Журнал «Медико-социальные проблемы семьи» 3 (том 18) 2013
Вернуться к номеру
Порівняльний аналіз біохімічних особливостей колагенового обміну при різних методологічних підходах до лікування нетримання сечі в жінок із гінекологічною патологією на тлі дисплазії сполучної тканини
Авторы: Желєзна Г.О. - Донецький національний медичний університет ім. М. Горького
Рубрики: Ревматология, Акушерство и гинекология, Терапия, Урология
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Нетримання сечі (НС), гінекологічна патологія (ГП) і дисплазія сполучної тканини (ДСТ) — це стани, що посилюють перебіг поєднаних патологічних процесів. Якщо можна корегувати інконтиненцію і вилікувати гінекологічну патологію, то ліквідувати сполучнотканинну дисплазію неможливо. Однак можна покращити стан сполучної тканини для підвищення якості життя пацієнток та лікування нетримання сечі і гінекологічної патології.
Мета дослідження: вивчити вплив різних методів лікування НС на біохімічні показники колагенового обміну у жінок з даною патологією.
Матеріали та методи. 90 жінок з НС були проліковані за запропонованою методикою, вони склали основну групу. 86 жінок із НС групи порівняння були проліковані з дотриманням існуючих загальноприйнятих алгоритмів. Для контролю використовували показники 35 умовно здорових жінок. У жінок порівнюваних груп визначали вміст оксипроліну, магнію, кальцію, естрадіолу в сироватці крові до і після лікування, а також оксипроліну в сечі.
Розроблений патогенетичній алгоритм лікування НС у жінок передбачає диференційований підхід у залежності від виду НС і ГП з корекцією ДСТ за допомогою механотерапії, М-холінолітичної терапії, гормонотерапії, одноетапного симультанного оперативного лікування, плазмоліфтингу, дієтотерапії, патогенетичної медикаментозної терапії.
Результати дослідження. Референтні значення мікроелементів кальцію й магнію в пацієнток із НС до лікування у всіх підгрупах були вірогідно нижчими, ніж у контрольній групі, що свідчило про вихідне метаболічне неблагополуччя в жінок із НС. У результаті лікування в основній групі за розробленим алгоритмом залежно від типу НС було досягнуте покращення й стабілізація показників магнію й кальцію в крові протягом півроку й утримання їх майже в нормі через рік.
Уміст оксипроліну в крові та сечі в жінок із НС до лікування був значимо підвищений щодо контрольної групи, р < 0,001, що свідчило про збільшення швидкості розпаду колагену в організмі при наявності ДСТ.
Традиційне лікування істотно не вплинуло на рівень оксипроліну в крові та сечі (р > 0,05). В основній групі через півроку після лікування частота оксипролінемії знизилася відносно вихідних значень на 25,5 % (p < 0,001), а через рік — на 33,3 % (p < 0,001). Позитивна динаміка показників оксипроліну в сечі при лікуванні пацієнток за новим алгоритмом закономірним чином підтверджувала тенденції показників крові.
У всіх підгрупах до лікування відзначалася гіпоестрогенія. Лікування загальноприйнятими методами також не сприяло збільшенню концентрації естрадіолу й утриманню її протягом року спостереження на відміну від запропонованого підходу, що привів до стійкої нормалізації даного показника.
Висновок. Показники кальцію та магнію відображають метаболічне неблагополуччя в жінок із НС і ДСТ, що свідчить про необхідність корекції магній-кальцієвого дефіциту для поліпшення складу та якості сполучної тканини. Отримані в дослідженні результати свідчать на користь ефективності запропонованої патогенетичної методики лікування залежно від типу нетримання сечі при дисплазії сполучної тканини й про можливий вплив естрогенів на уротелій.
Недержание мочи (НМ), гинекологическая патология (ГП) и дисплазия соединительной ткани (ДСТ) — это состояния, усугубляющие течение сочетанных патологических процессов. Если можно корректировать инконтиненцию и вылечить гинекологическую патологию, то ликвидировать соединительнотканную дисплазию невозможно. Однако можно улучшить состояние соединительной ткани для повышения качества жизни пациенток и лечения недержания мочи и гинекологической патологии.
