Журнал «Актуальная инфектология» Том 6, №3, 2018
Вернуться к номеру
Сучасні підходи до антибактеріальної терапії гострих кишкових інфекцій
Авторы: Крамарьов С.О., Закордонець Л.В.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
Гострі кишкові інфекції залишаються актуальною проблемою медицини через високий рівень захворюваності й летальності. У світі щорічно реєструється близько 1,7 мільярда випадків діарейних захворювань у дітей, від яких помирає 525 тисяч дітей віком до п’яти років. У статті наведені рекомендації з лікування гострих кишкових інфекцій з урахуванням міжнародних рекомендацій.
Острые кишечные инфекции остаются актуальной проблемой медицины из-за высокого уровня заболеваемости и летальности. В мире ежегодно регистрируется около 1,7 миллиарда случаев диарейных заболеваний у детей, от которых умирает 525 000 детей в возрасте до пяти лет. В статье приведены рекомендации по лечению острых кишечных инфекций с учетом международных рекомендаций.
Acute intestinal infections remain an urgent problem of medicine due to the high level of morbidity and mortality. There are nearly 1.7 billion cases of childhood diarrhoeal diseases every year. Each year, diarrhoea kills around 525,000 children under five years of age. The article provides recommendations for the treatment of acute intestinal infections based on the international guidelines.
Ключевые слова
гострі кишкові інфекції; діти; лікування
острые кишечные инфекции; дети; лечение
acute intestinal infections; children; treatment
У світі щорічно реєструється близько 1,7 мільярда випадків діарейних захворювань у дітей [1], від яких помирає 525 тисяч дітей у віці до п’яти років життя. Це означає, що щодня у світі від діареї помирає 5000 дітей. У 2017 році в Україні реєстровано 113 196 випадків гострих кишкових інфекцій (ГКІ), що на 16,8 % перевищує показники попереднього року й становить 227,6 випадку на 100 тис. населення. У структурі ГКІ в Україні переважають: ротавірусна інфекція (18 142 випадки), сальмонельоз (7391 випадок), шигельоз (979 випадків) [2].
Згідно із сучасними рекомендаціями лікування ГКІ включає такі напрямки:
1) регідратаційна терапія;
2) антибактеріальна терапія;
3) допоміжна терапія;
4) дієтотерапія.
Оральна регідратація на сьогодні використовується в різних країнах світу в 99 % дітей, хворих на діарею. Своєчасна й адекватна регідратаційна терапія є першочерговою й найбільш важливою складовою частиною лікування діареї як у дітей, так і в дорослих. Раннє використання адекватної регідратаційної терапії прискорює одужання й зменшує рівень смертності. За даними метааналізу 157 досліджень встановлено, що застосування оральної регідратації дозволяє запобігти 93 % смертей, пов’язаних із діареєю. Застосування розчинів для оральної регідратації щорічно у всьому світі на 3 млн знижує частоту смертності від діарейних захворювань серед дітей віком до 5 років [3].
При проведенні оральної регідратації віддають перевагу розчинам зі зніженою осмолярністю, які виявились більш ефективними, ніж ізотонічні й гіперосмолярні розчини. Проведений метааналіз 11 рандомізованих досліджень показав, що зниження осмолярності розчинів для оральної регідратації не тільки зменшує об’єм випорожнень при діарейних захворюваннях, але й на 33 % зменшує кількість незапланованих внутрішньовенних інфузій порівняно зі стандартним розчином ВООЗ. Крім цього, гіпоосмолярний розчин також дозволяє знизити частоту виникнення блювання на 30 % і частоту випорожнень — на 20 % [4].
На сьогодні ВООЗ рекомендує такий склад розчинів для оральної регідратації:
— натрію — 75 ммоль/л (натрію хлорид — 2,6 г/л);
— калію — 20 ммоль/л (калію хлорид — 1,5 г/л);
— глюкози — 75 ммоль/л (глюкоза — 13,5 г/л);
— цитрату натрію — 10 ммоль/л (2,9 г/л);
— осмолярність — 245 мосм/л [3].
Європейське товариство дитячих гастроентерологів, гепатологів і дієтологів (ESPGHAN) рекомендує такий склад розчинів для оральної регідратації [5]:
— натрію — 60 ммоль/л;
— калію — 20 ммоль/л;
— глюкози — 74–111 ммоль/л;
— цитрату натрію — 10 ммоль/л;
— осмолярність — 200–250 мосм/л.
