Газета «Новости медицины и фармации» 2 (602) 2017
Вернуться к номеру
Імплементація сучасних технологій відновного лікування постраждалих в умовах особливого періоду
Авторы: Матяш М.М.
професор, голова правління ГО «Асоціація з медичної та психологічної реабілітації», завідувач кафедри неврології, психіатрії та рефлексотерапії Київського медичного університету УАНМ, м. Київ, Україна
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
9 грудня 2017 р. у Києві відбулася науково-практична конференція «Імплементація сучасних технологій відновного лікування постраждалих в умовах особливого періоду», організована Асоціацією з медичної та психологічної реабілітації, Державним інститутом сімейної та молодіжної політики і Київським медичним університетом УАНМ за підтримки Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО.
Серед основних науково-практичних напрямків конференції — медико-психологічні аспекти реабілітації та соціальної адаптації постраждалих у результаті війни.
Вперше в українському науково-медичному просторі на одній конференції вдалось зібрати провідних спеціалістів у галузі медичної реабілітації, психологічної допомоги та соціальної адаптації. Основною темою конференції стала проблема запровадження сучасних технологій відновного лікування для допомоги постраждалим у результаті військових дій на Сході України.
У своєму вітальному слові на відкритті конференції голова Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО Артур Володимирович Дерев’янко наголосив на тому, що тільки спільними зусиллями лікарів, психологів і соціальних працівників можна досягти бажаного результату в реабілітації постраждалих учасників АТО та членів їх сімей.
Різноманітні робочі майданчики конференції дозволили реалізувати її насичену програму у форматі пленарних засідань, круглих столів, майстер-класів, секційних засідань і думок спеціалістів.
Відкриваючи роботу конференції, д.м.н., професор, заслужений лікар України, завідувач кафедри неврології, психіатрії та рефлексотерапії Київського медичного університету УАНМ Михайло Миколайович Матяш описав ситуацію в Україні, що склалась в останні два роки та призвела до збройного конфлікту з величезною кількістю загиблих, поранених, заручників із числа військових та цивільного населення.
З огляду на постійне удосконалення військової техніки і тактики ведення бою, виникнення явища «гібридна війна» особи, які беруть участь у військових конфліктах, все рідше мають можливість після виходу з театру бойових дій зберегти фізичне та психічне здоров’я. Все це зумовлює інтерес дослідників до проблеми психічного здоро’я тих, хто зазнав впливу стрес-факторів у збройних конфліктах. Доповідач на прикладі історії «невідомого солдата» дослідив шлях від поранення, знеболювання на полі бою, евакуації, госпітального етапу лікування та реабілітації в системі госпіталів ветеранів війни.
Зроблено наголос на застереженнях щодо безконтрольного використання наркотичних знеболювальних препаратів, що може призвести до формування залежності, звернуто увагу слухачів на ефективність деяких сучасних знеболювальних препаратів та запропоновано мультимодальну модель аналгезії поранених.
/16_u.jpg)
За даними автора, пошкодження опорно-рухового апарату в учасників АТО, які перебували на лікуванні та реабілітації в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни (контрактури суглобів, травми кісток та суглобів), були в 52,7 % від усього контингенту; ураження нервової системи (невропатії, радикулопатії, посттравматичні невралгії, наслідки черепно-мозкової травми) — 33,2 %, а психічні розлади (реакція на стрес, розлади адаптації, ПТСР, соматоформні розлади) — у 14,1 %.
Доповідач за аналогією із в’єтнамським, афганським та чорнобильським синдромами описав етнопсихологічні особливості учасників бойових дій, які перенесли ПТСР у вигляді так званого українського синдрому.
М.М. Матяш запропонував концепцію медико-психологічної реабілітації та соціальної адаптації учасників АТО, що базується на кращих досягненнях вітчизняної медицини та психології і зарубіжних поглядах на дану проблему.
Яку саме роль відіграють вина та сором у контексті психосоматики, розповів академік АН ВО України, завідувач кафедри психосоматичної медицини та психотерапії НМУ ім. О.О. Богомольця, д.м.н, професор Олег Созонтович Чабан.
- Обов’язкова індивідуально значима потужна психотравма з сильними переживаннями.
- Постійні кошмарні сновидіння.
- Тривожне очікування, що ситуація повториться.
- Постійне уникнення ситуацій, які нагадують обставини.
