Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Gastroenterology" Том 52, №3, 2018

Back to issue

За матеріалами науково-практичної конференції «Новітні технології в теоретичній та клінічній гастроентерології» (14–15 червня 2018 року)

14–15 червня 2018 року у м. Дніпрі відбулась VI науко–ва сесія Інституту гастроентерології НАМН України з міжнародною участю «Новітні технології в теоретичній і клінічній гастроентерології». 
У конференції брали участь провідні вчені України, а також всесвітньо відомий учений із Туреччини професор Джем Калаїчі. Були присутні лікарі гастроентерологи, загальної практики — сімейної медицини, терапевти, хірурги, сонологи, ендоскопісти та дитячі гастроентерологи.
Науковий керівник конференції д.м.н., професор, директор ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», головний спеціаліст НАМН України з гастроентерології і дієтології Юрій Миронович Степанов відкрив конференцію, зазначивши, що цього року відзначається 25-річчя Національної академії медичних наук України, і всі заходи, що проводить інститут гастроентерології у поточному році, проходитимуть під егідою цієї ювілейної дати. 
На відкритті конференції був продемонстрований фільм, присвячений Національній академії медичних наук України, який вперше презентувався на урочистих ювілейних заходах у м. Києві. 
Із привітанням від імені президента НАМН України академіка Віталія Івановича Цимбалюка виступила ректор Дніпропетровської медичної академії, член-кореспондент НАМН України Тетяна Олексіївна Перцева. До відкриття конференції було приурочено вручення грамот президії НАМН України співробітникам інституту за плідну багаторічну працю і вагомий внесок в досягнення установи.
Присутніх привітали голова Української гастроентерологічної асоціації, заслужений діяч науки і техніки України, професор Ігор Миколайович Скрипник, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації Олексій Петрович Григорук, а також радник голови Дніпропетровської обласної ради професор Володимир Олексійович Павлов. 
Захід відвідали відомі вчені: член-кореспондент НАМН України, президент ВГО «Асоціація лікарів-інтерністів України» професор В.З. Нетяженко, керівник регіональної групи експертів Державного експертного (фармакологічного) центру МОЗ України професор В.Й. Мамчур. Були представлені провідні терапевтичні школи України — міст Києва, Дніпра, Харкова, Тернополя, Полтави, Ужгорода, Вінниці, Запоріжжя.
Учені інституту представили останні досягнення науково-дослідної роботи в галузі вивчення епідеміології, етіології, патогенезу, діагностики і лікування гастроентерологічної патології у дорослих і дітей. 
Доповіді провідних учених України і співробітників інституту гастроентерології були присвячені патології підшлункової залози (ПЗ), гепатобіліарної системи, захворюванням верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), передраковим станам в гастроентерології, захворюванням кишечника, а також профілактиці, діагностиці і лікуванню хвороб органів травлення. 
Було проведено окреме пленарне засідання на тему «Ключові питання діагностики та лікування», в якому виступили з доповідями провідні фахівці України з терапії, кардіології, алергології, сімейної медицини. Значна частина повідомлень була сформована на доказовій базі і результатах власних досліджень.
У рамках конференції були проведені 5 пленарних, 2 секційних засідання та сателітний симпозіум «Роль мікробіоти в патогенезі захворювань шлунково-кишкового тракту. Сучасні уявлення і перспективи». 
Перше пленарне засідання відкрив професор В.О. Павлов (м. Дніпро) з доповіддю «Основні перспективи розвитку організації лікувальної допомоги населенню України», в якій представив оновлений план реалізації медичної реформи, її ключові компоненти, розповів про систему охорони здоров’я у 2018 році, реалізацію системи «Електронне здоров’я», вимоги Національної служби здоров’я України до закладів первинної медичної допомоги. 
Професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро) у своїй доповіді на тему «Стратегії та перспективи розвитку ДУ «Інститут гастроентерології НАМНУ» навів дані статистики захворювань органів травлення за останні 5 років. Були висвітлені останні досягнення науково-дослідних робіт інституту, зокрема, розроблений персоніфікований підхід до діагностики та прогнозування перебігу стеатозу печінки у дітей, визначені та структурно організовані провідні фактори, що впливають на формування стеатозу печінки у дітей, досліджений вплив присутності синдрому надлишкового бактеріального росту на розвиток запальних, метаболічних і структурних порушень при стеатозі печінки.
Професор Ю.М. Степанов показав, що в рамках виконання науково-дослідної роботи з вивчення перед–ракових станів шлунка за допомогою впровадження ендоскопії з високою роздільною здатністю та NBI-режимом розроблені ендоскопічні критерії раннього виявлення неоплазій слизової оболонки шлунка. 
Були показані досягнення молодих вчених інституту: у 2016 році Ю.С. Бреславець отримала премію Президента для молодих вчених, а також стала переможцем національного етапу конкурсу Dr. Bares Award, двоє науковців (Ошмянська Н.Ю. і Лук’яненко О.Ю.) стали стипендіатами Кабінету Міністрів України для молодих вчених. 
Були наведені стратегічні напрямки розвитку гастроентерологічної науки і практики, які будуть втілені найближчими роками. 
Начальник кафедри військової терапії Української військово-медичної академії доктор медичних наук, професор, полковник медичної служби Г.В. Осьодло (м. Київ) у своєму докладі підняла проблеми особливостей клінічного перебігу та лікування захворювання печінки в учасників АТО, подала структуру госпіталізованих до Національного військово-медичного клінічного центру у 2014–2016 рр. хірургічного та терапевтичного профілю, відмітила, що у структурі захворювань печінки у госпіталізованих у терапевтичне відділення військовослужбовців, які перебували в АТО, найбільший відсоток становлять хворі з неалкогольною жировою хворобою печінки (НЖХП) — 28 %. Також доповідачем була розглянута система лікувально-евакуаційного забезпечення в зоні АТО.
У наступній своїй доповіді професор Ю.М. Степанов розповів про роль пробіотиків у лікуванні та профілактиці захворювань гастродуоденальної зони. Сучасні дослідження показали, що при прогресії змін шлунка від неатрофічного гастриту до раку шлунка змінюється склад його мікрофлори. Доповідачем наведені клінічні дані, що на тлі прийому пробіотиків змінюється мікробний спектр в шлунку і зменшуються клінічні ознаки функціональної диспепсії, поліпшення клінічних проявів відзначається при обох формах функціональної диспепсії — постпрандіальному дистрес-синдромі і епігастральному больовому синдромі.
