Журнал «Neoplasm» 1(13) 2014

Статья опубликована на с. 38-43

Вступ

Захворюваність на рак прямої кишки (РПК) стрімко зростає, і нині в усьому світі живуть понад 3,5 млн хворих на РПК. В Україні РПК посідає 5-те місце серед усіх злоякісних новоутворень, а захворюваність на нього складає 19,7 випадку на 100 тис. населення [2].

Проблема лікування і реабілітації хворих на РПК була й залишається однією з найбільш актуальних проблем клінічної онкології [6]. Усі заходи, що використовуються для лікування РПК, можна розділити на місцево-регіонарні (хірургічне втручання, променева терапія) і системні, до яких відноситься хіміотерапія та імунотерапія. При цьому хірургічне втручання, незважаючи на всю різноманітність методів, залишається головною складовою всіх програм радикального лікування РПК [9].

При місцево-розповсюдженому РПК виконання радикальної операції стає особливо важливим, тому що тільки у цьому випадку вдається суттєво знизити ризик рецидиву захворювання та продовжити життя хворих. Хірургічний метод лікування РПК залишається єдиним радикальним методом, що дозволяє сподіватися на стійке і тривале одужання. Він пов’язаний з великими травматичними втручаннями, що супроводжуються ушкодженнями важливих органів, судин і нервів. Це призводить, у свою чергу, до значних порушень, у тому числі й до зниження якості життя хворих у післяопераційному періоді [1, 7].

На сьогодні якість життя визнана одним з основних показників здоров’я населення. Під цим поняттям розуміють характеристику фізичної, психічної, духовної, емоційної і соціальної діяльності людини, що ґрунтується не лише на об’єктивних даних, але й на суб’єктивному сприйнятті людиною різних аспектів її життя [8].

Поняття «якість життя» на сьогодні міцно увійшло в медичну термінологію і досить часто використовується як у наукових дослідженнях, так і в клінічній практиці. Медичні аспекти якості життя хворих, пролікованих з приводу РПК, включають в себе вплив самого захворювання (його симптомів), лікування, наслідки лікування та вплив обмежень функціональних можливостей хворого. Оцінка якості життя хворих на РПК відіграє важливу роль не тільки у визначенні стану пацієнтів. Такі дослідження допоможуть розробити адекватні реабілітаційні та психокорекційні програми [3].

Установлення діагнозу РПК само по собі значно погіршує психоемоційний стан та соціальний статус хворих. Страх у зв’язку з операцією іноді вводить пацієнтів у стан тяжкої депресії, що значно утруднює об’єктивну оцінку ними якості їх життя. Тому ми вирішили визначити шляхом анкетування вплив різних видів операцій на якість життя хворих через один місяць після проведення хірургічного лікування.

Метою дослідження було вивчити якість життя жінок, хворих на рак прямої кишки, після операції залежно від об’єму оперативного втручання.

Матеріали та методи

У дослідження було включено 85 пацієнтів з РПК, які знаходились на лікуванні протягом 2008–2013 рр. Середній вік хворих вірогідно не відрізнявся і склав 60,7 ± 8,2 року.

Пацієнти розподілилися таким чином: група І (n = 31) — хворі, яким виконувалась передня резекція (ПР); група ІІ (n = 28) — пацієнти, які оперувалися в об’ємі черевно-анальної резекції (ЧАР), група ІІІ (n = 26) — хворі, яким проводилася черевно-промежинна екстирпація (ЧПЕ). Для оцінки поширеності пухлинного процесу визначали стадію відповідно до міжнародної клінічної класифікації ТNM (табл. 1).

Основну частину складали хворі з другою стадією захворювання — 57 осіб (67,1 ± 2,7 %). З них у І групі 21 хворий (67,7 ± 3,9 %), у ІІ групі — 19 пацієнтів (67,8 ± 3,8 %), а у ІІІ групі — 17 хворих (65,4 ± 3,5 %). Перша стадія захворювання зустрічалась відповідно у 19,4 ± 2,8 % хворих, яким проводилась ПР, у 17,9 ± 2,7 % хворих, яким виконувалась ЧАР та у 19,2 ± 2,9 % пацієнток після проведення ЧПЕ.

