Журнал «Здоровье ребенка» 7 (50) 2013

Серед захворювань сечової системи найбільш часто зустрічаються мікробно­запальні захворювання, особливо в дітей до 2 років [1]. Тривалий перебіг ускладнених інфекцій може призводити до зниження функцій нирок — хронічного захворювання нирок [6]. Актуальність своєчасної діагностики та ефективного лікування дітей із пієлонефритом обумовлена тим, що в них можуть рано настати необоротні зміни ниркової тканини і формуватися стійка артеріальна гіпертензія [2, 6]. Ризик рецидивів пієлонефриту є досить високим і становить до 80 % [9]. Найбільша кількість рецидивів виникає протягом перших шести місяців після перенесеної інфекції, рецидивуючий та хронічний перебіг пієлонефриту вважається одним із найбільш поширених хронічних захворювань нирок, що характеризується прогресуючим перебігом із формуванням ниркової недостатності та ранньою інвалідизацією пацієнтів [3].

Перебіг пієлонефриту часто супроводжується порушенням кислотно­основної рівноваги та виникненням метаболічного ацидозу, основною його причиною вважають порушення обміну речовин різного походження [5, 7]. Це призводить до накопичення кислот (лактату, пірувату та інших речовин) в організмі дитини, що, безумовно, впливає на перебіг запального захворювання та ускладнює пієлонефрит [4, 8].

Метою нашого дослідження була оцінка ефективності використання препарату Стимол^® у комплексному лікуванні гострого пієлонефриту в дітей.

Матеріали і методи

Під спостереженням були 58 дітей, хворих на гострий пієлонефрит, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в педіатричному відділенні № 1 Він­ницької обласної дитячої лікарні протягом перших 6 місяців 2012 р. Серед них було 35 (60,3 %) дівчаток та 23 хлопчики  (39,7 %). До дослідження були залучені пацієнти віком від 6 до 17 років.

Усі діти, залучені до дослідження, пройшли ретельне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження. Верифікація діагнозу пієлонефриту проводилася згідно з наказом МОЗ України № 627 від 03.11.08 р. «Протокол лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиціальним нефритом». Обстеженим дітям проводився комплекс загальноклінічних, біохімічних, бактеріологічних, інструментальних досліджень. Загальноклінічні методи включали проведення загальних аналізів сечі та крові, проби Нечипоренка, визначення добової протеїнурії, концентраційної функції нирок за пробою Зимницького, показників сечовини, креатиніну, загального білка крові, глюкози крові, мікробного числа сечі. Функцію нирок оцінювали за швидкістю клубочкової фільтрації, що визначали за формулою Шварца.

З метою виключення екстраренальної лейкоцитурії, що могла б бути обумовлена наявністю урогенітальної патології, усі пацієнти були оглянуті гінекологом та урологом. Візуалізацію особливостей анатомічної будови, положення, форми, контурів нирок та сечовивідних шляхів, наявності додаткових тіней, наявність рефлюксів здійснювали за допомогою УЗД та мікційної цистографії.

Усі залучені до нашого дослідження діти отримували лікування гострого пієлонефриту згідно з наказом МОЗ України № 627 від 03.11.08 р. Відповідно до схем лікування, що використовувалися, хворих на гострий пієлонефрит було розподілено на 2 групи. Дітям першої групи (28 обстежених, 48,3 %) було призначено терапію, що включала антибіотик широкого спектра дії в загальноприйнятих середньодобових дозах (цефалоспорини ІІІ покоління), спазмолітики, жарознижуючі, біопрепарати і дезінтоксикаційну терапію. Пацієнти другої групи, у яку входили 30 (51,7 %) дітей, у комплексній терапії пієлонефриту додатково отримували препарат Стимол^® (Biocodex, Франція). Стимол^® (комбінація L­цитруліну та малату) має дезінтоксикаційні, метаболічні та енергоутворюючі властивості. Препарат забезпечує енергією всі тканини організму. На відміну від інших ліків Стимол^® містить дві речовини — малат і цитрулін, що в нормі завжди наявні в організмі людини й виступають каталізаторами метаболічних процесів. Введення цих речовин сприяє посиленню реакцій метаболізму, виведенню лактату й амонію [8]. Стимол^® — безпечний препарат, дозволений до використання в дітей із 6 років, у вагітних та спортсменів. Препарат призначався по 1 пакетику 2–3 рази на добу під час прийому їжі, уміст пакетика розчиняли у воді.

Клініко­лабораторні показники оцінювали при надходженні хворих у стаціонар і повторно після проведення 10­денного курсу лікування. Статистичний аналіз проводили із застосуванням критеріїв Стьюдента та пакетів програм Statistica 6.0 та Microsoft Excel.

