Газета «Новости медицины и фармации» Гастроэнтерология (551) 2015 (тематический номер)
Вернуться к номеру
Ефективність отилонію броміду як спазмолітичного препарату під час ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії
Авторы: Т. Тлустова
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Статья опубликована на с. 15-17
Як для діагностики захворювань печінки та підшлункової залози, так і для проведення деяких лікувальних заходів широко використовується ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ). Процедура полягає у проведенні ендоскопічного дослідження органів шлунково-кишкового тракту і рентгенографії жовчовивідних шляхів із контрастуванням. Крім дослідження жовчних проток, ЕРХПГ дозволяє візуалі–зувати стан шлунка, дванадцятипалої кишки і стравоходу. Під час процедури велике значення має моторика дванадцятипалої кишки, оскільки вона ускладнює катетеризацію дуоденального соска та інші маніпуляції. Саме тому перед проведенням –ЕРХПГ необхідно застосування засобів, що блокують моторику верхніх відділов шлунково-кишкового тракту.
Одним із небагатьох препаратів спазмолітичної дії, що селективно впливає на гладком’язовий тонус травного каналу та помірно на тонус жовчовивідних шляхів, є отилонію бромід (ОБ). ОБ належить до групи агоністів мускаринових рецепторів та має блокуючу дію на кальцієві канали клітин гладких м’язів. ОБ має низьку біодоступність (всмоктується менше 3 % при–йнятої дози), що й обумовлює дуже обмежений профіль побічних ефектів [1, 2]. Ще одним унікальним механізмом його дії є здатність зв’язуватися з NK2 тахікініновими рецепторами, тим самим зменшуючи не тільки спазми, але і вісцеральну гіперчутливість.
Незважаючи на добре відомий спазмолітичний вплив препарату, існує лише одне дослідження застосування ОБ при ендоскопічних процедурах [12], де вивчалось застосування ОБ під час ендоскопічного обстеження шлунково-кишкового тракту (n = 63; 49 обстежень верхніх відділів, 14 обстежень нижніх відділів). Дане дослідження продемонструвало вірогідне пригнічення моторики дванадцятипалої кишки при пероральному застосуванні ОБ. Пригнічення моторики дванадцятипалої кишки полегшує проведення процедури для ендоскопіста. Більше того, вищий рівень задоволеності пацієнта у групі дослідження може пояснюватись саме зменшенням скорочень дванадцятипалої кишки.
До недавнього часу в літературних джерелах були відсутні дослідження застосування ОБ при проведенні ЕРХПГ. Однак у 2014 р. у журналі «Surgical Endoscopy» було опубліковано дослідження авторів Ömer Karahan, Barış Sevinç, Ahmet Okuş, Serden Ay, Nergis Aksoy (Туреччина), в якому оцінювався вплив ОБ під час ЕРХПГ на моторику дванадцятипалої кишки, переносимість процедури (пацієнтами) та складність проведення процедури (для ендоскопіста).
Опис дослідження
Дослідження було проведено в ендоскопічному підрозділі відділення загальної хірургії навчального та науково-дослідницького госпіталю у місті Конья (Туреччина). Дослідження було рандомізованим та конт–рольованим.
У дослідження включались пацієнти віком понад 18 років, які дали згоду на участь та не мали алергії на даний лікарський засіб в анамнезі. З дослідження виключались пацієнти з ургентною патологією та психічними порушеннями, а також вагітні жінки.
Пацієнти були розподілені на дві групи, які згодом стали групою прийому спазмолітичного препарату (група дослідження) та контрольною групою. Пацієнти з групи дослідження отримали дві таблетки ОБ (по 40 мг отилонію броміду в кожній) для перорального при–йому з невеликою кількістю води за 2 години до процедури. Пацієнти з контрольної групи лікарські засоби не приймали.
ЕРХПГ проводилась під стандартною місцевою анестезією в поєднанні з седацією. З метою седації внутрішньовенно вводився мідазолам (дормікум в ампулах, Roche). Оскільки ендоскопіст не мав інформації щодо розподілу пацієнтів по групах, під час процедури він міг застосовувати гіосцину-n-бутилбромід (бускопан в ампулах, Zentiva) внутрішньовенно за власним бажанням.
Під час виконання процедури оцінювалась моторика дванадцятипалої кишки за шкалою від 1 до 5 балів згідно з такими визначеннями:
— 1 — скорочення відсутні;
— 2 — менше п’яти скорочень за хвилину;
— 3 — 5–10 скорочень за хвилину;
— 4 — 11–15 скорочень за хвилину;
— 5 — безперервні скорочення.
Наприкінці ендоскопіст оцінював переносимість процедури пацієнтами як «погану», «середню», «добру» чи «дуже добру».
Після завершення процедури інший лікар опитував пацієнтів щодо їх задоволеності процедурою в межах визначень «погана», «середня», «добра» чи «дуже добра».
Результати
У дослідження включено 100 клінічних випадків (по 50 випадків у кожній групі) за період із квітня по серпень 2013 року. Серед пацієнтів було 47 жінок та 53 чоловіка, середній вік вибірки становив 63,9 ± 18,0 року. Між групами не було виявлено різниці щодо віку, статі та бала згідно з American Society of Anesthesiologists (ASA). Демографічні дані пацієнтів наведені в табл. 1.
Більше того, між клінічними випадками не було різниці щодо первинного захворювання. Головним показанням до проведення ЕРХПГ була наявність конкременту в загальній жовчній протоці (88 % випадків у групі прийому спазмолітичного препарату та 84 % випадків у контрольній групі). Під час 98 % процедур була виконана ендоскопічна сфінктеротомія. Біліарні стенти були встановлені у двох (4 %) випадках у групі прийому спазмолітичного препарату та чотирьох (8 %) випадках у контрольній групі (p > 0,05). У жодного пацієнта, включеного в дослідження, не спостерігалося проявів анатомічної мінливості.
