Газета «Новости медицины и фармации» 3 (532) 2015

Статья опубликована на с. 8-11 (Мир)

Вуглетерапія: таємниці забутих предків

Інтуїція — це досвід минулих життів.Все, що у нас є, — звідти.

О. Робські

Людство використовує сорбенти вже декілька тисячоліть. Збереглося багато доказів та старовинних рецептів. Пічний попіл (зола) — прообраз активованого вугілля — вважався чудодійним засобом та еліксиром молодості, що здатний «відбілити» та омолодити організм з голови до ніг.

Початок доказовій базі щодо ефективності цього лікувального методу поклав ризикований експеримент французького хіміка Бертранда (Вertrand) у 1830 році, який публічно прийняв 5 г триоксиду миш’яку (арсену) в поєднанні з вугільним порошком… без будь-яких несприятливих наслідків для здоров’я. Слідом за цим у Петербурзі були обґрунтовані теоретичні підстави методу (Т.Є. Ловіц), хоча у той час дослідники, мабуть, не до кінця розуміли механізми таких процесів, як сорбція.

Слово «сорбція» походить від латинського sorbeo — «поглинати» і позначає процес поглинання твердим тілом або рідиною (сорбентом) різних речовин із навколишнього середовища. Популярний на сьогодні термін «ентеросорбція» («ентеро» — всередину) запропонували в 1983 р. українські вчені з Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (проф. В.Г. Ніколаєв) для позначення нового методу сорбційної терапії, що полягав у щоденному пероральному прийомі високоактивного синтетичного вугілля сферичної грануляції.

Класифікація та характеристики сорбентів

У сучасній медицині використовуються різноманітні типи сорбентів:

— сорбенти для зовнішнього застосування у вигляді пудри-присипки або тканинних різновидів (наприклад, сорбент тканинний вуглецевий);

— так звані внутрішньовенні сорбенти — сорбенти для плазмо- та гемосорбції;

— пероральні сорбенти чи ентеросорбенти, що залишаються найбільш відомими та універсальними на сьогодні [1, 2].

Сучасні ентеросорбенти, що виробляються в Україні, а також доступні в аптечному продажу, представлені як лікарськими препаратами, так і дієтичними добавками. Крім того, сучасні ентеросорбенти мають різні властивості й відрізняються за такими ознаками, як форма для прийому (гранули, порошки, таблетки, капсули); хімічна структура, походження (натуральні, синтетичні); механізми дії тощо.

За хімічною будовою та походженням ентеросорбенти поділяються на групи, що подані в табл. 1 [3–6].

Найбільш натуральними вважаються вуглецеві ентеросорбенти на основі активованого вугілля [7, 8]. Їх отримують з матеріалів природного походження: деревини, шкаралупи кокосового горіха та фруктових кісточок. Після технологічного процесу активації утворюється універсальний сорбент з розвинутою сорбційною площею — понад 1500–1800 м².

Відомий з реклами «білий» сорбент насправді має силікатне походження та не має відношення до активованого вугілля. Діюча речовина цього сорбенту — діоксид кремнію, чи кремнезем, за хімічним складом близький до кварцевого піску. Таблетована форма такого сорбенту містить, окрім діоксиду кремнію (згідно з інструкцією його 210 мг), до 70 % інших речовин — целюлозу, цукрову пудру й картопляний крохмаль, що можуть значно погіршити сорбційну здатність, а отже, і ефективність препарату.

Ефективність ентеросорбентів визначають не тільки кількість і склад допоміжних речовин. Важливе значення мають: спектр дії, механізм сорбції (адсорбенти, абсорбенти, іонообмінні тощо), особливо сорбційна ємкість. За спектром дії розрізняють сорбенти комплексної чи вибіркової дії. Сорбенти комплексної дії (наприклад, сорбекс) поглинають всі або більшість токсичних речовин у шлунково-кишковому тракті, у той час як сорбенти вибіркової дії активні тільки щодо певних компонентів. Сорбційна ємність — це кількість речовини, що сорбент може поглинати на одиницю своєї маси. Крім того, при виборі сорбенту важливо, щоб він був нетоксичним для людини, швидко евакуювався з кишечника без зворотного всмоктування в кров та не порушував біоценоз і рН [9].