Цель исследования: изучить влияние различных методов лечения НС на биохимические показатели коллагенового обмена у женщин с данной патологией.
Материалы и методы. 90 женщин с НМ были пролечены по предложенной методике, они составили основную группу. 86 женщин из НМ группы сравнения были пролечены с соблюдением существующих общепринятых алгоритмов. Для контроля использовали показатели 35 условно здоровых женщин. У женщин сравниваемых групп изучали содержание оксипролина, магния, кальция, эстрадиола в сыворотке крови до и после лечения, а также оксипролина в моче.
Разработанный патогенетической алгоритм лечения НМ у женщин предусматривает дифференцированный подход в зависимости от вида НМ и ГП с коррекцией ДСТ с помощью механотерапии, М-холинолитической терапии, гормонотерапии, одноэтапного симультанного оперативного лечения, плазмолифтинга, диетотерапии, патогенетической медикаментозной терапии.
Результаты исследования. Референтные значения микроэлементов кальция и магния у пациенток с НМ до лечения были достоверно ниже, чем в контрольной группе, что свидетельствовало об исходном метаболическом неблагополучии у женщин с НМ. В результате лечения по разработанному алгоритму в зависимости от типа НМ в основной группе было достигнуто улучшение и стабилизация показателей магния и кальция в крови в течение полугода и удерживание их почти в норме через год.
Содержание оксипролина в крови и моче у женщин с НМ до лечения значимо превышало показатели контрольной группы, р < 0,001, что свидетельствует об увеличении скорости распада коллагена в организме при наличии ДСТ.
Традиционное лечение существенно не повлияло на уровень оксипролина в крови и моче (р > 0,05). В основной группе через полгода после лечения частота оксипролинемии снизилась относительно исходных значений на 25,5 % (р < 0,001), а через год — на 33,3 %
(р < 0,001). Положительная динамика показателей оксипролина в моче при лечении пациенток по новому алгоритму закономерным образом подтверждала тенденции показателей крови.
Во всех подгруппах до лечения отмечалась гипоэстрогения. Лечение общепринятыми методами также не способствовало увеличению концентрации эстрадиола и удержанию ее в течение года наблюдения в отличие от предложенного подхода, который привел к стойкой нормализации данного показателя.
Вывод. Показатели кальция и магния отражают метаболическое неблагополучие у женщин с НМ и ДСТ, что свидетельствует о необходимости коррекции магний-кальциевого дефицита для улучшения состава и свойств соединительной ткани. Полученные в исследовании результаты свидетельствуют в пользу эффективности предложенной патогенетической методологии лечения в зависимости от типа недержания мочи при дисплазии соединительной ткани и о возможном влиянии эстрогенов на уротелий.
Urinary incontinence (UI), gynecological pathology (GP) and connective tissue dysplasia (CTD) — is a condition aggravating the clinical course of comorbidities. If it is possible to correct incontinence and cure gynecological pathology, it is not possible to eliminate the connective tissue dysplasia. However, you can improve the condition of the connective tissue to enhance the quality of life of patients and treat urinary incontinence and gynecological pathology.
The objective of the study: to investigate the effects of different treatments for UI on biochemical indices of collagen metabolism in women with this disorder.
Materials and Methods. 90 women with UI treated by the proposed method were in the main group. 86 women with UI of the comparison group were treated in compliance with existing conventional algorithms. As control we used data of 35 apparently healthy women. In women from compared groups we studied the content of hydroxyproline, magnesium, calcium, serum estradiol before and after treatment, as well as hydroxyproline in the urine.
The developed pathogenetic algorithm of treatment of female UI provides differentiated approach depending on the type of UI and GP with CTD correction using mechanotherapy, M-cholinolytic therapy, hormone therapy, simultaneous one-stage surgery, plasmolifting, diet therapy, pathogenic drug therapy.
