Журнал "Гастроэнтерология" Том 52, №4, 2018

У роботі конференції взяли участь провідні вчені України, а також всесвітньо відомі вчені професор Дан Думітраску (Румунія) і професор Бруно Вінчензі (Італія). Були присутні гастроентерологи, лікарі загальної практики — сімейної медицини, терапевти, хірурги, сонологи, ендоскопісти й дитячі гастроентерологи.

Науковий керівник конференції, доктор медичних наук, професор, директор ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», головний спеціаліст НАМН України з гастроентерології й дієтології Юрій Миронович Степанов відкрив конференцію. Він підкреслив, що це ювілейний Х Український гастроентерологічний тиждень, на який приїхали всесвітньо відомі фахівці з Європи, а також провідні вітчизняні вчені з різних областей України, лікарі, науковці.

Присутніх привітав голова Придніпровського наукового центру НАН України, академік НАН України Анатолій Федорович Булат, відзначивши як дуже важливий момент, що Інститут гастроентерології під керівництвом професора Ю.М. Степанова щороку організовує декілька науково-практичних конференцій, які дають можливість висвітлити останні досягнення інституту, а також національної й світової гастроентерологічної науки, дозволяють поспілкуватись фахівцям із різних регіонів України.

Присутніх привітав голова Української гастроентерологічної асоціації, заслужений діяч науки і техніки України, професор Ігор Миколайович Скрипник, який підкреслив велике значення конференцій такого масштабу, як Х Український гастроентерологічний тиждень, для гастроентерологічної спільноти нашої країни. Відомі вчені мають можливість висвітлити останні досягнення світової й вітчизняної науки для великого кола фахівців, що є дуже важливим для практичної охорони здоров’я.

До відкриття конференції було приурочено вручення грамот переможцям конкурсу наукових робіт молодих вчених з гастроентерології, оголошеного Українською гастроентерологічною асоціацією. Науковий керівник конференції професор Ю.М. Степанов вручив дипломи й грошові премії:

— I місце — Яна Василівна Нікіфорова, науковий співробітник відділу вивчення захворювань органів травлення та їх коморбідності з неінфекційними захворюваннями (ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», м. Харків). Назва роботи: «Роль нутригенетики в корекції харчової поведінки хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки у поєднанні з гіпертонічною хворобою на тлі вісцерального ожиріння»;

— II місце — Ольга Юріївна Лук’яненко, науковий співробітник відділу дитячої гастроентерології (ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро). Назва роботи: «Асоціація синдрому надмірного бактеріального росту та неалкогольної жирової хвороби печінки в дітей»;

— III місце — Ірина Володимирівна Бірюченко, асистент кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного факультету (Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ). Назва роботи: «Ефективність застосування селективного інгібітору зворотного захоплення серотоніну в комплексному лікуванні пацієнтів із неерозивною формою гастроезофагеальної рефлюксної хвороби — проспективне рандомізоване дослідження».

Перше пленарне засідання розпочав професор Ю.М. Степанов із доповіддю «Стан гастроентерологічної допомоги в Україні», у якій навів дані Інституту гастроентерології НАМН України за період з 2014 по 2017 рік, згідно з якими за останні 4 роки показник поширеності гастроентерологічної патології знизився лише на 1 %, захворюваності — на 3 %, а також статистичні дані з окремих гастроентерологічних нозологій. Була приділена увага результатам роботи хірургічної служби, а також відмічено зростання кількості та якості додаткових методів обстеження органів травлення.

У наступній доповіді професор Н.Б. Губергріц (м. Одеса) висвітлила основні моменти 50-ї ювілейної зустрічі Європейського клубу панкреатології, що відбулася 13–16 червня в м. Берлін, Німеччина. На засіданні розглядалися спадкові порушення метаболізму ліпідів і їх зв’язок з панкреатитом, нові патогенетичні моменти автоімунного панкреатиту, такі як молекулярна мімікрія, ретровірус і вірус Varicella Zoster. Наведені нові результати досліджень європейських вчених щодо порушень зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози.

