Газета «Новости медицины и фармации» 7 (580) 2016
Вернуться к номеру
Аналіз існуючої системи надання психіатричної допомоги в Запорізькій області
Авторы: Бібик І.Г. - ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України», м. Запоріжжя, Україна
Рубрики: Психиатрия
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Статья опубликована на с. 13 (Укр.)
У статті проаналізовано показники забезпеченості населення психіатричними ліжками, лікарями-психіатрами (ЛП), укомплектованості фізичними особами штатних посад лікарів-психіатрів в Україні та Запорізькій області за період 2009–2015 рр. Автором встановлено наявність регіональних особливостей надання психіатричної допомоги з переважанням стаціонарного виду та відсутністю диференційованого підходу до надання медичної допомоги хворим із розладами психіки і поведінки.
Психіатрична допомога в Україні надається за принципами законності, гуманності, дотримання прав людини і громадянина, добровільності, доступності, але дотепер зберігає радянські принципи організації, тобто загальнодоступність, територіальність, всебічність, а також відгалуженість від загальної мережі охорони здоров’я, централізація процесу надання допомоги у великих психіатричних лікарнях, що нав’язують планування та розподіл ресурсів на користь стаціонарної ланки [1–4].
Психіатрична служба в Україні представлена:
1) швидкою психіатричною допомогою (бригади швидкої допомоги, телефони довіри);
2) амбулаторно-поліклінічною психіатричною допомогою (психоневрологічні диспансери, спеціалізовані кабінети в поліклініках, амбулаторно-поліклінічна допомога в недержавній ланці);
3) денними стаціонарами (при психоневрологічних диспансерах, психіатричних лікарнях, психоневрологічних інтернатах, центрах соціального обслуговування);
4) стаціонарною психіатричною допомогою (психіатричні та психоневрологічні лікарні);
5) захищеним житлом (психоневрологічні інтернати, пансіонати, будинки під захистом) [5].
Кожний підрозділ функціонує як автономно, так і перебуваючи в залежності один від одного.
Основне завдання стаціонарної психіатричної допомоги — лікування гострих станів, тобто госпіталізація хворого відповідно до показань, визначених у ст. 13, 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», хоча госпіталізації потребують лише 25 % хворих на психічні розлади [6–8]. Інші 75 % лікуються амбулаторно, а отже, основне навантаження припадає на амбулаторну психіатричну службу. Забезпеченість населення України психіатричними ліжками становить 86,4 на 100 тис. населення, у Запорізькій області — 82,6 на 100 тис. населення [9]. На психіатричні ліжка припадає 10,7 % усього ліжкового фонду МОЗ України; 96 % психіатричних ліжок знаходиться в спеціалізованих закладах і лише 4 % — у лікарнях загального профілю [10, 11].
Після прийняття у 2000 р. Закону України «Про психіатричну допомогу» в країні скоротили 37 % психіатричних ліжок. Кошти від скорочення стаціонарних ліжок були перерозподілені на збільшення фінансування амбулаторного медикаментозного лікування пільгової категорії пацієнтів [12]. Але одне з найбільш актуальних завдань вітчизняної психіатрії ще досі до кінця залишається не вирішеним. Воно пов’язане з великою кількістю хворих із тривалим, а інколи багаторічним перебуванням у стаціонарі [13]. Від 10 до 30 % ліжок використовуються як медико-соціальні [14]. Часті та тривалі госпіталізації хворих вимагають значних витрат [15–18].
Мета дослідження — проаналізувати показники забезпеченості населення психіатричними ліжками, лікарями-психіатрами, укомплектованості фізичними особами штатних посад ЛП в Україні та Запорізькій області.
Матеріали та методи
У дослідженні використано річні статистичні звіти закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) Запорізької області за 2009–2015 рр. (ф. 10, 20, 17–60 од.). В роботі використано метод експертних оцінок, інформаційно-аналітичний, статистичний методи дослідження.
Результати та обговорення
Усі заклади регіону об’єднані в СТМО «Психіатрія» і представлені наступними ЗОЗ: в м. Запоріжжя — КУ «Запорізька обласна психіатрична лікарня», що має в своїй структурі диспансерне та стаціонарне відділення, КУ «Обласний дошкільний психоневрологічний центр санаторного типу», КУ «Обласний дитячий психоневрологічний санаторій»; в м. Бердянськ — КУ «Бердянський психоневрологічний диспансер», що має в своїй структурі диспансерне та стаціонарне відділення; в м. Мелітополь — КУ «Мелітопольський міський психіатричний диспансер», що має в своїй структурі диспансерне та стаціонарне відділення; в м. Гуляй-Поле — КУ «Гуляйпільська психіатрична лікарня», КУ «Новозлатопільська психіатрична лікарня», що мають у своїй структурі стаціонарні відділення; м. Молочанськ — КУ «Молочанська психіатрична лікарня», що має в своїй структурі стаціонарне відділення.
Протягом досліджуваного періоду хворі на розлади психіки та поведінки отримували психіатричну допомогу у 4 психіатричних лікарнях, 2 психоневрологічних, психіатричних диспансерах і 2 психоневрологічних санаторіях. У 2009 році в Запорізькій області функціонувало 1709 психіатричних ліжок.