The Results of the Study. The reference values of trace elements calcium and magnesium in patients with UI before treatment were significantly lower than in the control group, that indicated initial metabolic troubles in women with UI. As a result of treatment by the developed algorithm depending on the type of UI in the study group we achieved improvement and stabilization of magnesium and calcium indices in the blood during the six months and their retention almost at normal parameters in a year.
Hydroxyproline content in the blood and urine of women with UI before treatment significantly exceeded the performance of the control group, p < 0.001, indicating an increase in the rate of decay of collagen in the body in the presence of CTD.
Traditional treatment did not significantly affect the level of hydroxyproline in the blood and urine (p > 0.05). In the study group six months after treatment hydroxyprolinemia incidence decreased relative to baseline by 25.5 %
(p < 0.001), and in a year — by 33.3 % (p < 0.001). Positive dynamics of hydroxyproline in urine in the treatment of patients by the new algorithm in a natural manner confirmed the trend of blood parameters.
In all subgroups before treatment we observed hypestrogenism. Conventional methods of treatment did not contribute to increased concentrations of estradiol and retain it for a year, in contrast to the observation of the approach that led to stable normalization of the indicator.
Conclusion. Indicators of calcium and magnesium reflect metabolic disadvantage for women with UI and CTD, which indicate the need for correction of magnesium-calcium deficiency to improve the composition and properties of connective tissue. The results obtained in the study support the effectiveness of the proposed methodology of pathogenetic treatment depending on the type of urinary incontinence in connective tissue dysplasia, and the possible effects of estrogen on the urothelium.
нетримання сечі, гінекологічна патологія, дисплазія сполучної тканини, колагеновий обмін, оксипролін.
недержание мочи, гинекологическая патология, дисплазия соединительной ткани, коллагеновый обмен, оксипролин.
urinary incontinence, gynecological pathology, connective tissue dysplasia, collagen metabolism, hydroxyproline.
Нетримання сечі (НС) в жінок є актуальною проблемою, що включає медичні, соціальноекономічні та психологічні аспекти. Це підтверджується поширеністю симптомів НС у жінок у світі, що сягає 37 %, а з віком може досягти 80 % [1, 2].
Впровадження в медичну практику сучасних методів діагностики дозволяє виявити причини, що призводять до того чи іншого виду порушень сечовипускання, визначити перспективи лікування таких хворих, особливо в поєднанні із соматичною та гінекологічною патологіями [3, 4].
Нетримання сечі — захворювання багатофакторне. Особливе місце в цьому списку займає синдром дисплазії сполучної тканини (ДСТ) [5, 6]. Порушення структури сполучної тканини має прямий зв’язок з розвитком НС, пролапсом тазових органів і виникненням паравагінальних дефектів. Основними факторами ризику в розвитку інконтиненції вважають зміну сполучної тканини в поєднанні з одним із перерахованих нижче факторів: вагітність, вік хворої та гормональний статус [7, 8].
Нетримання сечі, гінекологічна патологія та дисплазія сполучної тканини — це стани, що посилюють перебіг поєднаних патологічних процесів. Якщо можна корегувати інконтиненцію й вилікувати гінекологічну патологію, то ліквідувати сполучнотканинну дисплазію неможливо. Однак можна, на нашу думку, покращити стан сполучної тканини для підвищення якості життя пацієнток та лікування нетримання сечі й гінекологічної патології.
Мета дослідження: вивчити вплив різних методів лікування НС на біохімічні показники колагенового обміну в жінок із даною патологією.
Матеріали та методи
90 жінок (по 30 з ургентним, стресовим і змішаним видом НС) були проліковані за запропонованою методикою, вони становили основну групу. 86 жінок групи порівняння (з ургентним НС — 22 пацієнтки, зі стресовим — 25, зі змішаним — 39) були проліковані з дотриманням існуючих загальноприйнятих алгоритмів. Для контролю використовували показники 35 умовно здорових жінок. За віковим розподілом порівнювані групи були репрезентативні.