Професор Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова І.Г. Палій присвятила свою доповідь «Синдром перехресту функціональних розладів: функціональна диспепсія/синдром подразненого кишечника» феномену так званого перехресного синдрому, коли при обстеженні діагностуються одночасно 2 і більше функціональні захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Була акцентована увага на основних моментах епідеміології, патофізіології й лікування функціональної диспепсії й синдрому подразненого кишечника (СПК) у їх поєднанні.

Професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро) у своїй наступній доповіді озвучив основні рекомендації V Маастрихтського консенсусу щодо терапії хелікобактерної інфекції, а саме: проведення антибіотикотерапії в усіх випадках виявлення Helicobacter pylori, доповнення основної антихелікобактерної терапії пробіотиками й пребіотиками для підвищення позивного ефекту ерадикації й профілактики антибіотикоасоційованої діареї, призначення препаратів субцитрату вісмуту з метою гастроцитопротекції з огляду на його високі антибактеріальні властивості.

Продовжила конференцію доповідь професора А.Е. Дорофєєва (м. Київ) «Патогенетичне значення мікробіоти при функціональних та органічних захворюваннях кишечника», у якій вчений вказав на важливість порушень мікрофлори кишечника у виникненні не тільки органічних, але і функціональних захворювань кишечника. Доповідач нагадав про єдність патогенетичних моментів і клінічних проявів дивертикулярної хвороби й синдрому подразненого кишечника. Сьогодні лікування цих нозологій проводиться з урахуванням патофізіологічних механізмів і переважаючих симптомів. Одним із базових елементів терапії є модифікація кишкової мікробіоти.

Доктор медичних наук, професор Т.Д. Звягінцева (м. Харків) виступила з доповіддю «Алкогольна та неалкогольна хвороба печінки: механізми розвитку і патогенетичні підходи до терапії», у якій звернула увагу на спільність патогенетичних факторів розвитку, клінічних проявів, біохімічних і ультразвукових ознак неалкогольної й алкогольної хвороб печінки, що дає можливість застосовувати єдиний патогенетичний підхід до лікування. Професор зупинилась на використанні глутатіону для відновлення показників функціонального стану печінки й запобігання розвитку фіброзу печінки. Було зазначено, що використання пробіотиків забезпечує зниження рівнів холестерину й ендотоксемії й чинить позитивний вплив на функцію кишкового бар’єра та якість життя пацієнтів.

Завідувач кафедри внутрішньої медицини № 1 НМУ ім. О.О. Богомольця, професор В.П. Шипулін у своїй доповіді «Терапія НАЖХП з точки зору сучасних консенсусів» виділив такі етапи лікування неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП): модифікація способу життя з регулярними фізичними навантаженнями й втратою ваги, корекція глікемічного профілю з використанням тіазолідиндіонів і агоністів глюкагоноподібного пептиду 1, корекція дисліпідемії за допомогою статинів і омега-3 жирних кислот. Доповідач зазначив, що урсодезоксихолева кислота (УДХК) не довела ефективності й не рекомендована для лікування НАЖХП/неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ), і навпаки, використання есенціальних фосфоліпідів приводить до покращення суб’єктивної симптоматики, вірогідного зниження активності трансаміназ, зменшення ступеня стеатозу й фіброзу печінки за результатами ультразвукового дослідження (УЗД) і еласто-/стеатометрії.

Свою доповідь «Неалкогольний стеатогепатит як глобальна проблема» професор І.М. Скрипник (м. Полтава) почав з наведення статистичних даних щодо поширеності, факторів ризику виникнення й прогресування неалкогольного стеатогепатиту у світі. Вчений зазначив, що на даний момент стандартизованої терапії НАСГ не існує, але, згідно з клінічними рекомендаціями EASL-EASD-EASO (2016), є доцільним використання піоглітазону, вітаміну Е, статинів, омега-3 поліненасичених жирних кислот, адеметіоніну, біциклолу, L-орнітину-L-аспартату. Ведуться дослідження щодо використання обетихолевої кислоти, що, ймовірно, сприятиме суттєвому розширенню терапевтичних можливостей лікарів при НАСГ.

