Журнал «Медицина неотложных состояний» 2 (57) 2014

Статья опубликована на с. 20-24

Вступ

Актуальною проблемою сьогодення є стрімке поширення пародонтопатій різного генезу, серед яких особливе місце посідає хронічний генералізований пародонтит (ХГП) [14, 32]. ХГП негативно впливає не тільки на стан зубощелепної системи, але й супроводжується порушенням загального стану, причиною чого є розвиток ендотоксикозу [8, 18].

Унаслідок запальної реакції при ХГП спостерігається вивільнення літичних ферментів, що чинять мембранопошкоджуючу дію, відбувається надлишкова продукція перекисних речовин, медіаторів, цитокінів, які потрапляють у систему кровообігу [30]. У результаті місцеві запальні процеси в тканинах пародонта сприяють розвитку так званого синдрому ендогенної інтоксикації (СЕІ) [2, 26].

Сучасна концепція щодо ролі мембранодеструктивних процесів у патогенезі СЕІ визначає можливість фармакокорекції даного патологічного процесу шляхом застосування засобів з антиоксидантним та детоксикуючим типом дії [10, 27]. Згідно з даними [1, 9] та результатами власних досліджень [20], одним із засобів, що поєднує детоксикуючий та мембраностабілізуючий ефекти, є ацетилцистеїн.

Мета дослідження — аналіз динаміки розвитку й перебігу СЕІ на тлі ХГП за умов застосування ацетилцистеїну.

Матеріали та методи дослідження

Досліди виконані на 92 білих нелінійних щурах масою 180–200 г обох статей у повній відповідності до вимог ДП «Державний експертний центр МОЗ України» [13]. ХГП відтворювали за власною методикою [24].

Тварини були розподілені на 4 групи: інтактна, контрольна (ХГП без лікування), дослідна (ХГП + ацетилцистеїн) та референтна (ХГП + метилурацил). Дослідним щурам упродовж експерименту 1 раз на добу натще перорально вводили ацетилцистеїн у дозі 100 мг/кг у вигляді 2% водного розчину (виробництво Луганського хімфармзаводу). Як препарат порівняння використовували метилурацил (ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця») [23, 25].

Усі показники визначали в динаміці: через 2, 4, 6 і 8 тижнів. Перебіг СЕІ та детоксикуючі властивості ацетилцистеїну оцінювали за низкою параметрів (індексів), що ґрунтуються на даних клінічного аналізу крові і є показовими вже на ранніх стадіях захворювання [28]. Розраховували такі індекси: ядерний індекс інтоксикації (ЯІІ) [19]; індекс співвідношення нейтрофіли/лімфоцити (ІСНЛ) [31]; лімфоцитарний індекс (ЛІ) [16], індекс імунореактивності (ІІР) [33].

Показником ступеня тяжкості перебігу ендогенної інтоксикації при ХГП за умов експерименту, що вивчається, слугували циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), уміст яких у сироватці крові визначали за методом [15].

Також як маркери СЕІ досліджено концентрацію продуктів ліпідпереокислення, що реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБК-реактанти), та молекули середньої маси (МСМ) [17]. Концентрацію МСМ визначали у сироватці крові за спектрофотометричним методом [29], а ТБК-реактанти — за методикою [21].

Отримані результати обробляли статистично за допомогою t-критерію Стьюдента, оцінюючи вірогідність на рівні значимості не менше 95 % (р ≤ 0,05) [11].

Результати та їх обговорення

Отримані результати дослідження ЯІІ наведені на рис. 1.

Установлено, що в контрольній серії (ХГП без лікування) показник ЯІІ впродовж експерименту вірогідно (Р < 0,001) більше, ніж в інтактних тварин, у середньому на 6–55 %. Це можна пояснити доволі раннім формуванням СЕІ, уже починаючи з 2-го тижня моделювання ХГП. Виявлені при цьому зміни при ХГП характеризуються ядерним зсувом нейтрофілів вліво, що вказує на регенеративні зрушення, тобто збільшення кількості паличкоядерних та юних нейтрофілів на тлі загального підвищення лейкоцитів. Така ситуація має місце при запальних та гнійно-септичних захворюваннях, зокрема і ХГП, що власне має своє підтвердження в літературі [5].

