Журнал «Травма» Том 17, №5, 2016

Актуальність. Лікування деформацій довгих кісток кінцівок — одна з ключових проблем у дітей з порушенням якості кісткової тканини, що пов’язано з комбінованим характером деформацій та їх рецидивами в післяопераційному періоді, нестабільністю фіксаторів, неможливістю самообслуговування пацієнтів. Мета дослідження: визначити в експерименті міцність первинної стабілізації кісткових фрагментів довгих кісток кінцівок при використанні інтрамедулярних фіксаторів різного типу на тлі порушення якості кісткової тканини. Матеріали і методи. Дослідження проведено в лабораторії біомеханіки ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України» на пластикових макетах великогомілкових кісток шляхом моделювання остеотомії в середній їх третині та з’єднання фрагментів за допомогою титанових еластичних стрижнів, ротаційно-нестабільного інтрамедулярного телескопічного фіксатора, а також ротаційно-стабільного інтрамедулярного телескопічного фіксатора шляхом прикладання згинаючого навантаження до середини діафіза моделі в зоні остеотомії. Величину деформації контролювали за величин 50, 100, 150, 200 Н з наступними вимірюваннями навантаження та фіксацією результатів експерименту. Дані оброблялись статистично, для порівняння видів фіксаторів застосовували однофакторний дисперсійний аналіз та апостеріорний тест Дункана, залежність величини деформації від площі перетину моделей досліджували за допомогою парної кореляції Пірсона. Результати. Найкращі результати отримано на моделях з ротаційно-стабільним телескопічним фіксатором, найгірші — при використанні титанових еластичних стрижнів. Висновки. Всі типи фіксаторів забезпечують достатню первинну стабільність фіксації на згинання (величина деформації не перевищує 5 мм), однак найкращі результати отримані на моделях з ротаційно-стабільним телескопічним фіксатором.

Актуальность. Лечение деформаций длинных костей конечностей — одна из ключевых проблем у детей с нарушением качества костной ткани, что связано с комбинированным характером деформаций и их рецидивами в послеоперационном периоде, нестабильностью фиксаторов, невозможностью самообслуживания пациентов. Цель исследования: определить в эксперименте прочность первичной стабилизации костных фрагментов длинных костей конечностей при использовании интрамедуллярных фиксаторов различного типа на фоне нарушения качества костной ткани. Материалы и методы. Исследование проведено в лаборатории биомеханики ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. проф. М.И. Ситенко НАМН Украины» на пластиковых макетах большеберцовых костей путем моделирования остеотомии в средней их трети и фиксации фрагментов при помощи титановых эластичных стержней, ротационно-нестабильного интрамедуллярного телескопического фиксатора, а также ротационно-стабильного интрамедуллярного телескопического фиксатора путем приложения сгибающей нагрузки к середине диафиза модели в зоне остеотомии. Величину деформации контролировали при величинах 50, 100, 150, 200 Н с последующими измерениями нагрузки и фиксацией результатов эксперимента. Данные обрабатывали статистически, для сравнения видов фиксаторов применяли однофакторный дисперсионный анализ и апостериорный тест Дункана, зависимость величины деформации от площади поперечного сечения моделей исследовали при помощи парной корреляции Пирсона. Результаты. Наилучшие результаты получены на моделях с ротационно-стабильным телескопическим фиксатором, худшие — при применении титановых эластичных стержней. Выводы. Все типы фиксаторов обеспечивают достаточную первичную стабильность фиксации на сгибание (величина деформации не превышает 5 мм), однако наилучшие результаты получены на моделях с ротационно-стабильным телескопическим фиксатором.

Background. Treatment of long bones deformities is one of the key problems in children with impaired bone quality occurred due to the combined nature of the deformities and their recurrence in the postoperative period, the instability of clamps, inability of the patients for the daily activies. Objective: to determine experimentally the strength of the primary stabilization of fragments of long bones using intramedullary clips of various types on the background of violations of the quality of the bone tissue. Materials and methods. The study was conducted in the laboratory of biomechanics in the SI «Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of NAMS of Ukraine» on the plastic models of the tibia by modeling osteotomy in the middle of their third and fixing fragments with titanium elastic rods, rotationally unstable intramedullary telescopic rod, as well as rotationally stable intramedullary telescopic rod by applying the bending load to the middle of the diaphysis model in osteotomy area. The number of deformation was controlled at values of 50, 100, 150, 200 N with the data processed by subsequent measurements of load and recording experiment results. The data were statistically processed; one-way analysis of variance and post hoc test of Duncan were used to compare anchors species; the dependence of the strain on the area intersection model was examined using Pearson’s pair correlation. Results. Best results were obtained on the models with rotation-stable telescopic anchor, the worst when using titanium elastic rods. Conclusions. All types of anchors provide adequate initial fixation stability for crumple (deformation quantity not greater than 5 mm), however, the best results were obtained in models with a rotationally stable telescoping anchor

якість кісткової тканини; патологічні переломи; інтрамедулярні телескопічні фіксатори; титанові еластичні стрижні; стабільність

качество костной ткани; патологические переломы; интрамедуллярные телескопические фиксаторы; титановые эластичные стержни; стабильность

quality of bone tissue; titanium elastic rods; stability