Журнал «Медицина неотложных состояний» 7 (62) 2014

Статья опубликована на с. 150

Гіпертензивний криз (ГК) виникає у 20–30 % хворих з артеріальною гіпертензією (АГ).

Різні варіанти ускладненого ГК як ускладнення АГ є однією з найбільш частих причин викликів бригад швидкої медичної допомоги (ШМД). Серед усіх невідкладних станів ГК становить 25 %. Відомо, що ГК частіше діагностується у хворих похилого віку. Доведено, що в осіб, які молодші 60 років, ГК реєструється тільки у 18 %. Частіше ГК виникає у жінок (у 5–6 разів). При виникненні ускладнень АГ тяжкість стану й ураження органів-мішеней більшою мірою залежать не від показників артеріального тиску (АТ), а від швидкості підвищення рівня АТ. Це пов’язано з тим, що при швидкому підвищенні АТ механізми авторегуляції мозкового кровообігу не встигають включитися. У похилому віці ГК має особливості, а саме: високий систолічний і пульсовий тиск, порушення центральної регуляції АТ внаслідок склерозу мозкових судин та інволютивних змін ЦНС, ураження барорецепторів і атеросклеротичне ураження сонних артерій, підвищена вразливість судинної стінки. Крім того, спостерігається стертість клінічної картини та частий розвиток серцево-судинних катастроф.

З огляду на це потрібно контрольоване зниження АТ для запобігання пошкодженням органів-мішеней.

Для оцінки правильності тактики лікарів бригад ШМД при наданні допомоги хворим похилого віку з ускладненими ГК були проаналізовані 40 історій хвороби пацієнтів, госпіталізованих у відділення невідкладної терапії КМКЛ ШМД із ГК. Середній вік пацієнтів був 66,4 року. Аналіз історій хвороби цих пацієнтів дав можливість виявити найбільш часті лікарські помилки на догоспітальному етапі: неадекватна оцінка клінічної ситуації, неправильний вибір лікарських препаратів, використання застарілих, малоефективних препаратів судинорозширювальної дії, лікування ускладнених кризів на дому, занадто швидке зниження АТ, недооцінка небезпеки розвитку ортостатичної гіпотензії.

Для прогнозування стану хворого при ГК важливо враховувати навіть незначні (недемонстративні) ознаки ураження органів-мішеней (зміна з боку органа зору, порушення мовлення, поява болю в ділянці серця тощо), а також ураховувати не стільки абсолютні значення АТ, скільки приріст його порівняно зі звичайними для хворого рівнями АТ, а також швидкість його приросту.

На сучасному етапі надійний контроль АГ здійснює урапідил (ебрантил) — оригінальний і єдиний в Україні бета-блокатор із центральним механізмом дії, що ефективний у невідкладній терапії ГК, забезпечує достатньо швидку дію (протягом 2–5 хв), з високим рівнем відповіді на терапію, має зручний режим введення (болюсний та внутрішньовенно дозований) із керованим ефектом. Урапідил може використовуватись при лікуванні ускладнених ГК з ураженням практично всіх органів-мішеней. Використання урапідилу дозволяє уникнути надмірного зниження рівня АТ, що особливо важливо при ГК з ураженням судин головного мозку.

Пацієнтам похилого віку необхідно з обережністю застосовувати антигіпертензивні засоби. Початкова доза їх повинна бути нижчою, ніж рекомендована, оскільки чутливість у пацієнтів похилого віку до препаратів такого ряду часто змінена. Пацієнтам із нирковою та/або печінковою недостатністю рекомендовану дозу препарату 50 мг слід зменшити.

Чітко доведена пряма залежність прогнозу ГК від часу початку його лікування, тому строки госпіталізації в перші 1–3 години після початку захворювання є оптимальними, хоча обґрунтованою є ефективність лікування і в більш пізній період. Літні пацієнти з ускладненим ГК повинні бути госпіталізовані в стаціонар так швидко, як це тільки можливо.

Таким чином, лікування ускладненого ГК у пацієнтів похилого віку має свої суттєві особливості. Лікар, який надає невідкладну допомогу хворим із ГК, повинен обов’язково враховувати вік пацієнта. Є необхідність забезпечити станції ШМД та клінічні лікарні сучасними антигіпертензивними препаратами для парентерального застосування у пацієнтів із ГК.