Мобильная версия

Журнал «Травма» Том 17, №3, 2016

Клініко-анатомічна характеристика ушкоджень опорно-рухової системи у постраждалих, яким на стаціонарному етапі надається медична допомога в умовах притрасової районної лікарні

Авторы: Березка М.І., Суханов В.В. - Харківський національний медичний університет МОЗ України, м. Харків, Україна

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Метою дослідження було вивчення клініко-анатомічних характеристик ушкоджень опорно-рухової системи у постраждалих, яким на стаціонарному етапі була надана медична допомога в умовах притрасової районної лікарні. Матеріали та методи. Розглянуто 298 випадків ушкоджень опорно-рухового апарату у 111 постраждалих із політравмою внаслідок ДТП, яким надавалася допомога в умовах притрасової районної лікарні міста Ізюма. Усіх постраждалих було розподілено на групи за локалізацією ушкоджень опорно-рухової системи. Дослідження та порівняння показників проводили в контрольованих рандомізованих групах, сформованих за ознакою результату перебігу травматичного процесу та характеристикою ушкодження. Розрахунки проводилися відповідно до критеріїв та вимог доказової медицини, тому всі положення та висновки знаходяться в межах поля вірогідності. Результати. Виявлено, що найбільш часто у хворих, які вижили, зустрічається ушкодження проксимального відділу нижньої кінцівки. У хворих, які померли, найбільш часто зустрічається ушкодження проксимального відділу верхньої кінцівки. Найбільший ризик виникнення летального наслідку перебігу травматичного процесу виникає при ушкодженні хребта. Висновки. Проведений поліхоричний аналіз даних довів, що між ознакою характеру ушкоджень опорно-рухової системи та результатом перебігу травматичного процесу існує позитивний, помірний та вірогідний зв’язок (φ2 = 0,087; C = 0,283; χ2 = 25,926), а викладене вище положення знаходиться в межах поля вірогідності.

Цель исследования — изучение клинико-анатомических характеристик повреждений опорно-двигательной системы у пострадавших вследствие ДТП, которым на стационарном этапе была оказана медицинская помощь в условиях притрассовой районной больницы. Материалы и методы. Рассмотрено 298 случаев повреждения опорно-двигательного аппарата у 111 пострадавших с политравмой вследствие ДТП, которым на стационарном этапе была оказана медицинская помощь в условиях притрассовой районной больницы г. Изюма. Пострадавшие были распределены на группы по локализации повреждения опорно-двигательной системы. Результаты. Исследования и сравнение показателей проводили в контрольных рандомизированных группах, сформированных по признаку результата течения травматического процесса и характеристике повреждения. Расчеты проводились в соответствии с требованиями и критериями доказательной медицины, поэтому все положения и выводы находятся в пределах поля вероятности. Выявлено, что наиболее часто у пострадавших, которые выжили, встречаются повреждения проксимального отдела нижней конечности. У погибших наиболее часто встречается повреждение проксимального отдела верхней конечности. Наибольший риск летального исхода травматического процесса возникает при повреждении позвоночника. Выводы. Проведенный анализ данных показал, что между признаком характера повреждения опорно-двигательной системы и результатом течения травматического процесса существует позитивная, умеренная и вероятная связь (φ2 = 0,087; C = 0,283; χ2 = 25,926), а изложенное выше положение находится в пределах поля вероятности.

The objective of the study was to evaluate clinical and anatomical characteristics of musculoskeletal injuries in victims, who receive medical assistance in a district roadside hospital. Materials and methods. We have considered 298 cases of injuries of the musculoskeletal system in 111 victims with polytrauma due to the road accident, who we treated in Izium district roadside hospital. All patients were divided into groups, depending the presence of musculoskeletal injuries. Research and comparison of the parameters were performed in controlled randomized groups formed on the basis of the outcome of a traumatic process course and characteristics of the damage. Calculations were made according to the criteria and requirements of evidence-based medicine, so all the provisions and findings are within the field of probability. Results. It was found that patients, who survived, most often had injuries of the proximal lower extremity. In patients, who died, injuries of the proximal upper extremity were most common. The greatest risk for lethal outcome of the traumatic process course occurs in spine injuries. Conclusions. Polychoric analysis of the data showed that between the nature of musculoskeletal injuries and the outcome of traumatic process, there is a positive, moderate and reliable correlation (φ2 = 0.087; C = 0.283; χ2 = 25.926), and the foregoing provisions are within the field of probability.

Ключевые слова

політравма, ушкодження опорно-рухового апарату, притрасова лікарня.

политравма, повреждения опорно-двигательного аппарата, притрассовая больница.

polytrauma, musculoskeletal injuries, roadside hospital.

doi: http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.17.2016.75773

Статтю опубліковано на с. 43-46

Вступ

Клініко-анатомічні ознаки ушкоджень опорно-рухової системи є однією з важливих характеристик для вивчення та удосконалення надання медичної допомоги постраждалим внаслідок ДТП в умовах притрасової районної лікарні. Особливо це стосується такої складної патології, як полісистемні та поліорганні ушкодження.