- Симптоми надмірної збудливості (порушений сон, гнів, агресія, страх або психогенна амнезія).
- Терміни початку: від моменту завершення травми до 6 місяців.
- Тривалість: ≤ 4 днів — травматична ситуація; до 1 міс. — гостра реакція на стрес; ≥ 1 міс. — 3 міс. — гострий ПТСР; ≥ 3 міс. — хронічний ПТСР.
У результаті чого нелогічне та незрозуміле відчуття вини.
Вина, почуття провини, докори сумління — негативно забарвлене почуття, об’єктом якого є якийсь вчинок суб’єкта, що здається йому причиною негативних для інших людей наслідків. Якщо наслідки мають негативний вплив тільки на суб’єкта, то виникає почуття досади, а не провини. Вина на відміну від сорому пов’язана з переживанням відповідальності за власні дії, думки і бажання, які (як людині здається) могли завдати шкоди іншому, а сором пов’язаний з відчуттям власної гріховності, огидності й приниженості в очах іншої людини.
Почуття провини має ключову відмінність від почуття сорому: відчуття провини виникає незалежно від того, чи були у вчинку, за який людина відчуває себе винуватою, свідки, і може виникати навіть тоді, коли свідки вчинок схвалюють. Лише у людини є ділянка мозку, що відповідає за складне поняття «совість, сумління», ця ділянка має безпосереднє відношення до нейронних контурів тривоги та болю.
Гіпокамп — основна структура лімбічної системи: пірамідні нейрони — генератор тета-ритму (страх, агресія, сексуальне збудження).
Гіпокамп створює «фільм» із фрагментів спогадів про подію.
Формує сновидіння: витягує фрагменти пам’яті і відправляє їх в довготривалу пам’ять.
Формує сьогоднішнє через минуле, тотально впливає на майбутнє: зміни мозку відбуваються лише при формуванні довготривалої пам’яті.
Уявні моделі завдають нам мук.
Мозок продовжує будувати моделі і сьогодні, хоча вони вже не мають нічого спільного з виживанням.
В межах моделюючих систем, фізично розміщених, імовірно, в середині верхньої частини префронтальної кори (Gusnard et al., 2001), постійно крутяться ніби короткометражні фільми. Ці маленькі кліпи служать базовими блоками усвідомленої психічної активності (Niedenthal, 2007; Pitcher et al., 2008).
Нейронні сценарії вини та сорому передбачають як різну етіологію, так і різний патогенез, що створює ситуацію полісистемного і полісиндромного відреагування від індивідуальної совісті та моралі до колективної, або відчуття вини та сорому — як культурний аспект.
Що ми робимо з постраждалим? Говоримо про пережите ним, але якщо повторюємо якусь інформацію, то тим самим синтезуємо нові протеїнові зв’язки в нейронах і запам’ятовуємо. Чим частіше проговорюємо (згадуємо), тим триваліша пам’ять про цю інформацію.
Лише у 6 % пацієнтів з амнезією на травму і у перші 24 години після неї були виявлені ознаки ПТСР через 6 місяців порівняно з 23 % пацієнтів зі збереженою пам’ятю про травму, тобто амнезія на травматичні спогади знижує ризик ПТСР.
Що ми робимо з постраждалим? Заохочуємо не стримуватися та не пригнічувати, але соціальна ізоляція та уникнення (уникаючі допінг-стратегії), пригнічення та заперечення ефективні для скорочення дистресового переживання, викликаного травмою.
Створюючі нові спогади, ми витісняємо старі.
/17_u.jpg)
Про практичний досвід медико-психологічної реабілітації демобілізованих учасників АТО в госпіталях ветеранів війни розповів к.м.н, директор Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни Юрій Олександрович Гриненко.
На сьогодні в госпіталях проліковано 1 173 349 ветеранів війни, в тому числі:
- інвалідів війни — 86 251 (7,4 %);
- учасників бойових дій — 217 771 (18,6 %);
- учасників війни — 730 177 (62,2 %);
- осіб, прирівняних за пільгами, — 139 150 (11,9 %).
Станом на 1 вересня 2016 року серед учасників АТО:
- учасників бойових дій — 263 227 осіб;
- інвалідів війни — 3978 осіб;
- учасників війни — 529 осіб;
- членів сімей загиблих — 6104 особи.
Відкрито обласний госпіталь ветеранів війни в Івано-Франківській області на 75 ліжок.