З третьою стадією процесу усього було 12 хворих (12,9 ± 2,6 % серед пацієнток І групи, 14,3 ± 2,5 % — ІІ групи та 15,4 ± 2,4 % — ІІІ групи). Хворі з четвертою стадією процесу в дослідження не включались.

Для оцінки якості життя використовували анкету Medical Outcomes Study Short Form (SF-36) [11]. Дана анкета містить 36 питань за основними параметрами: функціонування; рольова діяльність, обумовлена фізичним станом; тілесний біль; загальний стан здоров’я; життєздатність; соціальне функціонування; рольова діяльність, обумовлена емоційним станом; психічний стан здоров’я (табл. 2).

Аналіз матеріалу виконувався з використанням статистичного пакету MedStat [5]. Результати розрахунків аналізованих даних представлені в таблицях у вигляді  x ± s (x – середнє значення показника, s — його стандартне відхилення), якщо нас цікавила варіабельність ознаки, або x ± m (x – середнє значення показника, m — його стандартна похибка), якщо нас цікавила точність оцінки середнього значення ознаки [4, 10]. Частота прояву для якісних ознак представлена їх частотою, вираженою у відсотках, та оцінкою стандартної похибки (m%). У всіх випадках аналізу відмінності вважали статистично значущими при p < 0,05.

Порівняльний аналіз хворих усіх трьох груп показав, що кожна з них за віком, стадією процесу, методом лікування суттєво не відрізнялася, що дозволило вважати дослідження рандомізованим, групи — репрезентативними.

Результати та обговорення

При аналізі даних анкетування та після статистичної обробки отриманих результатів було визначено, що якість життя хворих по-різному оцінювалась ними. Так, показник фізичного функціонування (PF) у хворих І групи склав 47,1 ± 16,4, у хворих ІІ групи — 33,8 ± 11,9 і 21,4 ± 12,1 — у пацієнтів ІІІ групи, що відображає низьку здатність хворих виконувати фізичну роботу (табл. 3).

Результати аналізу рольового функціонування, обумовленого фізичним станом (RP), вказують на виражене обмеження щоденної активності та склали у хворих І групи — 48,3 ± 15,6, у хворих ІІ групи — 34,7 ± 12,1 і 21,2 ± 11,8 — у пацієнтів ІІІ групи.

Напади болю (BP) з’являлись досить часто і обмежували щоденну діяльність хворих, у тому числі роботу, навіть домашню, та відмічалися частіше у хворих, які перенесли ЧПЕ, — 58,7 ± 15,7, у хворих, яким виконувалась ЧАР, — 51,5 ± 13,4 і у пацієнтів, яким проводилась ПР, — 43,9 ± 14,2.

Аналізуючи свій стан здоров’я, пацієнти відмічали, що показник загального стану здоров’я (GH) склав 45,3 ± 19,0 у хворих І групи, у пацієнтів ІІ групи — 36,5 ± 17,6 і 28,3 ± 11,9 — у хворих ІІІ групи, тобто після проведення сфінктерозберігаючих операцій загальна оцінка хворими свого здоров’я у середньому вища.

При аналізі показника життєвої активності (VT) було виявлено, що він склав 56,3 ± 5,7 у хворих І групи, 53,1 ± 5,5 — у пацієнтів ІІ групи та 50,9 ± 4,8 — у хворих ІІІ групи. Подібна ситуація спостерігалася при оцінюванні показника соціального функціонування (SF), який був кращим у хворих, яким проводилися органозберігаючі операції, і склав 61,3 ± 9,4 у пацієнток І групи, 56,7 ± 8,8 — у хворих ІІ групи та 51,9 ± 7,9 — у пацієнтів ІІІ групи.

Показник рольового функціонування, обумовленого емоційним станом (RW), склав у хворих І групи 43,2 ± 14,8, у хворих ІІ групи — 35,7 ± 11,8 і 20,3 ± 10,5 — у  пацієнтів ІІІ групи.

При оцінці інтегрального показника фізичного здоров’я (PH) було встановлено, що він був низьким майже в усіх хворих і склав 41,2 ± 6,9 у пацієнтів І групи, 37,4 ± 6,6 — у хворих ІІ групи та 35,8 ± 5,7 — у хворих ІІІ групи.