Наступна доповідь була присвячена досягненням і перспективам неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ). Доктор медичних наук, професор І.М. Скрипник (м. Полтава) навів дані щодо епідеміології цього захворювання, причини виникнення НАСГ, відмітив, що НАЖХП займає друге місце серед причин захворювання печінки серед дорослого населення США, яке очікує трансплантації. Нездоровий спосіб життя — головна причина розвитку і прогресування НАЖХП, тому оцінка режиму харчування і фізичної активності є важливою частиною комплексного скринінгу цього захворювання. Доповідач надав практичні поради лікарю для використання у клінічній практиці: пояснення, що таке НАЖХП і що ця хвороба може бути оборотна за умови зміни способу життя, встановлення цільового зниження маси тіла, використання відповідних прийомів (регулювання прийому їжі, зменшення перекусів, контроль розміру порції), заохочення самоконтролю (підрахунок калорій для контролю з’їденої їжі за допомогою щоденника, додатки на смартфоні або в Інтернеті), використання крокоміру, отримання інформації щодо правильного і здорового харчування, використання програм управління масою тіла, відвіду–вання спортзалів.
В.Й. Мамчур, д.м.н., професор (м. Дніпро), розглянув проблеми печії та її лікування, навів спектр патологічних станів, при яких виникає печія, дав характеристику лікам від печії: антациди нейтралізують кислоту; альгінати утворюють гель альгінат та захисний бар’єр-рафт над вмістом шлунка; Н2-блокатори блокують утворення кислоти блокадою Н2-гістамінових рецепторів; дія класичних інгібіторів протонової помпи (ІПП) спрямована на зниження синтезу кислоти шляхом блокування протонової помпи, та найсучасніші препарати від печії — це ІПП негайного вивільнення + антацид.
Доповідь «Кишкова мікробіота як терапевтична мішень при синдромі подразненої кишки», з якою виступив професор С.М. Ткач (м. Київ), висвітила такі –проблеми: близько 30 % популяції мають симптоми, подібні синдрому подразненої кишки (СПК); лише половина з них звертається до лікаря, тільки 6–7 % потрапляють до гастроентеролога; у всіх хворих СПК істотно знижує якість життя. Ключовими факторами СПК є події у житті; порушення центральної перцепції; мікрозапалення; надмірний бактеріальний ріст; інфекції; порушення балансу; гіперчутливість. Роль кишкової мікробіоти в розвитку СПК: взаємодія зміненої мікробіоти з їжею і жирними кислотами (ЖК) призводить до підвищення продукції коротколанцюгових жирних кислот, декон’югованих ЖК і газів, що зазвичай загострює симптоматику СПК, змінена мікробіота пошкоджує епітеліальний бар’єр і підсилює кишкову проникність, а бактеріальні продукти активують цитокіни і макрофаги, які подразнюють аференти і викликають симптоми.
Професор О.Я. Бабак (м. Харків) виступив з доповіддю, у якій розглянув вибір тактики лікування стравоходу Барретта. Доповідач відмітив, що до основних факторів розвитку кислотної метаплазії стравоходу відносять: вік хворих понад 50 років, чоловічу стать, європеоїдну расу, тривалий (> 13 років) анамнез симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія), високу секрецію соляної кислоти і високий вміст жовчних кислот в рефлюктаті, діафрагмальну грижу, абдомінальне ожиріння, куріння. Основна увага була приділена медикаментозній терапії при стравоході Барретта: зниження пошкоджуючих властивостей рефлюктату, контроль над секрецією соляної кислоти у лунці, купірування симптомів, епітелізація пошкоджень слизової оболонки, запобігання формуванню на фоні дисплазії епітелію при стравоході Барретта та аденокарциноми стравоходу, покращення якості життя пацієнтів.
Остання доповідь першого пленарного засідання, представлена професором А.Е. Дорофєєвим (м. Київ) «Моделювання слизового бар’єру у пацієнтів з неспецифічним виразковим колітом», підкреслила актуальність цього питання: запальні захворювання кишечника є мультидисциплінарною проблемою, в Україні і світі зростає частота тяжких форм хвороби Крона (ХК) і неспецифічного виразкового коліту (НВК), пацієнти потребують дорогої тривалої терапії, тривалий перебіг НВК призводить до розвитку низки ускладнень, оперативні втручання тяжкі і призводять до інвалідизації.
Напрямки корекції слизового бар’єра: протизапальні препарати, препарати, що модифікують кишковий мікробіом (пробіотики, пребіотики, синбіотики, антибіотики, фекальна трансплантація), ад’ювантна терапія.
Панель дискусії на тему «Ключові питання діагностики та лікування хронічного панкреатиту. Екзокринна недостатність підшлункової залози: реалії та перспективи» розпочав директор ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро) і зазначив, що проблема хронічного панкреатиту в Україні є дуже актуальною. На даний час у формах Центру статистики Міністерства охорони здоров’я України хронічний панкреатит не реєструється окремою статистичною нозологією, а входить до групи хвороб підшлункової залози. Дані статистики свідчать, що у 2007 р. частка хвороб підшлункової залози в структурі гастроентерологічних захворювань становила 10,6 %, у 2017 році — 12,9 %, відзначено тенденцію до зростання поширеності хвороб підшлункової залози у дорослого населення на 28 % і у дитячого — на 15 %. Професор Ю.М. Степанов наголосив, що замісна ферментна терапія показана пацієнтам з хронічним панкреатитом і екзокринною недостатністю підшлункової залози при наявності клінічних симптомів або лабораторних ознак мальабсорбції (легкі і середні випадки ендокринної недостатності підшлункової залози (ЕНПЗ). Відповідне дослідження нутритивного статусу рекомендується для виявлення ознак мальабсорбції.
Відомий вчений Джем Калаїчі (м. Стамбул, Туреччина) провів лекцію на тему «Екзокринна недостатність підшлункової залози. Реальність та перспективи». Доповідачем були наведені дані щодо ЕНПЗ, зокрема поширені причини етіології, клінічна картина, диференціальна діагностика, діагностичні тести, алгоритм лікування, а також дані з візуалізації хронічного панкреатиту.
Даний формат знайшов широкий відгук серед присутніх, активна участь лікарів і науковців в обговоренні підкреслила актуальність проблеми хронічного панкреатиту в Україні і світі.
Друге пленарне засідання відкрила доповідь професора Т.Д. Звягінцевої (м. Харків) «Неалкогольна та алкогольна хвороба печінки: сучасні підходи до лікування». Доповідач відмітила, що метаболічні ураження печінки, серед яких найбільш значущими причинами є НАЖХП і алкогольна хвороба печінки (АХП), неалкогольний і алкогольний стеатогепатит, займають в структурі хронічних захворювань печінки більше 50 %. Наведені дані медичної статистики: в структурі обстеження 73,9 % — нормальні функціональні показники печінки; 20,9 % — виявляється стеатоз; 4,5 % — стеатогепатит та 0,8 % — цироз.
У багатьох пацієнтів межу між АСГ і НАСГ чітко визначити не вдається, що обумовлено декількома причинами: гепатотоксична доза алкоголю варіабельна (20–80 г чистого етанолу на добу); кількість алкоголю, що повідомляється, може бути в кілька разів менше реального; прояв гепатотоксичної дії алкоголю залежить від ряду додаткових чинників.
