Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Internal medicine" 2(8) 2008

Back to issue

Використання препарату Мератин у комплексній терапії бактеріальних аднекситів

Authors: В.І. Чередниченко, Черкаська обласна лікарня

Categories: Obstetrics and gynecology, Antibacterial therapy

Sections: Clinical researches

print version

Серед гінекологічних захворювань гострі та хронічні бактеріальні аднексити посідають особливе місце. У структурі гінекологічних захворювань запальні процеси займають провідні позиції і складають, за даними різних авторів, 60–80 % усієї патології органів малого тазу. Висока поширеність цієї патології, зв’язок із різними функціональними порушеннями менструального циклу та ендокринопатіями, ризик передраку та раку придатків і матки — усе це визначає актуальність проблеми лікування даного захворювання [1, 2].

При хронічних рецидивуючих захворюваннях жіночої статевої системи інфекційного характеру часто відзначається зниження імунітету, причиною якого є зниження імунної реактивності. У таких випадках етіотропна терапія повинна поєднуватися з імунотерапією [1, 5].

Хронічні запальні захворювання органів малого тазу в жінок віналежать до таких захворювань, що характеризуються тривалим та торпідним перебігом, частими загостреннями й дуже часто відсутністю ефекту від традиційної протизапальної терапії [1, 3, 5].

З огляду на те що основними для лікування є антибактеріальні препарати, то завдання лікаря — підібрати препарат, який відповідає таким вимогам:

— максимальний спектр дії;

— висока біодоступність;

— тривалий час виведення з організму;

— не має побічних дій;

— високоефективний та доступний;

— зручний для хворого при використанні.

Незважаючи на великий арсенал методів лікування хронічних аднекситів позитивний ефект терапії досягається лише в половини хворих. У зв’язку з цим для підвищення ефективності терапії важливе значення має розробка нових методів лікування [3–5].

Метою дослідження було проведення аналізу результатів комплексного лікування хронічних аднекситів із застосуванням препарату Мератин (орнідозол) — сучасного протимікробного та протипротозойного препарату похідних нітроімідазолу.

Механізм дії Мератину пов’язаний із порушенням структур ДНК чутливих до нього мікроорганізмів.

Перевагою цього препарату є те, що до його складу входить атом хлору, який підвищує вплив на резистентні форми запальних процесів. Потрібно врахувати й те, що Мератин не взаємодіє з системою цитохром Р450, що попереджує взаємодію з іншими препаратами. Це дає можливість включати Мератин у схеми лікування.

Курс лікування Мератином 10 днів. Препарат призначається по 500 мг 2 рази на день, а для місцевого лікування ми застосовували Мератин комбі у вигляді вагінальних таблеток також упродовж 10 днів.

Матеріали та методи діагностики

На базі гінекологічного відділення Черкаської обласної лікарні проводилося дослідження ефективності лікування хронічних аднекситів із застосуванням у схемі лікування Мератину.

Схема лікування хронічного аднекситу включала:

— Мератин 500 мг 2 рази на день;

— імуномодулятори;

— біостимулятори;

— вітамінотерапію (С, В);

— десенсибілізуючу терапію;

— місцеву терапію (Мератин комбі);

— фізіотерапевтичні методи (електрофорез, ампліпульс, магнітотерапія).

Під нашим спостереженням знаходилось 80 пацієнток репродуктивного віку (від 20 до 40 років) із хронічним рецидивуючим аднекситом, яких було розподілено на дві групи: I (основна) — 40 пацієнток, які одержували лікування згідно з наведеною схемою, II група (порівняння) — 40 пацієнток з аналогічною клінічною симптоматикою, які одержували лікування без Мератину. Групи були порівнянними за віком та соціально-економічним становищем.

У всіх хворих вивчався гінекологічний та акушерський анамнез, проводилось об’єктивне дослідження органів та систем. Проведено загальний та біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження мазків піхви та цервікального каналу. Також здійснювався забір виділень для виявлення флори та її чутливості до антибактеріальних препаратів.

Для вивчення імунного статусу визначали рівень Т-лімфоцитів, а стан місцевого імунітету оцінювали за рівнем імуноглобулінів G та А, лактоферину.

З інструментальних методів обстеження застосовували УЗД органів малого тазу.

