Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Газета "Новини медицини та фармації" 9 (460) 2013

Повернутися до номеру

Клінічний випадок саркоми серця

Автори: Мостовой Ю.М., д.м.н., професор, Овчарук М.В., к.м.н., Гладких В.Ю., к.м.н., Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, Вінницька міська клінічна лікарня № 1

Рубрики: Кардіологія, Онкологія

Розділи: Довідник фахівця

Версія для друку

На сучасному етапі розвитку медицини спостерігається ситуація, коли онкозахворювання мають розпізнавати лікарі різних спеціальностей, у першу чергу загальної практики — сімейної медицини, вузькі спеціалісти. Число онкологічних захворювань має стійку тенденцію до зростання, їх поширеність збільшується на 3–3,5 % щороку і до 2020 року кількість людей, які захворіли на рак, зросте до більше ніж 200 тис. людей на рік, тобто приблизно кожний четвертий українець протягом життя захворіє на рак. Структура онкозахворюваності протягом останніх 5 років залишається сталою. Найчастіше злоякісними хворобами уражається населення старшого й похилого віку. У чоловіків це злоякісні новоутворення легенів, шкіри, шлунка та передміхурової залози, колоректальний рак, у жінок переважають злоякісні новоутворення молочної залози, шкіри, тіла матки, шлунка. У зв’язку з цим існує певна налаштованість лікарів на діагностику саме цих сегментів. Разом із тим рідкісні пухлини внутрішніх органів продовжують викликати суттєві труднощі в ранній діагностиці. Вважаємо за доцільне навести клінічний випадок саркоми серця. Перед викладенням власних спостережень подаємо загальні відомості про цей патологічний стан.

Пухлини серця є дуже рідкісними захворюваннями. Можливо, це пояснюється добрим кровопостачанням серця і швидким обміном речовин у серцевому м’язі.

Розрізняють первинні (доброякісні та злоякісні) та вторинні пухлини серця.

Вторинними пухлинами серця частіше бувають метастази раку молочної залози, легень, шлунка, а іноді нирок і щитоподібної залози. Вторинні пухлини серця зустрічаються у 25 разів частіше від первинних.

Первинні пухлини є рідкісними захворюваннями, що зустрічаються в 0,002–0,05 %, причому 3/4 серед них становлять доброякісні пухлини. До первинних доброякісних пухлин серця відносять міксому, рабдоміому, фіброму, ліпому, лейоміому, тератому та ін. Єдиною пухлиною серед первинних злоякісних новоутворень серця є саркома.

Первинні злоякісні пухлини становлять 25 % загальної кількості первинних пухлинних уражень серця. Найбільш частим їх різновидом є саркома, що походить із мезенхіми і тому може проявлятися різноманітними морфологічними типами й обумовлювати складність гістологічної верифікації. Саркома може виникнути в будь­якому віці, але найчастіше в 30–50 років, однаково часто в чоловіків і жінок. Пухлина вражає переважно праві відділи серця, виходячи, як правило, з ендокарда або перикарда. Первинна саркома серця може викликати оклюзію клапанних отворів та вихідних відділів шлуночків, здавлювати та проростати коронарні судини, великі артерії й вени.

Вона відрізняється швидким інвазивним зростанням, проростає всі шари серця й оточуючі органи, а також швидко й широко ­метастазує в легені, середостіння, трахеобронхіальні й ретроперитонеальні лімфатичні вузли, наднирникові залози, мозок.

Ангіосаркома — найбільш частий різно­вид, що становить 33 % первинних злоякісних пухлин. У чоловіків зустрічається у 2–3 рази частіше, ніж у жінок. Пухлина може вражати будь­які відділи серця, найчастіше — праве передсердя. Ангіосаркома макроскопічно є щільним горбистим утворенням, що інфільтрує тканини. На розрізі видно вогнища некрозу і крововиливів. Мікроскопічно визначаються веретеноподібні, полігональні або округлі клітини, що створюють синцитій і складаються в безладно розташовані тяжі. Характерним є утворення різних за розмірами і формою судинних порожнин, заповнених кров’ю, що з’єднуються між собою. Між клітинами пухлини знаходяться пухкі мережі аргірофільних волокон, що нагадують базальну мембрану.

