Резюме
Актуальність. Питання про зміни рівня вітаміну D і його впливу на показники компенсації вуглеводного обміну у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) вивчено недостатньо. Мета: вивчити вміст вітаміну D у хворих на ЦД 2-го типу і взаємозв’язок компенсації вуглеводного обміну, стану ліпідного обміну, рівнів трансаміназ із показником рівня вітаміну D. Матеріали та методи. Обстежено 60 пацієнтів, які страждають від ЦД 2-го типу в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП), віком від 48 до 80 років, в середньому 63,30 ± 0,89 року. Серед обстежених жінок було 40 осіб (67 %), чоловіків — 20 (33 %). Усі пацієнти були розподілені на дві групи: першу групу (32 особи) становили пацієнти з ЦД 2-го типу в поєднанні з НАЖХП та ОП; другу (28 осіб) — пацієнти з ЦД 2-го типу в поєднанні з НАЖХП без ОП. Результати. У роботi подані результати обстежених груп пацієнтів (ЦД 2-го типу в поєднанні з НАЖХП з остеопорозом та без нього) та виявлені дефіцит або недостатність вітаміну D, тобто в жодного хворого не спостерігалося адекватного забезпечення вітаміном D. В обстежених пацієнтів вищезазначених груп при низькому вмісті 25(ОН)D відзначається дисліпідемія. Рівні загального холестерину, β-ліпопротеїнів, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та холестерину дуже низької щільності, а також коефіцієнта атерогенності статистично значуще збільшувалися при зменшенні рівня вітаміну D, відповідно, спостерігався обернений кореляційний зв’язок між вищевказаними показниками. Статистично значущих різниць між рівнями загального білірубіну, показником тимолової проби та рівнем вітаміну D установлено не було. Висновки. Установлено збільшення показників трансаміназ порівняно з нормативними їх значеннями, а також зниження коефіцієнта де Рітіса з одночасним зниженням рівня вітаміну D.
Актуальность. Вопрос об изменениях уровня витамина D и его влиянии на показатели компенсации углеводного обмена у больных сахарным диабетом (CД) 2-го типа в сочетании с неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП) изучен недостаточно. Цель: изучить содержание витамина D у больных СД 2-го типа и взаимосвязь компенсации углеводного обмена, состояния липидного обмена, уровней трансаминаз с показателем уровня витамина D. Материалы и методы. Обследованы 60 пациентов, страдающих СД 2-го типа в сочетании с неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП), в возрасте от 48 до 80 лет, в среднем 63,30 ± 0,89 года. Среди обследованных женщин было 40 человек (67 %), мужчин — 20 (33 %). Все пациенты были разделены на две группы: первую группу (32 человека) составили пациенты с СД 2-го типа в сочетании с НАЖХП и ОП; вторую (28 человек) — пациенты с СД 2-го типа в сочетании с НАЖХП без ОП. Результаты. В работе представлены результаты обследованных групп пациентов (СД 2-го типа в сочетании с НАЖБП с остеопорозом и без него) и выявлены дефицит или недостаточность витамина D, то есть ни у одного из больных не наблюдалось адекватного обеспечения витамином D. У обследованных пациентов вышеупомянутых групп при низком содержании 25(ОН)D отмечалась дислипидемия. Уровни общего холестерина, β-липопротеинов, триглицеридов, холестерина липопротеинов низкой плотности и холестерина липопротеинов очень низкой плотности, а также коэффициента атерогенности статистически значимо увеличивались при уменьшении уровня витамина D, соответственно, наблюдалась обратная корреляционная связь между вышеуказанными показателями. Статистически значимых различий между уровнями общего билирубина, показателем тимоловой пробы и уровнем витамина D не установлено. Выводы. Установлено увеличение показателей трансаминаз по сравнению с нормативными их значениями, а также снижение коэффициента де Ритиса с одновременным снижением уровня витамина D.
