Журнал «Медицина неотложных состояний» 7 (62) 2014

Статья опубликована на с. 161-162

Навіть ефективні методи регіонарної анестезії (спінальна й епідуральна), які повністю забезпечують безболісність оперативних втручань та виключають прояви ноцицептивної стимуляції, потребують використання седативних препаратів, щоб нівелювати прояви психоемоційного напруження і страху, які відчуває хворий в умовах операційної. Проте майже всі снодійні та седативні препарати, пригнічуючи свідомість, викликають втрату контролю за прохідністю дихальних шляхів, обмежують вентиляцію легень, зменшують судинний тонус та скоротливу здатність міокарда, що потребує додаткового пильного нагляду та лікування. Транскраніальна електростимуляція (ТЕС) забезпечує комфортну седацію хворого під час операції, що виконується під регіонарною анестезією без сторонніх впливів на показники життєво важливих функцій. Але переваги чи недоліки ТЕС порівняно з використанням фармакологічних засобів, таких як пропофол, барбітурати та діазепіни, ще не вивчались.

Мета дослідження — визначити ефективність нефармакологічної седації пацієнтів під час оперативного лікування травматичних ушкоджень кісток та суглобів під регіонарною анестезією порівняно з використанням фармакологічних засобів для седації.

Матеріал та методи

Дослідження проведено у 178 хворих віком 19–56 років, яким виконано оперативні втручання під регіонарною анестезією (спінальною, епідуральною або блокадою нервових сплетень). Залежно від методу седації хворі були випадково розподілені на 2 групи. У першу групу увійшло 98 пацієнтів, у яких із метою седації під час операції використовували метод ТЕС. У другій групі було 80 хворих, для седації у яких застосовували пропофол (рекофол). У 1-й групі хворих для запобігання негативним вегетативним та гемодинамічним реакціям, що викликані емоційним напруженням, та надання їм психологічного комфорту перед початком операції після виконання регіонарної анестезії проводили транскраніальну електростимуляцію постійним струмом (1,5–2 мА) з перемінною скважністю й частотою прямокутних імпульсів 800–900 Гц та продовжували ТЕС до закінчення оперативного втручання. Перед проведенням ТЕС інформували пацієнта про особливості немедикаментозної седації, що виключає будь-які негативні впливи на організм. Окрім того, попереджали хворого про можливість відчуття під електродами незначного болю, про який він повинен повідомити лікаря, щоб своєчасно зменшити силу струму. Також пацієнта інформували, що під час операції він не буде відчувати жодного болю та дискомфорту та може спокійно спати. Відмова пацієнта від запропонованого методу седації, органічні, травматичні або інфекційні захворювання центральної нервової системи, психічні захворювання, наркоманія, алкогольна інтоксикація та тяжкі соматичні хвороби в стадії декомпенсації вважали протипоказаннями для ТЕС. Електроди апарата електронаркозу «ЛЭНАР» накладали лобно-мастоїдально з обох сторін. Для запобігання електричним опікам під електроди накладали електропровідний гель або серветки, змочені 0,9% розчином хлориду натрію, постійно стежачи за їх вологістю. У другій групі седацію пацієнтів проводили постійною інфузією 1% розчину пропофолу за допомогою шприцевого насоса SEP-12S AITECKS Viltechmedia. Початковий болюс пропофолу був 0,8–1 мг/кг, а через 10 хв протягом операції швидкість інфузії становила 2,9 ± 1,1 мг/кг год. Ступінь седації оцінювали за 5-бальною шкалою. Реєстрували випадки неадекватної або надмірної седації, число випадків болю та непереносимості ТЕС, тремтіння, число епізодів зниження SpO₂ < 94 %.

Результати

Запропонований метод інтраопераційної седації відрізняється від відомих схем тим, що після виконання регіонарної анестезії розчином місцевого анестетика заспокоєння пацієнта та забезпечення йому психофізіологічного комфорту і відчуття «відсутності» в операційній досягалось транскраніальною електричною стимуляцією лімбічних структур головного мозку. При цьому розвивається заспокоєність, поверхневий сон, відсутні гемодинамічні та вегетативні прояви емоційного стресу. Седативний компонент регіонарної анестезії досягався за допомогою ТЕС у 73 % пацієнтів, дорівнюючи такому ж при використанні пропофолу, але при нефармакологічній седації була відсутня необхідність контролю за прохідністю дихальних шляхів та не було ознак негативного впливу на серцевий ритм і судинний тонус. У 27 % хворих 1ї групи при проведенні ТЕС або не відмічалось достатнього рівня седації, або ТЕС були повинні припинити через неприємні відчуття під електродами. У 2 хворих під час ТЕС відмічали психоемоційне збудження. У всіх цих хворих продовження операції відбувалось після початку внутрішньовенної седації пропофолом.

Таким чином, транскраніальна електростимуляція забезпечує задовільний седативний компонент регіонарної анестезії, порівнянний із седацією пропофолом; неефективність седації при ТЕС спостерігається у 27 % пацієнтів; за допомогою ТЕС досягається підвищення якості анестезії та зменшення витрат на лікування хворих.