Доктор медичних наук, професор І.М. Скрипник (м. Полтава) висвітлив особливості клінічної картини при синдромі подразненого кишечника: можлива (але не обов’язкова) наявність у пацієнтів напруження при дефекації, імперативного характеру позивів на спорожнення кишечника; відчуття неповного випорожнення, метеоризм; зв’язку болі і розладів випорожнень з прийомом їжі; часте поєднання симптомів СПК і функціональної диспепсії; нерідке виявлення у хворих з СПК мігрені, фіброміалгії, інтерстиціального циститу. Також доповідач відмітив основні відмінності Римських критеріїв ІІІ і IV для СПК (кількісні зміни: частота болю та інші функціональні розлади кишечника).
Професор О.В. Колесникова (м. Харків) у своїй доповіді наголосила на проблемах виявлення випадків захворювання НАЖХП та скринінгу населення: відсутність інформації про НАЖХП/НАСГ; велика кількість інших супутніх захворювань; НАСГ та прогресування фіброзу дуже часто перебігає безсимптомно; велика кількість населення у групі ризику; групи високого ризику погано визначаються неінвазивними методами або біомаркерами; золотий стандарт (біопсія печінки) не є золотим; відсутність затверджених методів лікування викликає тривогу щодо скринінгу. Причини виникнення НАЖХП і групи високого ризику в популяції: малорухливий спосіб життя та споживання великої кількості фруктози, надлишкова маса тіла, ожиріння, метаболічний синдром (3 ознаки і більше), цукровий діабет 2 типу, синдром полікістозу яєчників, ранні прояви, асоційовані з НАЖБП-ЦП.
Професор А.Е. Дорофєєв (м. Київ) запропонував сучасний погляд на пробіотики: пробіотики досліджуються як лікарські препарати, а не харчові добавки, комбіновані пробіотики (синбіотики) не завжди підтверджують свою ефективність, особлива увага повин–на приділятися монопробіотикам, дослідженню дозозалежних ефектів монопробіотиків, їх ефективності та безпеці. Основним критерієм вибору пробіотика є докази ефективності, отримані в добре спланованих дослідженнях, метааналізах і рекомендації гастроентерологічних організацій. Знання пробіотичного роду, виду і штаму — необхідна інформація для оцінки ефективності та безпеки пробіотичного препарату. Перевага використання пробіотика з доведеною ефективністю — знан–ня дози і курсу застосування для очікуваного ефекту.
Другу свою доповідь професор Т.Д. Звягінцева (м. Харків) присвятила проблемам синдрому подразненого кишечника. Наріжним каменем СПК є складнощі діагностики, оверлап-синдроми, труднощі підбору адекватної терапії, пацієнти з СПК мають більш низьку якість життя, високий рівень психічних розладів і знижені механізми психологічної адаптації. Складнощі епідеміологічної оцінки СПК включають діагностичні критерії синдрому, які на сьогодні не є універсальними, відсутність універсальної або стандартизованої терапії СПК. Поява перших симптомів СПК не збігається з встановленням вперше діагнозу, оскільки в більшості випадків звернення до лікаря пацієнтом відкладається. Звернення до лікарів при СПК: переважна більшість, до 55 % пацієнтів, вперше звертаються до лікаря загальної практики, 25 % пацієнтів з СПК вперше приходять до гастроентеролога (28 % контингенту хворих, які спостерігаються у нього), 50 % робочого часу гастроентеролога витрачається на хворих СПК, близько 15 % хворих спочатку звертаються до психіатра, 5 % пацієнтів потрапляють до лікарів інших спеціальностей (гінеколога, хірурга, ендокринолога). Доповідачем були розглянуті основні патофізіологічні механізми СПК: психосоматичні порушення, що реалізуються по осі «мозок — кишечник — мозок», підвищення вісцеральної чутливості рецепторів кишечника до нейромедіаторів, зниження порога сприйняття болю, порушення моторно-евакуаторної функції кишечника.
О.Є. Абатуров (м. Дніпро), завідувач кафедри педіатрії та медичної генетики, доктор медичних наук, професор, виступив із доповіддю на тему «Значення урсодезоксихолевої кислоти в лікуванні захворювань біліарної системи у дітей». Серед хронічних захворювань органів травлення у дітей найбільш поширеними і тяжкими є захворювання біліарної системи, у структурі яких питому вагу (65–85 %) становлять функціональні розлади жовчного міхура і сфінктера Одді. Ураження біліарної системи супроводжується зміною спектра мікро-РНК, що беруть участь у функціонуванні жовчних ходів і розвитку різних патологічних процесів. Доповідач підкреслив, що мікро-РНК побічно беруть участь в синтезі білків, диференціюванні клітин, тканин і відіграють важливу патогенетичну роль у розвитку захворювань біліарної системи. Одним із найбільш ефективних засобів терапії при захворюваннях біліарної системи є урсодезоксихолева кислота (УДХК), що має низку переваг: протизапальну, антиапоптичну, антифібротичну, антиоксидантну, імуномодулюючу, холеретичну дію, сприяє стабілізації мембран, регенерації печінки, розширенню судин, пригнічує всмоктування холестерину, знижує літогенність жовчі, має вплив на експресію miR.
Директор ДУ «Інститут гастроентерології НАМНУ» професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро) представив дуже цікаву доповідь, присвячену запальним захворюванням кишечника (ЗЗК) у вагітних. У доповіді були обговорені основні питання: роль генетичних факторів у розвитку ЗЗК, вплив ЗЗК на фертильність, перебіг та наслідки вагітності, вплив вагітності на перебіг ЗЗК, первинний склерозуючий холангіт і вагітність, діагностика ЗЗК при вагітності, лабораторні дослідження. Для лікування вагітних безпечними вважаються препарати категорій А, В, С за класифікацією FDA, застосування яких супроводжується низьким ризиком впливу на розвиток патології плода.
У наступній доповіді «Диспепсія як синдром та діагноз. Практичні аспекти» доцента В.В. Чернявського (м. Київ) були викладені основні принципи, а саме: стратегія ведення залежить не від кислотності, а від наявності чи відсутності інфекції Н.pylori, термін «кислотозалежні захворювання» вже не використовується — кислота не причина хвороб, а лише вдала мішень для їх лікування, спрощуються алгоритми ведення хворих з позиції економічної та клінічної доцільності (езофагогастродуоденоскопія, рН-метрія), лікування ставить метою не лише клінічну ефективність, а й онкопрофілактику, велика увага приділяється коморбідності, в тому числі психосоматичній.
Доктор медичних наук, професор О.Ю. Губська (м. Київ) у своїй доповіді, присвяченій хронічному атрофічному гастриту, звернула увагу на те, що кишкова метаплазія несе передраковий потенціал, атрофічний гастрит і кишкова метаплазія створюють умови для дисплазії епітелію — практично облігатних передракових змін. Доповідачем були розглянуті механізми дії пошкоджуючих жовчних кислот на слизову оболонку шлунка і стравоходу.