Рабдоміосаркома походить із серцевої покресленої м’язової тканини, зустрічається в будь­якому віці, дещо частіше в чоловіків, становить 20 % всіх первинних злоякісних пухлин серця. Макроскопічно рабдоміосаркома визначається як вузол м’якої консистенції білого або блідо­рожевого кольору, розташований у товщі міокарда. На розрізі виявляють вогнища крововиливів і некрозів. Мікроскопічно визначається різне співвідношення дрібних округлих або овальних, веретеноподібних кліток. Важливе діагностичне значення має їх виражений поліморфізм: вони можуть нагадувати тенісну ракетку, маючи округле тіло з ядром і один товстий цитоплазматичний відросток, або мати павукоподібну форму з центрально розташованим ядром і великими вакуолями глікогену по периферії. У цитоплазмі виявляються міофібрили з поперечною покресленістю. Клітини пухлини можуть розташовуватися суцільними полями або формувати альвеолярні й пучкові структури, заключені в мережу аргірофільних і колагенових волокон.

Фібросаркома є мезенхімальною пухлиною, що становить 10 % усіх первинних злоякісних новоутворень серця. Виникає в представників обох статей у будь­якому віці. Макроскопічно фібросаркома є чітко відмежованим щільним вузлом білого або сірувато­білого кольору або має інфільтративне зростання. Мікроскопічно виявляються фібробластоподібні клітини з різною мірою диференціювання й колагенові волокна. Клітини розташовані у вигляді пучків, що переплітаються.

Інші первинні злоякісні пухлини, у тому числі мезотеліома і лімфома, виявляються рідко. Необхідні детальні дослідження їх морфологічних і клінічних особливостей.

Клініка

Клінічна картина залежить від локалізації пухлини й величини обструкції порожнин серця. Типовими є незрозуміла, швидко прогресуюча серцева недостатність зі збільшенням розмірів серця, випотом у перикард (геморагічним), тампонадою, болем у ділянці грудної клітки, аритміями, порушеннями провідності, обструкцією порожнистої вени й раптова смерть. Пухлини, обмежені міокардом без поширення всередину порожнини, можуть деякий час перебігати безсимптомно або викликати аритмії й порушення провідності.

У хворого може бути тривале невелике підвищення температури тіла, схуднення, поступово наростаюча слабкість, болі в суглобах, різні висипання на тулубі й кінцівках, оніміння пальців рук і ніг. Поступово можуть сформуватися ознаки хронічної серцевої недостатності — «барабанні палички» (схуднення пальців рук і потовщення їх на кінцях), зміни нігтів за типом «годинникові скельця». З’являються зміни в аналізах крові.

Запідозрити наявність злоякісного ­новоутворення можна за такими симптомами:

- біль усередині грудної клітки є раннім і частим симптомом злоякісного ураження;

- наявність гемоперикарда при відсутності травми в анамнезі;

- необхідність проведення повторних перикардіоцентезів (цитологічне дослідження евакуйованої рідини обов’язкове);

- прогресування синдрому верхньої порожнистої вени при відсутності тампонади серця.

При поширенні пухлини на перикардіальної простір часто утворюється геморагічний випіт у перикард й може виникнути тампонада. Оскільки найбільш часто уражається права частина серця, саркома нерідко викликає симптоми правошлуночкової недостатності внаслідок обструкції правого передсердя, правого шлуночка, тристулкового клапана або клапана легеневої артерії. Обструкція верхньої порожнистої вени може приводити до набряку обличчя й верхніх кінцівок, тоді як обструкція нижньої порожнистої вени викликає застій у внутрішніх органах.

Діагностика злоякісних пухлин серця (раку серця)

Інструментальні дослідження при злоякісних пухлинах указують на переважне ураження правих відділів органа, і серед рідкісних випадків прижиттєвої діагностики в 60–70 % хворих виявляються віддалені метастази.

Ехокардіографія розглядається як метод вибору в діагностиці пухлин серця, достатній для вироблення відповідної хірургічної тактики.

Останнім часом все більше визнання в діагностиці набуває метод комп’ютерної томографії. Він відрізняється високою чутливістю й надійністю, дозволяє проводити топічну діагностику пухлини та визначити місце її фіксації. Іншим вірогідним методом топічної діагностики пухлин серця є магнітно­резонансна томографія.

Лікування

Лікування злоякісних пухлин серця найчастіше симптоматичне. Хірургічне лікування переважної більшості хворих із первинними злоякісними новоутвореннями серця неефективне у зв’язку з тим, що до моменту діагностики відзначається значне поширення пухлини як у межах самого міокарда, так і на прилеглі органи і тканини. Найчастіше проводять променеву терапію із системною хіміотерапією або без неї, що дозволяє тимчасово зменшити клінічну вираженість захворювання і в ряді випадків збільшити тривалість життя до 5 років після початку лікування.