Отже, досконалі, або ідеальні, ентеросорбенти повинні відповідати певним вимогам [1, 2]:

— мати високу ємність з метою забезпечення достатнього клінічного ефекту при прийомі терапевтичних доз;

— мати достатню сорбційну ефективність, особливо щодо речовин з великою молекулярною масою (бактерії та їх токсини);

— не викликати подразнення слизової оболонки шлунка та кишечника;

— не містити токсичних домішок;

— не розчинятись у шлунково-кишковому тракті, не всмоктуватись і не мати системної дії;

— виділяти з біологічних рідин необхідні іони, компоненти в широкому інтервалі pН;

— проявляти селективну дію щодо шкідливих речовин;

— не мати негативних органолептичних властивостей.

Відтепер завдяки використанню сучасних технологій при виробництві сорбентів на основі активованого вугілля з’явилась можливість отримувати досконалі препарати з більш високими адсорбційною активністю й цілющим потенціалом за умови повної безпечності для пацієнтів [10]. Так було створене гранульоване вугілля, випуск якого передбачався в декількох формах: у капсулах, флаконах і саше. Однак застосування флаконів і саше обмежує нерозчинність таких засобів у воді та обумовлює побічні диспептичні явища — нудоту та блювання, що частіше виникають у дітей та пацієнтів похилого віку [12].

Крім того, виробники приділяють велику увагу більшій зручності застосування, особливо в амбулаторних умовах [7–10].

З огляду на зазначене було створене гранульоване активоване вугілля в капсулах вітчизняного виробництва Сорбекс із розміром гранул 0,20–0,63 мм. Капсули Сорбекс відрізняються від старого знайомого активованого вугілля у формі таблеток, що виробляється шляхом пресування дрібнодисперсного порошку (< 0,20 мм), значно більшим сорбційним ресурсом [11]. А гранульована форма зумовлює тривалу дію протягом усього часу перебування в травному тракті завдяки більшій загальній (зовнішній + внутрішній) адсорбційній поверхні гранул. Потенціал Сорбексу практично не знижується навіть через 36–48 годин, що дозволяє скоротити кількість прийомів препарату та зменшити дозу.

До доведених переваг сучасних капсульованих форм активованого вугілля (Сорбекс) належать:

— неможливість контакту діючої речовини препарату із слизовою оболонкою шлунка та шлунковим соком;

— захист активних компонентів препарату від руйнуючих факторів середовища при зберіганні та просуванні по травному тракту;

— збільшення біодоступності діючої речовини, бо вугілля у капсулах не є спресованим;

— зменшення механічної подразнюючої дії гранул вугілля на слизові оболонки травного тракту;

— зручність прийому порівняно із саше;

— висока ефективність.

Механізми дії та аспекти застосування ентеросорбентів

Традиційно й найчастіше ми згадуємо про ентеросорбенти при шлунково-кишкових проблемах [2, 13–15]. Патогенетичним підґрунтям є те, що травний тракт являє собою величезну поверхню, загальна площа якої перевищує декілька квадратних кілометрів і яка знаходиться на кордоні між організмом та атакуючою армією чужорідних речовин, агресивних токсинів та мікроорганізмів. Плюс несприятливі фактори навколишнього середовища, нераціональне харчування та неякісна їжа, шкідливі звички, зловживання ліками, екологічні катастрофи…

За даними статистики, 20–25 % дорослого населення планети і 20–40 % — дитячого страждають від алергічних захворювань, що визнані маркерами екологічніх негараздів. В організм людини постійно потрапляють до 60 тисяч чужорідних речовин, більшість із яких шкідливі або токсичні [16, 17]. До цієї екзогенної навали слід додати ендогенні токсини, що утворюються в середині організму через різноманітні патологічні процеси. Ентеросорбенти, особливо вуглецеві, здатні поглинати та виводити з організму ендо- та екзотоксини, фіксувати на своїй поверхні збудників бактеріальної й вірусної природи з подальшим очищенням патологічного осередку та організму. Тому при певних інфекційних хворобах їх можна розглядати як засіб етіотропної терапії, а антиоксидантні властивості дозволяють розглядати вуглецеві ентеросорбенти майже як універсальні профілактичні та лікувальні засоби [18–20]. Багатогранний спектр застосування ентеросорбентів поданий у табл. 2.

Слід зазначити, що вуглецеві сорбенти практично не змінюють склад нормальної кишкової автофлори й чинять опосередковану імунокоригуючу дію та антиоксидантний ефект за рахунок блокування агресивних агентів, токсинів, вільних радикалів, створення сприятливих умов для видужання й відновлення імунітету в цілому [9, 18, 19].