Результати дослідження

Перебіг гострого пієлонефриту багато в чому залежить від віку дитини. Так, в дітей раннього віку переважають симптоми інтоксикації, які характеризуються наявністю гіпертермії, блюванням, підвищеною збудливістю, діареєю, дефіцитом маси тіла, електролітним дисбалансом, метаболічним ацидозом. У старших дітей на фоні загальної симптоматики на перший план виступають місцеві ознаки, дизуричні прояви, порушення уродинаміки. Провідними синдромами в клінічній картині пієлонефриту в дітей обох досліджуваних груп були інтоксикаційний — у 53 обстежених (91,4 %), больовий — у 48 (82,8 %) та дизуричний — у 19 дітей (32,6 %). Крім того, у третини дітей пієлонефрит на сьогодні ускладнюється приєднанням ацетонемічного синдрому (18 обстежених, 31 %) (визначення кетонових тіл шляхом використання тест­полосок Ketur­Test). Призначення Стимолу є обґрунтованим як у гострому періоді пієлонефриту з метою дезінтоксикації, а також при наявності ацетонемічного синдрому, так і в період реконвалесценції з метою корекції астенічного синдрому.

Сечовий синдром був виявлений у всіх хворих при надходженні в стаціонар, з вираженою лейкоцитурією, що перевищувала 10/мл, при цьому за даними уролейкограми лейкоцитурія мала нейтрофільний характер. Також був визначений рівень протеїнурії в обстежених дітей обох груп, хворих на гострий пієлонефрит, що не перевищував 0,99 ± 0,04 ‰, а білок у добовій сечі був відсутній. Бактеріурія зафіксована при бактеріологічному дослідженні сечі в 72,4 % пацієнтів, при цьому серед найчастіших збудників гострого пієлонефриту були Е.coli (54,8 %).

Згідно з отриманими результатами аналізу периферійної крові виявлено підвищення рівня лейкоцитів — 19,00 ± 3,06 • 10⁹/л у першої групи та 21,0 ± 4,5 • 10⁹/л у другої групи та збільшення ШОЕ — 25,0 ± 2,3 мм/год та 22,0 ± 1,9 мм/год у першій та другій групі відповідно. Під час нашого дослідження у хворих обох груп проведено визначення рівня С­реактивного білка (СРБ) як основного маркера запалення. У всіх дітей рівень СРБ був підвищений.

У всіх обстежених дітей, хворих на гострий пієлонефрит, рівень сечовини і креатиніну крові відповідав віковій нормі і в середньому становив 5,1 ± 0,5 мкмоль/л та 0,06 ± 0,01 мкмоль/л. Вивчення кліренсу за ендогенним креатиніном показало, що середній рівень клубочкової фільтрації не відрізнявся від вікових нормативів і становив 118 ± 15 мл/хв.

У процесі лікування всі пацієнти відмітили зменшення дизуричних проявів, болів у попереку та в ділянці нирок і сечового міхура, інтоксикаційного синдрому та нормалізацію температури тіла. Відмічалася позитивна динаміка лабораторних показників в обстежених нами дітей, хворих на гострий пієлонефрит.

Ефективність терапії оцінювали з огляду на динаміку основних клінічних симптомів і зменшення скарг (табл. 1).

Під час дослідження була проаналізована динаміка змін клінічного перебігу обстежених дітей. Слід відмітити, що включення препарату Стимол^® у схему терапії гострого пієлонефриту впливало на показники інтоксикації, спостерігалася швидша і вираженіша позитивна динаміка загальної слабкості (3,3 %), зниження апетиту (10 %), сонливості (6,7 %), психоемоційної лабільності (13,3 %). В усіх дітей ІІ групи в динаміці обстеження на фоні терапії зникала швидка втомлюваність. Тоді як у першій групі обстежених утримувалися основні клінічні прояви інтоксикації та ацетонемічного синдрому.

У цілому з призначенням Стимолу додатково до стандартного лікування пацієнти швидше відмічали суб’єктивне покращення стану, зменшення проявів інтоксикації (покращення апетиту, зменшення загального нездужання, нормалізацію температури та психоемоційного стану). Небажаних ефектів при застосуванні препарату Стимолу під час дослідження не було виявлено.

Висновки

1. Гострий пієлонефрит займає перше місце в структурі захворювань органів сечової системи в дітей в цілому в Україні та у Вінницькій області зокрема.

2. Застосування препарату Стимол^® дозволяє досягти суттєвого зворотного розвитку симптомів інтоксикації при гострому пієлонефриті (покращення апетиту, зменшення загального нездужання, нормалізація температури).

3. Призначення препарату Стимол^® рекомендується також для корекції метаболічного ацидозу в дітей, хворих на гострий пієлонефрит.

4. Висока ефективність та добра переносимість дозволяють рекомендувати препарат Стимол^® для використання в комплексній фармакотерапії поряд з протокольним лікуванням гострого пієлонефриту.