У більшості випадків діарейних захворювань антибактеріальна терапія не показана. Вона рекомендована в таких випадках:
— тяжкі форми інвазивних діарей;
— діти віком до 3 місяців життя;
— діти з імунодефіцитними станами: ВІЛ-інфіко–вані; діти, які отримують імуносупресивну терапію або тривалу терапію кортикостероїдами; діти з гемолітичними анеміями, гемоглобінопатіями, аспленією, хронічними захворюваннями кишечника, онко- й гематологічними захворюваннями;
— гемоколіт, шигельоз, кампілобактеріоз, холера, амебна дизентерія (навіть при підозрі на ці захворювання).
У рекомендаціях Infectious Diseases Society of America (IDSA) емпіричну антибактеріальну терапію ще рекомендується призначати хворим, які нещодавно подорожували за кордоном й мають температуру тіла ≥ 38,5 ° C і/або ознаки сепсису, гемоколіт [6].
При виборі антибактеріального препарату слід враховувати локальні дані про поширеність збудників ГКІ, чутливість цих збудників до антибіотиків та інформацію про поїздки до ендемічних районів при підозрі на діарею мандрівників. На жаль, в Україні не проводиться регулярний моніторинг з вивчення чутливості збудників гострих бактерійних діарей до антибіотиків, тому доводиться орієнтуватись на дані іноземних джерел або призначати антибіотики емпіричним шляхом.
У Європі серед патогенів бактерійних діарей переважають Campylobacter, ентеропатогенна й ентероагрегативна Escherichia coli, сальмонели [7]. У Північній Америці у дітей віком до 5 років життя найбільш поширеними збудниками бактерійних діарей є підвиди Salmonella enterica (42 %), Campylobacter (28 %), Shigella (21 %), Yersinia (5 %) та E.coli O157 (3 %) [8]. У країнах Африки й Азії інфекційні діареї найчастіше викликаються ротавірусами, Cryptosporidium, ентеротоксигенною Escherichia coli, Shigella [9]. В Індії 31 % гострих гастроентеритів викликає E.coli і 24 % — Shigella [10]. При цьому в 34 % випадків виділяється два та більше збудники. Отже, кожному регіону притаманні власні епідеміологічні особливості, що слід враховувати при призначенні антибактеріальних препаратів для лікування ГКІ.
Щорічно у світі шигели викликають 165 млн випадків діарейних захворювань, 99 % з яких реєструються в країнах з низьким соціальним рівнем, переважно серед дитячого населення (до 70 %) [11]. Близько 40 тис. дітей віком до 5 років щорічно помирають від захворювань, викликаних Shigella spp. [11]. В Україні захворюваність на шигельози за останні 15 років знизилась з 8757 випадків у 2002 році до 979 випадків у 2017 році. Відповідно до рекомендацій ВООЗ (2003, 2013) антибіотиком першої лінії для лікування шигельозу в дітей і дорослих є ципрофлоксацин, другої лінії — Pivmecillinam, цефтріаксон або азитроміцин [12]. Друга лінія препаратів рекомендується при високому рівні резистентності серед циркулюючих штамів Shigella в певній місцевості. Вивчення резистентності штамів Shigella в Австралії показало, що 86,9 % ізолятів були чутливі до азитроміцину, 65,0 % — до ципрофлоксацину й тільки 23,7 % — до ко-тримоксазолу [13]. У країнах Південно-Східної Азії (В’єтнам, Лаос) серед досліджених 475 зразків Shigella резистентними до азитроміцину були 3,3 % штамів S.flexneri і 5,4 % штамів S.sonnei [14]. У систематичному аналізі з вивчення чутливості до антибіотиків штамів Shigella в регіонах Африки та Азії було встановлено, що з 1998–2000 по 2007–2009 роки чутливість до ципрофлоксацину знизилась з 99,4 до 77,9 % (у 49 разів за 12-річний період) [15]. При цьому резистентність серед дитячого населення була в 2 рази вищою порівняно з дорослими. У цих же регіонах резистентність Shigella spp. до цефтріаксону у 2012 році становила 14,2 % [16]. У той же час у метааналізі 7 рандомізованих досліджень препарати, рекомендовані ВООЗ для лікування шигельозу, були ефективними в 96 % випадків [17]. ESPGHAN рекомендує як препарат вибору застосовувати в дітей азитроміцин у дозі 12 мг/кг в 1-й день, далі — 6 мг/кг протягом 4 днів або цефтріаксон у дозі 50 мг/кг 2–5 днів [5]. Альтернативними препаратами є цефіксим (8 мг/кг), ципрофлоксацин (20–30 мг/кг), триметоприм/сульфаметоксазол (при збереженні чутливості), ампіцилін (100 мг/кг) або налідиксова кислота (55 мг/кг). IDSA рекомендує як препарат вибору застосовувати азитроміцин, цефтріаксон, ципрофлоксацин, а як альтернативу при збереженій чутливості збудника — триметоприм/сульфаметоксазол чи ампіцилін [18].