У цей же час показники ЯІІ при ХГП за умов застосування ацетилцистеїну впродовж усіх термінів дослідження реєструються на рівні здорових та референтних щурів (Р > 0,05; рис. 1).

Отримані результати, на нашу думку, свідчать про здатність ацетилцистеїну чинити пародонтопротекторну дію, в основі якої лежать детоксикуючі властивості, а отже, й попереджати нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули, що цілком збігається з динамікою клінічних змін перебігу ХГП у дослідній групі тварин.

Іншим розрахунковим індексом СЕІ, що вивчається, є ІСНЛ. Отримані дані (рис. 1) свідчать, що величина цього показника в контрольній серії вірогідно зростає вже через 2 тижні від початку моделювання ХГП та зазнає максимального підвищення на 6-му тижні дослідження (перевищує рівень інтактних щурів на 35 %), що може бути обумовлено значною активацією нейтрофілів та зниженням кількості лімфоцитів у крові. Це ще раз свідчить на користь активації продукції нейтрофілів на фоні зниженого гуморального імунітету на тлі ХГП.

При застосуванні ж ацетилцистеїну показник, що аналізується, вірогідно не відрізняється (Р > 0,05) не лише від референтної, а й від інтактної серії тварин упродовж всіх термінів дослідження. Отримані результати варто оцінювати як запобігання розвитку гранулоцитозу, що є характерною ознакою запальної реакції при ХГП за умов фармакокорекції ацетилцистеїном.

Результати вивчення ЛІ, які наведені на рис. 1, вказують, що у щурів із ХГП величини цього індексу в середньому в 1,21 раза нижчі, ніж в інтактній групі у всі строки спостереження. Це, як свідчать дані літератури [7], пов’язане зі збільшенням кількості нейтрофілів, що спостерігається вже з 2-го тижня дослідження внаслідок запалення тканин пародонту та надлишкового утворення ендотоксинів.

Інша динаміка значень ЛІ визначається у групі тварин із ХГП при застосуванні ацетилцистеїну, коли цей показник вірогідно (Р < 0,05–0,001) вищий, ніж у контролі, на 6, 10, 12 і 37 % відповідно через 2, 4, 6 та 8 тижнів експерименту. Варто наголосити, що ці величини ЛІ вірогідно не відрізняються у всі терміни дослідження від аналогічних у інтактній серії, але вірогідно перевершують зареєстровані в референтній групі. Це, швидше за все, свідчить на користь стабілізації стану клітинного імунітету при ХГП під впливом ацетилцистеїну.

Наступний розрахунковий показник крові, що вивчається, — це ІІР, який відображає стан основних клітин — продуцентів цитокінів та дисбаланс в цитокіновому профілі [3]. Установлено (рис. 1), що в контрольній групі рівень ІІР протягом 8 тижнів у середньому в 1,5 раза нижчий, ніж у здорових щурів. Ці дані вказують на низьку імунологічну реактивність організму при ХГП, що, як нам здається, є наслідком зменшення кількості лімфоцитів, які є головними клітинами імунної системи, що забезпечують адекватну імунну відповідь організму на надмірну кількість ендотоксинів запального генезу.

При застосуванні ацетилцистеїну на тлі індукованого ХГП відмічається чітка тенденція до нормалізації ІІР впродовж всього терміну дослідження. Доведено, що даний показник в дослідній групі вірогідно (P < 0,001) вище щодо контролю у середньому на 25 %, що свідчить про здатність ацетилцистеїну попереджати деградацію відносного вмісту лімфоцитів та викликати активацію гуморального імунітету при запаленні. Останнє, у свою чергу, пояснює зниження ступеня розвитку ендогенної інтоксикації при застосуванні ацетилцистеїну. Примітною є та обставина, що показники ІІР дослідної і референтної серій не мають вірогідної різниці впродовж дослідження, хоча є дещо нижчими відносно норми.

Результати дослідження іншого високоінформативного показника ступеня тяжкості ендогенної інтоксикації — ЦІК наведені в табл. 1.

Отримані результати показали, що в контрольній серії вже з 2-го тижня експерименту відбувається вірогідно різке зростання цього показника щодо інтактної групи. У подальшому (через 4–8 тижнів) в контролі зберігається збільшення рівня ЦІК у середньому в 4 рази від аналогічного показника у здорових тварин.

