Журнал «Здоровье ребенка» 2 (53) 2014

Статья опубликована на с. 54-58

Вступ

Добре відомо, що в період навчання в школі здоров’я дітей погіршується. При вступі до школи проблеми зі здоров’ям мають 10–20 % учнів, а вже наприкінці початкової школи — до 50–60 % [2, 6]. Погіршення показників рівня здоров’я фахівці пов’язують як із погіршенням екологічної ситуації, зниженням рівня соціальної та медичної культури населення, так і з недостатніми можливостями методики оцінки стану здоров’я дітей на донозологічному етапі [1]. Існуюча методика не відображає адаптацію організму дитини до фізичного навантаження і тим паче не дозволяє прогнозувати ймовірність виникнення хронічних захворювань [7]. До того ж сталися смертельні випадки на уроках фізичної культури, причиною яких є нездатність дітей адаптуватися до пропонованих шкільною програмою фізичних навантажень внаслідок низького рівня здоров’я школярів [3]. Таким чином, одним із пріоритетних завдань медичного забезпечення фізичного виховання є підвищення якості лікарського контролю під час занять із урахуванням високої частки школярів із низьким рівнем здоров’я й низькою фізичною підготовленістю в основній групі.

Мета: аналіз скринігових методик вивчення стану здоров’я школярів для розробки критеріїв розподілу школярів на групи для занять фізичними вправами із дотриманням принципів безпеки для життя й здоров’я.

Матеріали та методи дослідження

Методика розподілу дітей і підлітків на групи здоров’я передбачає дослідження фізичного розвитку, визначення наявності або відсутності ознак захворювання, а також дефектів розвитку [8]. Ця методика трудомістка, вимагає участі кваліфікованого персоналу й відповідного оснащення та не дає можливості оцінити кількісно рівень соматичного здоров’я зростаючого організму, не враховує дані про функціональні резерви й адаптацію до фізичного навантаження. У зв’язку з цим є актуальним проведення скринінгових досліджень фізичного стану школярів.

Існують різні підходи до оцінки рівня фізичного стану школярів, найбільш інформативним показником, що характеризує фізичний стан, є відносна величина максимального споживання кисню [5, 9]. Дослідження спрямоване на пошук тієї методики, що дасть змогу як визначити стан здоров’я учнів, так і відповісти на питання щодо можливості займатися фізичною культурою та спортом та вирішувати питання індивідуалізації фізичного навантаження під час уроків із фізичного виховання, розглядати можливість поліпшувати стан здоров’я, враховуючи індивідуальні особливості конкретної дитини, а також проводити заходи з профілактики сезонних та хронічних неінфекційних хвороб, знову ж таки виходячи з рівня здоров’я кожного школяра. Обрана методика дослідження повинна мати інформаційну вірогідність.

Під час роботи проаналізовані такі методики: методика кількісної експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я (автор Г.Л. Апанасенко); автоматизована система оцінки рівня фізичного здоров’я «Школяр» В.А. Шаповалової; комп’ютерна програма Fitnessgram/Activitygramm (США (NASPE)); експертна система «Валеологія школяра»; система CardioExpert; комп’ютерно-діагностична програма контролю здоров’я школярів (М.П. Горобей); комп’ютерна програма, запропонована С.В. Хрущовим, на основі методики Г.Л. Апанасенка; автоматизована система «АСПОН-Д»; скринінг-програма «Результати педагогічного процесу» (Б.І. Канаєв); ORTOExpert; «Тест здоров’я» В.С. Язловецького.

Усі наведені програми можна розподілити на такі категорії:

1. Педагогічні програми («Валеологія школяра» та «Результати педагогічного процесу»), що розроблені на допомогу вчителям фізичної культури для виявлення індивідуальних особливостей статури, проведення моніторингу фізичного стану та адаптації (за результатами фізичної підготовленості) учнів, реєстрації результатів педагогічного тестування, а також сприяють поліпшенню та удосконаленню діяльності психологічної служби школи.

2. Медичні програми (CardioExpert, –ORTOExpert, «АСПОН-Д»), до складу яких входять обстеження, що дозволяють на ранніх стадіях виявити наявність чи відсутність захворювань на момент обстеження.

3. Медико-педагогічні (реабілітаційні) програми (автоматизована система оцінки рівня фізичного здоров’я «Школяр» В.А. Шаповалової, компьютерно-діагностична програма контролю здоров’я школярів, розроблена М.П. Горобеєм, «Тест здоров’я» В.С. Язловецького), що складаються з двох частин — медичної та оздоровчої, автори яких не тільки намагаються кількісно визначати рівень фізичного здоров’я, а й пропонують педагогам та школярам оздоровчі програми для підвищення визначеного рівня здоров’я.