Vibrio cholerae щорічно викликає 3 млн випадків діарейних захворювань, з яких 100 тис. закінчуються смертю хворого. ВООЗ рекомендує при холері в дітей застосовувати тетрациклін у дозі 12,5 мг/кг 3 рази на добу протягом 3 днів. У метааналізі 39 досліджень з участю 4623 пацієнтів із холерою встановлено, що застосування антибіотиків скорочує тривалість діареї на 36,7 години, тривалість виділення збудника — на 2,74 дня, також на 50 % зменшує об’єм випорожнень і на 40 % — необхідність у проведенні регідратації [19]. При цьому ефективність тетрацикліну була подібною до ефективності доксицикліну, ципрофлоксацину й норфлоксацину. А одноразова доза азитроміцину скорочувала тривалість діареї на 32,43 години порівняно з ципрофлоксацином.
На основі даних аналізу 8 систематичних оглядів рандомізованих досліджень і метааналізів з вивчення ефективності лікування холери P.C. Williams (2018), зважаючи на зменшення чутливості до тетрацикліну в усьому світі, рекомендує в дітей для емпіричної терапії холери застосовувати одноразово азитроміцин (20 мг/кг), що показав високий профіль безпеки й ефективності [12]. ESPGHAN рекомендує в дітей як препарат вибору застосовувати азитроміцин у дозі 10 мг/кг/добу впродовж 3 днів або робити одноразовий прийом 20 мг/кг [5]. Альтернативними препаратами для лікування холери є доксициклін (для дітей віком понад 8 років), ципрофлоксацин (для дітей, старших від 17 років) або триметоприм/сульфаметоксазол (при збереженні чутливості). IDSA рекомендує як препарат вибору доксициклін, а як альтернативу — ципрофлоксацин, азитроміцин, цефтріаксон [18].
Salmonella spp. щорічно викликають у світі 90 млн випадків діарейних захворювань і близько 150 тис. смертей [20]. У країнах Європи протягом останнього десятиріччя спостерігається тенденція до зниження рівня захворюваності на сальмонельоз: з 176,395 випадку у 2005 році до 94,530 випадку у 2016 році. В Україні з 2002 по 2016 рік показник захворюваності на сальмонельоз коливався від 8072 до 8941 випадку на рік, у 2017 році цей показник знизився на 17,3 % порівняно з попереднім роком і становив 7391 випадок. При дослідженні 72 ізолятів Salmonella від дорослих у Камбоджі виявлено, що частка резистентних до азитроміцину нетифоїдних штамів Salmonella становила всього 7,7 % [21]. За даними цього дослідження, лише серед штамів S.сholerae suis спостерігалася висока частота резистентності до азитроміцину (70,8 %) [21]. В іншому дослідженні, що проводилося в Нідерландах, серед 354 ізолятів Salmonella typhi та paratyphi (A, B, C) резистентність до азитроміцину була виявлена в 16,1 % штамів [22].
Антибактеріальна терапія призначається при ГКІ, що викликані нетифоїдними штамами Salmonella, дітям з групи підвищеного ризику, щоб знизити ризик бактеріємії та ймовірність формування позакишкових вогнищ інфекцій [5]. До групи підвищеного ризику при сальмонельозі належать новонароджені й діти віком до 3 місяців життя, діти з імунодефіцитами, аспленією, запальними захворюваннями кишечника, ахлоргідрією, які отримують кортикостероїди або імунодепресивну терапію [5].
