Журнал «Здоровье ребенка» 3 (54) 2014

Статья опубликована на с. 61-64

Період статевого дозрівання, який проходить у своєму житті кожна людина і який є, безумовно, генетично детермінованим, найчастіше виявляє вплив на організм різноманітних несприятливих факторів оточуючого середовища, що діяли протягом допубертатного життя дитини [1]. В останні півстоліття внаслідок зростання кількості радіаційних аварій численні дослідження присвячуються вивченню впливу іонізуючого випромінювання на організм людини [2]. Як відомо, найбільш чутливим індикатором дії шкідливих чинників є дитячий організм [3, 4], і особливо в критичних періодах розвитку дитини, одним із яких є період статевого дозрівання [5].

Матеріали та методи

Фахівцями Інституту проведено тринадцятирічний моніторинг розвитку 1030 дітей (від 5 до 18 років), які народилися від батьків — ліквідаторів наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС (основна група — ОГ), та 780 їх однолітків із сімей без радіаційного анамнезу (група порівняння — ГП) харківської популяції. На етапі пре– і пубертатного розвитку у частини з них (методом випадкової вибірки) проводилось динамічне спостереження стану нейрогормональних процесів. У хлопців оцінка стадії розвитку статевих органів та вторинних статевих ознак проводилась за класифікацією W.A. Marshall, J.M. Tanner, відповідно до затверджених протоколів [6]. Рівень статевого дозрівання розраховувався за індексом маскулінізації (ІМ) [7]. У дівчат визначався бал статевого розвитку.

Починаючи з 9–річного віку у нащадків ліквідаторів вивчалась вікова динаміка рівня лютеїнізуючого (ЛГ) і фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів імуноферментним методом та концентрації в сироватці крові статевих гормонів (тестостерону та естрадіолу (Е₂), їх співвідношення), кортизолу, пролактину (ПРЛ) — із використанням радіоімунологічного методу.

Центральна ланка регуляції гіпофізарно–гонадної системи: добова екскреція діоксифенілаланіну (ДОФА), дофаміну (ДА), норадреналіну (НА), адреналіну та гормона епіфіза — мелатоніну вивчалась флюорометричними методами. Статистичне опрацювання отриманих даних проводилось за допомогою пакета прикладних програм Excel i Statgrafics–5, SPSS 17.0 з використанням параметричних і непараметричних методів аналізу. Вірогідність частот оцінювали за допомогою кутового перетворення Фішера.

Результати досліджень та їх обговорення

Клінічні ознаки початку статевого дозрівання у хлопців з основної групи виявлялися раніше, ніж у їх одноліток із групи порівняння (табл. 1). Пубертатні зміни з боку геніталій у десятирічних дітей із сімей ЛНА спостерігалися більше ніж у два рази частіше: 59,2 ± 4,2 % проти 26,5 ± 4,9 % у дітей із сімей без радіаційного анамнезу. В ОГ 9,6 ± 2,5 % десятирічних і майже всі дванадцятирічні хлопчики мали лобкове оволосіння. Про статеве дозрівання свідчили і показники індексу маскулінізації. Надалі різниця в рівні статевого дозрівання між хлопцями двох груп нівелювалася.

Концентрація тестостерону у хлопців із прискореними темпами статевого розвитку вірогідно перевищувала вікові нормативи, а також показники в однолітків із фізіологічними темпами статевого дозрівання (рис. 1).

В 11– та 12–річних дітей спостерігалось значне збільшення співвідношення Т/Е₂ при прискореному статевому дозріванні: 11–річні — 49,38 ± 7,84 ум.од. проти 22,41 ± 3,74 ум.од. у групі порівняння (p_u < 0,05); 12–річні — 84,64 ± 23,57 ум.од. і 35,60 ± 7,20 ум.од. відповідно до груп (p_u < 0,05).

При вивченні рівня гонадотропних гормонів встановлено, що вміст ЛГ у 10–річних хлопчиків із більш раннім початком пубертатної перебудови суттєво перевищував це значення в однолітків із нормальними темпами статевого дозрівання (1,65 МО/л проти 1,40 МО/л, р_u < 0,05). Крім того, у хлопців ОГ вже у віці 11 років визначалися кореляційні зв’язки між гонадотропними гормонами (ФСГ з ЛГ, r = 0,88, p < 0,05) та індексом маскулінізації (відповідно r = 0,61; r = 0,59, p < 0,05). У хлопців групи порівняння зв’язок ФСГ з ЛГ з’являвся пізніше, починаючи з 12 років (r = 0,53, p < 0,05).

