Журнал "Гастроэнтерология" 4 (50) 2013

Статья опубликована на с. 57-60

Проблема хронічних дифузних захворювань печінки на сьогодні є однією з найбільш важливих в сучасній гастроентерології і визначається насамперед тяжкістю прогнозу, складністю діагностики та лікування, має загальномедичне і соціальне значення. В Україні за останні 10 років захворюваність на цироз печінки (ЦП) зросла на 75,6 %, поширеність ЦП — на 59,6 % [1, 2]. ЦП посідає перше місце серед причин смертності від хвороб органів травлення [3, 4]. Такі статистичні дані підкреслюють важливість пошуків причин збільшення патології печінки для активного впливу на них з метою зупинки прогресування патологічного процесу в організмі [2, 5–8]. Основним патогенетичним механізмом розвитку ЦП є прогресуючий фіброз [9, 10]. В останні роки науковими дослідженнями доведена профіброгенна дія низки цитокінів, таких як фактор некрозу пухлини α (ФНП­α), деяких факторів росту фібробластів, адипоцитокінів та інших [11].

Новим кроком у лікуванні ЦП вважають застосування препаратів урсодезоксихолевої кислоти (УДХК), ефективність яких доведена рандомізованими дослідженнями [12]. Ефективність УДХК пов’язана з її здатністю пригнічувати активність протизапальних цитокінів і спричиняти антихолестатичну дію, зумовлену стимуляцією екзоцитозу шляхом активації кальцій залежної альфа­протеїнази і зниженням концентрації токсичних для печінкової клітини жовчних кислот (холевої, літохолевої, дезоксихолевої). Поряд із цим одержані дані про виражений імуномодулюючий ефект урсосану, зниження ПОЛ і посилення антиоксидантного захисту у хворих на ЦП.

Імуномодулююча здатність препарату пов’язана із зменшенням кількості аберантних антигенів головного комплексу гістосумісності і можливістю пригнічення атаки імунокомпетентних імуноглобулінів і цитотоксичних Т­лімфоцитів на гепатоцити. Урсосан не взаємодіє з іншими лікарськими препаратами й етанолом, що особливо важливо у пацієнтів із супутніми захворюваннями і які вживають алкоголь [12].

Мета дослідження — вивчити динаміку клініко­біохімічних показників та прозапального цитокіну — фактора некрозу пухлини альфа у хворих на алкогольний цироз печінки (АЦП) під впливом комплексного лікування з включенням урсодезоксихолевої кислоти

Матеріали та методи

У процесі дослідження обстежені 43 хворі на ЦП алкогольної етіології. Серед них було 28 (65,1 %) чоловіків та 15 (34,9 %) жінок. Вік пацієнтів коливався від 25 до 75 років, що в середньому становить (54,8 ± ± 1,1) року. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб. Умовою відбору хворих була відсутність тяжкої супутньої патології, виключено вірусну етіологію захворювання. З метою формування однорідних за нозологічною формою захворювання груп для інтерпретації показників, що вивчалися, у дослідження були включені хворі на АЦП в стадії субкомпенсації. Пацієнти були поділені на 2 групи. І група (20 хворих) одержувала стандартне комплексне лікування (контрольна група): есенціальні фосфоліпіди, сечогінні, вітаміни, лактулозу, дезінтоксикаційні засоби; ІІ група (23 хворі) додатково приймала урсосан по 10–15 мг/кг маси тіла на добу. Препарат приймали одноразово щоденно перед сном, не розжовуючи. Курс лікування тривав 6–8 тижнів.

Діагноз верифікували на основі клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень. Функціональний стан печінки оцінювали за клінічними даними, показниками біохімічного аналізу крові (білірубін, трансамінази, загальний білок, альбуміни, глобуліни, загальний холестерин, лужна фосфатаза, тригліцериди, ліпопротеїди низької, високої щільності, гамма­глутамінтранспептидаза, протромбін). Визначення цитокіну ФНП­α проводили методом імуноферментного аналізу (аналізатор Stut Fax 308 Plus). Визначення молекул середньої маси проводили за методикою Габрієляна та співавт. (1984). При УЗД печінки була діагностована портальна гіпертензія: збільшення діаметра портальної та селезінкової вен, спленомегалія. При гастрофібродуоденоскопії 16 хворих (37,2 %) мали варикозне розширення вен стравоходу. Статистичну обробку отриманих даних проводили на персональному комп’ютері ІВМ РТ/АТ за допомогою пакета статистичних програм Statistica SI for Windows (Sun Soft, США).

В обстежених хворих на момент першого обстеження виявлено підвищення прозапального цитокіну ФНП­α. Так, у хворих на АЦП його рівень підвищився в 16,1 та 16,9 раза (в обстежених І та ІІ груп відповідно) порівняно з практично здоровими особами. Встановлено, що застосування урсосану покращує процеси травлення в комплексному лікуванні хворих на АЦП, викликає більш сприятливу дію на загальний стан хворих; покращує апетит, сон; приводить до більш швидкої ліквідації клінічних проявів патологічного процесу: у хворих ІІ групи зникли больовий синдром, диспептичний залишився у 18,2 %, астеновегетативний — у 24,6 % обстежених, у хворих І групи відповідно 16,2; 22,3; 31,5 %. Вплив комплексної терапії з урсосаном на динаміку біохімічних показників наведено в табл. 1 та рис. 1–3.

Із наведених даних видно, що під впливом запропонованого комплексного лікування з включенням урсосану відмічено суттєве зниження ФНП­α — на 24,65 % (p < 0,05), що може свідчити про зменшення прогресування фіброзоутворення в печінці. Одночасно у цих пацієнтів рівень білірубіну після лікування вірогідно знижувався з (27,95 ± 0,78) мкмоль/л до (21,97 ± 0,81) мкмоль/л (р < 0,05). Активність цитолізу також суттєво зменшилась під впливом комплексного лікування з включенням урсосану: АлАТ з (0,87 ± ± 0,04) до (0,70 ± 0,05) (р < 0,05), тоді як у першій групі мала лише тенденцію до зменшення (р > 0,05). Лікування АЦП призводить до зменшення вираженості синдрому ендогенної інтоксикації, проте відмічена більш виражена різниця показників до і після лікування у хворих ІІ групи. Так, концентрація МСМ1 зменшилась з (483,77 ± 19,62) до (403,81 ± 16,52) (р < 0,01), МСМ2 — з (208,60 ± 12,21) до (170,08 ± 8,08) (р < 0,01) при використанні урсосану.

Таким чином, включення урсосану в комплексну терапію ЦП призводить до зниження ФНП­α, тобто до зменшення прогресування фіброзу печінки, та покращення показників цитолізу, зменшення ендотоксикозу.

Висновки

1. У хворих на алкогольний цироз печінки відмічаються підвищення рівня прозапального цитокіну ФНП­α та активація процесів ендогенної інтоксикації.

2. Комплексна терапія з включенням препаратів урсодезоксихолевої кислоти сприяє покращенню клінічної картини алкогольного цирозу печінки та покращенню клініко­лабораторних показників печінки.

3. Включення препаратів урсодезоксихолевої кислоти в комплексну терапію приводить до зниження рівня прозапального цитокіну ФНП­α та зменшення ендотоксемії, що запобігає прогресуванню хвороби.