічний перебіг пологів відмічався у 65,0 % випадків, операційна допомога породіллям становила 20,0 %. У 19,7 % дітей вага при народженні коливалась від 1900,0 до 2900,0; зріст — від 44 до 49 см. На грудному вигодовуванні знаходилось 35,0 % дітей, на штучному — 55,0 % та на змішаному — 10,0 %. Згідно з літературними даними [13], у жінок, радіаційно опромінених у дитячому віці, серед ускладнень у пологах спостерігались: патологічна крововтрата, передчасний вплив навколоплідних вод та аномалії пологової діяльності.

Таким чином, діти, батьки яких зазнали радіаційного опромінення в дитячому та підлітковому віці, потребують медико-генетичного консультування, оскільки 96,2 % обстежених мають схильність до мультифакторіальної патології. Визначення генетичних та інших несприятливих факторів післячорнобильського періоду також є актуальним для комплексної оцінки стану здоров’я цієї когорти дітей та виділення груп високого ризику розвитку мультифакторіальної патології.

Висновки

1. Клініко-генеалогічний аналіз, проведений серед дітей, батьки яких мешкали на забруднених радіонуклідами територіях, дозволив визначити, що 96,2 % обстежених мають схильність до мультифакторіальної патології.

2. Встановлено, що порушення з боку серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, репродуктивної та сечовивідної систем, а також гінекологічні захворювання у родичів першого ступеня визначалися вірогідно частіше, ніж у родичів другого та третього ступеня спорідненості.

3. Показано, що загроза переривання вагітності була найбільш поширеним ускладненням гестаційного періоду, яка спостерігалась у 30,0 % досліджуваних.