Газета «Новости медицины и фармации» 11 (544) 2015
Вернуться к номеру
Сучасні можливості комбінованого медикаментозного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози: тамсулозин (Флосін) + Serenoa repens (Простамол Уно)
Авторы: Тетяна Чистік
Рубрики: Урология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Статья опубликована на с. 3-4 (Мир)
Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) залишається однією з найважливіших проблем сучасної урології. Це пов’язане насамперед з великою поширеністю цього захворювання. Так, за даними різних авторів, до 60 років від 13 до 50 % чоловіків страждають від цього захворювання, а до 90-річного віку приблизно в 90 % чоловіків є морфологічні зміни, властиві ДГПЗ. У середньому в половини таких пацієнтів відбувається макроскопічне збільшення залози, а в 25 % хворих розвиваються клінічні симптоми, що вимагають лікування. Соціальна значимість та актуальність цієї проблеми підкреслені демографічними дослідженнями ВООЗ, що свідчать про збільшення на планеті населення віком понад 60 років, причому його темпи суттєво випереджають зростання чисельності населення в цілому. Зазначена закономірність характерна і для нашої країни. За різними оцінками, до 80-річного віку кожен четвертий чоловік потребуватиме лікування з приводу гіперплазії передміхурової залози [1, 2].
На сьогодні золотим стандартом лікування ДГПЗ є трансуретральна резекція простати, до якої вдаються при значно вираженій інфравезикальній обструкції. Однак останніми роками все більш популярною стає медикаментозна терапія доброякісної гіпер–плазії передміхурової залози. Це, з одного боку, пояснюється цілком логічним бажанням лікаря й пацієнта по можливості уникнути операції, а з іншого — розширенням знань про патогенез розладів сечовипускання при доброякісній гіперплазії передміхурової залози [2]. Якщо до недавнього часу захворювання розглядали тільки з позиції класичних уявлень про механічну інфравезикальну обструкцію й розвиток вторинних структурно-функціональних змін детрузора (компенсація, декомпенсація), то сучасні дані свідчать про його багатофакторність [3]:
- порушення метаболізму тесто–стерону, який під впливом 5α-редуктази модифікується в дигідротестостерон, що сприяє проліферації епітелію передміхурової залози (залозиста гіперплазія) [4];
- відносне підвищення рівня естрогенів призводить до проліферації клітин строми (стромальна гіперплазія) [5];
- зменшення концентрації 5α-андро–стендіолу призводить до збільшення функ–ціональної активності α1-адрено-рецепторів передміхурової залози, шийки сечового міхура й простатичного відділу уретри, у результаті чого скорочується гладка мускулатура цих органів. А це, у свою чергу, формує динамічний компонент феномена сечовипускання. Так генеруються іритативні симптоми захворювання [6];
- порушення мікроциркуляції в тканині передміхурової залози призводить до формування метаболічних змін, а уретро-простатичний рефлюкс унаслідок підвищення внутрішньоуретрального тиску викликає асептичний запальний процес. Він супроводжується набряком залози. Так формується обструктивний компонент клінічної картини ДГПЗ. Вивільнення лімфоцитами тромбоцитоподібного фактора росту внаслідок асептичного запального процесу відіграє важливу роль у генезі проліферації простатичних клітин. Імунні прояви запального процесу в передміхуровій залозі також сприяють формуванню дизуричної симптоматики [7].
З огляду на головні ланки патогенезу до основних засобів медикаментозного лікування ДГПЗ належать [8]:
- інгібітори 5α-редуктази (фінастерид, простан, дутастерид) — блокують перетворення тестостерону в дигідротестостерон, викликаючи відносну андрогенну недостатність у передміхуровій залозі й призводячи до зменшення її об’єму, тим самим здійснюється вплив на пасивний механізм порушення відтоку сечі;
- селективні α-адреноблокатори (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин (Флосін), теразозин) — впливають на альфа-адренорецептори нижніх сечових шляхів, сприяють розслабленню гладком’язих клітин у ділянці шийки сечового міхура, строми, капсули передміхурової залози й простатичного відділу сечовипускального каналу, зменшують симптоми подразнення й певною мірою обструктивну симптоматику. Крім того, альфа-адреноблокатори покращують обмінні процеси в детрузорі за рахунок розширення міхурових артерій;
- екстракти рослинних препаратів. Так, екстракт Serenoa repens (Простамол Уно) є природним інгібітором 5α-редуктази і також ефективно знижує симптоматику інфравезикальної обструкції; Secale cereale справляє протизапальну та протинабрякову дію тощо;
- α-блокатори та інгібітори 5α-редуктази для комбінованої терапії, призначеної для об’єднання різних властивостей цих класів препаратів, що дозволяє забезпечити синергічну дію щодо купірування симптомів і профілактики прогресування захворю–вання.
