Вступ
Коксартроз є достатньо поширеним захворюванням, що частіше зустрічається в осіб похилого віку внаслідок інволютивних змін опорно-рухового апарату, але може вражати й молодих працездатних пацієнтів і призводити до їх інвалідизації. Так, за даними Г.В. Гайко та співавт. (2007), кожний десятий хворий в Україні із захворюванням кульшового суглоба стає інвалідом [1].
На сьогодні поширеність остеоартрозу знаходиться в межах від 6,4 до 12 % популяції дорослого населення, із них захворюваність на коксартроз кульшових суглобів становить 6,8 % [6, 8]. Незважаючи на численні спроби покращення стратегії лікування та профілактики прогресування, що засновані на клінічних доказах, остеоартроз кульшового суглоба характеризується достатньо швидким прогресуванням. Згідно з даними літератури, темп прогресування захворювання варіює від 3 до 36 місяців [3]. Крім цього, численні повідомлення свідчать про істотну зміну всіх показників якості життя хворих вже на початкових стадіях захворювання із наступним їх прогресивним зниженням в міру збільшення тривалості захворювання, зростання функціонального дефіциту та ступеня інвалідизації [5].
Упродовж останнього десятиріччя оцінка якості життя широко використовується при дослідженні стану пацієнтів із різними хронічними патологіями. На думку експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, вивчення якості життя є особливо необхідним при хронічних захворюваннях, що вимагають тривалого лікування. Дослідження показників якості життя в клінічній практиці дозволяє визначити вплив захворювання на фізичне, психологічне та соціальне функціонування хворого, разом із загальноприйнятими методиками дослідження отримати всебічну інформацію щодо ефективності лікування.
Міжнародний досвід вивчення якості життя у хворих із остеоартрозом кульшового суглоба демонструє можливості даної методології, зокрема для визначення впливу захворювання на фізичний, психологічний і соціальний стан хворих [10], показань до оперативного лікування [4] та його ефективності [9], проведення експертизи програм реабілітації, економічного обґрунтування стандартів терапії [7] та ін. В Україні робіт, присвячених дослідженню якості життя у хворих із початковими стадіями коксартрозу кульшового суглоба, мало. Зокрема, потребують всебічного дослідження фактори, що визначають якість життя пацієнтів після артроскопічного лікування з приводу даної патології.
Мета роботи. Вивчити вплив технології контролю гострого післяопераційного болю на якість життя пацієнтів після артроскопічного лікування з приводу початкових стадій коксартрозу.
Матеріали та методи
Було проведено дослідження якості життя в 105 (65 чоловіків, 40 жінок) хворих із початковими стадіями коксартрозу та феморо-ацетабулярним імпінджментом, які лікувалися в травматологічному відділенні Він-ницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова впродовж 2000–2015 рр. Середній вік хворих — 42,21 ± 10,99 року (від 22 до 72 років), середня тривалість захворювання — 13,26 ± 8,50 місяця. Було отримано інформовану згоду всіх хворих на участь у дослідженні. Усім хворим була виконана артроскопічна парціальна резекція ацетабулярної губи, та/або остеохондропластика головки стегнової кістки, та/або ацетабулярна остеохондропластика в умовах спинномозкової анестезії (3 мл 0,5% розчину бупівакаїну, рівень LIII–IV, спінальна голка Sprotte 25G (Пенкан) із внутрішньовенною седацією пропофолом). Середній термін знаходження досліджуваних хворих в стаціонарі становив 7,23 ± 1,15 (від 1 до 11) доби.
Залежно від застосованого післяопераційного знеболювання було виділено дві групи. У першій (конт-рольній) групі планово призначали знеболювання за наступною схемою: декскетопрофен 50 мг внутрішньовенно 2–3 рази на добу, парацетамол 1000 мг внутрішньовенно краплинно 2–3 рази на добу, наркотичні анальгетики (за показаннями) — 47 пацієнтів. У схему післяопераційного знеболювання в другій (основній) групі (n = 58), що проводилося за схемою, описаною для І групи, була включена місцева аналгезія — в порожнину кульшового суглоба через епідуральний катетер розміром 18G вводили місцевий анестетик ропівакаїн 0,2% розчин (10–15 мг) кожні 6–8 годин болюсно, а перед видаленням катетера наприкінці 2-ї доби до місцевого анестетика додавали 2% стабілізований розчин гіалуронату натрію 40 мг (рис. 1).
Основними критеріями оцінки результатів дослідження були інтенсивність післяопераційного болю за візуально-аналоговою шкалою болю (ВАШ), терміни мобілізації та якість життя хворих на момент виписки із стаціонару.