Створено в госпіталях ветеранів війни:
- центри медико-психологічної та психосоціальної реабілітації (Кіровоградський, Волинський, Дніпропетровський, Черкаський, Миколаївський, Полтавський, м. Кременчук);
- відділення (Волинський, УДМСЦВВ — неврологічне відновного лікування, медико-психологічної реабілітації, Харківський — спеціалізоване відділення реабілітації хворих ортопедо-травматологічного та неврологічного профілів, відділення нейрореабілітації — Львівський, Київський міський).
Введено додаткові посади:
- психологів (Волинський, Дніпропетровський, Житомирський, Кіровоградський, Львівський, Миколаївський, Полтавський, м. Кременчук, Рівненський, Сумський, Херсонський, Хмельницький, Черкаський, Чернігівський, м. Київ, УДМСЦВВ);
- психіатрів (Вінницький, Волинський, Дніпропетровський, Закарпатський, Львівський, Полтавський обласний, Полтавський, м. Кременчук, м. Київ, УДМСЦВВ);
- психотерапевтів (Вінницький, Закарпатський, Запорізький, Кіровоградський, Львівський, Полтавський обласний, Полтавський, м. Кременчук, Сумський, Херсонський, Черкаський, Чернівецький).
- Придбано лікувально-діагностичне та реабілітаційне обладнання.
- Покращено матеріально-технічну базу.
- Залучено до процесу реабілітації учасників АТО випускників вищих медичних навчальних закладів.
Розроблена модель медико-психологічної реабілітації:
- Психологічна допомога учасникам бойових дій.
- Психологічна підготовка та навчання військовослужбовців щодо участі в бойових діях.
- Психологічна допомога допомагаючим (волонтерам, медперсоналу).
- Психологічна допомога родинам учасників бойових дій.
- Психологічний супровід та психологічна допомога сім’ям учасників бойових дій.
З доповіддю про проблеми та перші успіхи в становленні фізичної та реабілітаційної медицини в Україні виступив д.м.н., професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений лікар України, завідувач кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини НМАПО ім. П.Л. Шупика Олександр Аркадійович Владимиров.
Доповідач звернув увагу на те, що фізична реабілітація — це незалежна лікарська медична спеціальність, яка стосується забезпечення фізичного та когнітивного функціонування (включаючи поведінку), участі (включаючи якість життя) та модифікації особистісних факторів і факторів навколишнього середовища; відповідає за запобігання, діагностику, лікування та реабілітацію осіб з медичними та супутніми станами, що призводять до обмежень життєдіяльності для усіх вікових груп.
У світі функціонування подібних спеціалістів забезпечується в рамках мультидисциплінарної команди, до якої входять:
- лікар фізичної та реабілітаційної медицини;
- фізичний терапевт;
- ерготерапевт;
- дефектолог, логотерапевт;
- соціальний працівник;
- спеціальний (клінічний) психолог.
Лікар з фізичної реабілітаційної медицини повинен відповідати кваліфікаційним вимогам для проведення:
1. Медичних інтервенцій:
- медикаментозна терапія з метою відновлення або поліпшення структури та функції (спастика, біль, епінапади, депресія).
2. Фізичних методів лікування:
- техніка мануальної терапії (рухомість суглобів та м’яких тканин);
- кінезитерапія;
- електротерапія;
- апаратна фізіотерапія.
3. Ерготерапії:
- аналіз активності: повсякденне життя, професійна активність, протезування та ортезування;
- навчання навичок подолання бар’єрів (пристосування житла);
- тренування для осіб з когнітивними розладами;
- підвищення мотивації.
4. Артикуляційної та мовленнєвої терапії у рамках комплексних спеціалізованих програм реабілітації.
5. Менеджменту дисфагії.
6. Нейропсихологічної інтервенції.
7. Психологічної оцінки, втручання.
8. Дієтотерапії.
9. Технології підтримки, протезування, ортезування, технічних методів підтримки та допомоги.
10. Навчання пацієнтів.
11. Реабілітаційного медсестринства.
Доповідач зазначив, що Європейська рада з фізичної та реабілітаційної медицини займається чіткім визначенням європейських стандартів, у тому числі базових елементів Європейської навчальної програми, можливостей та умов тренінгової ротації, додатків, обсягів і середнього рівня необхідних знань та технічної компетенції.