4. Діагностично-профілактичні програми (комп’ютерна програма Fitnessgram/Activitygramm, методика Г.Л. Апанасенка, комп’ютерна програма, запропонована С.В. Хрущовим). Методологічною основою цих методик є визначення максимального споживання кисню (МСК), що є основним критерієм фізичного здоров’я й життєздатності організму. Саме МСК є кількісним вираженням рівня здоров’я, показником «кількості» здоров’я, тому що аеробні можливості є відображенням на організменному рівні функцій мітохондрій [4]. Показник максимального споживання кисню в зазначених методиках визначається непрямим шляхом, тобто визначаються показники, які могли б замінити МСК під час кількісної оцінки фізичного здоров’я.

Для проведення дослідження не можуть бути використані методики першої та другої категорій, оскільки визначити рівень здоров’я, а тим більше прогнозувати його та проводити заходи щодо збільшення рівня здоров’я за цими методиками неможливо. Крім того, за методиками, віднесеними до цих категорій, не вивчається адаптація організму школярів до пропонованого фізичного навантаження (тестування).

Із третьої категорії ми виключили методику, розроблену М.П. Горобеєм, оскільки під час обстеження дітей не проводиться вивчення адаптації організму до фізичного навантаження. «Тест здоров’я» В.С. Язловецького включає в себе, крім функціонального дослідження, анкетування з приводу шкідливих звичок обстежуваного, це значно збільшить час обстеження учнів та додасть відсоток суб’єктивності до результатів дослідження.

Розглянувши методики четвертої категорії, ми виключили можливість використання в нашому дослідженні комп’ютерної програми Fitnessgram/Activitygramm, тому що вона призначена для персоналізації фізичної активності. Методика дозволяє студентам навчитися самостійно моніторувати фізичну діяльність, бачити, наскільки активні вони є насправді, і допомагає їм встановлювати цілі для планування програми життєдіяльності.

Комп’ютерна програма, запропонована С.В. Хрущовим, є об’єднаним комплексом двох методик — Г.Л. Апанасенка та В.А. Шаповалової («Школяр»). Теоретичне обґрунтування в ній тотожне до такого в методиці Г.Л. Апанасенка, індекси, що оцінюються, взяті переважно з методики «Школяр» [10]. Оскільки ці індекси присутні в методиці «Школяр» В.А. Шаповалової, ми вирішили не дублювати дослідження та відмовитися від методики С.В. Хрущова.

Таким чином, з усіх наведених методик скринінгового дослідження рівня фізичного здоров’я нами відібрані ті, застосовування яких є доцільним для обґрунтування критеріїв розподілу школярів на групи для занять фізичними вправами з дотриманням принципів безпеки для життя й здоров’я. Це «Методика кількісної експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я» (автор Г.Л. Апанасенко) та автоматизована система оцінки рівня фізичного здоров’я «Школяр», запропонована В.А. Шаповаловою. В основі методики Г.Л. Апанасенка є подання автора про те, що підвищення життєздатності живої системи супроводжується підвищенням енергопотенціалу, про що можна судити за збільшенням резервів функції та їх економізації [4]. Для оцінки соматичного здоров’я учнів використовується комплекс, що складається з морфологічних і функціональних показників, які мають найвищий ступінь взаємозв’язку з енергооснащеністю організму, рівнем загальної витривалості й гострої захворюваністю й визначення яких не потребує складної діагностичної апаратури [4]. Що стосується теоретичних основ методики В.А. Шаповалової, то в роботах цього автора вони не наведені, тому нами не подаються теж. За методикою Г.Л. Апанасенка встановлюється відповідність отриманого показника (індексу) певному рівню здоров’я. Обстеження за методикою В.А. Шаповалової «Школяр» складається з двох частин: діагностичної та оздоровчої. У діагностичній частині програма за сукупністю морфофункціональних показників розподіляє обстежених залежно від резервів фізичного здоров’я і надає рекомендації щодо розвитку та тренування функціональних систем організму. Медичне тестування, на думку автора, визначає резерви основних систем організму (серцево-судинної, дихальної, м’язово-рухової) та оздоровчу програму для виконання на уроках фізичної культури та в позаурочний час [10].

Вірогідність результатів та висновків роботи базується на результатах статистичної обробки даних за допомогою комп’ютерної програми Statistica 6.5. Для обробки статистичних даних застосовані класичні методи описової статистики. Вірогідність одержаних результатів оцінювали шляхом використання непараметричних критеріїв розбіжностей: розраховували Н-критерій Крускела — Уолліса (Kruskal — Wallis test), багатофункціональний ф* критерій Фішера (кутове перетворення Фішера), U-критерій Манна — Уїтні (Mann — Whitney test), проводили ранговий кореляційний аналіз Спірмена. Пороговим рівнем статистичної значимості отриманих результатів було взято р < 0,05.

Робота проводилась із дотриманням нормативних документів комісії з медичної етики, розроблених з урахуванням положень Конвенції Ради Європи «Про захист прав гідності людини в аспекті біомедицини» (1997 р.) та Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (2008 р.).