Професор Г.Д. Фадєєнко в доповіді «Внутрішньопечінковий холестаз і неалкогольна жирова хвороба печінки. Чи є зв’язок?» наголосила, що всі форми НАЖХП супроводжуються внутрішньопечінковим холестазом, печінково-клітинним запаленням, некрозом, апоптозом і фіброзом гепатоцитів, порушеннями ліпідного й вуглеводного обмінів, що підтверджує необхідність медикаментозної корекції холестазу, починаючи з найбільш ранньої форми НАЖХП — стеатозу. Для корекції синдрому внутрішньопечінкового холестазу при НАЖХП найбільш доцільним є використання адеметіоніну, а при латентній печінковій енцефалопатії — L-орнітину-L-аспартату.

Доктор медичних наук, професор О.І. Сергієнко (м. Харків) у своїй доповіді «Механізми формування болю при синдромі подразненого кишечника та їх корекція» нагадала, що усунення больового синдрому при синдромі подразненого кишечника є ключовим моментом ефективності лікувальних заходів, і для досягнення цієї мети найбільш доцільним є використання медикаментів патогенетичної спрямованості, зокрема комбінованих препаратів із спазмолітичним та антифлатулентним ефектом.

Сателітний симпозіум «Стан та перспективи використання пробіотиків» розпочав професор Ю.М. Степанов з доповіддю «Актуалізація проблеми дисбіозу. Стан та перспективи використання пробіотиків», у якій наведені дані щодо складу й функції нормальної мікрофлори кишечника, показаний тісний взаємозв’язок між порушеннями мікрофлори й станом імунітету. Автор відмітив, що дисбаланс мікрофлори кишечника впливає не тільки на формування гастроентерологічних захворювань, а й на розвиток цукрового діабету, ожиріння, гіперхолестеринемії, прогресування артеріальної гіпертензії. Отже, використання пробіотиків потрібне не тільки в практиці гастроентеролога, а й у роботі лікарів інших спеціальностей.

Тему використання пробіотиків продовжив висвітлювати професор І.М. Скрипник. У доповіді «Плейотропні ефекти пробіотиків у лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту» він зупинився на терапевтичних, антихолестеринемічних, антигіпертензивних ефектах основних компонентів багатьох пре- і пробіотиків: Bifidobacterium longum, Bifidobacterium infantis, Lactobacillus acidophilus, S.boulardii, а також на антиоксидантній дії пробіотиків. Відмічено вплив порушення кишкового мікробіоценозу на розвиток фіброзу печінки й печінкової енцефалопатії. Професор навів дані щодо вивчення взаємозв’язку між частотою виникнення колоректального раку й дисбалансом мікрофлори кишечника й підкреслив, що корекція синдрому кишкового дисбіозу повинна проводитись диференційовано, залежно від ступеня його тяжкості.

Професор О.Я. Бабак (м. Харків) у своїй доповіді, присвяченій синдрому подразненого кишечника, зупинився на алгоритмі лікування цієї нозології й обґрунтував необхідність призначення спазмолітиків, антидепресантів і обов’язкової корекції мікрофлори кишечника. Професор висвітлив нові напрямки терапії СПК, а саме проведення фекальної трансплантації й стимуляції крижового нерва, а також вказав на можливість застосування в майбутньому нових лікарських препаратів, таких як рамосетрон, плеканатид, азимадолін, ібодутант, що поки підлягають дослідженням.

У рамках сателітного симпозіуму професор Ю.М. Степанов анонсував старт нового національного гранту «Біокодекс». Юрій Миронович зазначив, що влітку почав свою роботу Інститут мікробіоти Біокодекс і Фонд мікробіоти Біокодекс. Це великий міжнародний проект, що об’єднує фахівців охорони здоров’я всіх країн світу й населення, які цікавляться питаннями мікробіоти. Організатори проекту підтримують некомерційні проекти — дослідження в галузі мікробіоти, а також регулярно надають міжнародні й національні дослідницькі гранти. Так, у 2018 році переможцем національного гранту «Біокодекс» став проект Інституту гастроентерології НАМН України під керівництвом професора Ю.М. Степанова на тему «Зв’язок порушень кишкового мікробіоценозу та функціональних розладів біліарного тракту в дітей із надмірною вагою й ожирінням».