Встановлено, що в здорових дітей і дорослих застосування антибіотиків при лікуванні нетяжких форм ГКІ, викликаних нетифоїдними штамами Salmonella, не впливає на тривалість діареї й лихоманки, однак значно підвищує ймовірність бактеріоносійства [5]. Препаратом вибору при лікуванні сальмонельозу в дітей є цефтріаксон у дозі 50–100 мг/кг, альтернативними препаратами є азитроміцин (10 мг/кг), ципрофлоксацин (20–30 мг/кг), триметоприм/сульфаметоксазол (8 мг/кг) або ампіцилін [5, 18].
Щорічно Campylobacter spp. викликають 500 млн випадків інфекційних захворювань у світі [23]. Кампілобактеріоз поширений у всьому світі, але найвищі рівні інфікування зареєстровані в США, Канаді й країнах Європи [20]. У метааналізі 11 рандомізованих досліджень було виявлено, що призначення антибіотиків скорочувало перебіг діареї, викликаної Campylobacter, на 1,3 дня, також зменшувалася тривалість виділення збудника з фекаліями [5]. При дослідженні 166 штамів Campylobacter jejuni протягом 2010–2012 років від хворих дітей в Індії було виявлено, що резистентність до азитроміцину спостерігається лише в 3,6 % ізолятів [28]. Для лікування діареї, викликаної Campylobacter, рекомендується як терапію першої лінії застосовувати азитроміцин (10 мг/кг/добу впродовж 3 днів або одноразовий прийом препарату в дозі 30 мг/кг), альтернативними препаратами є ципрофлоксацин, доксициклін [5, 18].
Захворювання, викликані кишковою паличкою, поширені у всьому світі й періодично набувають характеру спалахів. Розрізняють такі види діареєгенних кишкових паличок: ентеропатогенні (ЕПКП), ентеротоксигенні (ЕТКП), ентероінвазивні, ентерогеморагічні або Shiga-токсин-продукуючі E.coli, ентероагрегативні (ЕАКП). Призначення антибіотиків при ГКІ, викликаних ЕТКП та ЕПКП, зменшує тривалість діареї та скорочує час виділення збудника з фекаліями [5]. Тому таким хворим рекомендується застосовувати антибіотикотерапію. Препаратом першої лінії є азитроміцин (10 мг/кг/добу впродовж 3 днів), альтернативні препарати — цефіксим (8 мг/кг), триметоприм/сульфаметоксазол (8 мг/кг), ципрофлоксацин (20–30 мг/кг), рифаксимін (дітям віком понад 12 років — 500 мг/день протягом 3 днів) [5, 18]. У Кенії 86,5 % бактерійних діарей серед дітей віком до 5 років викликаються діареєгенною кишковою паличкою, що має дуже високий рівень резистентності до антибіотиків: 97,6 % зразків нечутливі до триметоприму/сульфаметоксазолу й амоксициліну, 96,9 % — до еритроміцину й ампіциліну, 42,1 % — до доксицикліну, 20,0 % — до цефалоспоринів 3–4-го покоління [14]. Антибактеріальну терапію не рекомендується застосовувати для лікування діареї, викликаної E.сoli, яка продукує Shiga-токсин, через ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому [5].
Діарея мандрівників (ДМ) найчастіше викликається ETКП, Campylobacter spp., Shigella spp., ЕАКП. ЕТКП викликала ДМ у 42 % хворих після поїздки в Латинську Америку та у 28 % — після поїздки в Південну Азію [25]. З огляду на те, що збудниками ДМ мандрівників переважно є бактерії, для її лікування рекомендується застосовувати антибіотики [26]. При застосуванні антибіотиків тривалість ДМ середнього й тяжкого ступеня скорочується на 1,5 доби [27]. У більшості настанов для лікування ДМ рекомендується застосовувати фторхінолони [26, 28, 29]. У 9 рандомізованих дослідженнях фторхінолони виявились ефективними при лікуванні ДМ помірної тяжкості [30]. Однак, зважаючи на великий відсоток резистентних штамів серед збудників бактеріальних діарей у країнах Південної й Південно-Східної Азії, фторхінолони не слід застосовувати для емпіричної терапії діареї в мандрівників у ці країни [26, 29, 30]. У таких випадках препаратом вибору є азитроміцин. Наприклад, азитроміцин виявився більш ефективним, ніж ципрофлоксацин, у всіх випадках ДМ у мандрівників у Таїланд, ймовірно, через високу поширеність Campylobacter spp. у цьому регіоні [28].