Матеріали та методи

Було вивчено клініко-анатомічну характеристику пацієнтів — 111 осіб, які постраждали внаслідок ДТП та яким була надана допомога в умовах Ізюмської притрасової районної лікарні. Дослідження та порівняння показників проводили в контрольованих рандомізованих групах, сформованих за ознакою результату перебігу травматичного процесу та характеристикою ушкодження. Розрахунки проводилися відповідно до критеріїв та вимог доказової медицини, тому всі положення та висновки знаходяться в межах поля вірогідності.

Результати та обговорення

Аналіз розподілу постраждалих за наявністю ушкоджень опорно-рухової системи наведено в табл. 1. За даними, поданими в табл. 1, є можливість визначити такі закономірності. Найбільш часто у хворих, які вижили, зустрічається ушкодження проксимального відділу нижньої кінцівки із показником 59,75 %, що в 1,04 раза більше, ніж показник загального масиву (57,66 %). На другому ранговому місці знаходяться ушкодження дистального відділу нижньої кінцівки із показником 53,25 %, що в 1,05 раза менше за показник загального масиву (55,85 %). На третьому ранговому місці знаходяться ушкодження проксимального відділу верхньої кінцівки із показником 45,44 %, що в 1,21 раза менше, ніж показник загального масиву (54,96 %). На четвертому ранговому місці знаходяться ушкодження дистального відділу верхньої кінцівки із показником 35,07 %, що в 1,16 раза перевищує показник загального масиву (40,54 %). На п’ятому ранговому місці знаходяться ушкодження таза із показником 22,08 %, що в 1,18 раза менше за показник загального масиву (26,13 %). На шостому ранговому місці знаходиться ушкодження хребта із показником 18,18 %, що в 1,83 раза менше від показника загального масиву (33,33 %).

Серед ушкоджень проксимального відділу верхньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження плечової кістки та надпліччя (ключиця та лопатка), далі — ліктьовий та плечовий суглоби. Серед ушкоджень дистального відділу верхньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження кісток передпліччя, далі — кісток кисті, променевозап’ясткового суглоба, суглобів кисті. Серед ушкоджень проксимального відділу нижньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження стегнової кістки, далі — колінного та кульшового суглоба. Серед ушкоджень дистального відділу нижньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження кісток гомілки, далі — кістки стопи, гомілковонадп’ятковий суглоб, суглоби стопи.

У хворих, які померли, найбільш часто зустрічається ушкодження проксимального відділу верхньої кінцівки із показником 76,48 %, що в 1,39 раза перевищує показник загального масиву (54,96 %). На другому ранговому місці знаходяться ушкодження хребта із показником 67,65 %, що в 2,03 раза перевищує показник загального масиву (33,33 %). На третьому ранговому місці знаходяться ушкодження дистального відділу нижньої кінцівки із показником 61,76 %, що в 1,11 раза перевищує показник загального масиву (55,85 %). На четвертому ранговому місці знаходяться ушкодження проксимального відділу нижньої кінцівки із показником 52,94 %, що в 1,09 раза менше за показник загального масиву (57,66 %), а також ушкодження дистального відділу верхньої кінцівки із показником 52,94 %, що в 1,31 раза перевищує показник загального масиву (40,54 %). На п’ятому ранговому місці знаходяться ушкодження таза із показником 35,29 %, що в 1,35 раза перевищує показник загального масиву (26,13 %).

Серед ушкоджень проксимального відділу верхньої кінцівки у групі померлих найбільш часто зустрічається ушкодження плечової кістки, далі — плечовий суглоб, надпліччя (ключиця та лопатка) та ліктьовий суглоб. У загальному масиві серед ушкоджень проксимального відділу верхньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження плечової кістки, далі — надпліччя (ключиця та лопатка), ліктьовий і плечовий суглоби. Серед ушкоджень дистального відділу верхньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження кісток передпліччя, далі — променевозап’ясткового суглоба, кісток кисті та суглобів кисті. В загальному масиві серед ушкоджень дистального відділу верхньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження кісток передпліччя, далі — кісток кисті, променевозап’ясткового суглоба та суглобів кисті. Серед ушкоджень проксимального відділу нижньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження стегнової кістки, далі — кульшового і колінного суглоба. В загальному масиві серед ушкоджень проксимального відділу нижньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження стегнової кістки, далі — кульшового суглоба, потім колінного суглоба. Серед ушкоджень дистального відділу нижньої кінцівки найбільш часто зустрічається ушкодження кісток гомілки, далі — кістки стопи, гомілковонадп’ятковий суглоб, суглоби стопи, як і в загальному масиві хворих.