Результати дослідження та їх обговорення

Із загальної кількості школярів 10–12 років були відібрані для дослідження діти, віднесені за результатами медичного огляду за методикою С.М. Громбаха (у міській поліклініці) до основної медичної групи. Кількість їх 139 осіб, що становило 61,8 % від загальної кількості школярів даного віку. Дані, отримані під час виконання роботи, свідчать про те, що до основної медичної групи віднесені школярі з різним рівнем фізичного здоров’я, яким під час уроків із фізичного виховання пропонують виконувати однакове фізичне навантаження.

При аналізі результатів досліджень (показники індексів), що використовувалася для експрес-оцінки фізичного здоров’я за методикою Г.Л. Апанасенка, встановлено, що високий рівень фізичного здоров’я мають 5 % досліджених школярів, рівень фізичного здоров’я вищий від середнього в 6,2 % школярів, середній — у 22,2 % та нижчий від середнього — у 26,4 % обстежених. Серед них 10,5 % дівчат та 12,2 % хлопців.

Найбільша кількість учнів мала низький рівень здоров’я — 40,2 % учнів (усі обстежені віднесені до основної медичної групи). Тобто до безпечної зони здоров’я належать лише 11,2 % школярів, які брали участь в дослідженні. За методикою В.А. Шаповалової у школярів досліджуваної групи високий рівень фізичного здоров’я не виявлений. Школярів із рівнем здоров’я, вищим від середнього було 2,2 %, із середнім рівнем — 21,6 %, нижчим від середнього — 36,7 %, низьким рівнем фізичного здоров’я — 39,5 %.

При проведенні статистичного аналізу було виявлено, що рівні здоров’я за Г.Л. Апанасенком добре корелюють із показниками, що характеризують функціональний стан та адаптацію до фізичних навантажень дітей і підлітків. При цьому чим вище рівень здоров’я, тим кращі показники функцій обстежених. У програмі «Школяр» не знайшли свого відображення показники економізації функцій, що повинні супроводжувати збільшення рівня здоров’я. Результати статистичного аналізу індексів, отримані під час обстеження школярів за методикою В.А. Шаповалової, не мають вірогідних відмінностей, р > 0,05, окрім результатів низького та нижчого від середнього рівнів здоров’я за методикою В.А. Шаповалової (індекс Кетле р = 0,038, індекс Скибінського р = 0,000, індекс Шаповалової р = 0,009). Частота серцевих скорочень (ЧСС) за методикою Г.Л. Апанасенка має високі кореляційні зв’язки з рівнем здоров’я (р < 0,05). Між ЧСС та рівнями здоров’я за методикою В.А. Шаповалової немає кореляційного зв’язку (р = 0,85). У програмі «Школяр» міститься дві проби із затримкою дихання. Розрізняють дві фази затримки дихання — контрольну та вольову. За першою фазою судять про чутливість дихального центру до гуморальних чинників, за другою — про здатність обстежуваних до вольових зусиль. Застосування затримок дихання (апное) розвиває здатність до активного пригнічення хеморецепторної стимуляції.

Диференційований підхід до використання фаз гіпоксичних проб може дати додаткову інформацію про механізми регуляції дихання, його хеморецепторний контур, вольові якості особистості. Слід відзначити, що вольова фаза в дітей та підлітків має більший віковий розподіл, що обмежує її застосування у цієї категорії обстежених. Функціональні проби з затримкою подиху характеризують спроможність організму протистояти недоліку кисню та доводять вольові властивості дитини. Їх застосування рекомендується після 16 років.

Звідси випливає висновок, що методика В.А. Шаповалової не є інформативною для визначення рівня здоров’я дітей і підлітків, а порівняння двох методик оцінки рівня здоров’я дітей і підлітків переконує в перевазі методики Г.Л. Апанасенка.

Висновки

1. Встановлено, що школярі, віднесені до основної медичної групи для занять фізичною культурою, за різними методиками суттєво відрізняються за рівнем фізичного здоров’я. Контингент дітей, віднесених до основної медичної групи, яких традиційно вважають здоровими, не є однорідним за рівнем фізичного здоров’я та підлягає диференціюванню відповідно до п’яти функціональних груп здоров’я.

2. Пропонуємо як критерій для розподілу школярів на групи для занять фізичними вправами з дотриманням принципів безпеки для життя й здоров’я використовувати «Методику кількісної експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я дітей та підлітків» Г.Л. Апанасенка.

3. Впровадження в практику цієї технології дозволить підвищити якість медичних оглядів, заощадити робочий час медичних працівників, своєчасно виявити групи ризику учнів, здійснювати оперативний контроль фізичного стану учнів, не застосовуючи тестування фізичної підготовленості, рекомендувати дітей для занять спортом, аналізувати динаміку рівня індивідуального та колективного фізичного здоров’я учнів.

4. Рекомендуємо застосування методики Г.Л. Апанасенка не лише в практичній діяльності медичних установ для експрес-оцінки фізичного здоров’я школярів, розподілу їх на функціональні класи та проведення превентивних реабілітаційних заходів, а й у практичній діяльності педагогів із фізичного виховання для оцінки функціональних можливостей дитини та адаптації її до фізичного навантаження в різні вікові періоди.