На сьогодні консервативна терапія стресового НС включає в себе фізичні вправи, метод зворотного біозв’язку, конустерапію, фізіотерапію, медикаментозні способи лікування [5, 9–14]. Медикаментозне лікування стресової інконтиненції включає гормонотерапію, антихолінергічні препарати, трициклічні антидепресанти, альфаадреноміметики [15]. Більш за те, для усунення стресового НС запропоновано, за різними даними, від 250 до 500 операцій, спрямованих на корекцію, компенсацію або виправлення патологічного стану, що призводить до втрати сечі [5, 16–22].
Розроблений патогенетичній алгоритм лікування НС у жінок з гінекологічною патологією на тлі дисплазії сполучної тканини представлений на рис. 1.
/42/42.jpg)
Отже, лікування проводилося залежно від виду НС і ГП з корекцією ДСТ, причому остання була рекомендована пацієнткам тривало, з періодичними перервами.
Ми використовували такі методи лікування:
— механотерапія з тренуванням м’язів тазового дна і сечового міхура в поєднанні з естрогеновмісним кремом (із використанням приладу «Колпексин»);
— медикаментозне лікування ургентного та змішаного нетримання сечі, а також ДСТ (за допомогою Мхолінолітичної терапії). Жінкам із супутнім ожирінням додатково були надані рекомендації щодо корекції ваги, дієти. Толтеродину тартрат знижує тонус гладкої мускулатури сечовивідних шляхів і конкурентно блокує Мхолінергічні рецептори сечового міхура й слинних залоз, його призначали в дозі 2 мг 2 рази на день. Оксибутиніну гідрохлорид знижує тонус гладкої мускулатури сечового міхура, чинить розслаблюючу дію на гладку мускулатуру детрузора, має додаткову місцевоаналгезивну дію, його доза підбиралася індивідуально і в середньому становила 5 мг — 1 табл. 2 рази на день (у деяких випадках, за наявності побічних ефектів, дозу зменшували до 2,5 мг).
У випадках вагинальної або уретровезикальної атрофії додатково призначали місцево естріолвміщуючі свічки (овестин) в еквіваленті 0,5 мг естріолу щоденно упродовж 7 днів, потім 2–3 рази на тиждень. Відповідно до загальноприйнятих правил при призначенні гормонотерапії враховували абсолютні та відносні протипоказання.
Одноетапне симультанне оперативне лікування виконувалось за показаннями залежно від гінекологічної патології та виду НС.
Лікування ДСТ проводилося з дотриманням наступних вимог:
1. Плазмоліфтинг проводили інтраопераційно з можливістю повторних курсів (за потреби), у тому числі для профілактики післяопераційних ускладнень операції з корекції інконтиненції у вигляді ерозій, пролежнів, гнійнозапальних ускладнень.
2. Дієтотерапія (патологічні колагени розпадаються моментально, тому треба вживати багато білкової їжі: м’ясо, рибу, морепродукти; продукти з вітамінами С, Е, багаті на кальцій).
3. Патогенетична медикаментозна терапія мала замісний характер і проводилася за такими напрямами:
— стабілізація мінерального обміну: магнерот по 1 табл. 3 рази на день, кальційД3 по 1 табл. 2 рази на день 2 місяці з перервою;
/43/43.jpg)
— корекція рівня вільних амінокислот у крові: глутамінова кислота 1,0 двічі на день, 2–3 місяці (метіонін, гліцин, калію оротат або ретаболіл);
— вплив на обмін глікозаміногліканів: структум по 500 мг 2 рази на день під час їжі 2 місяці (хондроїтинсульфат, хондроксид, румалон);
— стимуляція колагеноутворення: Lпролін, Lаргінін по 2 табл. 3 рази на день (аскорбінова кислота, вітаміни В1, В2, В6, нікотинова кислота, склоподібне тіло);
/44/44.jpg)
— корекція біоенергетичного стану організму: рибоксин, мілдронат, лецитин, бурштинова кислота.