Діяльність ради полягає:
- у гармонізації навчання ФРМ в Європі;
- сертифікації фахівців ФРМ (екзамени або еквівалент);
- сертифікації викладачів ФРМ;
- сертифікації/ресертифікації тренінгових центрів;
- продовженні медичного навчання та ресертифікації фахівців ФРМ;
- акредитації європейських конгресів і навчальних програм.
Доповідь канд. екон. наук, заслуженого працівника соціальної сфери України, наукового консультанта Державного інституту сімейної та молодіжної політики Надії Миколаївни Комарової стосувалась соціальних проблем учасників АТО та членів їх сімей.
Доповідач звернула увагу учасників конференції на те, що перебування в зоні бойових дій є травмуючим фактором, участь у військових діях змінює життєві погляди і життєві цінності бійців. Процес адаптації людини до мирних умов життя досить часто виявляється для бійців АТО драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності. Пристосування до мирного життя учасників бойових дій у суспільстві ускладнюють проблеми подальшого працевлаштування, неконкурентоспроможності, що часто формують комплекс неповноцінності перед цивільним життям, необхідністю пошуку роботи і новою діяльністю, посилюють страх змін, відчуття приреченості.
Державним інститутом сімейної та молодіжної політики разом із Київським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у вересні-жовтні 2016 року проведено моніторинг послуг, які надаються демобілізованим учасникам АТО та членам їх сімей у м. Києві. Найбільш поширеними є такі послуги:
- надання інформаційно-консультативних послуг учасникам АТО та членам їх сімей щодо пільг, отримання соціальних виплат, освіти, санаторного оздоровлення, сприяння у соціально-психологічній адаптації до мирного життя;
- організація та проведення індивідуальних і групових заходів щодо психологічної підтримки і реабілітації;
- надання медико-психіатричної допомоги;
- юридичне консультування;
- освітні заходи (пільгове навчання, курси перекваліфікації);
- залучення учасників АТО та членів їх родин до групових, соціокультурних заходів.
Серед загальних проблем у ветеранів АТО є несприйняття або неналежне сприйняття їх суспільством; працевлаштування, можливість перекваліфікації; соціальна адаптація до нового мирного життя.
Окрім загальних проблем у ветеранів АТО існують і специфічні: проблеми з фізичним здоров’ям внаслідок поранення, контузії, перебування у полоні та ін., посттравматичний синдром.
Одним із проявів посттравматичного синдрому серед учасників АТО є зловживання алкоголем. І це також велика проблема для їх сімей. Хоча самі ветерани АТО не вважають це за проблему.
Як зазначали психологи Центру медико-психологічної реабілітації ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», у дружин також є травматичний синдром, оскільки вони постійно знаходилися в напруженні: невідомо, що там відбувається з чоловіком, у безпеці він чи ні. Це також травма, і з нею треба працювати. За словами фахівців, сьогодні, на жаль, дуже рідко дружини звертаються з цим по допомогу.
Нині першочерговим завданням має бути повернення людини до нормального стану після бойових дій. Щоб усвідомити, наскільки це важливо, наведемо декілька цифр: у В’єтнамі загинули 57 тисяч американських солдатів, а протягом наступних 10 років після війни — понад 60 тисяч ветеранів покінчили життя самогубством, ще стільки ж потрапили за ґрати за скоєння злочинів.
Необхідне міжгалузеве співробітництво медиків, психологів і соціальних працівників щодо надання послуг учасникам АТО.
Про консультативну діяльність кризового психолога та її методологічні аспекти розповіла в своїй доповіді к.психол.н., професор, завідувач кафедри психології Переяслав-Хмельницького педагогічного університету Галина Олексіївна Хомич.
Кризове консультування передбачає глибоку, осмислену роботу з людьми, які переживають складну життєву ситуацію. Головна мета кризового консультування — допомогти клієнту зрозуміти, що саме він і є та людина, яка здатна вирішувати, діяти, змінюватися, актуалізувати здібності, брати відповідальність за своє життя. Методологічні засади кризового консультування передбачають систему принципів і механізмів психологічного впливу у процесі професійної взаємодії.
Основними принципами роботи кризового психолога-консультанта, який працює в гуманістично-екзистенційній парадигмі, є соціальна детермінованість, свобода вибору та особиста відповідальність, конгруентність, індивідуальний підхід, діяльність за контрактом, емпатійне безоцінне ставлення до клієнта.