Заключну доповідь на другому пленарному засіданні представила к.м.н., с.н.с. О.В. Симонова (м. Дніпро), яка висвітила проблеми діагностики раку шлунка, необхідність проведення скринінгу цього захворювання, підкреслила, що основним методом діагностики передракових станів і змін шлунка в даний час є ендоскопія. До сучасних методів ендоскопічної діагностики відносяться: стандартна відеоендоскопія; ендоскопія з високою роздільною здатністю (Highresolution endoscopy, HRE); вузькоспектральна відеоендоскопія (NBI); збільшувальна відеоендоскопія (× 80–150); ендосонографія (EUS). При стандартному ендоскопічному дослідженні виявляють макроскопічні зміни слизової оболонки (до 3 мм). Загальноприйнята ендоскопія не дозволяє точно диференціювати і діагностувати передпухлинні стани шлунка. Водночас вузькосмугова візуалізація дозволяє з високою ймовірністю діагностувати передракові стани шлунка (атрофічний гастрит, кишкову метаплазію), передракові зміни (дисплазію), атипію вже на ранньому етапі їх розвитку, виконувати точний (прецизійний, таргінг) паркан біопсії з одночасним зменшенням кількості біоптатів, з високою точністю визначати ризик розвитку раку шлунка.
Між першим і другим пленарним засіданням відбувся сателітний симпозіум. Професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро) представив доповідь «Роль мікробіоти в патогенезі захворювань шлунково-кишкового тракту». Компоненти мікробіоти шлунка можуть відігравати роль в розвитку Hр-захворювань, а пробіотики мають доведену ефективність як ад’ювантна терапія. Пробіотики ефективні в профілактиці виникнення першого епізоду печінкової енцефалопатії у хворих на цироз печінки. Пробіотичні мікроорганізми, проявляючи протеолітичну і ліполітичну активність, здатні модифікувати синтез регуляторних сполук і деградувати холестерин в процесі культивування.
Заслужений лікар України, професор кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії НМАПО імені П.Л. Шупика Г.А. Анохіна (м. Київ) зробила доповідь «Мікробіота та синдром підвищеної проникності кишечника. Шляхи корекції», у якій розглянула ключові елементи кишкового бар’єра: симбіотична мікробіота збільшує опірність колонізації патогенами, шар слизової оболонки забезпечує бар’єрний захист клітинами кишечника, кишковий епітелій забезпечує збереження цілісності і вибіркової проникності кишкової стінки, імунна система кишечника є першою лінією захисту проти збудників інфекції. Причинами синдрому підвищеної кишкової проникності можуть бути інфекції шлунково-кишкового тракту, паразити і глистяні інвазії, запальні захворювання кишечника, у тому числі целіакія, харчова алергія, дефіцит нутрієнтів, променева терапія, алкоголь. Лікування синдрому підвищеної кишкової проникності включає корекцію харчування, згідно з показаннями — проведення антигельмінтної та антипаразитарної терапії, застосування ферментних препаратів і пробіотиків. 
Доктор медичних наук О.Є. Гріднєв (м. Харків) у своїй доповіді висловив думку, що нормальний фізіологічний стан мікробіоценозу шлунково-кишкового тракту є одним із найважливіших факторів гомеостазу організму людини, а його порушення можуть ускладнювати перебіг і лікування як захворювань, що призвели до цих порушень, так і захворювань, супутніх їм. Висвітлив роль кишкової мікрофлори в патогенезі метаболічних захворювань: доведено зв’язок кишкової мікрофлори і надлишкової маси тіла та ожиріння за рахунок прямого індукування стійкості до лептину, що і може бути безпосередньою причиною ожиріння, у розвитку атеросклерозу беруть участь представники Ruminococcus, які сприяють виробленню великої кількості триметиламіну, який перетворюється в оксид під впливом ферментів печінки і є субстратом для розвитку атером і атеросклерозу, зміни мікробіоти відбуваються і при різних кишкових патологіях — ХК, НВК, функціональні розлади кишечника, що пов’язані або супроводжуються кишковим дисбіозом. Доповідач підкреслив, що дисбіоз ШКТ — це не просто порушення фізіологічної рівноваги кишкової мікрофлори, але й збій у функціонуванні всього організму.
Третє пленарне засідання було відкрито доповіддю «Обґрунтованість застосування інфузійної та антитромботичної терапії при коморбідних станах» члена-кореспондента НАМН України, професора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця В.З. Нетяженка (м. Київ). Доповідач звернув увагу на те, що втрати рідини через верхні відділи ШКТ включають рідинне та електролітне порушення (дегідратацію, гіпохлоремічний метаболічний алкалоз з парадоксально кислою сечею та гіпокаліємією). Кожні 3 ммоль/л натрію вище 145 ммоль/л означає дефіцит 1 літру внутрішньоклітинної рідини. Були висвітлені сучасні підходи до інфузійної терапії, стандартні принципи інфузійної терапії, типи інфузійних розчинів. Згідно з сучасними уявленнями, в патогенезі виникнення і прогресування багатьох серцево-судинних захворювань (ішемічна хвороба серця (ІХС), артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність) одну із провідних ролей відіграють ендотеліальні дисфункції.
Професор, доктор медичних наук В.А. Потабашній (м. Кривий Ріг) висвітлив питання взаємозв’язку між запальними захворюваннями кишечника та серцево-судинним ризиком (ССР), патофізіологічні механізми підвищення серцево-судинного ризику при запальних хворобах кишечника; навів висновки, що з пацієнтами, які мають хворобу Крона або НВК, слід обговорювати можливий ССР і превентивні стратегії; спектр ураження ССР у пацієнтів із хронічними запальними захворюваннями кишечника (ХЗЗК) досить широкий — від запальної кардіоміопатії до раннього розвитку атеросклерозу і ІХС; вибір тактики і стратегії лікування пацієнтів із ХЗЗК і ураженням ССР слід проводити за участю гастроентеролога і кардіолога.
Доповідь професора О.А. Коваль (м. Дніпро) на тему «Сучасна антитромботична терапія і геморагічні ризики в гастроентерології: підходи до вирішення проблеми» висвітлила питання сучасних методів інвазивного і кардіохірургічного лікування хворих на ІХС, що вимагають потужної, комбінованої і тривалої антитромботичної терапії, миготлива аритмія в 5–6 разів підвищує ризик інсультів і вимагає обов’язкового застосування антикоагулянтів. Доповідач розповіла про етапи антикоагулянтної терапії, геморагічні ризики сучасних антикоагулянтів.
Доктор медичних наук І.М. Волошина (м. Запоріжжя) зробила доповідь «Як попередити інсульт та інфаркт за допомогою дієти?», у якій підкреслила переваги кардіопротективної, церебропротективної дієти, баланс калію і натрію, дефіцит калію у раціоні, навела статистику споживання кухонної солі в Україні та розглянула міфи і правдиву інформацію про кухонну сіль. 
Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор кафедри професійних захворювань і клінічної імунології, головний алерголог Дніпропетровської області Є.М. Дитятковська виступила з презентацією про переваги молекулярної алергодіагностики: мікрочіпова молекулярна діагностика дає можливість виявити велику кількість алергенів одночасно, підвищує точність встановлення діагнозу, дозволяє знизити необхідність проведення провокаційних тестів, покращити рекомендації для виключення контакту з алергеном. Також доповідач розповіла про природу алергенних детермінант, перехресну реактивність, відмітила, що найбільш виражену алергенність мають харчові продукти білкового походження.
Професор Н.Д. Чухрієнко (м. Дніпро) розглянула сучасні уявлення про мікробіоту людини. Мікробіота кишечника незримо визначає низку важливих процесів — від метаболічних і імунних до когнітивних. Зміни складу мікробіоти призводять, на думку низки вчених, до розвитку патологічних станів, впливають на розвиток алергічних автоімунних захворювань, цукрового діабету, ожиріння (впливає на почуття ситості), розвиток раку кишечника, неалкогольної жирової хвороби печінки, целіакії, розсіяного склерозу, атеросклерозу, депресії, психічних розладів у зв’язку з тим, що вважають, що мікрофлора кишечника продукує гормон щастя. Захворювання, викликані умовно-патогенними мікроорганізмами, мають характерні особливості: в основному локальне запалення, місце їх життєдіяльності — шкіра, слизові оболонки, характерними є часті, повторні загострення захворювання, загострення відбуваються на тлі зниження захисних механізмів організму, сезонність захворюваності — у прохолодну вологу погоду, резистентність до антибіотиків або протигрибкових засобів.
Також провела свою роботу секція молодих вчених, були представлені цікаві наукові доповіді аспірантів, здобувачів, наукових співробітників ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України». 
Завідувач відділення міні-інвазивних ендоскопічних втручань та інструментальної діагностики С.О. Тарабаров виступив з доповіддю «Ендоскопічна балонна пілородуоденопластика в лікуванні стенозів дванадцятипалої кишки виразкового генезу». Доповідачем була розглянута клінічна картина стенозів, діагностика стенозів, види їх лікування (консервативне, хірургічне, ендоскопічне). Було наведено показання до проведення ендоскопічної балонної пілородуоденопластики (наявність у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ДПК) рентгенологічних та/або ендоскопічних ознак формування стенозу більше 9–10 мм, навіть при відсутності клінічних проявів, рентгенологічні, ендоскопічні та клінічні ознаки компенсованого, суб- і декомпенсованого стенозу вихідного відділу шлунка, неможливість або високий ризик традиційного оперативного лікування у хворих з декомпенсованим стенозом).
Науковий співробітник відділу дитячої гастроентерології О.Ю. Лук’яненко виступила з доповіддю на тему «Функціональний стан підшлункової залози у дітей з неалкогольною жировою хворобою підшлункової залози», в якій висвітлила проблеми ожиріння у дітей. У структурі дитячої гастроентерологічної патології на панкреатити припадає від 15 до 25 %, в Україні — до 3,1 ‰ дитячого населення. Проблема стеатозу підшлункової залози у дітей вивчена недостатньо, хоча загальна кількість публікацій, присвячених жировій інфільтрації підшлункової залози, зростає. Стеатоз ПЗ зустрічається у 10 % дитячого населення і тісно асоційований з ожирінням і стеатозом печінки.
Науковий співробітник відділу міні-інвазивних ендоскопічних втручань та інструментальної діагностики І.С. Коненко виступила з доповіддю «Стан судинного епітелію у пацієнтів з хронічними запальними захворюваннями кишечника залежно від нутритивного статусу», у якій розглянула клінічні дослідження за темою доповіді. Порушення функції судинного епітелію встановлено у більшості пацієнтів, з яких половина мала ЗФЕ. У пацієнтів з НВК відмічались більш виражені зміни за частотою виявлених порушень та показником відсотка приросту dПА порівняно з ХК.
Цікаву доповідь на тему «Рентген-манометричні аспекти в діагностиці та хірургічному лікуванні холедохолітіазу» зробив завідувач відділу хірургії органів травлення О.В. Зеленюк, він вказав на те, що механічна жовтяниця в анамнезі або під час надходження у стаціонар як прояв холедохолітіазу визначається у 80–85 % хворих, а у 40 % з них залишається до моменту операції, у 17–68 % таких хворих має місце холангіт. Частота післяопераційних ускладнень при ускладнених формах жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ) досягає 20–30 %, а летальність — 10 %. На даний час питання тактики лікування хворих на холедохолітіаз, особливо асимптоматичний, залишаються дискутабельним. У даний час використовуються такі методи лікування: ретроградна холангіопанкреатографія з ендоскопічною папіло–сфінктеротомією та/або балонна сфінктеропластика. 
Узагальнюючи наведені клінічні спостереження, доповідач зробив такі висновки: метод впровадженої інтра- і післяопераційної манометрії слід розглядати як доповнення до рентгенологічних методів дослідження, що знижує ймовірність резидуального холедохолітіазу; ступінь морфологічних змін у сфінктерному апараті великого дуоденального сосочка (ВДС) при балонній дилатації прямо залежить від обраних параметрів дилатації — як рівня тиску, так і часу досягнення цього тиску; збереження сфінктерного апарату ВДС є сучасним підходом біліарної хірургії.
Наступна доповідь, яку представила старший науковий співробітник науково-дослідного сектора Д.Ф. Милостива, була присвячена дослідженню особливостей вмісту вільних жирних кислот у дітей з неалкогольною жировою хворобою печінки. Доповідач наголосила, що етіологія, перебіг і діагностика стеатозу у дітей мають особливості. Найбільш ранній вік діагностування стеатозу становить 2 роки. Останнім часом особливо гостро це питання постало у педіатрії, бо НАЖХП є одним із найпоширеніших захворювань печінки у дітей і підлітків.
Згідно з клінічними дослідженнями, в сироватці крові дітей з НАЖХП за допомогою апаратно-програмного комплексу для медичних досліджень на базі газового хроматографа «Хроматек-Кристалл 5000» було досліджено спектр вільних жирних кислот (ВЖК). У дітей з НЖХП у ліпідному екстракті сироватки крові було виявлено підвищення вмісту ВЖК, різноспрямовані зміни окремих фракцій ВЖК, зниження/відсутність вмісту арахідонової жирної кислоти в мембранних структурах гепатоцитів свідчить про інтенсивне використання цієї фракції у вільнорадикальних реакціях та синтезі простагландинів. 
Науковий співробітник О.О. Галінський зробив доповідь, присвячену міоелектричній активності шлунка щурів за впливу токсину. Вживання тваринами протягом 60 діб як єдиного джерела водного розчину N-methyl-N'-nitro-N-nitrosoguanidine (MNNG) концентрацією 100 мкг/мл призводить до зниження рівня міоелектричної активності шлунка за рахунок уповільнення ритму та зменшення його амплітуди.