Background. Changes of vitamin D level and its influence on the indexes of carbohydrate metabolism compensation in patients with type 2 diabetes mellitus (DM) combined with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) are studied not enough. Aim: to study vitamin D content in patients with type 2 DM and correlation of carbohydrate metabolism compensation, the state of lipid metabolism, levels of transaminases with vitamin D level. Materials and methods. Sixty patients with type 2 DM associated with NAFLD aged 48 to 80 (on the average 63.30 ± 0.89) years were examined. Among the surveyed persons, there were 40 women (67 %) and 20 men 20 (33 %). All patients were divided into two groups: group 1 (32 persons) consisted of patients with DM type 2 combined with NAFLD and osteoporosis; group 2 (28 people) — individuals with type 2 DM associated with NAFLD without osteoporosis. Results. The paper presents the results of the examined groups of patients (type 2 DM in combination with NAFLD with and without osteoporosis); vitamin D deficiency or insufficiency was detected, that is, none of the patients didn’t have an adequate supply of vitamin D. Patients from the above groups had dyslipidemia on a background of a low 25(OH)D content. The levels of total cholesterol, β-lipoproteins, triglycerides, low-density lipoprotein cholesterol and very low-density lipoprotein cholesterol, as well as atherogenic index were statistically significantly increased with decreasing levels of vitamin D; therefore, there was an inverse correlation between the above indicators. Statistically significant differences were not found between the levels of total bilirubin, an indicator of thymol samples and the level of vitamin D. Conclusions. An increase was noted in transaminase concentration compared to their normative values, as well as a decrease in the De Ritis ratio with a simultaneous decrease in vitamin D content.
Вступ
На сьогодні серед причин вторинного остеопорозу (ОП) цукровий діабет (ЦД) займає провідні позиції. Це може бути обумовлене тим, що захворюваність на ЦД у всьому світі постійно зростає [1]. При цьому слід зазначити, що більшу кількість діабетичного загалу становлять хворі на ЦД 2-го типу [2].
Метаболізм кісткової тканини, структурно-функціональні характеристики кістки залежать від рівня вітаміну D3 [3]. Активний метаболіт вітаміну D3 називається «кальцитріол» і є одним із ключових гормонів, що регулюють обмін кальцію і фосфору. Він бере участь у мінералізації кісткової тканини і в підтримці гомеостазу кальцію, а також прямо впливає на процеси ремоделювання кісткової тканини. На думку багатьох авторів, він відіграє ключову роль у процесі диференціювання як остеокластів, так і остеобластів, а діючи через RANKL і М-КСФ, здатний стимулювати формування і резорбцію кістки [4]. Крім того, вітамін D3 має помірні анаболічні властивості, тим самим впливає безпосередньо на кістку, активуючи синтез внутрішньоклітинних білків, у тому числі і остеокальцину. Останнім часом активно вивчається вміст вітаміну D3 у хворих на ЦД [5, 6]. У дослідженні D.J. Di Cesar et al. показано, що дефіцит вітаміну D3 більш виражений у хворих на ЦД 2-го типу порівняно з особами з першим типом захворювання [7].
Вітамін D належить до групи жиророзчинних вітамінів. Він природним чином наявний лише в дуже обмеженій кількості продуктів харчування, а синтез в організмі людини можливий тільки в певних умовах, коли ультрафіолетові промені сонячного світла потрапляють на шкіру. Вітамін D, що надходить із продуктів харчування і у вигляді харчових добавок, а також утворюється при перебуванні на сонці, біологічно інертний. Для активації і перетворення в активну форму D-гормона [1,25(ОН)2D] в організмі має пройти два процеси гідроксилювання [3].
Дефіцит вітаміну D, на думку експертів міжнародної ендокринологічної спільноти [3], визначається, коли рівні 25(OH)D у сироватці крові менше 20 нг/мл. Інші експерти [8–10] вважають, що рівні між 20–30 нг/мл повинні розцінюватися як недостатність вітаміну D, а оптимальний рівень — понад 30 нг/мл, особливо для літніх пацієнтів. Це ґрунтується на дослідженнях, які показали, що значення 25(OH)D понад 30 нг/мл асоційовані зі зниженням переломів і падінь у літніх пацієнтів [9].
Серед хворих на ЦД 2-го типу встановлена вірогідно більша частота дефіциту вітаміну D (88,1 %) порівняно з контрольною групою (80 %). Наявність ЦД 2-го типу на тлі низького рівня вітаміну D асоційована з автоімунними процесами в щитоподібній залозі: у таких хворих ймовірність виникнення автоімунних тиреоїдних розладів у 2,7 раза більша порівняно зі здоровими особами [11].