У структуру професійного гуманізму перш за все включають емпатію (як здатність відчувати і співпереживати), толерантність до існування інших поглядів і позицій, оптимізм (віру в значимість і перспективу психологічної допомоги), гнучкість та зваженість у виборі засобів впливу, рефлексію власних можливостей. Цінність індивідуального життя людини, її відкритість і цілісність стають головними орієнтирами в професійній діяльності спеціаліста в галузі консультативної психології.
Видається надзвичайно важливою в сучасній практиці психолога його орієнтація на творчість, що реалізується через незалежність у судженнях, відкритість розуму, високу терпимість до складних і невизначених ситуацій, розвинуте прагнення пізнавати красиве, здатність до переживань широкої палітри почуттів і соціальну зрілість.
/18_u.jpg)
Запропонував удосконалити діагностичний та лікувальний процес реабілітації пацієнтів, які перенесли закриту черепно-мозкову травму, шляхом розробки програм реабілітації, що базуються на результатах попередніх комплексних обстежень, д.м.н., професор, завідувач кафедри реабілітації та нетрадиційної медицини Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Лук’ян Васильович Андріюк.
Для дослідження були використані: індекс Бартел (Bartel ADL Index), модифікована шкала Ренкіна (Modified Rankin Scale (MRS), модифікована шкала спастичності Ашфорта (Modified Ashworth Scale of muscle spasticity, MAS), шкала MMSE (Mini-Mental State Examination), шкала оцінки депресії Монтгомері — Асберг (Montgomery — Asberg Depression Rating Scale, MADRS), шкала Бека (Beck Depression Inventory). Визначення кількості ДНК і РНК сироватки крові (спектрофотометричний метод за Р.Г. Цаневим і Г.Т. Марковим). Визначали активність кислих і лужних нуклеаз сироватки крові (модифікований спектрофотометричний мікрометод за В.М. Коновалець і А.П. Левицьким).
Зважаючи на особливості клініки, запропоновано поділити відновний процес на п’ять етапів: діагностичний, адаптаційний, контрольно-корекційний, стабілізаційний та підсумковий.
Автор у своєму дослідженні дійшов таких висновків.
Призначення комплексу медикаментозних, фізіотерапевтичних і натуропатичних методів у комбінації з класичними методиками фізичної та психологічної реабілітації вірогідно покращує функціонування організму, зменшує інвалідизацію пацієнтів за шкалою Ренкіна на 29 % (р < 0,05), вірогідно зменшує залежність пацієнтів від оточуючих за індексом Бартел на 20 % (р < 0,05), вірогідно покращує психоемоційний стан пацієнтів та зменшує прояви депресії (на 44 % (р < 0,05) за шкалою МADRS та на 40 % (р < 0,05) за шкалою Бека).
Про нейропсихіатричні ефекти і зміни особистості після участі в антитерористичній операції на Донбасі та у постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС доповів д.м.н., професор, завідувач відділу радіаційної психоневрології Інституту клінічної радіології ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМНУ» Костянтин Миколайович Логановський.
Для початку слід визначити психоневрологічні й особистісні характеристики комбатантів АТО в Східній Україні (Донбас) порівняно з учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та внутрішньоутробно опроміненими внаслідок чорнобильської катастрофи, а також запропонувати деякі підходи до охорони їх психічного здоров’я. Для цього були використані такі методи:
- клінічні нейропсихіатричні (BPRS, FSS, EDSS);
- психометричні: шкали і опитувальники (IES, IDA, IES-R, GHQ-28, Міссісіпська шкала, SDS, Спілбергера — Ханіна, Г. Шмишека — К. Леонгарда, Г. Айзенка, анкета оцінки небезпек (Joint Study Project, 1993));
- нейропсихологічні (SKT, RAVLT);
- нейрофізіологічні (кЕЕГ, УЗДГ);
- статистичні.
Отже, була прослідкована динаміка екстраверсії/інтроверсії, динаміка нейротизму, усереднені профілі особистості до подій за опитувальником Г. Шмишека — К. Леонгарда. Також проаналізовані науково-організаційні підходи до охорони психічного здоров’я учасників АТО, біженців та мігрантів з Донбасу.