Оскільки клінічний ефект α-адрено-блокаторів проявляється через кілька днів прийому, а для прояву дії інгібіторів 5-альфа-редуктази потрібні кілька місяців, комбіновану терапію слід застосовувати при тривалому лікуванні. Порівняно з монотерапією комбінована більш ефективно зменшує симптоматику при ДГПЗ, підвищує показник Qmax і запобігає прогресуванню захворювання, проте вона супроводжується й великим числом побічних ефектів. У дослідженнях MTOPS і COMBAT частота виникнення побічних реакцій при застосуванні комбінованої терапії була значно вищою, ніж при монотерапії. Побічні реакції (еректильна дисфункція, зниження лібідо, порушення еякуляції, зменшення об’єму сім’яної рідини) були типовими для α-адреноблокаторів та інгібіторів 5α-редуктази.
Саме тому триває пошук і вивчення найбільш ефективної й безпечної комбінації лікарських препаратів при ДГПЗ. Із цією метою Л.Г. Співак і співавт. (2014) було проведено неінтервенційне (спостережне) дослідження застосування лікарського препарату тамсулозин (Профлосін®) та комбінованої терапії тамсулозином (Профлосін®) і Serenoa repens (Простамол® Уно) у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози в рутинній клінічній практиці [9]. У дослідження включали пацієнтів чоловічої статі із встановленим діагнозом ДГПЗ. Тривалість терапії становила від 1 до 3 міс.
Завдання дослідження:
- оцінка впливу монотерапії тамсулозином (Профлосін®) або комбінованої –терапії препаратами тамсулозин (Профлосін®) + Serenoa repens (Простамол® Уно) на якість життя пацієнтів із ДГПЗ;
- оцінка вираженості дизуричних симптомів при монотерапії тамсулозином (Профлосін®) або комбінованої терапії препаратами тамсулозин (Профлосін®) + Serenoa repens (Простамол® Уно) у пацієнтів із ДГПЗ;
- визначення загального результату проведеної терапії за оцінкою лікаря (за шкалою IMOS) і пацієнта (за шкалою IMPSS) через 1, 2 або 3 міс. (залежно від тривалості спостереження за пацієнтом);
- вивчення розвитку небажаних реакцій при призначенні тамсулозину (Профлосін®) у вигляді монотерапії або в комбінації із Serenoa repens (Простамол® Уно) у рутинній клінічній практиці в умовах спостереження від 1 до 3 міс.
Для оцінки застосування препарату тамсулозин (Профлосін®) у рутинній клінічній практиці враховували такі показники: вихідні характеристики популяції пацієнтів: стать, вік, стадія ДГПЗ, вид призначеної терапії; показник якості життя пацієнтів через 1, 2 і 3 міс. проведеної терапії (залежно від тривалості спостереження за пацієнтом); вираженість дизуричних симптомів (кількість балів за шкалою IPSS) через 1, 2 і 3 міс. проведеної терапії (залежно від тривалості спостереження за пацієнтом); загальний результат терапії за оцінкою лікаря (за шкалою IMOS) і пацієнта (за шкалою IMPSS) через 1, 2 або 3 міс. проведеної терапії; небажані реакції.
Згідно з протоколом дослідження лікарі під час першого візиту збирали початкову інформацію про пацієнта, що включає основ–ні демографічні дані, медичний анамнез, стадію ДГПЗ. Усі зібрані дані реєстрували в первинній медичній документації та відповідних розділах індивідуальної реєстраційної карти. Під час наступних візитів лікарі-дослідники щомісяця проводили анкетування хворих із метою оцінки зміни суб’єктивної симптоматики та якості життя. Також оцінювали небажані реакції.