Висновки

Найбільший ризик виникнення летального наслідку перебігу травматичного процесу виникає при ушкодженні хребта, що становить 1,64. При ушкодженні проксимального відділу верхньої кінцівки ризик виникнення летального результату перебігу травматичного процесу становить — 0,74, таза — 0,71, дистального відділу верхньої кінцівки — 0,67, дистального відділу нижньої кінцівки — 0,51, проксимального відділу нижньої кінцівки — 0,39.

Проведений поліхоричний аналіз даних довів, що між ознакою характеру ушкоджень опорно-рухової системи та результатом перебігу травматичного процесу існує позитивний, помірний і вірогідний зв’язок (φ2 = 0,087; C = 0,283; χ2 = 25,926), а викладене вище положення знаходиться в межах поля вірогідності.

Список литературы

1. Аналіз причин і факторів, що зумовлюють смертність постраждалих із травмами опорно-рухового апарату, отриманими під час ДТП / Г.В. Гайко, Р.В. Деркач // Наука і практика: міжвідомчий медичний журнал. — 2014. — № 1. — С. 82-86.

2. Гурьев С.Е. Скелетная травма в структуре политравмы / С.Е. Гурьев, А.И. Цвях // Травма. — 2014. — Т. 15, № 6. — С. 7-10.

3. Гур’єв С.О., Танасієнко П.В., Ріджок В.В. Сучасна діагностика посттравматичного остеомієліту у постраждалих з політравмою // Травма. — 2014. — № 1. — С. 59-61.

4. Політравма як медико-соціальна проблема (ризикорієнтований підхід) / С.О. Гур’єв, М.І. Березка, О.С. Соловйов [та ін.] // Медицина сьогодні і завтра. — 2012. — № 1(54). — С. 28-31.

5. Скелетная травма, как компонент полисистемных повреждений (структурно-нозологический аспект) / Гурьев С.О., Барамия Н.Н., Новиков Ф.Н. и др. // Київська мед. акад. післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Збірник наукових праць. — К., 2000. — Вип. 9, кн. 2. — С. 25-30.

6. Абакумов М.М., Лебедев Н.В., Малярчук В.И. Объективная оценка тяжести травмы у пострадавших с сочетанными повреждениями // Вестник хирургии им. Грекова. — 2001. — Т. 160, № 6. — С. 42-45.

7. Анализ травматических повреждений при тяжелом ДТП / Вил. Доков, И. Стоянов, В. Доков; Болгария. http://www.medlinks.ru/article.php?sid=28856.

8. Діагностика та лікування переломів кісток таза в постраждалих із політравмою / С.В. Ринденко // Медицина неотложных состояний. — 2007. — № 5(12).

9. Стандартизация хирургического лечения повреждений тазовой области у пострадавших с политравмой / Анкин Л.Н., Барамия Н.Н., Кукурудз Я.С. и др. // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць УВМА. — К., 2006. — С. 392-398.

10. Анкин Л.Н., Пипия Г.Г., Заруцкий Я.Л., Лябах А.П., Барамия Н.Н., Анкин Н.Л. Лечение повреждений таза у пострадавших с политравмой // Рос. нац. конгресс «Человек и его здоровье». — СПб., 2005. — С. 4.

11. Голобородько М.К., Голобородько М.М. Політравма життєво важливих органів: принципи інтенсивної терапії та інтенсивної хірургії // Одеський медичний журнал. — 2004. — № 4(84). — С. 4-6.

12. Скелетная травма в структуре полисистемных повреждений / Гурьев С.Е., Гуселетова Н.В., Сацык С.П., Гайдаев Ю.А., Резниченко В.И. // Травма. — 2004. — Т. 5, № 2. — С. 189-191.

13. Гурьев С.Е., Лябах А.П., Пипия Г.Г., Ковальчук В.Н. Травма таза как компонент множественных повреждений // Проблеми військової охорони здоров’я: Збірник наукових праць Української військово-медичної академії. — 2006. — Вип. 17. — 640 с.

14. Leutenegger A., von Planta A., Ruedi T. Fractures of acetabulum and pelvic ring — epidemiology and clinical outcome // Swiss. Surg. — 1999. — Vol. 5 (2). — P. 47-54.

15. Broos P.L.O., Janzing H.M.L., Vandermeeren L.A.S., Klocrats K.S.A. Life saving surgery in polytrauma patients // Przeglad lekarski. — 2000. — T. 56, № 5. — P. 118-119.

16. Karlbauer J., Woidke R. Оценка тяжести травмы: обзор наиболее часто используемых систем для оценки тяжести повреждений у травматологических больных // Вестник травм. и ортопед. им. Н.Н. Приорова. — 2003. — № 113. — C. 15-16.