Отримані дані можуть бути пояснені порушенням балансу між утворенням й елімінацією ЦІК, а це в підсумку призводить до їх надлишкового накопичення за наявності запального процесу в умовах ХГП, що узгоджується з даними літератури [12].

При індукованому пародонтиті на тлі застосування ацетилцистеїну спостерігається тенденція до нормалізації рівня ЦІК з 4-го тижня дослідження (табл. 1). Спираючись на відомості літератури [4], цей факт можна пояснити тим, що введення з лікувальною метою ацетилцистеїну щурам із ХГП сприяє виведенню імунних комплексів з організму. Варто також наголосити, що вміст ЦІК у дослідній та референтній групах вірогідно не відрізняється впродовж дослідження (Р > 0,05).

Отже, за результатами даного фрагменту комплексного дослідження є підстави стверджувати, що застосування ацетилцистеїну суттєвим чином зменшує ступінь ендогенної інтоксикації, яка розвивається в умовах запального процесу тканин пародонту.

Надалі визначали вплив ацетилцистеїну на рівень кінцевих продуктів ПОЛ в організмі щурів із ХГП — ТБК-реактантів, що є маркерами СЕІ, оскільки вони відносяться до токсичних метаболітів, які утворюються в процесі мембранодеструкції [22]. Отримані при цьому результати (табл. 1) вказують, що вже через 2 тижні від початку моделювання ХГП рівень ТБК-реактантів у контрольній групі тварин вірогідно (Р < 0,01) в 1,3 раза перевищує аналогічний показник в інтактних тварин. У більш пізні терміни дослідження (4–8 тижнів) у цій групі тварин відзначається тенденція до зростання кількості досліджуваних продуктів ПОЛ.

При оцінці детоксикуючого впливу ацетилцистеїну на рівень ТБК-реактантів звертає увагу та обставина, що вже з 4-го тижня дослідження препарат знижує рівень кінцевих продуктів ПОЛ на 25,4–38,4 % (Р < 0,01–0,001) порівняно з контролем та не має вірогідної різниці впродовж експерименту з інтактною і референтною серіями (табл. 1).

Таким чином, застосування ацетилцистеїну знижує утворення агресивних перекисних продуктів із мембранопошкоджуючою дією, що, на нашу думку, можна розцінювати як один із механізмів детоксикуючої активності цього лікарського засобу.

Не менш важливим універсальним маркером СЕІ, що ідентифікується, є МСМ. Отримані результати (табл. 1) свідчать, що в контрольній групі (ХГП без лікування) у найбільш показові терміни дослідження (6 і 8 тижнів) рівень цього показника в 1,40 раза вищий, ніж в інтактній серії щурів (р < 0,001). Така надлишкова кількість МСМ вказує на беззаперечний розвиток ендотоксикозу за умов форми запального процесу пародонту, що моделюється, і підтверджується даними літератури [6].

Інша динаміка концентрації МСМ у щурів із ХГП спостерігається на фоні застосування ацетилцистеїну (табл. 1). Установлено, що ацетилцистеїн вірогідно (Р < 0,001) знижує продукцію МСМ (через 6 і 8 тижнів дослідження) у 1,25–1,47 раза відповідно порівняно з контрольною групою. Більше того, рівень МСМ при застосуванні ацетилцистеїну в умовах ХГП протягом експерименту не має вірогідної різниці (Р > 0,05) з показниками інтактної та референтної серій. Це свідчить про здатність ацетилцистеїну попереджати генерацію токсичних продуктів порушеного обміну білків і ліпідів, що розвиваються на тлі ХГП.

Аналіз отриманих результатів дозволяє констатувати, що концентрація МСМ віддзеркалює ступінь розвитку ендогенної інтоксикації за умов ХГП, а також здатність ацетилцистеїну гальмувати розвиток СЕІ запального генезу, що обумовлено детоксикуючими властивостями цього засобу.

Висновки

Отримані результати досліджень інтегральних індексів лейкоцитарної формули крові, а також маркерів СЕІ — МСМ та ТБК-реактантів дозволяють стверджувати, що за їх рівнями можна судити про ступінь розвитку СЕІ на тлі ХГП, а також об’єктивно оцінити ефективність застосування засобу фармакотерапії детоксикуючої дії — ацетилцистеїну.