Медикаментозну терапію ДСТ проводили під контролем клінічних показників до трьох разів на рік залежно від стану пацієнтки після лікування, курсами по 1,5–2 місяці з перервою не менше 2–2,5 місяця. Доцільно використовувати один з препаратів кожного напрямку, змінюючи їх при повторних курсах.
Визначали вміст оксипроліну, магнію, кальцію, естрадіолу в сироватці крові до і після лікування, а також оксипроліну в сечі жінок основної групи і групи порівняння.
Результати дослідження
Результати аналізу на вміст у сироватці крові магнію й кальцію подані в табл. 1 і 2. У нашому дослідженні референтні значення мікроелементів кальцію й магнію в жінок із нетриманням сечі й дисплазією сполучної тканини до лікування у всіх підгрупах були вірогідно нижчими, ніж у контрольній групі. Найбільше зниження концентрації магнію в крові відзначено при змішаному нетриманні сечі як в основній (у 86,7 % пацієнток), так і в групі порівняння (у 76,9 %).
Показники кальцію й магнію в нашому дослідженні свідчили про вихідне метаболічне неблагополуччя у жінок із нетриманням сечі й дисплазією сполучної тканини, а також про необхідність корекції магнійкальцієвого дефіциту для поліпшення складу та якості сполучної тканини.
Дисплазія сполучної тканини — це хронічний генетично детермінований стан, який вилікувати неможливо, тому метаболічний гомеостаз потребує постійної корекції.
У результаті застосування в основній групі за розробленим алгоритмом, залежно від типу НС, магнію, кальцію, місцево — вагінально — естрогенів і комплексу плазмоліфтингу ми отримали поліпшення й стабілізацію показників магнію і кальцію в крові протягом півроку і утримання їх майже в нормі через рік. Так, до лікування медіана показника магнію в основній і групі порівняння дорівнювала 0,5 ммоль/л, що майже вдвічі нижче за рівень контрольної групи (0,8 ммоль/л), через півроку — 0,6 і 0,5 ммоль/л відповідно, через 1 рік — 0,7 і 0,5 ммоль/л. Медіана кальцію до лікування в основній і групі порівняння групі становила майже 1,5 ммоль/л, що в 1,5 рази нижче за показники контролю (2,3 ммоль/л), через півроку — 2,2 і 1,8 ммоль/л відповідно, через 1 рік — майже однаково — по 1,5 ммоль/л. Чітко видно тенденцію до поліпшення показників магнію і кальцію в крові в основній групі на тлі лікування, ця тенденція простежується при всіх типах НС протягом 12 місяців (табл. 1–2).
Результати визначення вмісту оксипроліну в крові і сечі подані в табл. 3 і 4.
/44/44_2.jpg)
У цілому до лікування як в основній, так і в групі порівняння відзначався значимо підвищений щодо контрольної групи вміст оксипроліну в крові та сечі, р < 0,001. Виражена оксипролінемія й оксипролінурія, що свідчать про збільшення швидкості розпаду колагену в організмі за наявності ДСТ, були більш характерні для змішаного НС, але вони спостерігалися й при інших видах нетримання сечі. Молекула колагену складається з амінокислот, представлених в основному проліном, оксипроліном і гліцином, які утворюють первинний поліпептидний ланцюг. Виявлення підвищеного рівня оксипроліну в сечі і/або крові — показник посиленого розпаду колагену в організмі. Підвищення дериватів обміну сполучної тканини свідчить про посилення процесу катаболізму, зниження — про порушення синтезу. Тому як контроль успішності проведеної медикаментозної терапії ми використовували вміст оксипроліну в крові та сечі.