Лікар відділення міні-інвазивних ендоскопічних втручань та інструментальної діагностики Г.В. Тузко представила доповідь на тему «Диференційний підхід до вибору методів лікування псевдокіст підшлункової залози». Діагностика та хірургічне лікування кіст підшлункової залози є однією зі складних і завжди актуальних проблем в абдомінальній хірургії. Адже поряд зі збільшенням хворих із захворюваннями ПЗ, таких як гострий, хронічний панкреатити та травми ПЗ, які і сприяють утворенню кіст, поліпшуються і діагностичні можливості лікувальних установ за рахунок впровадження і широкого використання діагностичного обладнання, що, безсумнівно, впливає на відсоток виявлення захворювання. Були наведені дані ускладнень псевдокіст ПЗ: нагноєння вмісту порожнини кісти (20 %); перфорація кісти (5–15 %); кровотечі (2–20 %); стиснення органів біліарного, дигестивного трактів (3–4 %); портальна гіпертензія (1–3%). Основні напрямки хірургічного лікування псевдокіст ПЗ включають в себе черезшкірний дренаж порожнини кісти; внутрішній дренаж під контролем ЕУС, відкриті дренажні хірургічні втручання. Найдоцільнішою тактикою лікування псевдокіст ПЗ є Step-up Approach, що включає використання –міні-інвазивних методик (пункції, пункційно-дренажних втручань, внутрішній дренаж). 
15 червня конференція розпочала свою роботу на четвертому пленарному засіданні з доповіді доктора медичних наук, професора О.І. Сергієнко (м. Харків) «Внутрішньопечінковий холестаз вагітних (ВХВ)». Доповідач висвітлила, що внутрішньопечінковий холестаз вагітності (акушерський холестаз) є найбільш частою причиною порушень функцій печінки при вагітності, особливо якщо пацієнтки вже мали яке-небудь захворювання печінки до вагітності. Холестаз вагітних є холестатичним гепатозом, який обумовлений чутливістю гепатоцитів до статевих гормонів, в основному естрогенів, кількість яких під час вагітності збільшується. Поширеність ВХВ варіює в різних країнах, що може бути обумовлено генетичними особливостями етнічних груп. Схильність до розвитку внутрішньопечінкового холестазу під час вагітності в основному передається по материнській лінії. Особливості клінічних проявів: підвищення вмісту білірубіну, можливе підвищення вмісту холестерину, гаммаглутамілтранспептідази, вмісту жовчних кислот сироватки — холевої, хенодезоксихолевої. Професор відмітила, що для лікування внутрішньопечінкового холестазу оптимальними є препарати урсодезоксихолевої кислоти, які доцільно призначати з моменту діагностики ВХВ, для профілактики ускладнень (кровотеч) рекомендується введення вітаміну К за кілька днів до пологів.
Наступна доповідь була присвячена фіброзу та стеатозу печінки. Професор Ю.М. Степанов відмітив, що фіброз печінки є універсальною захисною реакцією організму на пошкодження, це свого роду захисний процес, який спрямований на капсуляцію ураженої ділянки органа. Доповідач детально розповів про патогенез та етапи формування фіброзу печінки, роль процесів перекисного окислення ліпідів, підкреслив основну роль глутатіону у гальмуванні процесу фіброгенезу. 
«Тактика ведення хворих після холецистектомії» — з такою доповіддю виступила доктор медичних наук, професор, професор кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Ужгородського національного університету Є.С. Сірчак (м. Ужгород). Вона відмітила, що після проведення холецистектомії покращення стану відмічається у 46 %, у 25 % випадків стан без змін, залишаються симптоми біліарної диспепсії, стан погіршується, збільшується частота біліарного болю — 46 %, рецидив ЖКХ протягом 5 років — до 10 %, протягом 5 років у 20–40 % хворих виникають різної ступені вираженості больовий та диспепсичний синдроми. У 15–40 % випадків ХЕ призводить до нової хвороби, яку об’єднують в загальний симптомокомплекс під назвою «постхолецистектомічний синдром» (ПХЕС), що проявляється функціональними порушеннями органів травлення (дисфункція сфінктера Одді) внаслідок відсутності жовчного міхура, а також як ускладнення ДС Одді, формуванням хронічного панкреатиту. Лектор підкреслила етапи медикаментозної терапії: нормалізація функціонального стану сфінктерного апарату жовчовивідних шляхів і забезпечення адекватного відтоку жовчі і панкреатичного секрету у ДПК (міотропні спазмолітики, УДХК); нормалізація гастродуоденальної моторики, рН і тиску у ДПК (міотропні спазмолітики, інгібітори протонової помпи); лікування і профілактика рецидивів панкреатиту, рефлюкс-індукованих уражень слизової оболонки ДПК, шлунка та стравоходу (ІПП, УДХК, міотропні спазмолітики, прокінетики); нормалізація структурно-функціонального стану печінки, складу жовчі і жовчовиділення (УДХК, рослинні препарати).
Кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішньої медицини № 1 НМУ імені О.О. Богомольця В.В. Чернявський (м. Київ) представив доповідь на тему взаємозв’язку неалкогольного стеатогепатиту та кишкової мікробіоти. Перш за все лектор висвітлив механізми взаємодії мікроорганізмів та НАЖХП (розвиток ожиріння, посилення вживання енергетично місткої їжі; регуляція метаболізму жовчних кислот, кишкової проникності, субклінічного запалення та імунного балансу, моделювання метаболізму холіну, збільшення ендогенної продукції етанолу бактеріями), особливості мікробіоценозу кишечнику у хворих з НАЖХП (на 90 % зменшується кількість Bacteroidetes, на 20 % зростає кількість Firmicutes, останні беруть участь в розкладанні неперетравлених полісахаридів, таким чином збільшуючи рівень коротколанцюгових жирних кислот і, відповідно, збільшуючи рівень вільних жирних кислот у печінці, зменшується кількість Bifidobacterium та Faecalibacterium prausnitzii (продуценти протизапальних цитокінів), розповів про особливості корекції кишкової мікрофлори при НАЖХП (здорове харчування, нормалізація складу жовчі, використання пребіотиків (у тому числі нутритивних компонентів), застосування пробіотиків та поєднання цих підходів).
Доктор медичних наук, професор Г.В. Осьодло (м. Київ) виступила з доповіддю «Оверлап-синдром в гепатології: підходи до діагностики і лікування», в якій розповіла, що термін overlap syndrome означає стан клінічних, серологічних і гістологічних ознак двох захворювань однієї печінки, причому обидва захворювання можуть мати автоімунний характер або одне з них може бути вірусним, показала варіанти автоімунного гепатиту (АІГ), клінічні прояви АІГ, оверлап-синдром АІГ/АІХ.