У нащадків ліквідаторів із більш раннім початком статевого дозрівання співвідношення тестостерону з ЛГ, що відображає чутливість яєчок до стимулюючої дії лютропіну, перевищувало цей показник в однолітків групи порівняння (2,87 ум.од. проти 1,63 ум.од., р_u < 0,05) за рахунок збільшеного рівня тестостерону.

Про причетність ПРЛ до механізмів прискорення початку пубертату в дітей ОГ можуть свідчити зафіксовані в 10–річних хлопців прямі зв’язки показників ПРЛ з ЛГ (r = 0,59, p < 0,05) і ФСГ (r = 0,80, p < 0,05), які були відсутні в цьому віці в групі порівняння.

Стосовно механізмів центральної гіпоталамічної регуляції гонадотропної функції гіпофіза було встановлено, що у нащадків ліквідаторів максимальні показники вмісту ДА реєструвались у 13 років, у групі порівняння це відбувалось у більш старшому віці. Звертало на себе увагу те, що у хлопців із більш раннім початком статевого дозрівання вже в 10–11–річному віці була тенденція до збільшення екскреції норадреналіну; максимальних показників рівень цього гормона досягав у 12 років, що на два роки раніше, ніж у ГП. Коефіцієнт НА/ДА у 10–11–річних синів ЛНА вірогідно перевищував цей показник в однолітків групи порівняння (0,24 і 0,21 ум.од. проти 0,20 і 0,19 ум.од. відповідно, р_u < 0,05). В 11–річних хлопців основної групи було виявлено міцні кореляційні зв’язки НА з ЛГ (r = 0,82, р < 0,05), з ФСГ (r = 0,85, р < 0,05) та індексом маскулінізації (r = 0,73, р < 0,05).

Вивчення вікової динаміки вмісту мелатоніну показало, що в дітей основної групи істотне зниження добової екскреції мелатоніну щодо однолітків групи порівняння відбувалося у віці 10–11 років (33,4 ± 2,2 нмоль/добу і 37,3 ± 3,0 нмоль/добу проти 46,1 ± 3,5 нмоль/добу і 52,5 ± 6,6 нмоль/добу, р_u < 0,05). У синів ліквідаторів із більш раннім початком статевого дозрівання рівень мелатоніну був ще нижчим (31,2 ± 5,0 нмоль/добу і 32,1 ± 3,8 нмоль/добу, р_u = 0,05). Беручи до уваги той факт, що у хлопців групи порівняння зниження продукції мелатоніну відбувалося у 12–13–річному віці, можна відзначити, що в нащадків ліквідаторів мелатонінове блокування гіпофізарно–гонадної системи знімалося на один–два роки раніше [5].

У дівчаток, народжених від батьків–ліквідаторів, середній вік вступу в період статевого дозрівання на 5 місяців випереджав аналогічний у дівчаток із сімей без радіаційного анамнезу (11 років 1 міс. ± 1 міс. і 11 років 6 міс. ± 1 міс. відповідно, р_u < 0,05). Більше третини 9–літніх дочок ЛНА вже мали початкові ознаки статевого дозрівання (38,2 проти 17,9 % у ГП, р_ф < 0,05). Однак фізіологічний перебіг початку статевого розвитку спостерігався тільки в половини 9–літніх дівчат, народжених у сім’ях ЛНА. У 28,6 % випадків визначався інвертований пубертат: першим з’являлося лобкове оволосіння, що у два рази перевищувало аналогічний показник у їх одноліток із ГП (р_t < 0,05). У результаті бал статевого розвитку дівчаток цієї групи був вищий (0,4 проти 0,2, p_t < 0,05). У 10–річному віці у 43,6 % дівчат, народжених від ЛНА, поява лобкового оволосіння передувала розвитку молочної залози (проти 21,9 % у ГП, р_ф < 0,05), а в 10,3 % було зафіксовано ріст волосся у пахвових западинах, чого не спостерігалося серед дівчаток із сімей без радіаційного анамнезу (р_ф < 0,05).