Сироваткова концентрація 25(OH)D є найкращим показником статусу вітаміну D, оскільки відображає сумарну кількість вітаміну D і має досить тривалий період напіврозпаду в крові — близько 15 діб [12]. Хоча потрібно взяти до уваги, що рівні 25(OH)D у сироватці крові все ж напряму не відображають запаси вітаміну D у тканинах організму. На відміну від 25(OH)D активна форма вітаміну D — 1,25(OH)2D не є індикатором запасів вітаміну D, оскільки має короткий період напіврозпаду (менше чотирьох годин) і жорстко регулюється рівнями паратгормону залежно від вмісту кальцію і фосфору [13]. Концентрація 1,25(OH)2D у сироватці крові зазвичай не знижується до тих пір, поки дефіцит вітаміну D не досягне критичних значень [14].
Холекальциферол (вітамін D3) синтезується під дією ультрафіолетових променів у шкірі або ж надходить в організм людини з їжею. Ергокальциферол (вітамін D2) може надходити тільки з їжею. Вітамін D в обох формах (холекальциферол й ергокальциферол) є провітаміном. Для активації холекальциферол спочатку повинен перетворитися в печінці в 25-гідроксихолекальциферол (25(OH)D3, кальцидіол), а потім у нирках — у 1,25-дигідроксихолекальциферол (1,25(OH)2D3, кальцитріол) [15].
Відзначається, що рівень 25(OH)D у крові з віком знижується, а поширеність ЦД при цьому, навпаки, зростає. У зв’язку з цим вчені Індії провели дослідження, метою якого стало вивчення взаємозв’язку між рівнем вітаміну D у сироватці крові і глікемічним статусом у пацієнтів із вперше встановленим ЦД 2-го типу [16]. У результаті доведено, що в цьому дослідженні більш низькі рівні 25(ОН)D спостерігали в групі пацієнтів із ЦД 2-го типу порівняно з контрольною групою, і при цьому встановлена обернена залежність між рівнями глікованого гемоглобіну (HbA1c) і 25(ОН)D. Отже, можна припустити, що рівні 25(OH)D можуть впливати на контроль рівня глюкози при ЦД 2-го типу. Необхідно відзначити, що між рівнями вітаміну D і HbA1c виявлена обернена залежність у всієї вивченої популяції, причому як у пацієнтів із ЦД 2-го типу, так і в контрольній групі здорових людей при порівняльному аналізі. Рецептори вітаміну D визначені в β-клітинах підшлункової залози. Вітамін D сприяє секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози і, таким чином, регулює секрецію інсуліну. Саме тому дефіцит вітаміну D може бути пов’язаний із порушенням секреції інсуліну при ЦД 2-го типу. Крім того, оскільки вітамін D стимулює експресію рецепторів інсуліну, відповідно, дефіцит вітаміну D, зі свого боку, може бути пов’язаний із інсулінорезистентністю. Ґрунтуючись на результатах цього дослідження, вчені довели, що вітамін D може бути призначений пацієнтам із ЦД 2-го типу для досягнення кращого глікемічного контролю, а також цей вітамін може бути використаний як відповідна профілактика [16].
Питання, як змінюється рівень вітаміну D і чи впливає він на показники компенсації вуглеводного обміну при ЦД 2-го типу, залишаються недостатньо вивченими.
Мета дослiдження — вивчення вмісту вітаміну D3 у хворих на ЦД 2-го типу і взаємозв’язку компенсації вуглеводного обміну, стану ліпідного обміну, рівнів трансаміназ із показником рівня вітаміну D3.
Матерiали та методи
Обстежено 60 пацієнтів, які страждають від ЦД 2-го типу в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП), віком від 48 до 80 років, в середньому 63,30 ± 0,89 року. Серед обстежених жінок було 40 осіб (67 %), чоловіків — 20 (33 %). Усі пацієнти були розподілені на дві групи: першу групу (32 особи) становили пацієнти з ЦД 2-го типу в поєднанні з НАЖХП та ОП; другу (28 осіб) — пацієнти з ЦД 2-го типу в поєднанні з НАЖХП без ОП.
Кожному з пацієнтів проведені вимірювання росту, маси тіла, розрахований індекс маси тіла (ІМТ) за формулою: ІМТ = маса тіла (кг)/зріст (м2), а також встановлювалася тривалість захворювання на ЦД.