Вид терапії (тамсулозин (Профлосін®) або тамсулозин (Профлосін®) + Serenoa repens (Простамол Уно)) призначався на розсуд лікаря відповідно до рутинної практики — рандомізація пацієнтів відсутня. Спосіб застосування й режим дозування тамсулозину (Профлосін®) і Serenoa repens (Простамол® Уно) відповідали інформації, поданій у затвердженій інструкції із застосування.
У дослідження були включені 23 492 пацієнти. Однак у зв’язку з тим, що частина хворих не з’явилася на другий і наступні візити та їх дані не мали значущості для аналізу, у підсумковий аналіз включені дані 9989 пацієнтів. Дослідження проводили за умов рутинної клінічної практики: необхідність і режим терапії визначали лікарі, у зв’язку з чим, незважаючи на зазначені вікові обмеження (чоловіки віком понад 40 років), у дослідження була включена частина пацієнтів віком менше ніж 40 років.
До групи терапії тамсулозином (Профлосін®) був включений 1251 (12,5 %) хворий, до групи комбінованої терапії тамсулозином (Профлосін®) і Serenoa repens (Простамол® Уно) — 8738 (87,5 %) пацієнтів. Середній вік хворих цих груп становив 59,960 ± 14,101 і 59,100 ± 13,651 року відповідно. Розподіл пацієнтів за віком дозволив провести оцінку результатів лікування за такими підгрупами: до 40 років, від 40 до 50 років, від 50 до 60 років і понад 60 років.
У групі терапії тамсулозином (Профлосін®) 11,4 % (n = 142) склали пацієнти віком до 40 років; 15,3 % (n = 192) — від 40 до 50 років; 33,1 % (n = 414 ) — від 50 до 60 років і 40,2 % (n = 503) пацієнтів були віком понад 60 років.
У групі терапії тамсулозином (Про–флосін®) і Serenoa repens (Простамол® Уно) 11,2 % (n = 978) становили пацієнти віком до 40 років; 16,5 % (n = 1440) — від 40 до 50 років; 36,6 % (n = 3202) — від 50 до 60 років і в 35,7 % (n = 3118) пацієнтів вік був понад 60 років.
У групі пацієнтів, які приймали тамсулозин (Профлосін®), під час дослідження спостерігалася позитивна динаміка оцінки результатів терапії лікарями за шкалою IMOS. Під час візиту 2 значне поліпшення зареєстровано в 677 (54,1 %) із 1251 пацієнта, поліпшення від незначного до помірного — у 389 (31,1 %), без змін — у 151 (12,1 %) та погіршення — лише в 34 (2,7 %) хворих. Під час візиту 3 (день 60-й) повне одужання зареєстровано в 39 (3,1 %) із 1251 пацієнта, значне поліпшення спостерігалося в 750 (60,0 %), поліпшення від незначного до помірного — у 371 (29,7 %), без змін — у 59 (4,7 %) і погіршення — у 32 (2,6 %) пацієнтів. Під час візиту 4 (день 90-й) повне одужання зареєстровано в 51 (4,1 %) пацієнта, значне поліпшення спостерігалося в 975 (77,9 %), поліпшення від незначного до помірного — у 198 (15,8 %), без змін — у 18 (1,4 %) і погіршення — у 9 (0,7 %) пацієнтів у даній групі.
У групі комбінованої терапії тамсу–лозином (Профлосін®) і Serenoa repens (Простамол® Уно) динаміка оцінки результатів терапії лікарями за шкалою IMOS під час дослідження також була позитивною. Під час візиту 2 повне одужання зареєстровано в 34 (0,4 %) із 8738 пацієнтів, значне поліпшення спостерігалося в 3601 (41,2 %), поліпшення від незнач–ного до помірного — у 3409 (39,0 %), без змін — у 1301 (15,0 %) і погіршення — у 384 (4,4 %) хворих. Під час візиту 3 (день 60-й) повне одужання лікарі зареєстрували в 147 (1,7 %) із 8738 пацієнтів, значне поліпшення — у 5120 (58,6 %), поліпшення від незначного до помірного — у 2726 (31,2 %), без змін — у 389 (4,5 %) і погіршення — у 356 (4,1 %) хворих. Під час візиту 4 (день 90-й) повне одужання відзначено в 344 (3,9 %) пацієнтів, значне поліпшення — у 6777 (77,6 %), поліпшення від незначного до помірного — у 1249 (14,3 %), без змін — у 349 (4,0 %) та погіршення — лише в 19 (0,2 %) хворих.