Азитроміцин, як правило, переноситься добре, з мінімальними побічними ефектами переважно з боку шлунково-кишкового тракту (1–3 %) [21, 31]. Украй рідко азитроміцин може викликати такі життєзагрозливі стани, як синдром подовженого інтервалу QT, анафілактичні реакції [32].
При порівнянні вартості застосування ципрофлоксацину, цефіксиму, азитроміцину й цефтріаксону для курсового лікування дітей азитроміцин виявився найбільш дешевим препаратом [32].
Рекомендації щодо застосування пробіотиків для лікування ГКІ залишаються суперечливими. ESPGHAN рекомендує призначати при лікуванні дітей з гострими гастроентеритами додатково до регідратаційної терапії пробіотичні штами L.rhamnosus GG та S.boulardii [5]. У рекомендаціях IDSA також вказується, що пробіотичні препарати можуть бути запропоновані для зменшення тяжкості й тривалості інфекційної або антибіотик-асоційованої діареї в імунокомпетентних дорослих і дітей [25]. У той же час у рекомендаціях ACG пробіотики не рекомендується застосовувати для лікування гострої діареї в дорослих, за винятком антибіотик-асоційованих діарей [26].
У дітей при лікуванні гострих гастроентеритів рекомендується призначати рацекадотрил [5]. У метааналізі 58 досліджень із дев’яти країн рацекадотрил виявився ефективним при лікуванні гострої діареї в дітей (тривалість лікування скорочувалась на 28,0 год). При цьому він краще переносився, ніж лоперамід [30]. В імунокомпетентних дорослих із гострою водянистою діареєю й ДМ для зменшення тривалості діареї можна застосовувати лоперамід [26, 28]. Однак лоперамід не повинен призначатися дітям віком до 18 років при гострій діареї і в будь-якому віці — при токсичному мегаколоні, що розвинувся внаслідок запальної діареї або діареї з лихоманкою [28].
Отже, з огляду на дані про ефективність антибактеріальних препаратів щодо збудників поширених бактеріальних кишкових інфекцій у дітей в останніх рекомендаціях IDSA, ESPGHAN, American College of Gastroenterology азитроміцин як препарат першого ряду рекомендується при захворюваннях, спричинених Campylobacter, Shigella, ЕТКП, ентеропатогенною E.сoli, Vibrio cholerae. Також азитроміцин рекомендується як препарат вибору для емпіричної терапії інфекційних діарей, коли збудник невідомий або невстановлений, при ДМ. Як альтернативний препарат він показаний при діарейних захворюваннях, викликаних нетифоїдними штамами Salmonella.
Провідним виробником антибактеріальних препаратів в Україні є ПАТ «Київмедпрепарат» (Корпорація «Артеріум»). На фармацевтичний ринок України ним був випущений генеричний препарат, що містить азитроміцин, під торговою назвою Азимед®. Дослідження біоеквівалентності препаратів групи Азимед®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг, порошок для пероральної суспензії 200 мг/5 мл у флаконі, порошок для пероральної суспензії 100 мг/5 мл у флаконі виробництва ПАТ «Київмедпрепарат» (Україна), і Сумамед виробництва фірми Pliva (Хорватія) відповідних форм випуску було проведено на клінічній базі Націо–нального фармацевтичного університету (НФаУ), у клініко-діагностичному центрі НФаУ.
За результатами проведених досліджень біоекві–валентність досліджуваних препаратів слід вважати встановленою. З погляду доказової медицини біоеквівалентні препарати є взаємозамінними [34].
Конфлікт інтересів. Не заявлений.
Список литературы
1. http://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/diarrhoeal-disease
2. https://phc.org.ua/pages/diseases/other_social_diseases/infectious-morbidity-of-the-population-of-ukraine
3. Implementing the New Recommendation on the Clinical Management of Diarrhoea. — World Health Organisation, 2006. — http://www.who.int/maternal_child_adolescent/documents/9241594217/en/
4. Hahn S., Kim S., Garner P. Reduced osmolarity oral rehydration solution for treating dehydration caused by acute diarrhoea in children // Cochrane Database Syst. Rev. — 2002. — CD002847. DOI: 10.1002/14651858.CD002847.