Для оцінки якості життя в роботі використовували опитувальник SF-36 (The MOS 36-item Short Form Health Survey), що відноситься до неспецифічних (генеричних) опитувальників. Він був створений шляхом відбору 36 питань із дослідження Medical Outcomes Study, його автором є J. Ware [2, 11].
Протокол опитувальника SF-36 містить 36 питань за 8 основними аспектами здоров’я: фізичні функції, рольове фізичне функціонування, рольове емоційне функціонування, оцінка болю, загального благополуччя, життєздатності, соціального функціонування, психологічного здоров’я.
SF-36 дозволяє отримати 2 сумарних показники — рівень фізичного (Physical Component Summary — PCS) і психологічного (Mental Component Summary — MCS) здоров’я. Складові фізичного здоров’я — фізичні функції, рольове фізичне функціонування, оцінка болю, загального благополуччя; психологічного — рольове емоційне функціонування, оцінка життєздатності, соціального функціонування, психологічне здоров’я.
Групу порівняння (контроль) становили 38 здорових осіб, тотожні за статтю (р = 0,49) і віком (р = 0,2), які не мали будь-яких соматичних захворювань, що могли б вплинути на рівень якості життя.
Усі отримані кількісні дані оброблені методами варіаційної статистики. Кількісні параметри у табл. 1 наведено у вигляді M ± σ (середнє значення ± середнє квадратичне відхилення). Для порівняння даних застосовували метод Манна — Уїтні для двох груп незалежних сукупностей, якісних — із використанням двостороннього критерію Фішера. Проводили кореляційний аналіз Спірмена. Статистично значущими вважали відмінності при ймовірності похибки 1-го роду менше 5 % (р < 0,05). Статистична обробка даних виконувалася у статистичному пакеті SPSS 20 (©SPSS Inc.).
Результати та їх обговорення
Групи пацієнтів були тотожними за віком, статтю, індексом маси тіла, стадіями коксартрозу та видами виконаного оперативного втручання (р > 0,05). Деякі клінічні характеристики пацієнтів наведено в табл. 1.
Згідно з результатами оцінки частоти розвитку вираженого больового синдрому у пацієнтів після артроскопічних операцій в групі, де впродовж першої доби після оперативного втручання використовувалася місцеве інфільтраційне знеболювання, кількість хворих із вираженим больовим синдромом (ВАШ ≥ 7 балів) була вірогідно більшою (р < 0,05), ніж у контрольній групі (1,7 проти 23,4 % відповідно).
Вираженість післяопераційного больового синдрому в групі впродовж перебування хворих у стаціонарі наведена на рис. 2.
На рис. 2 наведено результати порівняння якості життя хворих контрольної та основної груп на момент виписування зі стаціонару, з якого видно, що хворі контрольної групи мали більш низькі показники практично за всіма показниками системи SF-36 з рівнем значущості відмінностей р < 0,05, зокрема, у них страждало фізичне функціонування, що потенційно створює проблеми при виконанні щоденних обов’язків після виписування пацієнтів із стаціонару. Також статистично вірогідно (р < 0,05) відрізнялися середні значення рівня фізичного здоров’я (PCS): в контрольній групі — 44,6 ± 3,2 %, в основній — 59,5 ± 4,0 %; середні значення рівня психологічного здоров’я (MCS) — 46,5 ± 1,6 % і 49,8 ± 1,4 % відповідно.
У хворих контрольної групи була нижчою суб’єктивна оцінка загального благополуччя та більш виражені больові відчуття. Ймовірно, з цією обставиною, а також із більш пізніми термінами мобілізації хворих контрольної групи внаслідок більшої тривалості післяопераційного больового синдрому (5,63 ± 2,84 доби проти 1,56 ± 0,27 доби в основній групі; р < 0,05) були пов’язані й більш низькі показники рольового фізичного функціонування, що вказує на наявність виражених соціальних проблем, у першу чергу побутових. Крім того, у хворих контрольної групи був помітно знижений і їх емоційний стан (рольове емоційне функціонування), що, як правило, істотно заважає виконанню звичної роботи або іншої звичайної повсякденної діяльності (рис. 3).
Встановлено кореляцію середнього ступеня сили цього показника з тривалістю перебування аналізованих хворих в стаціонарі (r = 0,51; p = 0,018). Останній показник був вірогідно більшим у хворих контрольної групи (8,40 ± 5,91 доби проти 6,23 ± 3,23 доби госпіталізації в пацієнтів основної групи; р = 0,028).