Крім того, пацієнти оцінювали результати терапії за шкалою IMPSS. У групі тамсулозину під час візиту 2 (день 30-й) цілком задоволені лікуванням були 158 (12,6 %) із 1251 хворого, задоволені лікуванням — 758 (60,6 %), оцінили лікування нейтрально 233 (18,6 %), не задоволені лікуванням були 68 (5,4 %) і вкрай не задоволені лікуванням — 34 (2,7 %) пацієнти. Під час візиту 3 (день 60-й) цілком задоволені лікуванням були 169 (13,5 %) пацієнтів, задоволений лікуванням — 891 (71,2 %), оцінили лікування нейтрально 152 (12,2 %), не задоволені лікуванням були 11 (0,9 %) і вкрай не задоволені — 28 (2,2 %) пацієнтів. Під час візиту 4 (день 90-й) цілком задоволені лікуванням були 124 (9,9 %) пацієнти, задоволені — уже 1052 (84,1 %), оцінили лікування нейтрально 55 (4,4 %), не задоволені були 11 ( 0,9 %) і вкрай не задоволені — 9 (0,7 %) пацієнтів.
Позитивною була й динаміка оцінки результатів терапії пацієнтами за шкалою IMPSS під час дослідження у хворих, які приймають комбіновану терапію. Так, під час візиту 2 (день 30-й) цілком задоволені лікуванням були 1197 (13,7 %) із 8738 хворих, задоволені — 3699 (42,3 %), оцінку «ставлюся нейтрально» поставили 2463 (28,2 %) пацієнти, не задоволені лікуванням були 970 (11,1 %) і вкрай не задоволені — 409 (4,7 %) пацієнтів. Під час візиту 3 (день 60-й)цілком задоволені лікуванням були 1611 (18,4 %) пацієнтів, задоволені — 4611 (52,8 %), оцінку «ставлюся нейтрально» поставив 1851 (21,2 %) хворий, не задоволені лікуванням були 296 (3,4 %) і вкрай не задоволені — 369 (4,2 %) пацієнтів. Під час візиту 4 (день 90-й) цілком задоволені лікуванням були 1629 (18,6 %) пацієнтів, задоволені — 6092 (69,7 %), поставилися нейтрально — 625 (7,2 %), не задоволені — 369 (4,2 %) і вкрай не задоволені — 23 (0,3 %) пацієнти.
Також була виявлена позитивна динаміка вираженості дизуричних симптомів за шкалою IPSS у групі монотерапії тамсулозином за час дослідження.
Під час візиту 1 (день 0-й) у 17 (1,4 %) із 1251 пацієнта зареєстрована слабка вираженість симптомів, у 585 (46,8 %) — помірна симптоматика, у 649 (51,9 %) — виражена симптоматика. Під час дослідження спостерігалася позитивна динаміка оцінки вираженості симптомів за IPSS. Так, під час візиту 2 (день 30-й) у 72 (5,8 %) пацієнтів зареєстрована слабка вираженість симптомів, у 912 (72,9 %) — помірна, у 267 (21,3 %) відзначена виражена симптоматика. Під час візиту 3 (день 60-й) у 157 (12,5 %) із 1251 пацієнта зареєстрована слабка вираженість симптомів, у 932 (74,5 %) — помірна, у 162 (12,9 %) — виражена симптоматика. Під час візиту 4 (день 90-й) у 311 (24,9 %) хворих зареєстрована слабка вираженість симптомів, у 827 (66,1 %) — помірна –симптоматика й тільки у 81 (6,5 %) — виражена.
У групі пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, було відзначено зменшення дизуричних симптомів за шкалою IPSS за час дослідження. Під час візиту 1 (день 0-й) у 329 (3,8 %) пацієнтів спостерігалася слабка вираженість симптомів, у 4973 (56,9 %) — помірна вираженість, у 3436 (39,3 %) хворих заре–єстрована виражена симптоматика. За час дослідження простежувалася позитивна динаміка оцінки вираженості дизуричних симптомів за шкалою IPSS. Так, під час візиту 2 (день 30-й) у 924 (10,6 %) пацієнтів зареєстрована слабка вира–женість симптомів, у 6226 (71,3 %) — помірна, у 1584 (18,1 %) відзначена виражена симптоматика. Під час візиту 3 (день 60-й) в 1689 (19,3 %) хворих спостерігалася слабка вираженість симптомів, у 6199 (70,9 %) — по–мірна, у 808 (9,2 %) зареєстрована виражена симптоматика. Під час візиту 4 (день 90-й) у 2901 (33,2 %) пацієнта спостерігалася слабка вираженість симптомів, у 4806 (55,0 %) — помірна, виражена симптоматика зареєстрована тільки в 461 (5,3 %) хворого.