У доповіді «Безпечність лікарських засобів та дієтичних добавок у пацієнтів із захворюваннями печінки», з якою виступив директор науково-дослідного інституту харчування доцент О.В. Швець, було показано проблеми медикаментозних пошкодження печінки (МПП), які включають широкий спектр клініко-морфологічних порушень (з ознаками гепатиту, гепатоцелюлярного некрозу, гострої печінкової недостатності, жовтяниці та ін.), що виникають внаслідок прогнозованої або ідіосинкразитичної побічної дії лікарських засобів, а також фітопрепаратів і дієтичних добавок. Доповідач зробив акцент на механізмах МПП, клінічних проявах, диференціації клініко-біохімічних варіантів, профілактиці, а також факторах, що впливають на метаболізм медикаментів.
Доктор медичних наук, старший науковий співробітник відділу захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, дієтології та лікувального харчування І.В. Кушніренко (м. Дніпро) представила доповідь на тему «Helicobacter pylori та Candida albicans — єдність чи антагонізм?». Зроблено акцент на патогенезі H.pylori інфекції — факторах вірулентності, індукції H.рylori-нуклеарних сигнальних шляхів (NF-κB, STAT6), взаємодії H.pylori та макроорганізму, взаємодії H.рylori, Candida albicans та макроорганізму.
Професор Г.А. Анохіна виступила з наступною доповіддю «Патогенетичне обґрунтування терапії супроводу в лікуванні хворих вірусними гепатитами». На поліморбідну патологію припадає 80 % всіх захворювань. Більше ніж у 70 % випадків причиною розвитку ХГ є віруси гепатиту В, С і D. Лікування хворих хронічними вірусними гепатитами на фоні НАЖХП має бути комплексним та індивідуальним і, крім противірусної терапії, включати: харчування продуктами з високою біологічною цінністю, з підвищеним вмістом незамінних амінокислот, обмеженням простих вуглеводів, обмеженням омега-6 жирних кислот, збільшенням вітаміну С, цинку.
Професор І.Г. Палій (Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, кафедра внутрішньої та сімейної медицини, м. Вінниця) навела статистику поширеності скарг на абдомінальний біль у різних популяціях. За цією досить частою скаргою пацієнта можуть приховуватися різноманітні захворювання (терапевтичні, хірургічні, гінекологічні та ін.), при яких біль в животі — провідний клінічний симптом, а можливий атиповий перебіг цих хвороб призводить в результаті до різних діагностичних помилок. Тому важливою і актуальною є топічна діагностика абдоміналгічного синдрому. До основних причин синдрому правого підребер’я відносять захворювання жовчного міхура і жовчовивідних шляхів. Також лектор розповіла, що біль у правому підребер’ї може виникати за причини розладів скорочувальної функції жовчного міхура, порушення функції жовч–них проток, сфінктерів, відсутності синхронності в роботі ЖМ та сфінктерного апарату і навела приклади терапії та профілактики. 
Завідувач кафедри сімейної медицини, доктор медичних наук, доцент І.Л. Височина (м. Дніпро) представила доповідь «Ведення дітей та підлітків з функціональними порушеннями шлунково-кишкового тракту», в якій розповіла про особливості функціональних захворювань шлунково-кишкового тракту у дітей та підлітків, особливості скарг при функціональній та органічній патологіях шлунково-кишкового тракту. 
Для функціонального абдомінального болю у підлітків і дітей характерні: відсутність прогресування протягом захворювання; мінливий характер скарг; оцінка дитиною болів як дуже сильних; наявність численних скарг, що стосуються інших органів і систем; короткий анамнез; завищені вимоги батьків до дитини, наявність проблем в школі; емоційний стрес в сім’ї; відсутність об’єктивних змін при обстеженні.
Останню доповідь на четвертому пленарному засіданні зробив професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро). Юрій Миронович підкреслив, що порушення функції головного мозку настільки ж часто зустрічається при порушеннях функції печінки, як і найтяжчі прояви печінкової клітинної недостатності, навів діагностику печінкової недостатності (клінічні ознаки, психометричне тестування, лабораторні дані, електроенцефалографія), визначив базові заходи при лікуванні печінкової енцефалопатії, участь кишкової мікробіоти в патогенезі хвороб печінки та їх ускладнень, потенційну роль синдрому надлишкового бактеріального росту при хворобах печінки і їх ускладненнях.
П’яте пленарне засідання розпочалося з доповіді «Коморбідний пацієнт в практиці сімейного лікаря: алгоритм діагностики і лікування», яку представила професор, доктор медичних наук Л.С. Бабінець (м. Тернопіль). У доповіді були наведені сучасні стандарти діагностики і лікування хронічного панкреатиту і зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози, фармакологічні властивості окремих медикаментів при цих захворюваннях, ефективне вирішення проблеми спастичного абдомінального болю.
Професор І.Г. Палій (м. Вінниця) розповіла, чому на сьогодні велика увага приділяється СПК, навела дані статистики щодо поширеності СПК у світі, визначила вплив СПК на якість життя та працездатність пацієнтів, важливі попереджуючі ознаки з анамнезу СПК. Також були висвітлені супутні захворювання СПК: целіакія, мальабсорбція жовчних кислот, непереносимість лактози, ХЗЗК (виразковий коліт, хвороба Крона, недиференційований коліт). Наведені немедикаментозні методи терапії (правильний раціон, харчування з включенням харчових волокон, повноцінний водний баланс), фармакотерапія СПК.
Наступний доповідач — доктор медичних наук, професор Г.В. Осьодло (м. Київ), у свої доповіді висвітлила проблеми терапії нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП). Частота ушкоджень верхніх відділів шлунково-кишкового тракту — ерозивно-виразкові ураження, перфорації, кровотечі — при регулярному застосуванні цих препаратів може досягати 30–40 %. Несприятливою особливістю НПЗП є розвиток, крім пошкоджень верхніх і нижніх відділів шлунково-кишкового тракту, уражень печінки, які можуть варіювати від вираженого холестазу до гострого токсичного гепатиту. Доповідач розглянула побічні ефекти НПЗП-терапії, гастроінтестинальну токсичність окремих препаратів, навела дані частоти звернень з приводу печінкової недостатності на тлі НПЗП-терапії, схему застосування НПЗП залежно від наявності шлунково-кишкових факторів ризику.
Доцент кафедри терапії, кардіології та сімейної медицини ФПО ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», к.м.н. І.Я. Будзак (м. Дніпро) виступив з доповіддю «Сучасні позиції та перспективи використання пробіотиків», у якій навів відомі можливі механізми дії пробіотиків, три рівні впливу пробіотичних механізмів, вплив мікрофлори на метаболічний профіль. Автор показав, що пробіотики стимулюють продукцію слизу, підсилюють міжклітинні контакти кишкового епітелію, нормалізація міжклітинних контактів перешкоджає захвату макромолекул і транспортуванню в мезентеріальні лімфовузли та печінку, нормальний кишковий бар’єр зменшує LPS і прозапальні цитокіни, доповідач навів клінічне застосування пробіотиків або пребіотиків, вимоги до пробіотиків.
