Журнал «Травма» Том 14, №6, 2013

Актуальність

Порушення формування кульшових суглобів (ПФКС) на сьогодні залишається поширеною вадою розвитку в дітей раннього віку [2, 5]. Діагностика й лікування вродженої дисплазії кульшового суглоба (КС) і вродженого вивиху стегна — це проблема, якою ортопеди займаються вже понад 130 років. Вагомий внесок у вирішення даної проблеми зробили ортопеди України, проте сьогодні, незважаючи на значні успіхи останніх десятиліть, ціла низка важливих питань залишаються невирішеними [2].

Основним сучасним методом ранньої діагностики вродженого ПФКС є ультразвукове дослідження (УЗД) [3, 4], що візуалізує всі складові КС: кістку, хрящ, капсулу, хрящову губу, головку стегнової кістки, дозволяє визначати співвідношення в КС, проводити в режимі реального часу функціональні проби, оцінювати стабільність та симетричність з обох сторін.

Треба відмітити, що УЗД КС новонароджених і дітей до року детально розроблене й докладно описане в численних монографіях основоположником цього методу професором R. Graf (Австрія) [1].

Слід зазначити, що мало уваги приділяється ехографічним характеристикам опису та стану головки стегнової кістки при даній патології.

Мета: визначити критерії ультразвукової оцінки стану головки стегнової кістки при порушеннях формування кульшового суглоба.

Матеріали та методи

Клінічний матеріал становили 57 немовлят із ПФКС, серед них було 17 (28 %) хлопчиків і 40 (72 %) дівчаток. Обстеження проводили на базі Львівського обласного перинатального центру в період 2011–2012 рр.

Стан зрілості кульшових суглобів оцінювали за ультразвуковою методикою Р. Графа, що передбачає дослідження КС у боковій проекції, верифікацію основних анатомічних структур та морфометрію (за допомогою стандартних ліній, проведених через основні орієнтири), а також вимірювання кутів [1].

Сонографічне дослідження виконували лінійним датчиком із частотою 7,5 МГц, що встановлювали по латеральній поверхні стегна у фронтальній площині від великого вертлюга та вище.

Результати

При ультразвуковому обстежені кульшових суглобів за методикою Р. Графа в немовлят із ПФКС ми спостерігали зміни форми та розмірів головки стегнової кістки.

У пацієнтів із правильним розвитком кульшових суглобів форма головки стегнової кістки мала форму кругу, а в пацієнтів при ПФКС набувала форми овалу.

Для прецизійного опису змін головки стегнової кістки й чіткої її сонографічної характеристики ми проводили основну лінію за методикою Р. Графа, вона проходить по дотичній до дистальної частини крила здухвинної кістки й розділяє головку СК у здорової дитини на дві рівні частини (рис. 1), причому контур головки буде чітким і рівним.

При затримці формування КС співвідношення передньої й задньої частини буде залишатись 1 : 1, проте головка набуває форми овалу (довжина більша за ширину), контур залишається чітким, у деяких місцях горбистим (рис. 2).

При дисплазії КС співвідношення передньої та задньої частини буде порушене — 2 : 1, головка набуває вираженої форми овалу (довжина більша за ширину), а контур залишається чітким, проте горбистим (рис. 3).

При підвивиху КС співвідношення передньої та задньої частини буде різко порушене — 3 : 1, головка набуває вираженої форми овалу (довжина більша за ширину), із загостреними полюсами (рис. 4).

При вивиху КС оцінити співвідношення не вдається, оскільки лінія не перетинає головку стегнової кістки, головка залишається сплощеною (довжина більша за ширину), із загостреними полюсами (рис. 5).

Висновок

Ультразвуковий скринінг КС у немовлят дозволив верифікувати низку критеріїв змін головки стегнової кістки, що є визначальним у ранній діагностиці при порушеннях формування кульшового суглоба.