Вступ
Частота порушень статевої функції у чоловіків закономірно наростає з віком. Статеві дисфункції у чоловіків часто поєднуються з хронічними неінфекційними захворюваннями (насамперед серцево-судинними та ендокринними), що несприятливо впливають на сечостатеву систему [1, 2]. При цьому основним механізмом розвитку порушень статевої функції є зниження рівня тестостерону [3, 4]. Шляхом впливу на обмінні процеси тесто–стерон впливає на фізичну, сексуальну й емоційну активність чоловіків. Зниження рівня тесто–стерону може потенціювати наростання маси тіла, зменшення скелетної мускулатури і пов’язаний з цими процесами розвиток інсулінорезистентності [5–7].
Особливого значення набувають питання взаємозв’язків вікового андрогенного дефіциту з патологією щитоподібної залози (ЩЗ). Це обумовлено тим, що поширеність захворювань ЩЗ неухильно збільшується [8]. Поєднання патології ЩЗ з віковим андрогенним дефіцитом у чоловіків сприяє зниженню сексуальної і репродуктивної функцій, погіршенню якості життя. Тому актуальним постає питання дослідження взаємозв’язку функціонального стану ЩЗ з андрогенним дефіцитом у чоловіків молодого і середнього віку.
Мета дослідження — виявити особливості взаємозв’язків між зниженою функцією ЩЗ та андрогенним дефіцитом у чоловіків в першому і другому періодах зрілого віку.
Матеріали та методи
Під спостереженням перебувало 60 чоловіків із первинним гіпотиреозом віком від 21 до 60 років. Набір чоловіків для обстеження проводили в процесі амбулаторного прийому та стаціонарного лікування в ендокринологічному відділенні Університетської лікарні м. Тернополя. Обстежених чоловіків розділили на дві групи відповідно до вікової періодизації онтогенезу людини: група першого періоду зрілого віку (від 21 до 35 років) і група другого періоду зрілого віку (від 36 до 60 років) (Бунак В.В., 1965). Конт–рольні групи практично здорових осіб сформували чоловіки відповідного віку (по 25 осіб віком від 21 до 35 років і від 36 до 60 років).
Критерії виключення: наявність інфекційних і онкологічних захворювань на момент обстеження; наявність природжених захворювань, що супроводжуються гіпогонадизмом; прийом інгібіторів 5-альфа-редуктази і препаратів тестостерону останні 6 місяців.
У поняття зрілого віку в цій класифікації закладена відносна стабільність дефінітивних параметрів організму. До кінця першого періоду зрілого віку остаточне формуються типово чоловічі риси будови і психіки, а в другому періоді зрілого віку провідного значення набуває ритмічність фізіологічних функцій, що зазнає впливу зовнішніх чинників. До кінця другого періоду розвивається комплекс змін, які характеризують закінчення репродуктивного циклу людини.
Клінічний огляд пацієнта розпочинали з вимірювання росту (м), маси тіла (кг), окружності талії (см); індексу маси тіла за формулою: відношення маси тіла (у кг) до росту в квадраті (у м2) і оцінювали за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я (1999). Проводили ультразвукове дослідження ЩЗ, органів черевної порожнини.
Проводили анкетування чоловіків за наступними шкалами: IPSS (International Prostate Symptom Score) — міжнародна система сумарної оцінки захворювань простати; QOL (Quality Of Life) — індекс оцінки якості життя, використовується спільно з IPSS; AMS (Aging Male’s Symptom) — опитувач симптомів старіння чоловіка; МІЕФ-5 (короткий варіант Міжнародного індексу еректильної функції), що відображує наявність і ступінь порушень еректильної функції у хворих.
Біохімічний аналіз крові містив визначення вмісту глюкози, загального білірубіну, аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансферази, загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ).
