Журнал «Здоровье ребенка» 1 (52) 2014

Статья опубликована на с. 12-15

Питання охорони здоров’я підростаючого покоління є найбільш актуальним у соціальній програмі суспільства, їх розв’язання обумовлює майбутні перспективи розвитку нації, її оборонний, трудовий, інтелектуальний, репродуктивний потенціал. Перспективи суспільства щодо здоров’я у найближчому майбутньому визначає стан здоров’я сучасних підлітків. Сьогодні спостерігаються несприятливі демографічні тенденції, зберігаються високі рівні захворюваності підліткового населення, посилюється хронізація хвороб у дитячому віці, відбуваються зміни у структурі загальної захворюваності, збільшується кількість підлітків, які належать до груп високого медико–соціального ризику.

Численні наукові публікації свідчать про необхідність виявлення факторів, що впливають на формування здоров’я підліткового населення [1, 2] в цілому і юнаків зокрема. Розробка науково обгрунтованих пропозицій та механізмів їх реалізації щодо зміцнення, покращання здоров’я цієї верстви населення грунтується на вивченні та аналізі особливостей стану їх здоров’я.

Мета дослідження: надати комплексну оцінку показників стану здоров’я підлітків в Україні у віці 15–17 років та визначити тенденції щодо їх змін.

Матеріали та методи

Використано дані Центру медичної статистики МОЗ України стосовно стану здоров’я дітей 15–17 років включно за період 2001–2012 рр. [3].

Результати дослідження

Важливим медико-статистичним показником є поширеність хвороб. У 2012 році показник поширеності захворювань серед підлітків України становив 21 096,2 (на 10 000). У першу п’ятірку областей із найвищою поширеністю захворювань серед підлітків (15–17 років) увійшли: м. Київ (29 368,3); Київська обл. (28 275,8); Харківська обл. (26 341,4); Рівненська (24461,7); Вінницька обл. (18792,4). Найменший показник поширеності захворювань зареєстровано у Закарпатській (13 344,6) та Херсонській обл. (16 052,8), м. Севастополі (15 523,7 на 10 000).

Аналіз поширеності хвороб за період 2001–2012 рр. визначив, що приріст означеного показника становив 42,0 % (рис. 1).

Структура поширеності хвороб у 2012 році серед підлітків представлена так: хвороби органів дихання (34,90 %); органів травлення (9,54 %); кiстково-м’язової системи та сполучної тканини (8,32 %); ока та придаткового апарату (8,07 %); ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин (7,12 %); хвороби нервової системи (5,70 %); сечостатевої системи (5,14 %); шкіри та підшкірної клітковини (4,61 %); травми та отруєння (3,61 %); хвороби системи кровообігу (3,58 %).

За аналізом даних офіційної статистичної звітності встановлено, що за період 2001–2012 років відбулися зміни у структурі поширеності хвороб (табл. 1).

Так, хвороби кістково-м’язової системи, сполучної тканини та ока і придаткового апарату у 2012 р. посідали вищі рангові позиції в структурі, ніж було зареєстровано у 2001 р. У 2012 р. до десятки найпоширеніших захворювань увійшли хвороби системи кровообігу, у той час як хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин перемістилися із 3-ї на 5-ту рангову позицію.

Динаміку змін показників поширеності найкраще оцінювати за темпом їх приросту. Так, з 2001 по 2012 рік найбільший  приріст відзначено за такими класами хвороб, як: новоутворення (на 103,7 % — із 6,7 до 13,65 на 1000); вроджені аномалії (на 96,9 % — із 12,2 до 24,0); хвороби системи кровообігу (на 80,7 % — із 41,8 до 75,5); крові та кровотворних органів (на 72,8 % — із 11,02 до 19,04) та органів дихання (на 57,4 % — із 467,6 до 736,2 на 1000). Найнижчий відсоток приросту відзначено у класі розладів психіки та поведінки (на 3,8 % — із 41,1 до 43,7).

Розробка дієвих програм з оздоровлення або профілактики можлива за умови їх цільової спрямованості. З цієї позиції певну зацікавленість викликає оцінка стану здоров’я населення залежно від статі. Було проаналізовано стан здоров’я юнаків у 2001, 2005 та 2010 роках. Так, поширеність захворювань серед юнаків 15–17 років була нижчою, ніж серед дівчат, і становила у 2010 році 19725,1 проти 22135,5 (на 10 000). У 2001 та 2005 роках цей показник становив 14719,3 та 15793,7  відповідно. Темп приросту з часом зростає і становить 7,3 % від 2001 до 2005 рр. та 24,9 % — за період від 2005 до 2010 рр. (рис. 2).

Приріст показника поширеності захворювань за окремими класами хвороб серед юнаків подано на рис. 3.

Найбільший приріст визначено за класами хвороб крові та кровотворних органів, новоутворень, хвороб органів дихання та вроджених аномалій.

Провідні місця у структурі поширеності хвороб серед юнаків у 2010 р. посідали: хвороби органів дихання (38,08 %); хвороби кістково-м’язової системи, сполучної тканини (10,01 %); хвороби органів травлення (9,34 %); ока та придаткового апарату (7,29 %); хвороби ендокринної системи, порушення обміну речовин (5,75 %); хвороби нервової системи (5,39 %); шкіри та підшкірної клітковини (4,6 %); травми і отруєння (4,57 %); хвороби системи кровообігу (3,77 %); розлади психіки та поведінки (2,92 %).

Аналіз показав, що за період спостереження відбулися деякі зміни у структурі поширеності захворювань. Так, хвороби крові та кровотворних органів, розлади психіки та поведінки, травми й отруєння у 2010 р. займали більш високі рангові позиції серед хвороб юнаків порівняно з 2001 роком. Хвороби системи кровообігу, новоутворення, хвороби шкіри та підшкірної клітковини у 2010 р. займали більш низьке рангове місце у структурі поширеності (табл. 2).

Таким чином, наявна негативна динаміка у стані здоров’я підлітків України, поширеність хвороб органів дихання, травлення, кiстково-м’язової системи та сполучної тканини, ока та придаткового апарату, ендокринної системи, розладів харчування та порушень обміну речовин, хвороб нервової системи, стрімкий приріст новоутворень, уроджених вад розвитку, хвороб системи кровообігу та кровотворних органів потребує посилення уваги медичної спільноти до розробки цілеспрямованих програм діагностики, профілактики найбільш поширених захворювань та прийняття організаційних рішень щодо поліпшення якості надання медичної допомоги підліткам.

Пріоритетними напрямками при розв’язанні цих питань можна вважати:

1) проведення надалі наукових досліджень щодо обґрунтування заходів активної профілактики порушень здоров’я дітей, оцінки здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих програм, запровадження сучасних технологій діагностики та корекції донозологічних станів;

2) моніторинг факторів ризику та захворюваності з подальшим проведення цілеспрямованих профілактичних заходів;

3) продовження та розвиток межгалузевої співпраці між органами влади, педагогічними колективами та лікувально-профілактичними закладами з метою збереження та зміцнення здоров’я дітей;

4) підвищення освітнього рівня лікарів шкільно-дошкільних установ, якому можуть сприяти щомісячні семінарські заняття, які проводяться в наукових установах, де розглядатимуться актуальні питання діагностики, спостереження та профілактики шкільно-обумовлених захворювань.