/45/45.jpg)
Традиційне лікування істотно не вплинуло на рівень оксипроліну в крові та сечі: у групі порівняння частота оксипролінемії і оксипролінурії через півроку та рік майже не відрізнялася від вихідного значення як у цілому по групі, так і при різних видах НС (табл. 3–4). В основній групі через півроку після лікування частота оксипролінемії знизилася відносно вихідних значень на 25,5 % (p < 0,001): при ургентному НС — на 30,0 % (p < 0,05), при змішаному — на 23,3 % (p < 0,05), при стресовому — на 23,3 % (p < 0,05), а через рік — на 33,3 % (p < 0,001) на 40,0 % (p < 0,01), 33,3 % (p < 0,01) і 26,7 % (p < 0,01) відповідно.
Позитивна динаміка показників оксипроліну в сечі при лікуванні пацієнток за новим алгоритмом закономірним чином підтверджувала тенденції показників крові. Так, через півроку в основній групі частота оксипролінурії знизилася відносно вихідних значень: при ургентному НС — на 23,3 %, при змішаному — на 20,0 %, при стресовому — на 26,6 %, а через рік — на 36,7, 30,0 і 43,3 % відповідно (p < 0,001). У групі порівняння через півроку й рік оксипролінурія реєструвалася в 1,5 і в 2,1 раза рідше (p < 0,001) (табл. 3–4).
Нами в дослідженні виявлено значний вплив естрогенів на метаболізм колагену в тазовій сполучній тканині, з підвищенням як його синтезу, так і деградації.
На сьогодні немає доказів того, що виявлена втрата колагену призводить до ослаблення тканини. Заміщення старого колагену новою тканиною супроводжується збільшенням числа зшивань і може приводити до зміцнення тканини, незважаючи на загальну втрату колагену. Динаміка естрадіолу в крові пацієнток нас цікавила, з одного боку, з точки зору гіпоестрогенії в жінок з НС, з іншого боку — як маркер ДСТ. Так, у всіх підгрупах до лікування відзначалася гіпоестрогенія. Найнижча концентрація естрадіолу спостерігалася при ургентному і змішаному НС (табл. 5, рис. 2).
/45/45_2.jpg)
Треба зазначити, що на відміну від основної групи при лікуванні загальноприйнятими методами ми не спостерігали стійкої тенденції до збільшення концентрації естрадіолу й утримання її протягом року спостереження.
/46/46.jpg)
Висновок. Показники кальцію та магнію відображають метаболічне неблагополуччя у жінок із НС і ДСТ, що свідчить про необхідність корекції магнійкальцієвого дефіциту для поліпшення складу та якості сполучної тканини. Отримані у дослідженні результати свідчать на користь ефективності запропонованої патогенетичної методики лікування залежно від типу нетримання сечі при дисплазії сполучної тканини і про можливий вплив естрогенів на уротелій.
1. Incontinence / P. Abrams, L. Cardozo, S. Khoury, A. Wein. — 4th Edition. — N.Y.: Health Publication Ltd., 2009. — P. 29, 571577, 750751, 843845, 11281129, 1136, 14031405, 16981699.
2. The standardisation of terminology of lower urinary tract function: report from the Standardisation Subcommittee of the International Continence Society / P. Abrams, L. Cardozo, M. Fall [et al.] // Urology. — 2003. — Vol. 61. — P. 3749.
3. Appel R.A. Collagen injection therapy for urinary incontinence / R.A. Appel // Urol. Clin. North. Amer. — 1998. — Vol. 21. — P. 177186.
4. An open multicenter study of polyacrylamide hydrogel [Bulkamid (R)] for female stress and mixed urinary incontinence / G. Lose, H.C. Sorensen, S.M. Axelsen [et al.] // J. Int. Urogynecol. — 2010. — Vol. 21. — P. 14711477.
5. Аполихина И.А. Клиническая эпидемиология, дифференциальная диагностика и консервативное лечение недержания мочи у женщин: дис... дра мед. наук / И.А. Аполихина. — М., 2006. — 323 с.
6. Некоторые аспекты патогенеза пролапса гениталий / С.И. Буянова, С.В. Савельев, В.Л. Гришин, Т.Н. Сенчакова // Акушерство и гинекология. — 2001. — № 3. — С. 3943.