Визначали вміст гормонів: загального тестостерону (нормативні величини — понад 12,0 нмоль/л); гонадотропних гормонів гіпофіза — фолікулостимулюючого (ФСГ, нормативні величини — 1,31–13,58 мОд/л) і лютеїнізуючого (ЛГ, нормативні величини — 1,84–8,18 мОд/л); пролактину (нормативні величини — 105–540 мОд/л); тиреотропного гормона (ТТГ, нормативні величини — 0,4–4,0 мМО/л), а також глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ, нормативні величини — 13–71 нмоль/л), вільного тироксину, вільного трийодтироніну, загального тестостерону в сироватці крові методом імуноферментного аналізу.
Визначення вільного тестостерону проводили розрахунковим методом з використанням спеціального калькулятора на веб-сайті Міжнародного товариства з вивчення проблем чоловіків похилого віку ISSAM (www.issam.ch; нормативні величини — понад 0,250 нмоль/л). При рівні загального тестостерону в крові нижче 12,0 ммоль/л і наявності клінічних ознак андрогенного дефіциту згідно з рекомендаціями ISSAM верифікували стан гіпогонадизму.
Статистичну обробку результатів проводили з використанням програми Statistica v.7.0 (StatSoft, США). Величини досліджених показників наведені у вигляді середніх величин і їх стандартної помилки (М ± m); частота виявлених ознак представлена в відсотках із стандартною помилкою частки (sp). Для порівняльного аналізу кількісних значень ознак використовували критерій Манна — Уїтні, при порівнянні частотних характеристик застосовували критерій χ2 або точний критерій Фішера. Кореляційний аналіз виконували з використанням коефіцієнта рангової кореляції Спірмена. Міжгрупові відмінності вважали вірогідними при р < 0,05.
Результати
У табл. 1 наведені результати дослідження стану і функцій сечостатевої системи чоловіків двох вікових груп. Звертає на себе увагу той факт, що частота хронічного простатиту не залежала від віку чоловіків.
У табл. 2 наведено результати визначення гормонально-біохімічних показників сироватки крові у обстежених чоловіків різних періодів зрілого віку. Вікові зміни гормонального статусу у обстежених чоловіків першого і другого періодів зрілого віку стосувалися в основному вмісту в сироватці крові загального і вільного тестостерону. У чоловіків в групі другого періоду зрілого віку вміст загального тестостерону був нижчий в 1,36 раза, а вільного тестостерону — нижче в 1,54 раза порівняно з чоловіками першого періоду зрілого віку.
За вмістом гіпофізарних гормонів, ГЗСГ в сироватці крові чоловіків двох вікових груп відмінностей виявлено не було. Вміст тригліцеридів, загального холестерину і глюкози в сироватці крові чоловіків другого періоду зрілого віку був вірогідно вищим, ніж у чоловіків першого періоду, а вміст ХС ЛПВЩ був нижчий в 1,23 раза.
В обох вікових групах у чоловіків з гіпотиреозом вміст в сироватці крові загального тестостерону був нижчий, ніж у чоловіків без гіпотиреозу (дві конт–рольні групи відповідного віку по 25 осіб).
Вплив гіпотиреозу був виражений більшою мірою у чоловіків першого періоду зрілого віку, у яких наявність гіпотиреозу була асоційована зі зниженням вмісту гормона в 2,14 раза. При цьому у чоловіків другого періоду зрілого віку спостерігалося зниження цієї величини у 1,39 раза.
Для виявлення клінічних ознак андрогенного дефіциту в дослідженні використали опитувач АМS. Результати тестування чоловіків наведені в табл. 3.
У чоловіків другого періоду зрілого віку порівняно з чоловіками першого періоду в 5 разів рідше траплялися випадки невиражених ознак андрогенного дефіциту, але втричі частіше спостерігалися ознаки середнього ступеня вираженості і у 18 разів частіше — різко виражені клінічні ознаки андрогенного дефіциту. У молодих чоловіків першого періоду зрілого віку з гіпотиреозом проявилася тенденція до збільшення частоти клінічних ознак андрогенного дефіциту середнього ступеня вираженості за шкалою AMS, а у старших чоловіків другого періоду з гіпотиреозом вірогідно збільшилася частота випадків різко виражених клінічних ознак андрогенного дефіциту.
