Журнал «Травма» Том 15, №2, 2014

Статья опубликована на с. 36-38

Вступ

Поширеність травматичних пошкоджень невпинно зростає у всьому світі. Характерною особливістю сучасного травматизму є висока питома вага полісистемних та поліорганних пошкоджень, що відрізняються тяжким перебігом, високою інвалідністю та летальністю (Гайдук С.В., 2007, Qi X., 2006). Доведено, що від травм помирають переважно люди молодого віку, так, у постраждалих віком 1–35 років політравма є основною причиною смерті, а серед підлітків цей показник досягає 80 % (Бондаренко А.В., 2004).

Одним з основних чинників, що призводять до смерті постраждалого, є інфекційні ускладнення політравми. За даними D. Nast-Kolb (2006), інфекції є найбільш частим ускладненням політравми і провідною причиною смерті в пацієнтів у критичному стані. Незважаючи на наявність в арсеналі лікаря великої кількості антибактеріальних препаратів, результати лікування інфекційних ускладнень політравми є незадовільними. Причинами цього є багато факторів, серед яких ми виділили тяжкість стану постраждалого, велику кількість уражених органів та систем, полімікробний характер інфекції, високий рівень резистентності до сучасних антибактеріальних препаратів, часті рецидиви під час та після закінчення терапії.

Метою нашої роботи було порівняння розвитку, перебігу та лікування інфекційних ускладнень політравми в постраждалих, які перебували у відділенні реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ) та у відділенні політравми.

Матеріали і методи

Для виконання нашого дослідження ми проаналізували лікування 272 постраждалих із політравмою та інфекційними ускладненнями, які лікувались в одній із міських лікарень за період 2008–2011 років. Чоловіків було 167 (61,39 %), жінок відповідно 105 (39,61 %). Вік постраждалих становив від 18 до 76 років. До дослідження увійшли постраждалі, у яких діагностоване будь-яке інфекційне ускладнення.

Всі постраждалі поділені на дві групи: до першої зараховані постраждалі, які знаходились від початку лікування у ВРІТ, до другої групи — постраждалі, які одразу були госпіталізовані у відділення політравми.

У першу групи увійшли 121 постраждалий, серед яких 78 (64,46 %) були чоловіками, жінок було 43 (35,54 %). Середній вік постраждалих становив 36 ± 7 років. До другої групи зараховані 151 постраждалий, серед яких чоловіків було 99 (65,56 %), жінок відповідно 52 (34,44 %). Середній вік постраждалих становив 39 ± 8 років. Інфекційні ускладнення реєструвались на 3-й та 10-й день лікування постраждалих.

Результати дослідження та їх обговорення

Основними причинами політравми у першій групі були ДТП (70,55 %), падіння з висоти (11,98 %), кримінальна травма (8,88 %). Домінуючим пошкодженням була травма голови — у 62 осіб (51,24 %), грудної клітки — у 37 (30,57 %), живота — у 12 (9,92 %), кісток та хребта — у 10 (8,26 %). За шкалою Lyndzau в модифікації Можаєва та Малиша тяжкість пошкоджень відповідала величині 28,7 ± 1,5 бала.

Основними причинами політравми були ДТП (82,22 %), кататравма — у 6,61 %, кримінальна травма — у 10,71 %. Домінуючим пошкодженням була травма голови у 40 (26,49 %) осіб, грудної клітки — у 48 (31,78 %), живота — у 31 (20,53 %), кісток та хребта — у 32 (21,19 %). За шкалою Lyndzau в модифікації Можаєва та Малиша тяжкість пошкоджень відповідала величині 17,7 ± 0,9 бала.

Розподіл виникнення інфекційних ускладнень у постраждалих із політравмою наведений у табл. 1.

Як видно з табл. 1, розподіл інфекційних ускладнень в обох результативних групах дещо відрізняється. Так, у першій групі основним інфекційним ускладненням є нозокоміальна пневмонія, у другій групі домінує посттравматичний бронхіт. Друге рангове місце в реанімаційних хворих посідає трахеобронхіт, у другій групі — пневмонія. Третє рангове місце в обох групах посідає посттравматичний плеврит, але якщо в першій групі він зустрічається у 8 % випадків, то в другій групі — майже вдвічі частіше (14,5 %). Цікавим є той факт, що частка інфекційних ускладнень із боку дихальної системи майже однакова в обох групах спостереження і становить у першій групі 71,4 %, у другій групі — 68,2 %. Четверте рангове місце займає посткатетеризаційний цистит у першій групі та нагноєння ран — у другій групі. Досить часто в обох групах зустрічається тромбофлебіт центральних та периферичних вен, але в першій групі це ускладнення зустрічається частіше та займає 5-те рангове місце, тоді ж як у другій групі це ускладнення на 7-му ранговому місці. Рідше в першій групі розвивався сепсис, що займає 6-те рангове місце, у другій групі це ускладнення розвинулось лише у 2 постраждалих. Останні рангові місця в обох групах займають посттравматичний менінгіт та перитоніт, що зустрічаються з однаковою частотою.

Розподіл інфекційних ускладнень на 10-й день лікування наведений у табл. 2.

Аналізуючи дані табл. 2, ми дійшли висновку, що розподіл інфекційних ускладнень у першій групі не змінився і повністю збігається з даними табл. 1. У другій групі перші рангові місця незмінні й відповідають гнійному трахеобронхіту та нозокоміальній пневмонії. Третє рангове місце займає нагноєння післяопераційних ран та ран після відкритих переломів кінцівок, витіснивши гнійний плеврит. Досить різко збільшилась питома вага пролежнів у другій групі, і якщо на 3-тю добу вони зустрічались у 7 % постраждалих, то на 10-ту добу перебування це понад 16 %. Решта інфекційних ускладнень зберегли свої рангові місця порівняно з 3-м днем лікування.

Підсумовуючи все вищенаведене, потрібно визнати, що лікування інфекційних ускладнень політравми є невирішеною до кінця медичною проблемою, що і є перспективою подальшого дослідження.

Висновки

1. Проблема інфекційних ускладнень політравми є досить складною і потребує подальших досліджень.

2. Інфекційні ускладнення у постраждалих із політравмою мають досить різноманітний нозологічний склад, де превалюють ускладнення із боку легеневої системи.

3. Нозологічний склад інфекційних ускладнень політравми у реанімаційному відділенні та відділенні політравми значно відрізняється, що вказує на різні підходи до профілактики та лікування цієї патології.

4. У виникненні інфекційних ускладнень політравми має значення не тільки тяжкість травми та стану постраждалого, а й місце та термін перебування постраждалого на стаціонарному етапі лікування.