5. Guarino A., Ashkenazi S., Gendrel D. et al. ESPGHAN/–ESPID Evidence-based Guidelines for the Management of Acute Gastroenteritis in Children in Europe: Update 2014 // Journal of pediatric gastroenterology and nutrition. — 2014. — 39(1). — 132-152. DOI: 10.1097/MPG.0b013e31816e219e.
6. Shane A.L., Mody R.K., Crump J.A. et al. Infectious Diseases Society of America Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Infectious Diarrhea // Clinical Infectious Diseases. — 2017. — 65(12). — 1963-1973. DOI: 10.1093/cid/cix959.
7. European Food Safety Authority (EFSA), European Centre for Disease Prevention and Control (ECDC). The European Union summary report on trends and sources of zoonoses, zoonotic agents and food-borne outbreaks in 2016 // EFSA J. — 2017. — 15:e5077. doi: 10.2903/j.efsa.2017.5077.
8. Esposito D.H., Holman R.C., Haberling D.L. et al. Baseline estimates of diarrhea-associated mortality among United States children before rotavirus vaccine introduction // Pediatr. Infect. Dis. J. — 2011. — 30. — 942-7. DOI: 10.1097/INF.0b013e3182254d19
9. Shrivastava A.K., Kumar S., Mohakud N.K. et al. Multiple etiologies of infectious diarrhea and concurrent infections in a pe–diatric outpatient-based screening study in Odisha, India // Gut Pathog. — 2017. — 9. — 16.
10. Chlebicz A., Śliżewska K. Campylobacteriosis, Salmonellosis, Yersiniosis, and Listeriosis as Zoonotic Foodborne Diseases: A Review // Int. J. Environ Res Public Health. — 2018. — 26, 15(5). — 863. doi: 10.3390/ijerph15050863.
11. Williams P.C., Berkley J.A. Guidelines for the treatment of dysentery (shigellosis): a systematic review of the evidence // Pae–diatr. Int. Child Health. — 2018. — 38 (suppl. 1). — S50-S65. doi: 10.1080/20469047.2017.1409454.
12. The World Health Organisation. Guidelines for the control of shigellosis, including epidemics due to Shigella dysenteriae type 1. — 2005. — http://www.who.int/iris/handle/10665/43252
13. Brown J.D., Willcox S.J., Franklin N. et al. Shigella species epidemiology and antimicrobial susceptibility: the implications of emerging azithromycin resistance for guiding treatment, guidelines and breakpoints // Journal of Antimicrobial Chemotherapy. — 2017. — 72(11). — 3181-6. DOI: 10.1093/jac/dkx268.
14. Darton T.H., Thanh T., Chung T.H. et al. Azithromycin resistance in Shigella spp. in Southeast Asia // Antimicrob. Agents Chemother. — 2018. — 62(4). — e01748-17. doi: 10.1128/AAC.01748-17.
15. Zhang C., Wang Q., Chu J. et al. Epidemic and virulence characteristic of Shigella spp. with extended-spectrum cephalosporin resistance in Xiaoshan District, Hangzhou, China // BMC Infect. Dis. — 2014. — 14. — 260. doi: 10.1186/1471-2334-14-260.
16. Ashkenazi S. Shigella infections in children: new insights // Semin. Pediatr. Infect. Dis. — 2004. — 15. — 246-52. doi:10.1053/j.spid.2004.07.005.
17. von Seidlein L., Kim D.R., Ali M. A multicentre study of Shigella diarrhoea in six Asian countries: disease burden, clinical manifestations, and microbiology // PLoS Med. — 2006 Sep. — 3(9). — e353. PMID: 16968124.
18. Shane A.L., Mody R.K., Crump J.A. et al. Infectious Disea–ses Society of America Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Infectious Diarrhea // Clinical Infectious Di–seases. — 2017. — 65(12). — 1963-1973. doi: 10.1093/cid/cix669.
19. Leibovici-Weissman Y., Neuberger A., Bitterman R. et al. Antimicrobial drugs for treating cholera // Cochrane Database Syst. Rev. — 2014. — 6. — CD008625. doi: 10.1002/14651858.CD008625.pub2.