Під час дослідження спостерігалася позитивна динаміка показника оцінки якості життя пацієнтів (QoL) у групі терапії тамсулозином (Профлосін®) (рис. 1). Так, під час візиту 1 (день 0-й) оцінку «прекрасно» не дав жоден пацієнт, оцінку «добре» поставили 16 (1,3 %) із 1251 хворого, «задовільно» — 83 (6,6 %), «змішане почуття» — 267 (21,3 %), «незадовільно» — 461 (36,9 %), «погано» — 360 (28,8 %) і «дуже погано» — 64 (5, 1 %) пацієнти. Під час візиту 2 (день 30-й) оцінку «прекрасно» також не дав жоден хворий, оцінку –«добре» — 103 (8,2 %), «задовільно» — 256 (20,5 %), «змішане почуття» — 453 (36,2 %), «незадовільно» — 240 (19,2 %), «погано» — 199 (15,9 %). Оцінку «дуже погано» не дав жоден пацієнт. Під час візиту 3 (день 60-й) оцінку «прекрасно» дали вже 12 (1,0 %) пацієнтів, оцінку «добре» — 140 (11,2 %), «задовільно» — 602 (48,1 %), «змішане почуття» — 322 (25,7 %), «незадовільно» — 129 (10,3 %), «погано» — 46 (3,7 %), оцінку «дуже погано» не дав жоден пацієнт. Під час візиту 4 (день 90-й) оцінку «прекрасно» дали 110 (8,8 %) пацієнтів, «добре» — 388 (31,0 %), «задовільно» — 496 (39,6 %), «змішане почуття» — 137 (11,0 %), «незадовільно» — 87 (7,0 %), «погано» — 33 (2,6 %). Оцінку «дуже погано» також не дав жоден пацієнт.
/3-4.jpg)
Оцінка якості життя в пацієнтів (QoL) групи комбінованої терапії тамсулозином (Профлосін®) і Serenoa repens (Простамол® Уно) наведена на рис. 2. Аналіз виявив позитивну динаміку цього показника. Так, під час візиту 1 (день 0-й) оцінку «прекрасно» не дав жоден із 8738 хворих, оцінку «добре» поставили 49 (0,6 %) пацієнтів, «задовільно» — 536 (6,1 %), «змішане відчуття» — 2258 (25,3 %), «незадовільно» — 3564 (40,8 %), «погано» — 1854 (21,2 %) і «дуже погано» — 477 (5,5 %). Під час візиту 2 (день 30-й) оцінку «прекрасно» дали 65 (0,7 %) пацієнтів, «добре» — 450 (5,1 %), «задовільно» — 2209 (25,3 %), «змішане відчуття» — 3463 (39,6 %), «незадовільно» — 1692 (19,4 %), «погано» — 710 (8,1 %) і «дуже погано» — 149 (1,7 %) пацієнтів. Під час візиту 3 (день 60-й) оцінку «прекрасно» поставили 222 (2,5 %) хворі, «добре» — 1309 (15,0 %), «задовільно» — 3625 (41,5 %), «змішане відчуття» — 2339 (26,8 %), «незадовільно» — 959 (11,0 %), «погано» — 233 (2,7 %) і «дуже погано» — 51 (0, 6 %) пацієнт. Під час візиту 4 (день 90-й) оцінку «прекрасно» дали 1036 (11,9 %) пацієнтів, «добре» — 2496 (28,6 %), «задовільно» — 3204 (36,7 %), «змішане відчуття» — 1155 (13,2 %), «незадовільно» — лише 658 (7,5 %), «погано» — 189 (2,2 %), оцінку «дуже погано» не поставив жоден пацієнт.