Прогноз

Прогноз несприятливий. При встановленні діагнозу саркоми серця у 80 % хворих вже є метастази. Як правило, хворі помирають протягом 6–12 місяців після появи перших клінічних симптомів.

Клінічний випадок

Хворий І., 40 років, направлений на госпіталізацію в пульмонологічне відділення сімейним лікарем із діагнозом: «прикоренева пневмонія?».

Госпіталізований 14.01.13. Діагноз при госпіталізації: «гострий бронхіт. Гострий лейкоз? Інфекційний ендокардит?».

При госпіталізації скарги на підвищення температури тіла до 37–38 °С вранці й увечері, епізодичний кашель, іноді надсадний, виражену пітливість, задишку при фізичному навантаженні, болі в спині, зниження ваги до 6 кг за місяць.

Анамнез захворювання. Вважає себе хворим протягом 1–1,5 міс. Виникнення хвороби ні з чим не пов’язує. Захворювання розпочалося з сухого непродуктивного кашлю, задишки, слабкості, вираженої пітливості. Хворий звернувся до лікаря, і йому було призначено беклазон еко 2 вдихи 2 р/д, користувався декілька днів, після чого звернувся до лікаря повторно. Лікарем був установлений діагноз «стоматит» і призначений флуцис і кандид. У пацієнта посилювались кашель і пітливість, у зв’язку з чим його було направлено на Rö­графію ОГК, ЗАК, після чого направлено на госпіталізацію.

Анамнез життя. Алергія — пух, перо, шерсть тварин. Гепатит В 2002 р.

Об’єктивно: загальний стан середнього ступеня тяжкості, колір шкіри і слизових оболонок блідий.

Аускультативно: жорстке дихання.

Тони серця: чисті, ритмічні, є систолічний шум на верхівці, аорті, грубий.

Пульс: 80, зад. власт., АТ 120/60 мм рт.ст.

Живіт дещо чутливий в епігастрії.

ЗАК 15.01.2013: Hb — 108 г/л, Le — 18,1 • 109/l, п. — 18 %, с. — 69 %, е. — 1 %, м. — 4 %, л. — 8 %.

ШОЕ — 65 мм/год.

Rö­графія ОГК 14.01.13: зміни, характерні для бронхіту.

15.01.2013 УЗД внутрішніх органів: ознаки вираженої гепатомегалії, помірної спленомегалії, хронічного холециститу, сольового діатезу.

Після проходження УЗД серця 16.01.13 виписаний для подальшого обстеження та лікування в НІ серцево­судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМНУ (див. результати обстеження).

Коментар

Як видно, пацієнт пройшов певний шлях до направлення на спеціалізоване лікування. Привертає увагу грубе порушення у формулюванні діагнозу на догоспітальному етапі. Термін «прикоренева пневмонія» не використовується в українських класифікаціях із 1999 р. Найдоцільнішим діагнозом при госпіталізації був би «лихоманка нез’ясованого генезу». Саме таке формулювання здатне спонукати лікаря до швидкого активного пошуку причин, що могли призвести до симптомокомплексу — температура, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ та ін.

Далі хворий І. був госпіталізований у 2­ге хірургічне відділення НІССХ ім. М.М. Амосова 17.01.2013 із діагнозом: «гострий інфекційний ендокардит клапана легеневої артерії. СН І».

При госпіталізації загальний стан хворого оцінювався як середньотяжкий. У хворого спостерігалися скарги на підвищення температури до 38 °С із 09.01.2013, задишку при фізичному навантаженні, помірне серцебиття, болі в ділянці серця, помірне обмеження фізичної активності, кашель (із літа 2012 р.). До госпіталізації хворий отримував цефтріаксон, амікін, беклазол.

При об’єктивному дослідженні у хворого: АТ 140/90 мм рт.ст., пульс 93, ЧД 18/хв, пульсація печінки, пульсація черевної аорти, підсилений серцевий поштовх.

За даними інструментальних досліджень.

ЕКГ від 17.01.2013: синусовий ритм, ЧСС 93/хв, помірна гіпертрофія лівого передсердя.

КТ ОГК від 17.01.2013: на серії КТ­грам і подальших реконструкцій легені аеровані й прилягають до грудної стінки по всій поверхні. Паренхіма легень без видимих вогнищево­інфільтративних патологічних змін, окрім поодиноких дрібних розсіяних вогнищ 1–3 мм.

Архітектоніка бронхосудинних структур не порушена. Дефекту наповнення по ходу легеневих артерій не визначається.

