Статтю опубліковано на с. 11-14
Вступ
Клініко-нозологічні ознаки є однією із важливих характеристик, що визначає будь-яке клінічне явище. Особливо це стосується такої складної патології, як полісистемні та поліоргані пошкодження. Вищевикладене обумовлене двома групами причинних факторів. По-перше, багатокомпонентністю полісистемних пошкоджень. По-друге, поліваріабельністю поєднаних пошкоджень.
За статистикою ВООЗ, тяжкі механічні травми серед причин смертності поступаються лише серцево-судинним захворюванням та пухлинам, а серед людей до 45 років взагалі займають перше місце. Серед причин політравми домінують автодорожна, залізнична травма, падіння з висоти, що в 15–40 % випадків призводять до смерті, а у 12–15 % випадків — до інвалідності постраждалих.
Без визначення клініко-нозологічних характеристик контингенту постраждалих, яким надається медична допомога на етапі, що вивчається, неможливе вивчення фармацевтичного, матеріального та кадрового ресурсу для ефективного надання медичної допомоги постраждалим. Тому в рамках даного дослідження вважали за необхідне та доцільне дати досить ретельну клініко-нозологічну характеристику постраждалих, як окремих клініко-нозологічних форм, так і їх поєднання.
Метою даного дослідження є вивчення клініко-нозологічних характеристик постраждалих з політравмою, яким надається медична допомога в умовах притрасової районної лікарні.
Матеріали і методи
Нами було досліджено 188 випадків надання медичної допомоги постраждалим з політравмою внаслідок ДТП в умовах притрасової районної лікарні м. Ізюма протягом 2007–2013 рр. У загальному масиві дослідження переважали ті, які вижили (58,51 %). Усіх постраждалих було поділено на чотири групи за кількістю пошкоджених анатомо-функціональних ділянок (АФД), а також на сім груп за ознакою пошкодженних анатомо-функціональних ділянок: пошкодження голови, шиї, грудної клітки, живота, таза, хребта та кінцівок.
Результати та їх обговорення
Найбільш загальною характеристикою, що найбільш інформативно визначає тяжкість пошкоджень, є кількість пошкоджених анатомо-фізіологічних одиниць. Дані щодо аналізу розподілу масиву постраждалих за ознакою пошкоджених анатомо-фізіологічних ділянок викладені в табл. 1.
Аналіз даних, які наведені в табл. 1, свідчить, що існує закономірність зменшення кількості та питомої ваги постраждалих за збільшенням кількості пошкоджених анатомо-фізіологічних ділянок.
Так, пошкодження двох анатомо-фізіологічних ділянок становить 69,1 %, трьох — 25,45 %, чотирьох — 4,54 %, п’яти та більше — 0,91 %.
Найбільше було пошкоджень 2 анатомо-функціональних ділянок, на другому місці — 3, на третьому — 4, менше за все — п’яти та більше анатомо-функціональних ділянок. Отже, спостерігається така закономірність рангів в загальному масиві: має місце обернена залежність рангового показника та питомої ваги. Причому така закономірність спостерігається в обох результативних групах. Однак варто зауважити, що серед постраждалих з позитивним результатом перебігу травматичного процесу такий показник є більшим у групі з двома пошкодженими анатомо-функціональними ділянками.
При пошкодженні двох анатомо-функціональних ділянок за питомою вагою показник перевищує такий у групі з негативним перебігом травматичного процесу на 24,23 % в абсолютному значенні або на 35,07 % рівня базового пошкодження.
При пошкодженні трьох анатомо-функціональних ділянок такий показник, навпаки, у групі з негативним результатом перебігу травматичного процесу на 16,86 % більший, ніж у групі з позитивним результатом перебігу травматичного процесу, в абсолютному значенні інтенсивного показника або на 66,25 % базового рівня.
У ранговій групі з пошкодженням чотирьох анатомо-функціональних ділянок такий показник становить 1,87 % в абсолютному значенні інтенсивного показника або 43,17 % базового рівня.
У групі постраждалих з кількістю пошкоджених анатомо-функціональних ділянок п’ять та більше різниця становить 5,5 % в абсолютному значенні або 60,0 % базового рівня.
Аналіз даних, що наведено в табл. 2, вказує на те, що в загальному масиві постраждалих, як і в масивах обох результативних груп, переважає краніальне пошкодження, причому в обох результативних групах показники порівнянні (74,94 % у загальному масиві, 63,64 % у групі тих, які вижили, 56,41 % — у групі померлих).
На другому місці в загальному масиві знаходиться пошкодження кінцівок — 66,36 % за питомою вагою. На третьому ранговому місці знаходиться пошкодження грудної клітки — 53,59 %. Найменше за питомою вагою постраждалих із пошкодженням шиї — 1,65 %, сьоме рангове місце. Дещо відрізняється картина при аналізі за результативними групами. Так, на першому ранговому місці в групі постраждалих, які вижили, знаходиться пошкодження кінцівок, на другому ранговому місці — краніальні пошкодження, на третьому — грудної клітки.
У результативних групах з негативним перебігом травматичного процесу на першому місці — краніальна травма, на другому — травма грудної клітки, а пошкодження кінцівок — лише на третьому місці, тобто має місце різниця розподілу за клініко-анатомічними показниками в результативних групах. При тому варто зауважити, що в групі померлих значно більше абдомінальної травми — 46,77 % в абсолютному значенні інтенсивного показника, 75,17 % базового рівня, травми таза — на 16,27 % у абсолютному значенні інтенсивного показника або на 43,7 % базового рівня. Травми хребта — на 16,76 % в абсолютному значенні інтенсивного показника або на 56,83 % базового рівня.