Для з’ясування залежності між оцінкою якості життя пацієнтів та такими прогностичними факторами, як група терапії, вік пацієнтів, стадія ДГПЗ і оцінка за шкалою IPSS, була побудована математична модель, що дозволила розрахувати прогностичні ймовірності наслідків (значень якості) для різних комбінацій факторів. На основі отриманих даних математичної моделі можна зробити висновок, що результати терапії препаратами тамсулозин (Профлосін®) у комбінації з Serenoa repens (Простамол® Уно) в цілому більш сприятливі, ніж такі при використанні тамсулозину (Профлосін®) як монотерапії. Однак для повноцінної та всебічної оцінки переваг комбінованої терапії тамсулозином (Профлосін®) + Serenoa repens (Простамол® Уно) над монотерапією тамсулозином потрібне проведення більш тривалих досліджень. Це дозволило б лікарям у рутинній практиці більш вірогідно визначати показання до призначення того чи іншого виду лікування залежно від таких критеріїв, як вік пацієнта, стадія захворювання, вираженість симптоматики.
Окремо хотілося б відзначити, що серед 9989 спостережень була згадана тільки одна небажана реакція на прийом препарату тамсулозин (Профлосін®), пов’язана з проявами гіпотензії (порушення ходи, запаморочення, слабкість), що самостійно зникла через два дні, при терапії Serenoa repens (Простамол® Уно) небажаних явищ зареєстровано не було. Цей факт указує на досить високий профіль безпеки препаратів, що застосовувалися під час цього дослідження.
Таким чином, отримані в результаті дослідження дані дозволяють стверджувати, що застосування лікарями-урологами в пацієнтів із ДГПЗ у рутинній практиці як моно–терапії тамсулозином (Профлосін®), так і комбінованої терапії препаратами тамсулозин (Профлосін®) і Serenoa repens (Простамол® Уно) є ефективним способом лікування щодо симптомів ДГПЗ і по–ліпшення якості життя, із високим профілем безпеки протягом усього часу до–слідження.
Список литературы
1. Верткин А.Л., Лоран О.Б., Вовк Е.И., Зимин О.Н., Наумов А.В., Пак А.Д., Констанов Г.П., Кешоков Р.Х., Алексеев И.Д. Доброкачественная гипер–плазия предстательной железы и ее осложнения в общемедицинской практике // Consilium Medicum Ukraina. — 2011. — № 1.
2. Лукьянов И.В. Доброкачественная гиперплазия предстательной железы. Современные возможности лечения // Медицинский портал eurolab.
3. Горпинченко И.И., Гурженко Ю.Н., Клименко П.М., Шуляк А.В., Спиридоненко В.В. Опыт использования комбинированной терапии ДГПЖ с применением препаратов Флосин и Простамол Уно // Новости медицины и фармации. — 2010. — № 17 (340).
4. Wilde M.I., McTavish D. Tamsulosin. A review of its pharmacological properties and therapeutic potential in the management of symptomatic benign prostatic hyperplasia // Drugs. — 1996. — 52. — 883-898.
5. Wolzt M., Fabrizii V., Dorner G.T., Zanaschka G., Leufkens P., Krauwinkel W.J., Eichler H.G. Pharmacokinetics of tamsulosin in subjects with normal and varying degrees of impaired renal function: an open-label single-dose and multiple-dose study // Eur. J. Clin. Pharmacol. — 1998. — 54. — 367-373.
6. Dunn C.J., Matheson A., Faulds D.M. Tamsulosin: a review of its pharmacology and therapeutic efficacy in the management of lower urinary tract symptoms // Drugs Aging. — 2002. — 19. — 135-161.
7. Andersson K.E. Alpha-adrenoceptors and benign prostatic hyperplasia: basic princip–les for treatment with alpha-adrenoceptor –antagonists // World J. Urol. — 2002. — 19. — 390.
8. Костромеев С.А., Александров И.В. Консервативное лечение доброкачественной гиперплазии предстательной железы // Лекарственный вестник. — 2011. — Т. 6, № 4 (44).
9. Спивак Л.Г., Гелашвили В.В., Винаров А.З. Неинтервенционное (наблюдательное) исследование применения лекарственного препарата тамсулозин (Профлосин®) у пациентов с доброкачественной гиперплазией предстательной железы в рутинной клинической практике // Андрология и генитальная хирургия. — 2014. — № 4.