Корені легень не змінені, головні бронхи виглядають звичайно, збільшених лімфовузлів не визначається.

Вільна рідина в плевральних порожнинах не визначається.

Середостіння розташовано по середній лінії, нормальної ширини.

У просвіті легеневого стовбура пристінково зліва безпосередньо в проекції клапана визначається утворення м’якотканинної консистенції, що перекриває 3/4 просвіту судини, умовна протяжністю до 2,0 см. Об’єм щільно зливається зі стінкою міокарда міжшлуночковою перегородкою, об’єм має випуклий зовнішній контур, щільно прилягає до лівої низхідної коронарної артерії.

У порожнині перикарда візуалізується мінімальна кількість рідини.

Збільшених лімфатичних судин у середостінні не виявлено.

Висновок. Виявлені зміни в проекції клапану легеневої артерії можуть бути обумовлені об’ємним утворенням (у т.ч. абсцесом) і (менш вірогідно) тромботичними масами.

Солітарні вогнища в легенях із більшою вірогідністю постзапального характеру, але потребують динамічного спостереження.

Даних за ТЕЛА при даному обстеженні не виявлено.

Ехокардіографія від 15.01.2013: у підклапанному просторі легеневої артерії візуалізується додаткове об’ємне утворення гіпоехогенної структури, що субоклюзує клапан легеневої артерії і підклапанний простір. Серце нормальних розмірів. Камери не розширені. Систолічна функція лівого шлуночка не порушена. Діастолічна функція лівого шлуночка порушена за типом сповільненої релаксації. Незначна легенева гіпертензія.

Ехокардіографія від 17.01.2013: на клапані легеневої артерії і в надклапанному просторі ЛА додаткове, малорухоме, гіперехогенне утворення в діаметрі 0,6 см. Утворює невелику обструкцію.

Ехокардіографія від 24.01.2013: р ЛА = 12 мм рт.ст. Рідини в порожнині перикарда немає. Невелика кількість рідини в плевральній порожнині.

Ехокардіографія від 30.01.2013: р ЛА = 14 мм рт.ст. У лівій плевральній порожнині до помірної кількості рідини.

У перикарді патологічної кількості рідини немає.

УЗД ОЧП від 15.01.2013: УЗ­ознаки ­вираженої гепатомегалії, помірної сплено­мегалії, хронічного холециститу, сольового діатезу.

22.01.2013 хворому виконано оперативне втручання: видалення пухлини стовбура легеневої артерії

При ревізії ЛА: поздовжньо розкритий стовбур ЛА. Візуалізується утворення з переходом на стулку, стінку ЛШ і ділянку ЛКА. Утворення видалено.

Дві стулки клапана ЛА залишено.

ПГЗ № 99–1059.

Макроскопічно: велика кількість дрібних (0,3–0,7 см) безформених фрагментів жовтувато­білястої тканини. 1­й фрагмент більш великий, у вигляді «глибокого блюдця», діаметром 2,7 см, товщиною до 0,8 см. Краї новоутворення в усіх фрагментах мають вигляд білястого з жовтим відтінком, напівпрозорі в зонах потоншення тканини. Кратероподібне поглиблення має пухку мутну поверхню і більш жовтий відтінок. Консистенція щільно­еластична. У ділянці деструкції більш пухка.

Основа пухлини локалізувалась у ділянці фіброзного кільця на інтимній поверхні стінки ЛА, заповнювала значну частину просвіту судини, проростаючи на задню частину стінки легеневої артерії й інфільтрувала прилеглий міокард і формувала муфтоподібне утворення навколо стовбура лівої коронарної артерії. Пухлина видалена у технічно можливих ме­жах із метою звільнення вихідного тракту правого шлуночка серця. Зі слів хірурга в ділянці міокарда були наявні фрагменти пухлини хрящової консистенції.

Висновок

Інтимальна саркома легеневої артерії, переважно фібробластного диференціювання. На поверхні пухлини виразкове утворення з лейкоцитарною інфільтрацією.

Ураховуючи те, що в останні роки спостерігається стійка тенденція до того, що ряд захворювань та патологічних станів, які раніше вважалися рідкісними, на сьогодні все частіше зустрічаються в практичній діяльності лікаря (ТЕЛА, септичний ендокардит, ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт), вважаємо за доцільне сфокусувати увагу лікарів на клінічному випадку саркоми серця, сподіваючись на те, що при почастішанні цього патологічного стану вони будуть більш підготовлені до його діагностики.


Список літератури

Список літератури знаходиться в редакції


Повернутися до номеру