Журнал «Травма» Том 15, №3, 2014

Статья опубликована на с. 131-132

Вступ. Інфекційні ураження хребта є тяжкою патологією, що за відсутності адекватного лікування може призвести до тривалої втрати працездатності та тяжкої інвалідності хворого. Тому вибір тактики лікування таких хворих залишається важливою проблемою кістково-гнійної хірургії та вертебрології.

Мета. Оцінка ефективності оперативного та консервативного методу лікування хворих з інфекційними ураженнями хребта.

Матеріали та методи. Проведено аналіз історій хвороби пацієнтів з інфекційним ураженням хребта різної етіології, які лікувались у відділеннях кістково-суглобового туберкульозу та кістково-гнійної хірургії Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи з 2003 по 2013 рік. Для аналізу використовувалась комп’ютерна медична інформаційна система Ther Dep-5, завдяки якій ведеться база даних пацієнтів із 2002 року. За цей період було проліковано 395 хворих з уперше виявленим інфекційним ураженням хребта, із них: чоловіків — 234 (59,2 %), жінок — 161 (40,8 %). Вік хворих становив від 21 до 90 років. Із туберкульозним остеомієлітом хребта були проліковані 194 хворі, із неспецифічним спондилітом — 201. За локалізацією процесу: шийний відділ хребта — 22 хворі, грудний — 166, поперековий — 207. З ускладненнями у вигляді паралічів та парезів нижніх кінцівок було 43 хворі. В усіх хворих за показаннями проводилась антибактеріальна, протизапальна та симптоматична терапія, а також вітамінотерапія, розвантаження хребта, ЛФК. Консервативне лікування проведено 325 хворим. 70 пацієнтам, крім терапевтичного лікування, було проведено оперативне лікування, з них: некректомія (НЕ) шийних хребців із переднього доступу — 2 пацієнти, НЕ тіл грудних хребців трансторакальним доступом із корпородезом — 11, НЕ тіл грудних хребців трансторакальним доступом без корпородезу — 14, НЕ тіл грудних хребців екстраплеврально через костотрансверзектомію — 7, НЕ поперекових хребців позаочеревинним доступом із корпородезом — 5, НЕ поперекових хребців позаочеревинним доступом без корпородезу — 12, абсцесотомія та дренування паравертебральних напливних абсцесів — 19. Результати лікування оцінювали у віддаленому періоді за модифікованою шкалою Macnab, даними рентгенологічних обстежень, МРТ або КТ обстежень та результатами клініко-лабораторних досліджень.

Результати. Серед хворих з інфекційним ураженням хребців, які лікувались консервативно, добрі і дуже добрі результати лікування спостерігались у 197 хворих, що становило 60,6 %. У цих хворих відмічали зникнення болі, нормалізацію показників крові, відновлення функції тазових органів та нижніх кінцівок (при наявності неврологічних ускладнень), інволюцію паравертебральних абсцесів, формування кісткового чи фіброзного блоку хребців. Задовільні результати після консервативного лікування були відмічені у 116 хворих (35,7 %), у яких частково залишились невропатії нижніх кінцівок у вигляді радикулоневриту, легкого парапарезу чи легко виражених болів у спині, незначне порушення ходи. Незадовільний результат лікування відмічено у 12 (3,7 %) хворих, які лікувались консервативно. Це в основному тяжкі хворі з поширеними гнійними процесами, тяжкою супутньою патологією та ускладненнями у вигляді паралічів.

Серед оперованих хворих добрі результати лікування спостерігались у 30 пацієнтів, що становило 42,9 %. Задовільні результати були відмічені у 38 (54,3 %) пацієнтів, незадовільні — у 2 (2,9 %) пацієнтів.

Висновки. Наш досвід лікування хворих з інфекційними ураженнями хребта показує, що адекватна антибактеріальна терапія, відповідний ортопедичний режим із розвантаженням хребта та інша консервативна терапія в комплексному застосуванні дає добрі результати лікування у більшості випадків (60,6 %), навіть у хворих із різноманітними ускладненнями. Вибір методу лікування таких хворих на користь оперативного не завжди виправданий, особливо у ранній період лікування (до 1 місяця). Показання до оперативного лікування цих хворих повинні бути максимально обґрунтованими, з урахуванням перспективи інтра- та післяопераційних ускладнень, а також прогнозу якості життя після виписки пацієнта.