7. Эффективность различных методов лечения женщин с пролапсом гениталий, осложненным недержанием мочи / С.Н. Буянова, В.Д. Петрова, Г.Г. Шагинян, Т.Ю. Смольнова // Вестн. Рос. ассоц. акушеровгинекологов. — 1999. — № 3. — С. 8789.
8. К патогенезу опущения и выпадения внутренних половых органов / С.И. Буянова, Т.Ю. Смольнова, М.Н. Иоселиани [и др.] // Вестн. Рос. ассоц. акушеровгинекологов. — 1998. — № 1. — С. 7779.
9. Диагностическая достоверность различных уродинамических методов исследования у женщин со стрессовым недержанием мочи / П.В. Шорников, В.Л. Медведев, С.Я. Зайцева, Т.В. Кононова // Пленум Правления Российского общества урологов: Материалы. — М., 2001. — С. 173174.
10. АльШукри С.X. Гиперактивность детрузора и ургентное недержание мочи: пособие для врачей / С.X. АльШукри, И.В. Кузьмин. — СПб., 2001. — 40 с.
11. Аполихина И.А. Современные принципы консервативного лечения недержания мочи у женщин / И.А. Аполихина, В.В. Ромих, В.М. Андикян // Урология. — 2005. — № 5. — С. 7275.
12. Пушкарь Д.Ю. Гиперактивный мочевой пузырь / Д.Ю. Пушкарь. — М.: МЕДпрессинформ, 2003. — 160 с.
13. Железнякова А.И. Оптимизация лечение стрессового недержания мочи у женщин с помощью метода экстракорпоральной магнитной стимуляции: автореф. дис... канд. мед. наук: 14.00.01 / А.И. Железнякова. — М., 2011. — 24 с.
14. Железная А.А. Повышение эффективности коррекции недержания мочи у женщин / А.А. Железная // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения. Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. — Симферополь, 2010. — Т. 149, ч. IV. — С. 262263.
15. Аполихина И.А. Возможности консервативного лечения женщин со стрессовым недержанием мочи / И.А. Аполихина, А.И. Железнякова, И.С. Ибинаева // Акушерство и гинекология. — 2010. — № 2. — С. 1720.
16. Дисплазия соединительной ткани как одна из причин недержания мочи у женщин с пролапсом / Т.Ю. Смольнова, С.Н. Буянова, С.В. Савельев, В.Д. Петрова // Урология. — 2001. — № 2. — С. 2530.
17. Лапароскопический, лапаротомический и влагалищный доступы коррекции несостоятельности мышц тазового дна и стрессового недержания мочи / Л.В. Адамян, С.И. Аскольская, С.Ш. Джабраилова [и др.] // Эндоскопия в гинекологии. — М., 1999. — С. 499503.
18. Адамян Л.В. Современные концепции хирургического лечения опущения и выпадения женских половых органов / Л.В. Адамян, М.А. Блинова, Б.Е. Сашин // Эндоскопия в диагностике, лечении и мониторинге женских болезней: Материалы международного конгресса. — М., 2000. — С. 622635.
19. Применение малоинвазивных методов лечения стрессового недержания мочи у женщин в климактерии / В.Е. Балан, Е.Л. Вишневский, Е.И. Ермакова [и др.] // Проблемы репродукции. — 2006. — № 1. — С. 8890.
20. Ермакова Е.И. Оптимизация малоинвазивных методов лечения стрессового недержания мочи у женщин в климактерии: дис... канд. мед. наук: 14.00.01 / Е.И. Ермакова. — М., 2006. — 20 с.
21. Пат. 56759, Україна, МПК А61В. Спосіб лікування стресового нетримання сечі в жінок / В.К. Чайка, Г.О. Желєзна, К.В. Чайка та ін. — № u201008545; заявл. 08.07.2010; опубл. 25.01.2011. Бюл. № 2.
22. Коркан А.И. Слинговые операции при недержании мочи у женщин в менопаузе / А.И. Коркан // Вестник акушерагинеколога. — 2005. — № 11. — С. 1012.