У рамках конференції були проведені два майстер-класи за участю відомих європейських вчених. Перший майстер-клас провів професор Дан Думітраску (Румунія), він доповів про сучасні підходи до лікування синдрому подразненого кишечника. Професор звернув увагу, що лікування СПК повинно бути комплексним і має базуватись на біопсихосоціальній моделі. СПК більш не вважається діагнозом виключення і, згідно з Римськими критеріями IV, має свої діагностичні стандарти. Оскільки СПК — це хронічний стан, повністю вилікувати його не можна, але він повинен добре контролюватись, перш за все вживанням спазмолітиків, одним із найефективніших препаратів є мебеверин.

Другий майстер-клас на тему «Медикаментозні ураження печінки на фоні хіміотерапії» був представлений професором Бруно Вінчензі (Італія). Автор підкреслив, що на даний час механізм і патогенез пошкодження печінки після хіміотерапії повністю не вивчені, навіть стандартні сироваткові біомаркери функції печінки недостатньо інформативні щодо прогнозу гепатотоксичності, але корисним біомаркером прогнозу може бути збільшення розмірів селезінки. Нові види терапії гепатотоксичності проходять випробування, найбільш надійною профілактикою виникнення пошкодження печінки на сьогодні є застосування адеметіоніну.

Друге пленарне засідання розпочалося з доповіді «Деякі механізми дії рабепразолу та ребаміпіду» професора Є.Я. Склярова (Львів). У ній професор вказав на роль фактора некрозу пухлини (ФНП) альфа й лейкотрієну В4 у розвитку легеневої й гастродуоденальної патології, а також відмітив цитопротективні ефекти простагландинів і показав зменшення рівнів фактора некрозу пухлини альфа й лейкотрієну В4 на фоні прийому рабепразолу й ребаміпіду.

Доповіддю «Езофагогастро-імпеданс у діагностиці кислотозалежної патології органів травлення» колективу науковців із Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова продовжив роботу конференції професор В.М. Чернобровий. Вона була присвячена застосуванню нового комбінованого інгібітору протонної помпи (ІПП) — омепразолу з гідрокарбонатом натрію, перевагам цього препарату, які він має за рахунок швидкого вивільнення, що забезпечує прискорену абсорбцію омепразолу і, як результат, прискорену його кислотоінгібуючу дію в синергізмі з попереднім антацидним ефектом гідрокарбонату натрію, що підтверджується даними езофагогастро-імпеданс-рН-моніторингу.

Робота третього пленарного засідання конференції розпочалася з виступу професора А.Е. Дорофєєва на тему «Ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у хворих на хворобу Крона». Автор відмітив, що хвороба Крона з ураженням верхніх відділів шлунково-кишкового тракту потребує призначення більш агресивної базисної протизапальної терапії. Перспективними в лікуванні хвороби Крона є нові анти-ФНП препарати, антитіла до інтегринів, рекомбінантні протизапальні інтерлейкіни або антитіла до запальних інтерлейкінів, хімічні молекули з біологічною дією, стовбурові клітини, біосиміляри.

Професор Ю.М. Степанов у доповіді «Хронічний панкреатит в Україні. Ключові питання діагностики та лікування» показав, що офіційна статистика хронічного панкреатиту в Україні залишається проблемою, незважаючи на те, що захворювання підшлункової залози посідають друге місце в структурі хвороб органів травлення після захворювань біліарної системи. Діагностика зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози повинна базуватись на сучасних європейських протоколах. При виявленні зовнішньосекреторної недостатності вже на ранніх стадіях повинні бути призначені ферментні препарати, при цьому мінімальні терапевтичні дози становлять 40 000–50 000 ОД ліпази на прийом їжі та 1/2 на перекус.