Згідно з отриманими даними середнє значення ІМТ пацієнтів перевищило нормальні рівні та в середньому становило 34,30 ± 0,79 кг/м2 при нормі 18,5–24,9 кг/м2. Тривалість захворювання на ЦД 2-го типу становила в середньому 7,95 ± 0,83 року.
Усім пацієнтам проводилося дослідження рівня HbA1c колориметричним методом; показників ліпідного обміну, що містило визначення загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) ферментативним методом, β-лiпопротеїнiв (β-ЛП) турбодиметричним методом; загального бiлiрубiну методом Йєндрашика. Розрахунок вмiсту в кровi холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) та коефiцiєнта атерогенностi (КА) проводився за загальноприйнятими формулами.
Дослiдження тимолової проби в сироватцi кровi здійснювали за методом Мак-Лагана; активнiсть аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ) у сироватцi кровi визначали методом Райтмана — Френкеля та проводили розрахунок коефiцiєнта де Рітіса, що становить собою спiввiдношення активностi сироваткових АсАТ i АлАТ, у нормi даний показник у середньому становить 1,33 ± 0,42 або перебуває в межах вiд 0,91 до 1,75. Також проводили визначення 25(ОН)D: нормальний показник cтановив 30,0–50,0 нг/мл.
Відмінності вважали статистично значущими при р < 0,05. Зв’язок мiж показниками оцiнювали за допомогою коефiцiєнта рангової кореляцiї Спiрмана (rs). Всі обчислення проводилися на комп’ютері Pentium у середовищі Windows ХР із використанням програмного забезпечення Excel ХР, Statistica 6.0.
Результати
При рівні 25(ОН)D від 20 до 30 нг/мл діагностується недостатність, а при зменшенні рівня 25(ОН)D нижче від 20 нг/мл — дефіцит вітаміну D [3]. При обстеженні обох груп пацієнтів (ЦД 2-го типу в поєднанні з НАЖХП з ОП та без нього) було виявлено дефіцит або недостатність вітаміну D, тобто в жодного хворого не спостерігалося адекватного забезпечення вітаміном D. При цьому показники HbA1c у хворих на ЦД 2-го типу з НАЖХП та ОП відповідали стану компенсації, а у хворих на ЦД 2-го типу з НАЖХП без ОП — субкомпенсації вуглеводного обміну (табл. 1).
При дослідженні показників ліпідного обміну встановлено, що в пацієнтів із ЦД 2-го типу в поєднанні з НАЖХП з ОП і без нього при низькому вмісті 25(ОН)D відзначається дисліпідемія (табл. 2).
У досліджуваних групах рівні ЗХС, β-ліпопро–теїнів, тригліцеридів, ХС ЛПНЩ та ХС ЛПДНЩ, а також показника КА статистично значуще збільшувалися при зменшенні рівня вітаміну D, відповідно, спостерігався обернений кореляційний зв’язок між вищевказаними показниками.
Статистично значущих різниць між рівнями загального білірубіну, показником тимолової проби та рівнем вітаміну D встановлено не було.
В обстежуваних пацієнтів встановлено збільшення показників трансаміназ порівняно з нормативними їх значеннями і зниження коефіцієнту де Рітіса і одночасно зі зниженням вітаміну D (рис. 1).
Спостерігався обернений кореляційний зв’язок між показниками трансаміназ і вітаміном D. Вищезазначене свідчить про взаємозв’язок функціонального стану печінки і рівнем у сироватці крові вітаміну D.
Обговорення
У низці досліджень була виявлена обернена кореляція концентрації вітаміну D3 із ризиком розвитку метаболічного синдрому (МС) або з частотою і тяжкістю його компонентів [17, 18]. У роботі A. Deleskog et al. було показано, що дефіцит вітаміну D3 пришвидшує перехід предіабету в ЦД 2-го типу. 980 жінкам і 1398 чоловікам віком від 35 до 56 років, які до включення в дослідження не страждали від ЦД 2-го типу, проводили глюкозотолерантний тест і визначали рівень вітаміну D3. Через 8–10 років спостереження порівняли осіб із початковим порушенням толерантності до глюкози (ПТГ) і порушеною глікемією натще з тими, у кого спочатку не було порушення вуглеводного обміну (групи були порівнянні за статтю та віком). У результаті отримали такі дані: ризик переходу предіабету в ЦД 2-го типу в чоловіків із найбільшим рівнем вітаміну D3 був на 48 % нижчим, ніж у пацієнтів із найменшим його рівнем. У чоловіків і жінок із початковим пре–діабетом частота ЦД 2-го типу знижувалася на 25 % при підвищенні рівня вітаміну D3 [19].
