Журнал «Травма» Том 15, №2, 2014

Статья опубликована на с. 60-65

Вступ

Вивчення диспластичних змін у колінному суглобі залишається актуальним, незважаючи на отримані нові наукові знання про його патогенез, діагностику і лікування.

Патологічний стан меніска може сформуватися на тлі дегенеративних змін при дисплазії, мікротравмах, хронічних інтоксикаціях та інших факторах. Пацієнти з диспластично зміненими менісками становлять близько 13 % від загальної кількості ортопедотравматологічних хворих і 60 % від усіх оперованих із патологією колінного суглоба, що призводить до розвитку артрозів у 20–40 % після оперативного втручання. У чоловіків меніски пошкоджуються частіше (66,0–77,4 %), ніж у жінок (22,6–34,0 %) (Рибалко Д.Ю., 2007).

На сьогодні діагностичні можливості диспластичних змін у менісках розширені за рахунок використання ультразвукового дослідження (УЗД), магнітно-резонансної томографії, спіральної комп’ютерної томографії. Система інтерпретації даних УЗД дегенеративно зміненого меніска далеко не однозначна. Як свідчать різні автори, чутливість методу становить 76–100 %, його специфічність — 21–97 %, точність методу коливається в межах від 74 до 93 %, позитивна передбачуваність — 61–95 %) (Bray R.C., 2001). Можливості ультрасонографії менісків значно розширюються при детальній оцінці стадійності морфогенезу дегенеративних проявів.

Диспластичні зміни, за даними авторів, у колінному суглобі становлять 10–45 % [1–3, 5, 7]. Фронтальні деформації різного роду призводять до порушення навантаження в колінному суглобі та посилюють розвиток диспластичноих змін у колінному суглобі [8–12].

Мета дослідження — вивчення диспластичних змін менісків та зміни навантаження в колінному суглобі при зміні кута у пацієнтів із синдромом сагітальної девіації виростків стегнових кісток.

Матеріали та методи

У 105 хворих із синдромом сагітальної девіації виростків стегнових кісток проведено аналіз, морфологічне обстеження та математичне моделювання зі зміною кута девіації, що призвело до диспластичних змін у менісках та зміни навантаження в суглобі.

У роботі використані гістологічні методи з оцінкою клітинного складу і міжклітинної речовини меніска, а також гістохімічні методи для оцінки вмісту колагену і глікозаміногліканів. Для гістологічних досліджень використовували меніски колінного суглоба, видалені після діагностичної артроскопії у 105 пацієнтів із диспластичним синдромом сагітальної девіації виростків стегнових кісток вікових груп від 16 до 60 років (16–20, 21–30, 31–40, 41–50, 51–60 років). Типи розриву менісків були такі: ручка лійки — у 33 пацієнтів, паракапсулярні — у 15, дегенеративні — у 36, радіальні — у 21 пацієнтів. Для аналізу були використані медіальні меніски, що найбільш часто ушкоджуються. Також хворі були розподілені за зміною кута девіації: кут a в межах 82–110° — 28 хворих, кут 4 в межах 110° — 26 хворих, кута a 110–125° — 25 хворих, кут a понад 125° — 26 хворих.

Видалений матеріал фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну, зневоднювали в спиртах зростаючої міцності й поміщали в целоїдин. На мікротомі Reichert виконані зрізи товщиною 7–8 мкм, які забарвлювали гематоксиліном, еозином та пікрофуксином за Ван Гізоном для світлової мікроскопії (Саркісов Д.С., Перова Ю.Л., 1996). Дослідження гістологічних зрізів проведено під мікроскопом Axiostar Plus. Оцінка метахромазії і фотографування препаратів проведено під мікроскопом Olympus BX53.

Для підтвердження гістологічних досліджень синдрому сагітальної девіації виростків стегнових кісток було виконано математичное моделювання напружено-деформованих станів досліджуваної біомеханічної системи з використанням методу кінцевих елементів у вигляді програмного забезпечення ANSYS. Цим програмним комплексом оснащено центр комп’ютерного моделювання складних систем «Тензор» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Опис визначення кута девіації:

1. Кут  a девіації суглобових виростків стегнової кістки, що формується прямою перпендикулярною діафізу стегнової кістки А-В та прямою С-D, що проходить через дві фіксовані точки: центр кривизни R задньої артикулюючої з великогомілковою кісткою частини виростка та через вершину суглобового хряща.

