Журнал «Травма» Том 16, №3, 2015

Статья опубликована на с. 90-93

Актуальність теми

Останніми роками смертність від травм в Україні збільшилася на 38,7 %. За даними МОЗ України, від травм щорічно гине 31–44 тис. осіб, 20–25 % із них — від поєднаної травми тіла. Частота політравм становить 5,5–35,0 % серед усіх травмованих пацієнтів. Летальність при політравмі дорівнює 12,2–63,4 %, у перші 24–48 годин помирає 65,1–70,0 % постраждалих (із них — 35 % у перші 15 хвилин із моменту травми) [1, 3]. Відсоток летальності у хворих із політравмою досі залишається високим. Так, за даними Г.Д.  Нікітіна і Є.Г. Грязнухіна (1983), при множинних переломах кісток летальність коливається в межах 2,3–18,0 %, а при численних пошкодженнях —38,0–71,1 %. На першому місці серед причин виникнення політравми — дорожньо–транспортні пригоди — від 50 % до 75 % усіх нещасних випадків; на другому — падіння з висоти, що досягають 23–40 % [1, 3, 4]. Зазвичай хірург не надає значення зігріванню пацієнта, але у випадку тяжкої травми гіпотермія є однією із складових «тріади смерті» разом з ацидозом та коагулопатією [2].

За даними світової літератури, гіпотермічний синдром, що потенціює летальність, відіграє ключову роль у розвитку патологічних процесів у хворих із політравмою. Під терміном «гіпотермія» ми розуміємо зниження температури тіла до значень менше 35 °С. У зв’язку зі зниженням температури тіла погіршується основний обмін, спостерігається підвищення рівня двоокису вуглецю, зниження дихального коефіцієнта. Однією з найпоширеніших причин гіпотермії є підвищена втрата тепла, що призводить до гіпоксії, метаболічних та ендокринних розладів, у першу чергу під час евакуації та транспортування пацієнтів із політравмою до стаціонару [5, 6]. Основними об’єктивними симптомами гіпотермії є блідість шкірних покривів, ціаноз, «гусяча шкіра», тахікардія, прискорене дихання, тремор, ясна або затьмарена свідомість, можливе легке збудження. Клінічними симптомами є зміни на ЕКГ та відхилення лабораторних показників від норми. Прогресивне зниження температури тіла характеризується пригніченням усіх функцій організму, у тому числі рефлексів, зниженням артеріального тиску, больової чутливості, зменшенням частоти та глибини дихання, пригніченням, звуженням зіниць, порушенням свідомості та розвитком коми [6, 7].

Метою роботи є визначення впливу гіпотермії на перебіг травматичної хвороби на ранньому госпітальному етапі.

Матеріали та методи

Проаналізовано результати огляду 52 постраждалих із політравмою та пошкодженням скелета, доставлених у Комунальну 8–му міську клінічну лікарню м. Львова у 2010–2015 рр. у весняно–літній та осінньо–зимовий періоди. Групи були сформовані за віком, статтю, механізмом травми та тяжкістю пошкоджень. Контрольну групу становили 30 чол., основну групу — 22 чол.; 40 чоловіків і 12 жінок. В алкогольному сп’янінні виявлено 60 % постраждалих, найбільшу частку з них становили чоловіки. Середньодобова температура повітря у весняно–літній період коливалась у межах 18–20 °С. Середньодобова температура повітря в осінньо–зимовий період зафіксована в межах –10…+6 °С. Гіпотермію та переохолодження у постраждалих визначали за об’єктивними даними при огляді, вимірюванням температури тіла за допомогою ртутного термометра в трьох точках: аксилярній, пахвинній та ректальній ділянках. Температуру тіла постраждалих вимірювали ртутним термометром при надходженні у приймальне відділення та щогодини протягом трьох годин після госпіталізації. Температуру повітря фіксували рідинним термометром. Результати викладено в трьох таблицях. При надходженні у 3 пацієнтів настала смерть. Пацієнти 30–40–річного віку, які надходили, були в 4–й стадії шоку.

Результати та їх обговорення

Залежно від пори року відзначаються два підйоми. Перший починається з 2–ї половини березня і досягає піку в квітні, дещо знижується до липня. Другий підйом відбувається наприкінці літа — на початку осені. Значно зменшується кількість постраждалих у січні та лютому й утримується на даному рівні до грудня.

У середньому до вибірки зараховували пацієнтів за рівнем тяжкості, визначеним згідно зі шкалами ISS (Injury Severity Score) — 16, AIS (Abbreviated Injury Scale) — 4. Проаналізовано температурні показники на різних ділянках тіла, визначено розбіжність, зниження температури в аксилярній ділянці на 1–2 градуси порівняно з температурою у пахвинній та ректальній ділянках, визначено більш об’єктивну вірогідність вимірювання температури в пахвинній та ректальній ділянках. Зроблено аналіз результатів вимірювання температури тіла постраждалих в основній та контрольній групах, виявлено різницю залежно від періодів сезонності. Викликає зацікавленість, що гіпотермія має місце і в пацієнтів, які були доставлені у весняно–літній період. Виявлена залежність між тяжкістю травми та розвитком гіпотермічного синдрому. Розвиток гіпотермії корелював зі швидкістю транспортування постраждалого в стаціонар. Після 45 хвилин — 1 години розвиток гіпотермічного синдрому зростав майже наполовину. Стан пацієнтів в алкогольному сп’янінні при надходженні був дещо кращим, але в подальшому різко погіршувався. Виявлено залежність розвитку гіпотермічного синдрому від віку пацієнтів, тобто чим старший вік — тим вищий ризик розвитку гіпотермії. У холодну пору року при тривалому періоді (понад годину) від нещасного випадку до надходження в лікувальний заклад відзначалось значне погіршення гемодинамічних показників (гіпотонія, брадикардія) з підвищенням поверхневої частоти дихальних рухів, що ускладнювало роботу анестезіологічної бригади з корекції вітальних функцій організму.

Висновки

1. Виявлено сезонний вплив на розвиток гіпотермічного синдрому у хворих із політравмою та пошкодженням скелетного компонента, що значно ускладнює загальний стан пацієнта.

2. Рівень летальності пов’язаний не тільки з тяжкістю травми, але і з часом госпіталізації від моменту травми та добовою температурною кривою.

3. Визначено, що чим тяжчий стан і старший вік постраждалого, тим чутливіший його організм до розвитку гіпотермії.

4. Час транспортування постраждалого з політравмою близько 60 хвилин і більше в холодну пору року значно підвищує ризик розвитку гіпотермії, що, у свою чергу, збільшує відсоток летальності.

5. У наш час існує гостра проблема профілактики гіпотермії постраждалих з політравмою у гострому періоді травматичної хвороби, що вимагає розробки комплексу заходів щодо запобігання розвитку гіпотермічного синдрому, особливо в осінньо–зимовий період.

6. Доведено, що гіпотермія розвивається не тільки в холодну пору року, але і в теплу. Отже, залишається актуальним питання, чи є гіпотермія винятково зовнішнім фактором або внутрішнім компонентом розвитку. Відповідь на це питання потребує подальших досліджень.