Існують дані, що вказують на можливий зв’язок вітаміну D3 і таких компонентів МС, як ПТГ і ЦД 2-го типу; артеріальна гіпертензія; атерогенні дисліпідемії [20]. Також із дефіцитом вітаміну D3 тісно пов’язане ожиріння [21], яке практично завжди супроводжує ЦД 2-го типу. Ожиріння супроводжується зниженням рівня вітаміну D3. У дослідженні Т.Л. Каронової, проведеному серед 270 жінок репродуктивного віку, 29,3 % осіб (n = 79) мали надлишкову вагу, а 35,9 % жінок (97 осіб) — різного ступеня ожиріння. Жінки з нормальною масою тіла мали вірогідно більш високу концентрацію 25(OH)D у сироватці крові, ніж особи з ожирінням. Проведена двохенергетична рентгенівська абсорбціометрія показала, що у хворих із надлишковою масою тіла й ожирінням жирова тканина переважала над м’язовою. У цієї ж категорії хворих рівень вітаміну D3 був вірогідно нижчим порівняно з жінками з нормальною масою тіла. Ці дані cвідчать про те, що на зниження рівня вітаміну D3 впливає не стільки маса тіла, скільки кількість жирової тканини [21].
Висновки
1. При проведенні дослідження визначено, що низькі рівні 25(OH)D спостерігаються в групі пацієнтів із ЦД 2-го типу та НАЖХП як з остеопорозом, так і без нього. Між рівнями вітаміну D і HbA1c виявлена обернена залежність, що засвідчує взаємозв’язок рівня вітаміну D із компенсацією вуглеводного обміну у хворих на ЦД 2-го типу.
2. Знижений рівень вітаміну D поєднується з порушеннями ліпідного обміну.
3. Установлений обернений кореляційний зв’язок сироваткового рівня вітаміну D із функціональним станом печінки у хворих на ЦД 2-го типу з НАЖХП.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
Список литературы
1. Cho N.H., Shaw J.E., Karuranga S. et al. IDF Diabetes Atlas: Global estimates of diabetes prevalence for 2017 and projections for 2045 // Diabetes Res. Clin. Pract. — 2018. — Vol. 138. — P. 271-281. doi: 10.1016/j.diabres.2018.02.023.
2. Panton U.H., Bagger M., Barquera S. Projected diabetes prevalence and related costs in three North American urban centres (2015–2040) // Public Health. — 2018. — Vol. 157. — P. 43-49. doi: 10.1016/j.puhe.2017.12.023.
3. Endocrine Society: Evaluation, treatment, and prevention of vitamin D deficiency: an Endocrine Society clinical practice guideline / M.F. Holick, N.C. Binkley, H.A. Bischoff-Ferrari et al. // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2011. — Vol. 96. — Р. 1911-1930. doi: 10.1210/jc.2011-0385.
4. Vitamin D and cardiovascular disease / K. Kienreich, A. Tomaschitz, N. Verheyen et al. // Nutrients. — 2013. — Vol. 5(8). — P. 3005-3021. doi: 10.3390/nu5083005.
5. Комісаренко Ю.І. Корекція вітаміном D порушень метаболічних процесів у пацієнтів із цукровим діабетом 1-го та 2-го типів / Ю.І. Комісаренко // Ukrainian Biochemical Journal. — 2014. — Т. 86, № 1. — С. 111-116.
6. Vitamin-D supplementation in prediabetes reduced progression to type 2 diabetes and was associated with decreased insulin resistance and systemic inflammation / D. Dutta, S.A. Mondal, S. Choudhuri et al. // Diabetes Res. Clin. Pract. — 2014. — Vol. 103. — P. 18-23. doi: 10.1016/j.diabres.2013.12.044.
7. Vitamin D deficiency is more common in type 2 than in type 1 diabetes / D.J. Di Cesar, R. Ploutz-Snyder, R.S. Weinstock, A.M. Moses // Diabetes Care. — 2006. — Vol. 29(1). — P. 174.