З іншого боку, привертає увагу те, що показник поєднаних пошкоджень у загальному масиві становить 263 %, що є значним показником, але він значно більший у групі померлих — 273 %, ніж у групі тих, які вижили, — 234 %. Отже, така характеристика за анатомічною ознакою вказує на суттєвий вплив даної ознаки як на структурну характеристику контингенту постраждалих, так і на результат перебігу травматичного процесу.
Висновки
1. Найбільша кількість постраждалих в обох масивах мала пошкодження двох анатомо-функціональних ділянок.
2. Сумарна кількість та питома вага постраждалих у масивах з пошкодженнями двох та трьох анатомо-функціональних ділянок дуже близька (94,55 % у групі тих, які вижили, 87,18 % у групі померлих). Це свідчить на користь того, що саме ці групи за ознакою кількості пошкоджених анатомо-функціональних ділянок та співвідношення між ними (2,72 % у групі тих, які вижили, 1,06 % у групі померлих, 1,82 % у загальному масиві) визначають клініко-нозологічну характеристику масиву за даною ознакою.
3. Питома вага померлих у кожній групі за ознакою пошкоджених анатомо-функціональних ділянок значно зростає зі зібльшенням показника кількості пошкоджених анатомо-функціональних ділянок, що цілком природно.
4. Значно більше так званих неостеогенних пошкоджень, притому що торакальне пошкодження практично рівнозначне в обох результативних групах.
Список литературы
1. Аналіз причин і факторів, що зумовлюють смертність постраждалих із травмами опорно-рухового апарату, отриманими під час ДТП / Г.В. Гайко, Р.В. Деркач // Наука і практика: міжвідомчий медичний журнал. — 2014. — № 1. — С. 82-86.
2. Гурьев С.Е. Скелетная травма в структуре политравмы / С.Е. Гурьев, А.И. Цвях // Травма. — 2014. — Т. 15, № 6. — С. 7-10.
3. Гур’єв С.О., Танасієнко П.В., Ріджок В.В. Сучасна діагностика посттравматичного остеомієліту у постраждалих з політравмою // Травма. — 2014. — № 1. — С. 59-61.
4. Arroyo W., Nelson K.J., Belmont Ph.J. et al. Pelvic trauma: what are the predictors of mortality and cardiac, venous thrombo-embolic and infectious complications following injury? // Injury. — 2013. — № 44. — Р. 1745-1749. Doi: 10.1016/j.injury.2013.08.007.
5. Закрита травма живота з пошкодженням брижі кишечника у поєднанні з переломами кісток таза / С.О. Гур’єв, І.О. Воробей, Ф.М. Новіков, О.В. Воробей // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. пр. Укр. військ.-мед. академії. — К., 2010. — Вип. 28. — С. 70-78.
6. Політравма як медико-соціальна проблема (ризик-орієнтований підхід) / С.О. Гур’єв, М.І. Березка, О.С. Соловйов [та ін.] // Медицина сьогодні і завтра. — 2012. — № 1 (54). — С. 28-31.
7. Баранов А.Ю. Пути снижения осложнений и летальности у больных с политравмой в стационарах I уровня / А.Ю. Барашов, А.А. Пронских // Сборник тезисов IX съезда травматологов-ортопедов / Минздравсоцразвития РФ, ЦИТО, СарНИИТО; под ред. С.П. Миронова, И.А. Норкина. — Саратов, 2010. — Т. I. — С. 89-90.
8. Гур’єв С.О. Проблеми діагностики пошкоджень опорно-рухової системи у постраждалих з полісистемною травмою / С.О. Гур’єв, О.С. Соловйов, С.П. Сацик // Травма. — 2009. — Т. 10, № 3.
9. Зуев С.Г. Нозологическая структура летальности при сочетанной травме / С.Г. Зуев, А.Г. Кузьмин, В.И. Игнатюк // Сборник тезисов IX съезда травматологов-ортопедов / Минздравсоцразвития РФ, ЦИТО, СарНИИТО; под ред. С.П. Миронова, И.А. Норкина. — Саратов, 2010. — Т. I. — С. 36-37.
10. Травматическая болезнь: состояние проблемы, варианты течения (сообщение первое) / И.М. Самохвалов, С.В. Гаврилин, В.В. Бояринцев [и др.] // Вестник анестезиологии и реаниматологии. — 2009. — Т. 6, № 3. — С. 2-8.
11. Clinical diagnosis versus autopsy findings in polytrauma fatalities / C.T. Buschmann, P. Gahr, M. Tsokos [et al.] // Scand. J. Trauma Resusc. Emerg. Med. — 2010. — Vol. 18, № 1. — P. 55. — http://www.sjtrem.com/content/18/1/55
12. Epidemiological and economic aspects of polytrauma ma–nagement in Austria / S. Aldrian, S. Wernhart, L. Negrin et al. // Wien. Klin. Wochenschr. — 2011. — http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term
13. Karwan K. Evaluation of patients with polytrauma treated in the emergency department / K. Karwan // Pol. Merkur. Lekarski. — 2009 Oct. — Vol. 27 (160). — P. 296-301.
/12.jpg)