Інтегральний показник психічного здоров’я (MH) склав 43,7 ± 5,5 у пацієнтів І групи, 39,6 ± 4,2 — у хворих ІІ групи та 35,9 ± 3,7 — у пацієнтів ІІІ групи, що вказує на велику вірогідність депресії та тривоги при наявності постійного протиприродного заднього проходу. Хворі зневірюються у можливості вилікуватись, частіше впадають у депресію.

Отже, проблеми, пов’язані з різними порушеннями фізичного та емоційного характеру (стрес від перенесеної операції, психоемоційні розлади, больові подразнення і порушення функції органів і систем) у хворих на рак прямої кишки, суттєво впливають на якість їх життя.

Висновки

1. У всіх хворих, які перенесли операцію з приводу РПК, протягом першого місяця після операції відмічається зниження показників якості життя, особливо це помітно серед пацієнтів, яким виконувалась черевно-промежинна екстирпація.

2. Через один місяць після операції більшість показників якості життя у хворих, яким проводилась черевно-промежинна екстирпація, нормалізуються, крім показників рольового функціонування, обумовленого фізичним та емоційним станом, які прогресивно знижуються з часом.

3. Результати нашого обстеження диктують необхідність розробки комплексу реабілітації з включенням медикаментозної корекції та адекватної психотерапії для покращення показників якості життя хворих, яким виконувались оперативні втручання з приводу РПК.

QUALITY OF LIFE OF PATIENTS WITH RECTAL CANCER

Introduction

The incidence of rectal cancer (RC) is growing rapidly and nowadays there are more than 3.5 million patients with RC all over the world. In Ukraine, the RC ranks 5th among all malignant tumors, and its incidence makes up 19.7 cases per 100 thousand people [2].

The treatment and rehabilitation problem of RC patients was and remains one of the most burning issues of Clinical Oncology [6]. All measures taken for RC treatment may be divided into locally-regional (surgery, radiotherapy) and systemic, which include chemotherapy and immunotherapy. Surgery, despite the diversity of methods, remains the main component of all RC radical treatment programs [9].

If RC is locally extended, the radical surgery becomes particularly important, since only this allows succeeding in significantly reducing the risk of recurrence and prolonging life of patients. Surgical treatment remains the only radical method, which gives hope for a stable and long-term recovery. It is associated with extensive traumatic interventions, accompanied by damage of important organs, blood vessels and nerves. This leads, in its turn, to significant disorders including decrease the quality of life in patients in postoperative period [1, 7].

At present, the quality of life is recognized as one of the key indicators of public health, which is defined as the characteristics of physical, mental, spiritual, emotional and social activity of man, based not only on objective data, but also on subjective perception of an individual of different aspects of his/her life [8].

The concept of «quality of life» is nowadays firmly established in medical terminology and is often used in both research and clinical practice. Medical aspects of quality of life of RC patients include the impact of the disease itself (the symptoms), treatment, treatment outcomes, and impact of patient functionality limits. Life quality assessment of RC patients plays an important role not only in determining the condition of the patients, but this study will help to develop appropriate rehabilitation and psycho programs [3].

The RC diagnosis itself worsens psycho-emotional state and social status of patients. Fear of surgery sometimes brings patients to the state of severe depression, which greatly complicates their objective assessment of quality of life. So we decided to determine the effect of different types of surgery on the quality of life of patients one month after surgery, by questionnaire.

The aim of the study was to examine the quality of life of women with rectal cancer after surgery, depending on the volume of surgery.

Materials and methods

The study included 85 RC patients who were in treatment since 2008 till 2013. The average age of the patients did not differ significantly and amounted to 60.7 ± 8.2 years.

Patients were divided as follows: group I (n = 31) — patients who underwent anterior resection (AR), group II (n = 28) — patients operated in content of abdominal-anal resection (AAR), group III (n = 26) — patients who underwent abdominoperineal resection (APR). For assessment of the tumor extension the stage was determined according to the international TNM clinical classification (Table 1).

The main part was made by the patients with the second stage of the disease — 57 people (67.1 ± 2.7 %). Of those there are 21 patients in group I (67.7 ± 3.9 %), 19 patients in group II (67.8 ± 3.8 %) and 17 patients in group III (65.4 ± 3.5 %). The first stage of the disease occurred respectively in 19.4 ± 2.8 % of patients who underwent AR, in 17.9 ± 2.7 % of patients who underwent AAR and 19.2 ± 2.9 % of patients after APR.

