Журнал «Актуальная инфектология» 3 (4) 2014

Статья опубликована на с. 35-38

Вступ

У фтизіатрії біохімічні методи дослідження використовуються в комплексі з іншими методами для вирішення основних клінічних завдань: діагностики, оцінки активності, тяжкості та характеру перебігу процесу, ефективності лікувальних заходів [1–3].

Для характеристики туберкульозного процесу використовується показник диспротеїнемії (зниження концентрації альбуміну, підвищення α₂-глобулінів і гамма-глобулінів) [4, 5]. Аналіз білкових фракцій дозволяє судити про специфічність змін, характерних для даної патології. Для хворих на туберкульоз легень характерне зниження концентрації альбуміну, підвищення α₂-глобулінів і гамма-глобулінів [5]. При токсичних гепатитах спостерігається зниження фракції α_2-глобулінів, а збільшення їх вмісту відображає інтенсивність стресорної реакції й запального процесу. Встановлено, що найбільш виражена диспротеїнемія визначається у хворих з ексудативно-некротичним процесом, а для пацієнтів із продуктивною формою з торпідним перебігом характерне збільшення альфа-глобулінів [6]. За даними А.И. Хазанова (1988), дуже часто поганою прогностичною прикметою є значне перевищення рівня гамма-глобулінів, вмісту альбумінів.

Мета роботи — вивчення особливостей показників білкових фракцій у хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень (ХРТБ) залежно від клінічної форми та профілю резистентності мікобактерій туберкульозу на початку лікування.

Матеріал і методи

Дослідження показників білкових фракцій проведено в 62 хворих на деструктивний хіміорезистентний туберкульоз легень. Чоловіків було 49 (79,0 %), жінок — 13 (21,0 %). Середній вік 42,7 ± 1,6 року. Усі хворі були бактеріовиділювачами. Білкові фракції сироватки крові визначали методом електрофорезу з розподілом на ацетат-целюлозній плівці на фракції методом В.Г. Колба (1976).

Обговорення отриманих результатів

Вірогідно домінуючою (x² = 30,75; Р < 0,001) клінічною формою був інфільтративний туберкульоз (ІТ) — 38 хворих (61,3 %); дисемінований (ДТ) та фіброзно-кавернозний туберкульоз (ФКТ) діагностувались майже з однаковою частотою — 13 (20,9 %) та 11 (17,8 %) пацієнтів. За профілем резистентності вірогідно переважав (x² = 35,82; Р < 0,001) мультирезистентний туберкульоз (МР ТБ) — 38 хворих (61,3 %), туберкульоз із розширеною резистентністю (РР ТБ) відзначався в 14 (22,5 %), ризик мультирезистентного туберкульозу (РМР ТБ) — у 10 (16,2 %).

Встановлено, що у хворих на деструктивний ХР ТБ альбумін-глобуліновий коефіцієнт був вірогідно (Р < 0,05) зниженим у 58,1 % випадків у 3 рази за рахунок високого рівня глобулінової фракції: α₁-глобулінів — у 32,3 % у 1,5 раза та α₂-глобулінів — у 20,9 % (табл. 1). Вірогідно переважала кількість хворих із підвищеним вмістом бета-глобулінів (25,8 проти 12,9  %; Р < 0,05). У 64,5 % випадків вірогідно високим був уміст гамма-глобулінів.

Залежно від клінічної форми (табл. 2) альбумін-глобуліновий коефіцієнт був вірогідно (Р < 0,05) зниженим у 100,0 % випадків при ДТ та ФКТ, а при ІТ — у 94,7 %. Зниження альбумінів встановлено майже з однаковою частотою в більшої половини хворих при всіх клінічних формах.

Підвищення α₁-глобулінів вірогідно (Р < 0,05) частіше діагностувалось при ІТ: у 2,9 раза порівняно з ДТ та в 4,9 раза порівняно з ФКТ. Підвищення α₂-глобулінів встановлено майже з однаковою частотою при ІТ та ДТ (21,1 і 23,1 % відповідно), що вірогідно (Р < 0,05) частіше у 2,5 раза, ніж при ФКТ (9,1 %). При цьому у хворих на ФКТ вірогідно (Р < 0,05) частіше в 1,6 і 1,3 раза, ніж при ІТ та ДТ відповідно, діагностувалося підвищення рівня гамма-глобулінів (90,9 проти 55,3 і 69,2 % відповідно) з найвищими його показниками при ФКТ та ДТ.

Залежно від профілю резистентності МБТ (табл. 3) альбумін-глобуліновий коефіцієнт був вірогідно (Р < 0,05) зниженим у 100,0 % випадків при МР ТБ та РР ТБ, а при ІТ — у 80,0 %.

Альбуміни знижувались вірогідно частіше у 2 рази при МР ТБ та РР ТБ (63,2 і 64,3 % відповідно), ніж при РМР ТБ. Підвищення α₁-глобулінів вірогідно (Р < 0,05) частіше у 1,9 раза діагностувалось при МР ТБ, ніж при РМР ТБ та РР ТБ. Підвищення α₂-глобулінів вірогідно (Р < 0,05) частіше в 1,5 раза діагностувалось при РМР ТБ, ніж при МР ТБ та РР ТБ. При цьому у хворих на РР ТБ вірогідно (Р < 0,05) частіше в 1,7 і 1,4 раза, ніж при РМР ТБ та МР ТБ відповідно, діагностувалося підвищення рівня гамма-глобулінів.

Висновки

— У 64,5 % хворих на деструктивний ХР ТБ визначалось підвищення вмісту гамма-глобулінів, що свідчило про наявність некротично-деструктивного процесу та переважання гуморальної ланки імунітету.

— Залежно від клінічної форми найбільш виражена диспротеїнемія в бік глобулінової фракції діагностувалась при ФКТ (90,9 %), на другому місці — ДТ (69,2 %), на третьому — ІТ (55,3 %).

— Залежно від профілю резистентності МБТ найбільш виражена диспротеїнемія в бік глобулінової фракції діагностувалась при деструктивному РР ТБ (85,7 %), на другому місці — МР ТБ (60,5 %), на третьому — РМР ТБ (50,0 %).

Таким чином, за даними показників білкових фракцій найбільш прогностично несприятливий перебіг мають хворі на деструктивний РР ТБ із ФКТ, на другому місці — МР ТБ із ДТ, на третьому — РМР ТБ із ІТ.