20. Chlebicz A., Śliżewska K. Campylobacteriosis, Salmonellosis, Yersiniosis, and Listeriosis as Zoonotic Foodborne Diseases: A Review // Int. J. Environ. Res Public Health. — 2018. — 15(5). — E863. doi: 10.3390/ijerph15050863.
21. Vlieghe E., Phe T., De Smet B. et al. Azithromycin and Ciprofloxacin Resistance in Salmonella Bloodstream Infections in Cambodian Adults // PLoS Neglected Tropical Diseases. — 2012. — 6(12). — e1933. doi: 10.1371/journal.pntd.0001933.
22. Hassing R.-J., Goessens W.H., Pelt W. van et al. Salmonella Subtypes with Increased MICs for Azithromycin in Travelers Returned to the Netherlands // Emerging Infectious Diseases. — 2014. — 20(4). — 705-708. doi: 10.3201/eid2004.131536.
23. Antimicrobial Resistance and Genotypic Diversity of Campylobacter Isolated from Pigs, Dairy, and Beef Cattle in Tanzania / Kashoma I.P., Kassem I.I., Kumar A., Kessy B.M., Gebreyes W., Kazwala R.R., Rajashekara G. // Front. Microbiol. — 2015. — 6. — 1240. doi: 10.3389/fmicb.2015.01240.
24. Shah M., Kathiiko C., Wada A. et al. Prevalence, seasonal variation, and antibiotic resistance pattern of enteric bacterial pathogens among hospitalized diarrheic children in suburban regions of central Kenya // Trop. Med. Health. — 2016. — 44. — 39. DOI: 10.1186/s41182-016-0038-1.
25. Jiang Z.D., DuPont H.L. Etiology of travellers’ diarrhea // J. Travel Med. — 2017. — 24 (suppl. 1). — S13-S16. doi: 0.1093/jtm/tax003.
26. Riddle M.S., DuPont H.L., Connor B.A. ACG Clinical Guideline: Diagnosis, Treatment, and Prevention of Acute Diarrheal Infections in Adults // Am. J. Gastroenterol. — 2016. — 111. — 602-622. doi: 10.1038/ajg.2016.126.
27. Libman M. Statement on Travellers’ Diarrhea. An Advisory Committee Statement (ACS). Committee to Advise on Tropical Medicine and Travel (CATMAT). — http://www.phac-aspc.gc.ca/tmp-pmv/catmat-ccmtmv/diarrhea-diarrhee-eng
28. Shane A.L., Mody R.K., Crump J.A. et al. Infectious Di–seases Society of America Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Infectious Diarrhea // Clinical Infectious Diseases. — 2017. — 65(12). — 1963-1973.
29. Riddle М.S. Guidelines for the prevention and treatment of travelers’ diarrhea: a graded expert panel report // J. Travel Med. — 2017. — 24 (Suppl. 1). — S63-S80. doi: 10.1093/jtm/tax026 PMCID: PMC5731448 PMID: 28521004.
30. Taylor D.N., Hamer D.H., Shlim D.R. Medications for the prevention and treatment of travellers’ diarrhea // J. Travel Med. — 2017 Apr 1. — 24 (suppl. 1). — S17-S22. doi: 10.1093/jtm/taw097.
31. Mukherjee P., Ramamurthy T., Mitra U. et al. Emergence of high-level azithromycin resistance in Campylobacter jejuni isolates from pediatric diarrhea patients in Kolkata, India // Antimicrobial agents and chemotherapy. — 2014. — 58(7). — 4248.
32. Williams P.C., Berkley J.A. Severe acute malnutrition update: current who guidelines and the who essential medicine list for children. — http://www.who.int/selection_medicines/committees/expert/21/applications/s6_paed_antibiotics_appendix7_sam.pdf
33. Eberlin M. Racecadotril in the treatment of acute diarrhea in children: a systematic, comprehensive review and meta-analysis of randomized controlled trials / M. Eberlin, M. Chen, T. Mueck, J. Däbritz // BMC Pediatr. — 2018. — 18(1). — 124. doi: 10.1186/s12887-018-1095-x.
34. Зупанец И.А., Безуглая Н.П., Либина В.В. и др. Оценка взаимозаменяемости Азимеда — биоэквивалентность доказана! // Ліки України. — 2013. — № 1. — С. 57-60.