Професор Г.В. Осьодло (м. Київ) у своїй доповіді «Обстипаційний синдром у призмі Римських критеріїв ІV: діагностичні, дієтичні, терапевтичні акценти» нагадала класифікацію й діагностичні критерії функціональних запорів за Римськими критеріями ІV. У другій половині доповіді, присвяченій лікуванню функціонального запору, автор підкреслила, що раціональною терапією першої лінії для пацієнта із запором визнано використання дієтичних або додаткових волокон і кращі результати демонструють розчинні волокна. Проведена порівняльна оцінка осмотичних і стимулюючих послаблюючих засобів при неефективності зазначених ліків і встановлено, що як препарати вибору можуть бути призначені прукалоприд, лінаклотид і любіпростон. Слід пам’ятати про психологічні методи лікування, включно з когнітивно-поведінковою терапією й гіпнозом.

Заслужений лікар України, професор кафедри гастроентерології, дієтології й ендоскопії НМАПО ім. П.Л. Шупика (м. Київ) Г.А. Анохіна виступила з доповіддю «Гастроентерологічні та системні ефекти ферментних препаратів». Цікавим моментом була інформація про вплив ферментів на ракові клітини. Ензими підшлункової залози можуть руйнувати трофобласт, який використовують клітини пухлин для захисту від дії імунної системи, що відкриває шлях імунним клітинам до ракових клітин і їх знищення. Вивчався розподіл ферментів у різних тканинах при застосуванні ректальних форм ензимів, і було виявлено, що ензими перфузують у тканини серця, печінку, селезінку, легені, нирки й весь шлунково-кишковий тракт, у вільну черевну порожнину, плевру, відкриваючі таким чином нові можливості в боротьбі з пухлинами.

Четверте пленарне засідання, присвячене коморбідній патології ШКТ у практиці сімейного лікаря, почалось з доповіді завідувача відділу міні-інвазивних ендоскопічних втручань та інструментальної діагностики ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», к.м.н. О.В. Сімонової «Скринінг раку шлунка. Поради ендоскопіста лікарю-інтерністу». Автор показала, що переважна більшість раків шлунка в Україні (70 %) діагностується в запущеній (3–4-й) стадії, тому вельми актуальним є своєчасне проведення скринінгу. Найбільш перспективними видами скринінгу раку шлунка вважаються ендоскопія шлунка й оцінка серологічних маркерів для визначення груп населення з високим ризиком розвитку рака шлунка й спостереження за даною групою.

Доцент кафедри внутрішньої медицини № 2 ДЗ «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України, д.м.н. О.Ю. Філіппова у своїй доповіді «Проблеми безпеки нестероїдних протизапальних препаратів у практиці сімейного лікаря: оцінка ризиків та основні шляхи їх вирішення» нагадала, що вживання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) пов’язане з розвитком лікарських реакцій з боку ШКТ та інших систем. Основними препаратами для профілактики й лікування НПЗП-гастропатій вважаються інгібітори протонної помпи, і найбільш ефективним і передбачуваним із них є препарат езомепразол.

Продовжила тему використання ІПП при коморбідних станах доповідь професора Л.В. Журавльової (м. Харків) «Метаболічний синдром як мультидисциплінарна проблема. Роль антисекреторної терапії», у якій вона показала, що ожиріння, як провідна клінічна ознака метаболічного синдрому, тісно пов’язане з розвитком гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Висока поширеність ГЕРХ серед осіб з ожирінням обумовлена механічними й гормональними чинниками, лікування ГЕРХ у пацієнтів із метаболічним синдромом має бути комплексним, золотим стандартом лікування хворих із ГЕРХ визнані ІПП. Препаратом вибору повинен бути пантопразол з огляду на його безпеку для пацієнтів похилого віку й відсутність протипоказань при тяжкій патології печінки й нирок.

У доповіді професора Т.М. Христич (м. Чернівці) були розглянуті механізми синтропії (закономірності поєднання захворювань), транснозологічності (сумісності двох і більше захворювань), транссиндромальності (сумісності синдромів) при хронічному панкреатиті, виразковій хворобі, хронічному холециститі, показана закономірність їх поєднання. Окрім того, висвітлений ряд механізмів інтерференції (впливу одного захворювання на перебіг іншого), типових для такої коморбідності, з акцентом на несприятливі результати таких впливів, що потребують розробки сумісної тактики хірургами й гастроентерологами.