Середній бал моторики дванадцятипалої кишки становив 1,9 ± 0,5 у групі дослідження та 3,0 ± 0,6 — у контрольній групі. Різниця була статистично значущою (p < 0,001).
У групі дослідження бал переносимості процедури згідно з оцінкою ендоскопіста був «середнім» у 16 % випадків та «добрим/дуже добрим» — у 78 % випадків. У контрольній групі бал був «низьким» у 21 % випадків, «середнім» — у 71 % випадків та «добрим/дуже добрим» — у 24 % випадків. Різниця була визнана статистично значущою (p < 0,001) (рис. 1).
Щодо задоволеності пацієнта, то у 42 % випадків у групі дослідження переносимість процедури оцінювалась як «середня» і у 58 % випадків — як «добра/дуже добра». Проте у контрольній групі переносимість процедури оцінювалась як «погана» у 16 % випадків, «середня» — у 58 % випадків і «добра/дуже добра» — у 26 % випадків. Рівень задоволеності пацієнта був вірогідно вищим у групі дослідження (p < 0,001) (рис. 2).
У групі дослідження не було зафіксовано будь-яких побічних ефектів препарату. Легка форма гострого панкреатиту розвинулась в одному випадку в групі дослідження та у двох випадках у контрольній групі. Всі пацієнти були госпіталізовані, з лікувальною метою було призначено внутрішньовенне введення рідини та розчинів електролітів. У всіх випадках панкреатит завершився протягом 24 годин, після чого пацієнти були виписані з лікарні.
Обговорення
Незважаючи на те, що дослідження мало декілька обмежень (не використовували плацебо в контрольній групі; оцінювання переносимості процедури та задоволення пацієнта було суб’єктивним), результати дослі–дження свідчать, що пероральне застосування ОБ під час ЕРХПГ вірогідно зменшує моторику дванадцятипалої кишки та полегшує процедуру. Зважаючи на рандомізований проспективний дизайн, дослідження має достатньо надійні та цінні результати.
Висновок
Таким чином, отилонію бромід — це безпечний лікарський засіб із незначними побічними ефектами, що може застосовуватися під час ЕРХПГ з метою пригнічення моторики дванадцятипалої кишки та полегшення катетеризації дуоденального соска. ОБ позитивно впливає на процедуру з позиції як ендоскопіста, так і пацієнта.
Список литературы
1. Ömer Karahan, Barış Sevinş, Ahmet Okuş, Serden Ay, Nergis Aksoy. Otilonium bromide as spasmolytic during endoscopic retrograde cholangiopancreatography // Surgical Endoscopy. August 2015; 29, Iss. 8: 2666-2269.
2. Evangelista S. Otilonium bromide: a Selective spasmolytic for the gastrointestinal tract // J. Int. Med. Res. 1999; 27: 207-222.
3. Strege P.R., Evangelista S., Lyford G.L., Sarr M.G., Farrugıa G. Otilonium bromide inhibits calcium entry through L-typecalcium channels in human intestinal smooth muscle // Neurogastroenterol. Motil. 2004; 16: 167-173.
4. Spinelli A. Irritable bowel syndrome // Clin. Drug. Investig. 2007; 27(1): 15-33.
5. Battaglia G., Morselli-Labate A.M., Camarri E., Francavilla A., De Marco F., Mastropaolo G., Naccarato R. Otilonium bromide in irritable bowel syndrome: a double-blind, placebo-controlled, 15-week study // Aliment. Pharmacol. Ther. 1998; 12(10): 1003-1010.
6. Lynch C.R., Khandekar S., Lynch S.M. et al. Sublingual L-hyoscyamine for duodenal antimotility during ERCP: a prospective randomized doubleblinded study // Gastrointest. Endosc. 2007; 66: 748-752.
7. Hannigan B.F., Axon A.T., Avery S. et al. Buscopan or glucagon for endoscopic cannulation of ampulla of vater? // J. R. Soc. Med. 1982; 75: 21-22.
8. Yamamoto N., Nakai Y., Sasahira N., Hirano K., Tsujino T., Isayama H., Komatsu Y., Tada M., Yoshida H., Kawabe T., Hiki N., Kaminishi M., Kurosaka H., Omata M. Efficacy of peppermint oil as anantispasmodic during endoscopic retrograde cholangiopancreatography // J. Gastroenterol. Hepatol. 2006; 21(9): 1394-1398.
9. Sutton J.A., Kilminster S.G., Mould G.P. The clinical pharmacology of single doses of otilonium bromide in healthy volunteers // Eur. J. Clin. Pharmacol. 19974 52(5): 365-369.
10. Lazzaroni M., Porro G.B. Preparation, premedication, and surveillance // Endoscopy. 2001; 33(2): 103-108.
11. Bell G.D. Preparation, premedication, and surveillance // Endoscopy. 2000; 32(2): 92-100.
12. Marshall J.B., Patel M., Mahajan R.J., Early D.S., King P.D., Banerjee B. Benefit of intravenous antispasmo–dic (hyoscyamine sulfate) as premedication for colonoscopy // Gastrointest. Endosc. 1999; 49: 720-726.
13. Gómez N.A., León C.J., Gutiérrez J. Use of spasmolytic agent otilonium bromide (spasmomen) in digestive endoscopy: a prospective study in 63 patients // Acta Gastroenterol. Latinoam. 1997; 27(3): 123-125.