Великі перспективи мають сучасні ентеросорбенти в аспекті зменшення шкоди противірусного лікування, хіміо- і променевої терапії, після наркозу, тривалих курсів антибіотиків, противірусних та протитуберкульозних препаратів [22–24].

Якісні сорбенти типу Сорбекс показані не тільки хворим, але й здоровим людям працездатного віку, що зайняті активною працею або спортом з інтенсивними навантаженнями: Сорбекс допомагає позбутися ендогенних токсичних метаболітів, що накопичуються внаслідок інтенсивної м’язової роботи.

Спектр застосування ентеросорбентів постійно розширюється й поповнюється завдяки появі нових даних про імунопатогенез, цитокінову мережу й оксидативний стрес.

Незалежна експертиза ентеросорбентів

Окрім існуючих на сьогодні численних досліджень сорбентів із позиції доказової медицини (особливо багато матеріалу стосовно саме сорбентів на основі активованого вугілля), на нашу думку, становлять інтерес і відносно недавні незалежні експертизи [24, 26, 28].

— Перше незалежне дослідження ентеросорбентів було проведене Науково-дослідним інститутом незалежних споживчих експертиз під назвою «ТЕСТ». З метою перевірки сорбційних властивостей ентеросорбентів визначали їх площу питомої поверхні та здатність сорбентів поглинати різноманітні речовини — сечовину, альбумін, креатинін тощо в середовищах, які імітують як шлунок (рН = 2), так і кишечник (рН = 7,5), оскільки ентеросорбенти можуть почати працювати вже в шлунку й продовжити свою дію далі в шлунково-кишковому тракті.

Згідно з отриманими результатами, сорбційні властивості гранульованого активованого вугілля в капсулах Сорбекс (1830 м²/г) майже в 3 рази перевищували інший вуглецевий аналог (678 м²/г) і в 150 разів перевершували силікатний сорбент у формі таблеток (12,3 м²/г) [28].

— Інше дослідження мало за мету порівняти ефективність гранульованого активованого вугілля в капсулах та звичайного активованого вугілля в таблетках. Тестування здійснювалося у відділі фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького Національної академії наук України. Динаміка сорбційної ємності гранульованого вугілля Сорбекс та таблеток активованого вугілля  оцінювалась за результатами адсорбції метиленового блакитного in vitro з дотриманням однакових експериментальних умов. Отримані дані показали, що сорбційна ємність гранульованого Сорбексу майже в 4 рази перевищує звичайні таблетки активованого вугілля [29].

Крім того, насичення сорбатом (речовиною, яка підлягає сорбції) у таблеток активованого вугілля відбувається лише на 3–4-й годині експерименту, а в Сорбексу — вже через 1,5–2 години [29].

Слід додати, що фармакологічні й токсикологічні властивості препарату Сорбекс зумовлені характерними особливостями діючої речовини — гранульованого активованого вугілля, що визнане найбільш ефективним адсорбуючим засобом відносно широкого кола сполук різної структури екзогенної та ендогенної етіології. Безпечність засобу доведена численними експериментальними роботами та великим позитивним досвідом клінічного застосування. Сорбекс не піддається метаболічним перетворенням в організмі та виводиться з нього протягом 36–48 годин.

Дослідження дійшло висновків [29]:

— гранульоване активоване вугілля має суттєві переваги порівняно з негранульованим за сорбційною ємністю та швидкістю адсорбції;

— капсульована форма вугілля (Сорбекс) перевершує класичну таблетовану за рядом параметрів, а саме: за більшою активністю та біодоступністю, меншою механічною подразнюючою дією на слизові оболонки травного тракту [25, 29].

Останніми роками набуває актуальності концепція екологічної медицини, що полягає в застосуванні таких універсальних природних засобів широкого профілю дії, як гранульовані вуглецеві сорбенти останніх поколінь.

Накопичені дані свідчать, що без застосування методів адсорбції якісними ентеросорбентами вже неможливо вилікувати хворих: без виведення токсичних продуктів усі методики терапії малоефективні або не працюють [9, 18, 19]. Короткі профілактичні курси доцільно повторювати декілька разів на рік, більш тривалі лікувальні можна комбінувати із застосуванням пребіотиків/пробіотиків та вітамінно-мінеральних комплексів.

Сорбекс є сучасним високоефективним сорбентом та антиоксидантом, що дозволяє швидко та ефективно вирішувати різноманітні задачі детоксикації організму людини в умовах екологічних негараздів, токсичних перевантажень та оксидативного стресу.