8. Vitamin D supplementation in elderly or postmenopausal women: a 2013 update of the 2008 recommendations from the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis and Osteoarthritis (ESCEO) / R. Rizzoli, S. Boonen, M.L. Brandi et al. // Current Medical Research and Opinion. — 2013. — Vol. 29(4). — P. 1-9. doi: 10.1185/03007995.2013.766162.
9. Watts N.B. Osteoporosis in men: an Endocrine Socie–ty Clinical Practice Guideline / N.B. Watts, R.A. Adler, J.P. Bilezi–kian // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2012. — Vol. 97. — P. 1802-1822. doi: 10.1210/jc.2011-3045.
10. Scientific Advisory Board of the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis and Osteoarthritis (ESCEO) and the Committee of Scientific Advisors of the International Osteoporosis Foundation (IOF). European guidance for the diagnosis and management of osteoporosis in postmenopausal women / J.A. Kanis, E.V. McCloskey, H. Johansson H. et al. // Osteoporos Int. — 2013. — Vol. 24(1). — P. 23-57. doi: 10.1007/s00198-012-2074-y.
11. Pankiv I.V. Effect of vitamin D supplementation on insulin resistance in patients with hypothyroidism / I.V. Pankiv // Міжнародний ендокринологічний журнал. — 2017. — Т. 13, № 6. — С. 80-83. doi: 10.22141/2224-0721.13.6.2017.112892.
12. Mai X.M. Cross-sectional and prospective cohort study of serum 25-hydroxyvitamin D level and obesity in adults: The HUNT study / X.M. Mai, Y. Chen, C.A. Camargo, A. Langhammer // Am. J. Epidemiol. — 2012. — Vol. 175. — P. 1029-1036. doi: 10.1093/aje/kwr456.
13. Saneei P. Serum 25-hydroxy vitamin D levels in relation to body mass index: a systematic review and meta-analysis / P. Saneei, A. Salehi-Abargouei, A. Esmaillzadeh // Obes. Rev. — 2013. — Vol. 14(5). — P. 393-404. doi: 10.1111/obr.12016.
14. Jones G. Pharmacokinetics of vitamin D toxicity // Am. J. Clin. Nutr. — 2008. — Vol. 88. — P. 582-586.
15. Effect of calcitriol on bone turnover and osteocalcin in recent-onset type 1 diabetes / N. Napoli, R. Strollo, D. Pitocco et al. // PLoS One. — 2013. — Vol. 8(2). — P. 56-60. doi: 10.1371/journal.pone.0056488.
16. Sur A., Priya G. Association of serum Vitamin D level with Glycemic Status in Patients of Type 2 Diabetes Mellitus // Endocrinol. Metab. Syndr. — 2017. — Vol. 6. — P. 268. doi: 10.4172/2161-1017.1000268.
17. Robberecht H., De Bruyne T., Hermans N. Biomarkers of the Metabolic Syndrome: Influence of Caloric Intake, Various Food Groups and Vitamins // Journal of Food and Nutrition Research. — 2017. — Vol. 5, № 2. — P. 101-109. doi: 10.12691/jfnr-5-2-5.
18. Boucher B.J. The problems of vitamin D insufficiency in older people // Aging Dis. — 2012. — Vol. 3, № 4. — P. 313-329. PMCID: PMC3501367.
19. Low serum 25-hydroxyvitamin D level predicts progression to type 2 diabetes in individuals with prediabetes but not with normal glucose tolerance / A. Deleskog, A. Hilding, K. Brismar et al. // Diabetologia. — 2012. — Vol. 55, № 6. — P. 1668-1678. doi: 10.1007/s00125-012-2529-x.
20. Serum 25-hydroxyvitamin D and insulin resistance, metabolic syndrome, and glucose intolerance among Arab Americans / N.R. Pinelli, L.A. Jaber, M.B. Brown, W.H. Herman // Diabetes Care. — 2010. — Vol. 33, № 6. — P. 1373-1375.
21. Miller P.D. Vitamin D, calcium, and cardiovascular mortality: a perspective from a plenary lecture given at the annual meeting of the American Association of Clinical Endocrinologists // Endocr. Pract. — 2011. — Vol. 17, № 5. — P. 798-806.
22. Каронова Т.Л. Влияние дефицита витамина D3 на показатели углеводного обмена у женщин с избыточным весом // Профилактическая и клиническая медицина. — 2011. — Т. 39, № 2. — С. 52-56.
/38-1.jpg)
/38-2.jpg)