Лікар-психіатр, психотерапевт ТМО «Психіатрія» м. Києва, травматерапевт за методом EMDR, SEEFARCBT, волонтер психологічної служби Майдану, психологічної кризової служби Марія Анатоліївна Бялая та практичний психолог, травматерапевт за методами EMDR, SEEFARCBT, волонтер психологічної кризової служби України Олег Олександрович Новак розповіли про досвід роботи центру травматерапії «Повернення» в контексті моделі психосоціального супроводу населення, яке постраждало під час військового конфлікту в Україні.
Етапи супроводу клієнта:
1. Детальне знайомство та інтерв’ю у поєднанні з діагностикою і оцінкою посттравматичного розладу.
2. Психологічний інструктаж (психоедукація) щодо сутності явища ПТСР і його проявів, пояснення про підходи супроводу.
3. Спільне рішення про початок супроводу.
4. Роз’яснення цілей. Підписання договору.
5. Релаксація, створення «безпечного місця» за допомогою різних прийомів (наприклад, МАК), закріплення у тілесних відчуттях. BASICPh. Дистанціювання, переключення, внутрішній помічник.
6. Перевірка реакцій уникнення і побудова ієрархії для практичного досвіду в реальних умовах (експозиція).
7. Відтворення у фантастичному просторі за допомогою лікувальних карт, плюс вправи в реальності (експозиція).
8. Обробка «гарячих точок», які виникли при відтворенні у фантастичному просторі, за допомогою лікувальних карт, вправи в реальності (експозиція).
9. Підбиття підсумків та оцінка результатів. Адаптація до змін. Деякі результати супроводу клієнтів.
Показники, що виявляють найбільшу позитивну динаміку змін:
- Рівень тривожності, розлади сну, надмірна пильність, дратівливість, контроль емоцій, агресивність.
- Симптоми вторгнення — зменшення чутливості до тригерних подразників.
- Симптоми уникнення думок або розмов про травматичну ситуацію у минулому або уникнення почуттів, пов’язаних із цією ситуацією.
- Зниження почуття відчуженості від інших.
- Зростання здатності до концентрації, планування майбутнього.
Більш стійкими до змін є такі симптоми:
- Емоційне заціпеніння або неможливість відчувати любов до близьких людей.
- Негативне ставлення до себе та світу.
- Знижена резистентність до стресового навантаження.
- Втрата інтересу до того, що раніше давало задоволення.
/18_u2.jpg)
Ростислав Іванович Білобривка, д.м.н., професор, завідувач кафедри психіатрії, психології та сексології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького виступив перед аудиторією з доповідю «Свідомість між життям та смертю. Феноменологічний та гносеологічний аспект».
Доповідач стверджує, що у смерті матеріалізуються конечність, скороминучість життєдіяльності індивіда; невідворотність смерті породжує проблему смислу життя.
Життя не ціль, а засіб для досягнення цілі. Звичайна людина боїться смерті. Вона воліє жити завжди. Вона хоче знати, що буде з нею навіть після розкладання тіла. Це відправний пункт справжньої філософії, що досліджує феномен смерті.
Доповідач розглянув смерть як психічний феномен.
Уміння продовжувати життя — це насамперед уміння його не вкорочувати. З огляду на це треба знати, розуміти свою природу: знати, розуміти життя й смерть.
З іншого боку, зрозуміти процес можна тільки тоді, коли вийти з нього. Стати спостерігачем, а не учасником.
Людина завжди прагнула осягнути таємницю безсмерття або вічного життя. Якщо людина смертна, то боги безсмертні. Якщо тіло смертне, то душа безсмертна. Тобто людина як феномен складається з двох частин: безсмертної душі та смертного тіла.
Страх смерті пов’язаний із програмою самозбереження.
Древні перекази і тексти говорять про безсмертя внаслідок дії «квітки», «плода», «води», «соку дерева», «живої води». Для того, щоб здобути, треба йти за «тридев’ять земель», спуститись у «підземне царство», вийти, умовно кажучи, за межу, за рамки. Побачити процес з обох боків.
Виходячи з дуальності світу: «+» і «–» та «0», який їх об’єднує, слід шукати в усіх явищах та речах. Отже, в парі «життя і смерть» бракує третього, а це народження. Якщо їх правильно розмістити, згідно з «–»; «0»; «+», то виходить: «смерть», «життя», «народження», тобто життя — це чергування народження та смерті, а разом поєднуючись, вони дають життя, що є вічним, а народження і смерть — це дві протилежності або дві грані одного і того явища — життя.
Продовження в наступному номері