Тривалість захворювання становила від 2 до 10 років. У більшості пацієнток спостерігався моносимптомний перебіг захворювання. Основними клінічними проявами були періодичні болі внизу живота та виділення з піхви. Як правило, була нормальна та субфібрильна температура тіла.

Курс лікування тривав 10 днів. Наступні обстеження проводилися після закінчення лікування — через 1 місяць та через 1 рік.

Лікування вважалось ефективним при наявності клінічного одужання: відсутність скарг, виділень, дизуричних явищ, нормалізація лабораторних показників.

Статистичну обробку отриманих даних проводили за методом Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення

Детальний аналіз перебігу захворювання показав, що Мератин забезпечив позитивний клінічний ефект.

Після закінчення лікування повне клінічне одужання досягнуто у 35 хворих I групи (87,5 %), тоді як у II групі лише у 28 хворих (70 %). У 5 пацієнток I групи залишалися виділення, періодичні болі внизу живота, а при бімануальному дослідженні тяжистість в ділянці придатків та їх чутливість. Такі зміни підтверджені при УЗД. У II групі таких хворих було 12 (30 %). Такими ж залишилися показники при огляді пацієнток через 1 місяць після лікування.

Через 1 рік рецидив захворювання настав у 7 пацієнток I групи (17,5 %) та у 12 (30 %) жінок II групи.

При хронічних аднекситах відзначається зниження Т-лімфоцитів на 55 %, активних Т-лімфоцитів — на 40 %. Мератин у комплексній протизапальній терапії сприяє індукції окремих ланок імунної системи, нормалізації кількісних параметрів регуляторних субпопуляцій Т-клітини.

Наші дані узгоджуються з результатами інших досліджень [2, 3, 5], які свідчать про те, що несприятливим фоном для розвитку аднекситів була висока частота полімікробної інфекції. Так, в обох групах у більшості хворих виявлено мікоплазму, поєднану з хламідіями, кандидами, клебсієлами, кишковою палочкою, гарднерелами тощо.

Характерним для хворих з аднекситом була наявність стійкого больового синдрому, виражених емоціонально-невротичних розладів, певна сезонність (в осінньо-зимовий час) загострень, порушення репродуктивної функції.

Слід відзначити позитивний вплив лікування за схемою із застосуванням Мератину на відновлення репродуктивної функції. Так, у 9 жінок I групи настала вагітність, тоді як у II групі протягом року вагітність наступила лише у 2 пацієнток.

Отже, бактеріальні аднексити в деяких ситуаціях можуть бути загрозливими для стану жінки та порушувати якість життя.

У зв’язку з цим необхідним є індивідуальний та диференційований підхід до лікування таких станів. Комплексне лікування жінок із хронічними аднекситами із застосуванням препарату Мератин має позитивний вплив на всі виявлені симптоми больового, інтоксикаційного синдрому, покращує гормональну, сексуальну та репродуктивну функції.

Висновки

1. Мератин (орнідазол) відповідає всім вимогам до ефективного лікування хронічних запальних процесів статевої системи в жінок. Препарат добре переноситься, відсутні токсичні ефекти.

2. Використовуючи Мератин у комплексній схемі лікування аднекситів, вдалося досягти повного клічного одужання у 87,5 % хворих.

3. Одержані дані дають підстави рекомендувати Мератин для широкого застосування у хворих із хронічним аднекситом, оскільки це сприяє підвищенню ефективності терапії й зниженню частоти рецидивів, забезпечує захист репродуктивної системи та покращує якість життя.


Bibliography

1. Гинекология / Под ред. Г.М. Савельевой, В.Г. Бреусенко. — М., 2005. — 432 с.

2. Гуртовой Б.Л., Кулаков В.И., Воропаева С.Д. Применение антибиотиков в акушерстве и гинекологии. — М., 2004. — 176с.

3. Ісар С.Є. Досвід лікування Мікст-інфекції у жінок з хронічними запальними процесами жіночих статевих органів // Зб. наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. — 2006. — С. 321-323.

4. Коган Б.Г. Орнізол: ефективний і безпечний орнідазол для лікування трихомоніазу // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2005. — № 4. — С. 108-110.

5. Чайка В.К., Довгошапка О.Н., Адамова Г.М., Ткаченко І.П. Заноцин ОД: комплайєнтність та ефективність в лікуванні хронічних запальних захворювань органів малого тазу у жінок // Здоровье женщины. — 2006. — № 3. — С. 56-60.  


Back to issue