Доктор медичних наук, професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро) у своїй доповіді приділив велику увагу хворобі Гоше (клінічним проявам), навів дані гематологічних проявів та проявів з боку внутрішніх органів під час встановлення діагнозу для всіх підтипів хвороби Гоше, навів алгоритми дій для встановлення діагнозу хвороби Гоше. Також у доповіді були висвітлені принципи лікування гельмінтозів (дегельмінтизація або антипротозойна терапія специфічними препаратами широкого спектра дії, застосування засобів з патогенетичною дією, створення умов для відновлення нормальної мікрофлори кишечника).
В.Б. Ягмур, к.м.н., с.н.с. відділу захворювань печінки та підшлункової залози ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» (м. Дніпро), зробила доповідь «Гостра декомпенсація хронічного захворювання печінки», в якій дала характеристику провокаторам цього захворювання: зовнішньопечінковим (бактерії, гриби, хірургічні втручання, кровотеча), печінковим (віруси гепатитів В, Е, А, гепатотоксичним препаратам, зловживанню алкоголем), а також невідомої природи; представила CLIF-SOFA — шкалу для оцінки недостатності органів і систем при ГДХЗП, навела клінічні прояви (гемодинамічна нестабільність, різка слабкість, ортостатична гіпотонія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія), лікування ГДХЗП.
Професор В.В. Родіонова (ДУ «Дніпропетровська медична академія», кафедра професійних хвороб та клінічної імунології, м. Дніпро) у своїй доповіді навела дані по роках щодо тяжкої фізичної праці та невідповідності гігієнічним нормам на робочих місцях. За останні 15 років в Україні зареєстровано понад 120 тис. хворих з вперше встановленим діагнозом профзахворювання, 97 % з них припадає на хронічні професійні захворювання, що тягнуть за собою стійкі обмеження професійної придатності та працездатності. Середній вік працюючих у шкідливих умовах праці на період встановлення профзахворювання: 50–54 роки (15 %), 55–60 (40 %), понад 60 років (23 %), до 29 років (3 %). Середній стаж працюючих у шкідливих умовах праці становить 17,6–19,4 року. Доповідач наголосила, що патології печінки займають провідне місце серед профзахворювань. До токсичних професійних гепатитів відносяться захворювання печінки, що виникають при промислових і сільськогосподарських інтоксикаціях. Також доповідач підкреслила, що в Україні всі експертно доведені випадки професійних уражень печінки підлягають компенсації матеріального збитку з боку держави.
Н.Ю. Завгородня, к.м.н., завідувач відділу дитячої гастроентерології ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», представила доповідь «Гастроентерологічні аспекти орфанних захворювань», в якій навела перелік орфанних захворювань в Україні, що зустрічаються найчастіше: фенілкетонурія, хвороба Гоше, гіпофізарний нанізм, муковісцидоз, гемофілія, вроджені коагулопатії, мукополісахаридоз, хвороба Фабрі, гомоцистеїнурія. Продемонструвала шляхи виявлення спадкової патології: масовий скринінг (обстеження великих дитячих контингентів на виявлення спадкових хвороб незалежно від статі, віку, захворюваності та ін.; проводиться найчастіше на спадкові хвороби обміну речовин серед новонароджених); селективний скринінг (обстеження хворих дітей з певною клінічною симптоматикою). Селективний скринінг спрямований на верифікацію етіологічних чинників, що обумовлюють наявні порушення у дітей.
Доцент кафедри медико-соціальної експертизи і реабілітації ФПО «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», к.м.н. І.С. Борисова у своїй доповіді підкреслила, що одне з найголовніших завдань медицини — це поліпшення якості життя людини на тлі лікування, навіть при прогресуванні захворювань. Невичерпні реабілітаційні резерви мають різні фізіотерапевтичні, у тому числі природні фактори. Лектор нагадала, що мінеральні води поділяються за своїм складом, властивостями і лікувальною дією, встановлено здатність мінеральних вод впливати на механізми регуляції трофічних процесів, активність окисно-відновних ферментів, вміст РНК у слизовій оболонці шлунка, впливати на центральні структури головного мозку, тканинне дихання, вміст біологічно-активних речовин і мікроелементів; доведена здатність мінеральних вод стимулювати діяльність ентеро-інсулярної осі, надавати нормалізуючий вплив на нейроендокринну регуляцію ШКТ і виділення інтестинальних гормонів.
Д.м.н. О.М. Бабій, старший науковий співробітник відділу хірургії органів травлення (м. Дніпро), виступив з доповіддю «Міні-інвазивні технології в лікуванні ахалазії кардії. Ефективність балонної дилатації», в якій надав характеристику ахалазії кардії (АК), висвітлив основні симптоми АК (прогресуюча дисфагія, регургітація, біль за грудиною, зниження маси тіла, гикавка), стадії захворювання. У докладі велика увага була приділена видам лікування АК: фармакологічна терапія — блокатори кальцієвих каналів, нітрати, балонна пневмокардіоділатація (ПКД), лапароскопічна кардіоміотомія з парціальною фундоплікацією, ботулотоксин (Botox), пероральна ендоскопічна міотомія. Більш детальним було обговорення методу балонної дилатації. Згідно з клінічними даними, після виконання курсу балонної ПКД у 26,9 % з АК відзначалася клініка печії, що було наслідком післядилатаційної недостатності кардії і показанням до доповнення в терапію збільшення дозування ІПП, а також прокінетиків і альгінатів.
У рамках VI наукової сесії інституту гастроентерології були проведені конкурси. Наукова сесія інституту завершилася врученням дипломів, грамот і премій за кращі доповіді. 
У конкурсі молодих вчених 1 місце — О.Ю. Лук’яненко; 2 місце — І.С. Коненко, В.А. Карачинова; 3 місце — О.В. Зеленюк.
У конкурсі стендових доповідей: 1 місце — О.П. Міхієнко, І.С. Коненко; 2 місце — Д.В. Орловський; 3 місце — О.О. Галінський.
За результатами проведеної конференції схвалена резолюція.
1. Продовжити вивчення епідеміології, патогенезу найбільш соціально значущих, широко поширених і тяжких захворювань органів травлення (гепатиту та цирозу печінки, неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона, виразкової хвороби, хронічного гастриту, хронічного та гострого панкреатиту у дорослих і дітей), продовжити дослідження передракових станів, їх своєчасної діагностики і можливостей корекції.
2. Продовжити впровадження відомих сучасних і пошук нових методів діагностики, лікування та профілактики хвороб органів травлення.
3. Продовжити практику широкої дискусії та залучення зарубіжних вчених у роботу наукових сесій інституту.
Підготували к.м.н. І.Ю. Скирда,
к.с.-г.н. Д.Ф. Милостива


Back to issue