Табл. 2 демонструє залежність якості життя від вираженості больового синдрому й термінів початку реабілітації після артроскопічного втручання та свідчить про те, що виражений больовий синдром і тривале обмеження рухів у кульшовому суглобі негативно впливають на фізичне, психічне й емоційне функціонування пацієнтів.
Отримані нами дані повинні акцентувати увагу практичних лікарів на необхідності якісного знеболювання у післяопераційному періоді, зменшенні активності запального процесу в суглобах та розширенні можливостей ранньої мобілізації хворих, що врешті призведе до істотного поліпшення показників якості життя та зростання функціональних можливостей пацієнтів.
Висновки
1. Якість життя пацієнтів після артроскопічних операцій з приводу початкових стадій коксартрозу, яким проводилася місцева аналгезія для контролю гострого післяопераційного болю, була вищою в середньому на 14,9 % порівняно з групою хворих без застосування даної техніки знеболювання, переважно за рахунок фізичного компонента здоров’я (59,5 ± 4,0 % проти 44,6 ± 3,2 % у групі контролю; р < 0,05).
2. Негативна динаміка показників якості життя асоціюється з наявністю вираженого больового синдрому та більш пізнім початком реабілітаційних заходів у післяопераційному періоді, що може розглядатися як маркери для виявлення цільових груп для проведення відповідних заходів з покращення якості життя.
3. Методика оцінки показників якості життя дозволяє не тільки оцінити характер впливу коксартрозу на життєдіяльність пацієнтів, але й може бути використана як один із критеріїв оцінки ефективності призначеного лікування.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
Список литературы
1. Аналіз стану травматологічно-ортопедичної допомоги населенню України в 2006–2007 рр. Довідник / Гайко Г.В., Корж М.О., Калашніков А.В., Герасименко С.І., Полішко В.П. — К.: Воля, 2008. — 134 с.
2. Белова А.Н. Шкалы, тесты и опросники в медицинской реабилитации / А.Н. Белова, О.Н. Щепетова. — М.: Антидор, 2002. — 44 с.
3. Стан і структура первинної інвалідності при захворюваннях суглобів / Д.О. Яременко, О.Г. Шевченко, І.В. Голубова та ін. // Літопис травматології та ортопедії. — 2008. — № 1–2. — С. 133-135.
4. Health-related quality of life and appropriateness of knee or hip joint replacemen / J.M. Quintana, A. Escobar, I. Arostegui et al. // Arch. Intern. Med. — 2006. — Vol. 166, № 2. — Р. 220-226. — Doi:10.1001/archinte.166.2.220.
5. Health-related quality of life in total hip and total knee arthroplasty. A qualitative and systematic review of the literature / O. Ethgen, O. Bruyère, F. Richy et al. // J. Bone Joint Surg. Am. — 2004. — Vol. 86A, № 5. — Р. 963-974. — PMID: 15118039.
6. Imaging prevalence of femoroacetabular impingement in symptomatic patients, athletes, and asymptomatic individuals: A systematic review / V.V. Mascarenhas, P. Rego, P. Dantas et al. // Eur. J. Radiol. — 2016. — Vol. 85, № 1. — Р. 73-95. — Doi: 10.1016/j.ejrad.2015.10.016.
7. Jones C.A. Health-related quality of life after total joint arthroplasty: a scoping review / C.A. Jones, S. Pohar // Clin. Geriatr. Med. — 2012. — Vol. 28, № 3. — Р. 395-429. — doi.org/10.1016/j.cger.2012.06.001.
8. Prevalence of Femoroacetabular Impingement Imaging Findings in Asymptomatic Volunteers: A Systematic Review / J.M. Frank, J.D. Harris, B.J. Erickson et al. // Arthroscopy. — 2015. — Vol. 31, № 6. — Р. 1199-1204. — doi: 10.1016/j.arthro.2014.11.042.
9. Social support and health-related quality of life in hip and knee osteoarthritis / O. Ethgen, P. Vanparijs, S. Delhalle et al. // Qual. Life Res. — 2004. — Vol. 13, № 2. — Р. 321-330.
10. Stubbs B. What are the factors that influence physical activity participation in adults with knee and hip osteoarthritis? A systematic review of physical activity correlates / B. Stubbs, M. Hurley, T. Smith // Clin. Rehabil. — 2015. — Vol. 29, № 1. — Р. 80-94. — doi: 10.1177/0269215514538069.
11. Ware J. The MOS 36-item short-form healthy survey (SF-36) / J. Ware, C. Sherbourne // Medical. Care. — 1992. — Vol. 30, № 6. — P. 473-483. — PMID: 1593914.