There were around 12 patients in the third stage of the process (12.9 ± 2.6 % among the patients of group I, 14.3 ± 2.5 % — group II and 15.4 ± 2.4 % — group III). Patients with stage IV of process were not included in the study.

To assess the quality of life, questionnaire Medical Outcomes Study Short Form (SF-36) was used [11]. This questionnaire contains 36 questions on basic functioning parameters: role-playing activities due to physical condition, physical pain, general health, vitality, social functioning, role-playing activities due to emotional state, mental health (Table 2).

Material analysis was performed using the Statistical Package MedStat [5]. The calculation results of the analyzed data are presented in tables x ± s (x — average rate value, s — its standard deviation), if we were interested in the variability of features, or x ± m (x — average rate value, m — its standard deviation), if we were interested in the estimation accuracy of the average feature value [4, 10]. The demonstration frequency for qualitative features is presented by its frequency, expressed in %, and standard deviation estimation (m%). In all cases of analysis the differences were considered statistically significant at p < 0.05.

Comparative analysis of patients in all three groups showed that each of them by age , stage of the process, the treatment method did not differ significantly from one another, which made it possible to consider the study randomized, groups — representative.

Results and Discussion

On the basis of analysis of the questionnaire data and after statistical analysis of the results obtained, it was determined that the quality of life in patients was assessed differently by themselves. So indicator of physical functioning (PF) in patients of group I was 47.1 ± 16.4, patients of group II — 33.8 ± 11.9, and 21.4 ± 12.1 in patients of group III, which reflects lower ability of patients to perform physical work (Table 3).

The results of role functioning analysis due to physical condition (RP) indicate a marked limitation of daily activities and made up 48.3 ± 15.6 for the patients of group I, 34.7 ± 12.1 for patients in group II, and 21.2 ± 11.8 among patients in group III.

Attacks of pain (BP) appeared quite often and limited daily activities of patients, including daily routine and were registered more often in patients who underwent APR — 58.7 ± 15.7, in patients who underwent AAR — 51.5 ± 13.4 and in patients who underwent PR — 43.9 ± 14.2.

Analyzing their health, patients noted that the indicator of general health (GH) was 45.3 ± 19.0 in patients of group I, 36.5 ± 17.6 in patients of group II, and 28.3 ± 11.9 in patients of group III, i.e. after sphincter saving surgeries the overall self-assessment of patients’ health was in average better.

Analyzing vitality (VT) indicators, it was found out that it amounted to 56.3 ± 5.7 in patients of group I, 53.1 ± 5.5 among patients of group II and 50.9 ± 4.8 in the group III of patients. A similar situation was observed in the assessment of social functioning (SF) indicators, which was better in patients who underwent organ-saving surgeries and made up 61.3 ± 9.4 patients in group I, 56.7 ± 8.8 among patients of group II and 51.9 ± 7.9 of group III patients.

Role functioning due to emotional state (RW), made up 43.2 ± 14.8 in patients of group I, 35.7 ± 11.8 in patients of group II and 20.3 ± 10.5 among patients of group III.

While evaluating the integral index of physical health (PH), it was found out that it was low in almost all patients and reached 41.2 ± 6.9 in patients of group I, 37.4 ± 6.6 among patients of group II and 35.8 ± 5.7 in patients of group III.

The overall indicator of mental health (MH) made up 43.7 ± 5.5 in patients of group I, 39.6 ± 4.2 in patients of group II, and 35.9 ± 3.7 among patients of group III, indicating high depression and anxiety probability in the presence of constant unnatural anus, patients lose faith in the possibility of being cured, fall into depression more often.

Thus, the problems associated with various disorders of physical and emotional nature (the stress of surgery undergone, psycho-emotional disorders, painful irritation and dysfunction of the organs and systems) in patients with rectal cancer significantly affect their quality of life.

Conclusions

1. In all patients who underwent RC surgery during the first month after surgery, decline in quality of life is observed, notably among patients who underwent abdominal-anal resection.

2. One month after surgery, the majority of life quality indicators in patients who underwent abdominal-anal resection are normalized except for role functioning indicators due to physical and emotional state that progressively decrease with the lapse of time.

3. The results of our study necessitate the development of a rehabilitation complex, with the inclusion of pharmacological therapy and appropriate psychotherapy to improve the quality of life of patients who underwent RC surgeries.