Загалом забезпеченість населення психіатричними ліжками в Запорізькій області в 2009 р. становила 93,3 на 100 тис. населення, що порівняно з загальноукраїнським рівнем (92,2 на 100 тис. населення) є вищою.
Протягом досліджуваного періоду ліжковий фонд Запорізької області скоротився на 10,8 % (з 93,3 у 2009 р. до 83,2 на 100 тис. населення в 2015 р.), тоді як загалом в Україні за цей же час забезпеченість скоротилась на 7,3 % (з 92,9 у 2009 р. до 86,1 на 100 тис. населення у 2015 р.).
Незважаючи на те, що ліжковий фонд як у Запорізькій області, так і по Україні в цілому скоротився, за досліджуваний період порівняно із середніми в Україні показниками (у 2015 р. — 86,1 на 100 тис. населення) продовжує залишатися високим, що свідчить про переважання стаціонарного виду надання медичної допомоги хворим на розлади психіки та поведінки та відсутність при цьому диференційованого підходу.
Аналіз кадрового забезпечення за досліджуваний період вказує на зменшення як абсолютного числа, так і самого показника штатних посад ЛП. У Запорізькій області показник забезпеченості населення лікарями психіатричного профілю зменшився на 5 % (з 10,26 у 2009 р. до 9,8 на 100 тис. нас. у 2015 р.). Зменшення штатних посад ЛП по області призвело до того, що показник зайнятих посад залишився майже незмінним, з незначними коливаннями (від –7,7 до +4 %) протягом досліджуваного періоду. В Україні показник забезпеченості штатними посадами і показник зайнятих посад залишились майже незмінними.
При аналізі забезпеченості посад ЛП фізичними особами за досліджуваний період в Запорізькій області встановлено збільшення показника на 5 % (з 7,20 у 2009 р. до 7,59 на 100 тис. населення у 2015 р.). Причому показник укомплектованості фізичними особами штатних посад ЛП коливається, підйоми змінюються падінням (в 2009 р. — 70,21 %; 2012 р. — 77,47 %; 2013 р. — 75,75 %; 2015 р. — 77,47 %), але порівняно з показником по Україні в Запорізькій області він залишається нижчим навіть у 2015 р. (рис. 1).
В амбулаторних ЗОЗ Запорізької області (диспансерах, поліклініках) реєструється 48,6 % від усіх штатних посад. Протягом досліджуваного періоду кількість штатних посад в амбулаторно-поліклінічній мережі знизилась з 91,5 у 2009 р. до 89,5 посади на 100 тис. населення у 2015 р., при практично незмінному показнику кількості штатних посад (5,0 на 100 тис. населення як у 2009 р., так і у 2015 р.), що порівняно з аналогічним показником по Україні був більшим в 1,2 раза.
Зайняті посади ЛП в амбулаторно-поліклінічній мережі Запорізької області за досліджуваний період зменшились на 5,9 % (з 90,3 посади в 2009 р. до 85,0 посади в 2015 р.), тоді як показник зайнятих посад значних коливань не продемонстрував і виявися більшим, ніж аналогічний по Україні, в 1,3 раза.
Із загальної кількості зайнятих посад ЛП в амбулаторно-поліклінічній мережі дільничні ЛП займають 81,76 % (2015 р.), які працюють в диспансерах великих міст (Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ), тоді як інші 18,24 % ЛП знаходяться в районних лікарнях, радіус обслуговування яких може становити 10–35 км, що ускладнює доступність до отримання медичної допомоги хворим на розлади психіки та поведінки. Також у Велико-Білозерському та Кам’янко-Дніпровському районах станом на 2015 р. ЛП взагалі відсутні.
При проведенні аналізу (за досліджуваний період) забезпеченості ЛП в амбулаторно-поліклінічній мережі встановлено зниження кількості зайнятих посад як дільничних ЛП, які працюють у спеціалізованих диспансерах (з 73,73 посади у 2009 р. до 69,5 у 2015 р.), так і ЛП, які знаходяться в районних лікарнях, тоді як кількість хворих на 1 зайняту посаду за досліджуваний період зросла на 15,6 % (з 580 у 2009 р. до 687 у 2015 р.).
Висновки
1. Проаналізована діюча мережа ЗОЗ, які надають допомогу пацієнтам із розладами психіки та поведінки. Встановлено наявність її регіональних особливостей з переважанням стаціонарного виду та відсутністю диференційованого підходу до надання медичної допомоги хворим на розлади психіки та поведінки.
2. Під час проведеного аналізу кадрового забезпечення закладів, які надають психіатричну допомогу хворим на розлади психіки та поведінки, виявлено, що найвищий рівень забезпеченості ЛП зареєстровано в містах Запоріжжі, Мелітополі, Бердянську та Молочанську, що пов’язане з розміщенням у них закладів, які надають спеціалізовану психіатричну допомогу. Дільничні ЛП займають 81,76 % (2015 р.), які працюють в диспансерах великих міст, тоді як інші 18,24 % ЛП проживають у сільській місцевості, що ускладнює доступність до отримання медичної допомоги хворим на розлади психіки та поведінки.
Перспективи подальших досліджень: проведення соціального дослідження серед жителів міста і села щодо поширеності факторів ризику, що впливають на виникнення захворювань психіки.
Список литературы
Список літератури знаходиться в редакції