При рівні загального тестостерону в крові нижче 12,0 ммоль/л і наявності клінічних ознак андрогенного дефіциту згідно з рекомендаціями Міжнародного товариства з вивчення проблем чоловіків похилого віку (ISSAM) верифікували стан гіпогонадизму. У чоловіків першого періоду зрілого віку в групі частота гіпогонадизму становила 22,2 %, у тому числі у чоловіків без гіпотиреозу — 8 %, а з гіпотиреозом — 40 %. Отже, у чоловіків з гіпотиреозом частота андрогенного дефіциту і його клінічних ознак була в 5 разів вище, ніж у чоловіків без гіпотиреозу.
У чоловіків другого періоду зрілого віку частота гіпогонадизму становила 55,4 %, у тому числі у чоловіків без гіпотиреозу — 32 %, а з гіпотиреозом — 70 %, різниця за наявності гіпотиреозу і без нього була 2,19 раза. Отже, у чоловіків першого періоду зрілого віку наявність гіпотиреозу справляє істотно більший вплив на формування андрогенного дефіциту, ніж у чоловіків другого періоду зрілого віку. При цьому гіпотиреоз у чоловіків першого періоду зрілого віку більшою мірою асоційований з гормональними, а у чоловіків другого періоду зрілого віку — з клінічними ознаками андрогенного дефіциту.
Кореляційний аналіз показав наявність статистично значимих (р < 0,05) зворотних зв’язків між рівнем загального тестостерону і величинами показників, що характеризують гіпотиреоз. Величини коефіцієнтів кореляції, що відображають силу зв’язку рівня загального тестостерону із вмістом в сироватці крові ТТГ, ОТ, систолічного артеріального тиску, в групах чоловіків першого і другого періодів зрілого віку становили: –0,28; –0,57; –0,47 і –0,22; –0,37; –0,37 відповідно. При цьому величини коефіцієнтів кореляції між рівнем загального тестостерону і ТТГ були статистично значимо вище для групи молодих чоловіків порівняно з чоловіками старшого віку: –0,56 і –0,34, p = 0,037; –0,59 і –0,36, р = 0,039 відповідно. Отже, у молодих чоловіків більший негативний вплив на рівень тестостерону здійснює рівень ТТГ.
Обговорення
Результати обстеження відповідають сучасним уявленням про зміни, пов’язані з віковими особливостями організму чоловіків, і узгоджуються з даними робіт інших авторів [9–11].
За вмістом гіпофізарних гормонів в сироватці крові чоловіків двох вікових груп відмінностей виявлено не було. Отже, зниження вмісту тестостерону в крові чоловіків старшої вікової групи не супроводжувалося очікуваним за принципом зворотного зв’язку підвищенням рівнів гонадотропінів в крові. Це може свідчити про зниження з віком порогу чутливості гіпоталамо-гіпофізарної системи до зменшення вироблення тестостерону. Відсутність змін у вмісті пролактину в сироватці крові дозволяє виключити наявність гіперпролактинемії, яка сприяє формуванню андрогенного дефіциту.
Також не було визначено відмінностей в рівні ГЗСГ. Це свідчить про те, що нижчий вміст в сироватці крові тестостерону і його вільної форми у чоловіків старшої вікової групи обумовлений зниженням синтезу тестостерону, а не його переходом в депоновану форму за рахунок збільшення зв’язування з ГЗСГ.