2) Кут  a формується перпендикулярною діафізу стегнової кістки A-B прямою L-S, проведеною повздовж лінії Блюменсаата.

Результати дослідження та їх обговорення

Всі хворі були розподілені залежно від зміни кута девіації, морфометричних змін та зміни навантаження в колінному суглобі за допомогою математичного моделювання таким чином: перша група — з відхиленням кута a в межах 82–110° — 28 хворих; друга група — відхилення кута a, кута b у межах 110° — 26 хворих; третя група хворих із відхиленням кута a, кута a понад 110–125° — 25 хворих, понад 125° — 26 хворих.

У першій групі хворих із показником відхилення кута девіації у межах 82–110° 28 пацієнтів відзначали періодичні болі в колінному суглобі при помірному фізичному навантаженні (тривалій ходьбі), що в стані спокою минали без прийому знеболювальних препаратів. У всіх хворих цієї групи відмічали характерний симптом «ходячий біль».

Друга група — 26 хворих з показником відхилення кута девіації в межах 110° відмічали болі в колінному суглобі при незначному фізичному навантаженні, що турбують протягом декількох років. Біль турбував у ділянці медіальної щілини. Увечері пацієнти відмічали незначний набряк колінного суглоба, незначне обмеження рухів у колінному суглобі. Больовий синдром минав під час прийому знеболювальних препаратів. У всіх хворих цієї групи відзначали характерний симптом «ходячий біль».

Третя група — 25 хворих із показником відхилення кута девіації в межах 110–125° відмічали болі в колінному суглобі з дитинства. Переважали болі ниючого характеру в колінному суглобі при незначному навантаженні, а також періодичні болі в стані спокою. Відмічено обмеження рухів у колінному суглобі. Біль минав після прийому знеболювальних засобів та у стані спокою. В усіх хворих цієї групи характерним був симптом «ходячий біль», а також симптом Золена.

Клінічні приклади

1. Хвора В., 1953 р.н., уперше звернулась зі скаргами на болі, що періодично з’являються після тривалого навантаження (при тривалій ходьбі, при грі у футбол). Кут a — 117°, кут b — 34°. Хвора відмічає характерний симптом «ходячий біль».

2. Хворий С., 1953 р.н., неодноразово звертався зі скаргами на болі в колінному суглобі, що турбують протягом декількох років. Зазвичай болі відмічаються в колінному суглобі при ходьбі. Увечері з’явився незначний набряк колінного суглоба. Болі мали ниючий характер. Хворий скаржився на незначне обмеження рухів у колінному суглобі, блокади. Больовий синдром минав після прийому знеболювальних препаратів. Характерний симптом — «ходячий біль». Хворому було виконано меніскектомію медіального меніска, що був диспластично змінений (останній здано на гістологічне дослідження). Кут a — 120°, кут b — 36°.

3. Хворий А., 1955 р.н., звернувся з болями в колінному суглобі, що відмічає з дитинства. Болі ниючого характеру в колінному суглобі при незначному навантаженні, а також періодично в стані спокою, незначний набряк м’яких тканин. Біль минає після прийому знеболювальних засобів та в стані спокою. Хворий відмічає виражене обмеження рухів у колінному суглобі, а також характерний симптом «ходячий біль». Під час оперативного втручання меніск був стоншений, жовтого відтінку, розволокнений в ділянці вільного краю, легко рвався, надмірно рухливий. Кут a — 125°, кут b — 35°.

Висновок

При морфологічному обстеженні та математичному моделюванні у хворих із диспластичним синдромом сагітальної девіації під час діагностичної артроскопії було виявлено диспластичні зміни в менісках з відхиленнями від норми кута сагітальної девіації та зміни навантаження як у колінному, так і в кульшовому суглобі, що в майбутньому призводить до деформації в колінному суглобі. Ці дані особливо слід урахувати при протезуванні колінного і кульшового суглобів.