Підґрунтям для більш раннього статевого розвитку дівчаток були особливості стану нейрогормональної регуляції в цей віковий період. Безпосередньо перед появою вторинних статевих ознак у дівчаток, які народились від батьків–ліквідаторів, уміст у сироватці крові ЛГ і ФСГ вірогідно перевищував ті ж показники в ГП: ЛГ — 1,98 ± 0,30 мМО/мл проти 1,37 ± 0,14 мМО/мл (р < 0,05); ФСГ — 6,7 ± 1,6 мМО/мл проти 2,9 ± 0,5 мМО/мл відповідно (р < 0,05).

Виявлено залежність гормональних показників від паспортного віку дівчаток основної групи: у 9–річному віці вміст кортизолу у крові є вірогідно більш низьким, ніж у їх однолітків із групи порівняння (437,0 ± 50,2 нмоль/л проти 591,0 ± 76,5 нмоль/л, р_u < 0,05). У той же час у препубертатному періоді у дівчаток, які народились у сім’ях батьків–ліквідаторів, вірогідно частіше спостерігався знижений рівень екскреції мелатоніну з сечею порівняно з їх однолітками із сімей без радіаційного анамнезу. Концентрація мелатоніну становила 35,72 ± 4,79 нмоль/мл проти 47,68 ± 7,05 нмоль/мл, р < 0,1. Не можна виключити, що саме зняття блокування цими гормонами гонадотропної функції гіпофіза призводило до більш раннього старту статевого дозрівання.

У дівчаток основної групи, які ще не вступили до власне пубертату, реєструвались відносна гіпер–андрогенія і помірно виражена гіпоестрогенія. Так, висока концентрація Т (вища за 3,0 нмоль/л) спостерігалась вірогідно частіше (у (11,2 ± 5,2) %, р_ф < 0,05), ніж у групі порівняння, а вміст Е₂ частіше визначався на рівні, нижчому за 0,2 нмоль/л: (86,1 ± 5,8) % проти (67,8 ± 8,8) %, р_ф < 0,05. Клінічно ці порушення проявлялися прискореним розвитком андрогензалежних ознак та більш повільними темпами розвитку молочної залози, тобто формуванням синдрому інвертованого пубертату.

У дівчаток основної групи з порушенням послідовності появи ВСО рівень Т більше ніж у два рази перевищував його значення при фізіологічному перебігу пубертату та при синдромі інвертованого пубертату у дітей групи порівняння (2,04 ± 0,46 нмоль/л проти 0,88 ± 0,25 нмоль/л, р_u < 0,05). Кореляційний аналіз свідчить, що тестостерон, який виявляє найбільшу кількість кореляцій з іншими гормонами, може розглядатися як головний системоутворюючий фактор, що лежить в основі порушень статевого дозрівання у дівчаток.

При вивченні показників медіаторної ланки симпатоадреналової системи з’ясовано, що для дівчаток групи порівняння з настанням ранньої пубертатної фази розвитку характерним було вірогідне підвищення добової екскреції НА та ДА (НА: препубертат — 89,0 ± 9,7 нмоль/добу; ранній пубертат — 119,8 ± 6,1 нмоль/добу, р < 0,05; ДА: препубертат — 345,1 ± 36,5 нмоль/добу; ранній пубертат — 519,0 ± 33,9 нмоль/добу; р < 0,05). У дівчаток основної групи такої динаміки не спостерігалось, очевидно, завдяки більш значній активації симпатоадреналової системи в препубертаті.

Висновки

Таким чином, більш ранній початок статевого дозрівання нащадків батьків, які мали контакт з іонізуючим випромінюванням, обумовлюється певними змінами в центральних ланках регуляції функціональної системи, відповідальної за статевий розвиток. Визначено прискорену стимуляцію гіпофізарно–гонадної системи внаслідок більш ранньої активації біосинтезу катехоламінів і зняття мелатонінового блокування. Виявлені гормональні особливості початку пубертатного періоду у дітей із сімей із радіаційно обтяженим анамнезом батька обумовлюють певні клінічні прояви перших етапів статевого дозрівання (випередження розвитку ВСО в осіб обох статей та прискорений розвиток андрогензалежних ознак на тлі відносної гіперандрогенії) дають підстави для ретельнішого диспансерного спостереження за становленням функції репродуктивної системи в цій групі дітей.