Лише у групі чоловіків першого періоду зрілого віку було виявлено зміну концентрації ГЗСГ в сироватці крові, асоційовану з гіпотиреозом. Зниження в 1,8 раза концентрації цього білка, що зв’язує статеві стероїдні гормони, в крові чоловіків першого періоду зрілого віку з гіпотиреозом порівняно з чоловіками без гіпотиреозу можна оцінити як компенсаторну реакцію, спрямовану на підвищення відносної кількості вільного біологічно активного статевого гормона тестостерону при формуванні у них андрогенного дефіциту.
Таким чином, отримані результати відповідають сучасним уявленням про те, що дефіцит андрогенів і вираженість його клінічних ознак збільшуються з віком. Наявність гіпотиреозу асоціюється з формуванням андрогенного дефіциту у молодих чоловіків першого періоду зрілого віку.
Висновки
1. У чоловіків з гіпотиреозом частота андрогенного дефіциту і його клінічних ознак була в 5 разів вище, ніж у чоловіків без гіпотиреозу.
2. Наявність гіпотиреозу у чоловіків другого періоду зрілого віку в 70 % випадків асоційована з андрогенним дефіцитом, але порівняно з чоловіками першого періоду зрілого віку в другому періоді більшою мірою виражені клінічні ознаки андрогенного дефіциту.
3. Наявність гіпотиреозу стирає вікові відмінності у вмісті загального і вільного тестостерону в крові чоловіків; у чоловіків першого періоду зрілого віку найбільш виражений негативний вплив на рівень тестостерону справляє рівень ТТГ.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
Список литературы
1. Bhasin S., Cunningham G.R., Hayes F.J. et al. Testosterone Therapy in Men with Androgen Deficiency Syndromes: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline // The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. — 2010. — Vol. 95(6). — P. 2536-2559. — doi.org/10.1210/jc.2009-2354.
2. Haddad R.M., Kennedy C.C., Caples S.M. et al. Testosterone and cardiovascular risk in men: a systematic review and meta-analysis of randomized placebo-controlled trials // Mayo Clin. Proc. — 2007. — Vol. 82. — P. 29-39.
3. Boloña E.R., Uraga M.V., Haddad R.M. et al. Testostero–ne use in men with sexual dysfunction: a systematic review and meta-analysis of randomized placebo-controlled trials // Mayo Clin. Proc. — 2007. — Vol. 82. — P. 20-28.
4. Wu F.C., Tajar A., Pye S.R. et al. Hypothalamic-pituitary-testicular axis disruptions in older men are differentially linked to age and modifiable risk factors: the European Male Aging Study // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2008. — Vol. 93. — P. 2737-2745.
5. Araujo A.B., Esche G.R., Kupelian V. et al. Prevalence of symptomatic androgen deficiency in men // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2007. — Vol. 92. — P. 4241-4247.
6. Zitzmann M., Faber S., Nieschlag E. Association of specific symptoms and metabolic risks with serum testosterone in older men // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2006. — Vol. 91. — P. 4335-4343.
7. Hall S.A., Esche G.R., Araujo A.B. et al. Correlates of low testosterone and symptomatic androgen deficiency in a popu–lation-based sample // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2008. — Vol. 93. — P. 3870-3877.
8. Travison T.G., Araujo A.B., Kupelian V. et al. The relative contributions of aging, health, and lifestyle factors to serum testosterone decline in men // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2007. — Vol. 92. — P. 549-555.
9. Mulligan T., Frick M.F., Zuraw Q.C. et al. Prevalence of hypogonadism in males aged at least 45 years: the HIM study // Int. J. Clin. Pract. — 2006. — Vol. 60. — P. 762-769.
10. Krassas G.E., Tziomalos K., Papadopolou F. et al. Erectile dysfunction in patients with hyper- and hypothyroidism: how common and should we treat // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2008. — Vol. 93(5). — P. 1815-1819.
11. Kumar A., Shekhar S., Dhole B. Thyroid and male reproduction // Indian J. Endocrinol. Metab. — 2014. — Vol. 18(1). — P. 23-31.
/53-1.jpg)