Четверте пленарне засідання завершилось доповіддю «Трансплантація в гастроентерології (від фекальної мікробіоти до трансплантації органів): правові та морально-етичні аспекти» старшого наукового співробітника відділу захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, дієтології й лікувального харчування ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», к.м.н. Л.В. Демешкіної. Доповідач висвітлила основні моменти законодавчої бази України, а також ставлення української спільноти до останніх змін, що стосуються трансплантації органів, зупинившись на перспективах розвитку трансплантології в нашій країні.

Наступне (п’яте) пленарне засідання було присвячено питанням дитячої гастроентерології. Завідувач відділу дитячої гастроентерології ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», к.м.н. Н.Ю. Завгородня висвітлила особливості лікування Helicobacter pylori-інфекції в дітей.

Із доповіддю «Структурний стан печінки та підшлункової залози в дітей з надмірною вагою та ожирінням» виступила науковий співробітник цього ж відділу О.Ю. Лук’яненко, вона навела дані власного дослідження. Пацієнти, у яких були ознаки як стеатозу печінки, так і стеатозу підшлункової залози, мали також структурні зміни у вигляді підвищення жорсткості паренхіми печінки, що свідчить про необхідність своєчасної діагностики стеатозу печінки й підшлункової залози й диференційованого підходу до їх лікування.

Другий день конференції розпочався з шостого пленарного засідання. Професор І.Г. Палій (м. Вінниця) виступила з доповіддю «Раціональна фармакотерапія захворювань шлунково-кишкового тракту в умовах коморбідної патології» і нагадала, що однією з головних морфологічних ознак гастропатії при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти і клопідогрелю є утворення мікроерозій, які не завжди виявляються при макроскопічному дослідженні слизової оболонки шлунка, і найбільш ефективний шлях профілактики НПЗП-гастропатій — це застосування ІПП. Великі дози ІПП необхідні для запобігання кровотечі у хворих із НПЗП-гастропатіями.

У доповіді «Гепатопротекторні можливості дієти» головний дієтолог України, доцент О.В. Швець (м. Київ) відмітив, що відмова від алкоголю, збалансована й адекватна за калорійністю дієта, імунопрофілактика є найбільш ефективними засобами гепатопротекції. Ключовим ефектом застосування гепатопротекторів має бути запобігання фіброгенезу або його уповільнення.

Продовжуючи тему коморбідності, доцент В.В. Чернявський (м. Київ) зазначив, що серцево-судинний ризик має бути оцінений у всіх пацієнтів із проявами НАЖХП на підставі УЗД-ознак і підвищеного рівня аланінамінотрансферази. Застосування медичних форм есенціальних фосфоліпідів є патогенетично обґрунтованим аспектом успішного лікування НАЖХП на всіх стадіях.

Професор Ю.М. Степанов у своїй доповіді зупинився на необхідності своєчасної медикаментозної корекції печінкової енцефалопатії з використанням препаратів L-орнітину-L-аспартату, комбінованих гепатопротекторів і харчових волокон, а також показав результати власних досліджень позитивного ефекту цих препаратів з усунення цитолітичного й холестатичного синдромів у пацієнтів із дифузними захворюваннями печінки.

У наступній доповіді професор Т.Д. Звягінцева (м. Харків) акцентувала увагу на тому, що основними терапевтичними мішенями при СПК є вісцеральна гіперчутливість, кишковий бар’єр, мікробіота кишечника, запалення. При терапії СПК не застосовується лінійний підхід, необхідна багатокомпонентна й багатоцільова терапія, що впливає на структури організму, залучені в захворювання. Особливу увагу професор приділила пробіотикам і мебеверину.

У доповіді «Гепатотоксичність статинів: міф чи реальність?» професор О.О. Бондаренко (м. Львів) відзначила: статини як клас препаратів безпечні, побічні явища бувають рідко, підвищується ризик цукрового діабету й гіперферментемії. Не відбувається значного підвищення ризику міопатії й раку. Усередині класу статинів між препаратами існують відмінності, які треба враховувати при їх призначенні. В окремих випадках разом із прийомом статинів показане профілактичне призначення гепатопротекторів, наприклад адеметіоніну.

Професор О.Я. Бабак (м. Харків) у своїй доповіді зупинився на рекомендаціях із корекції холестазу в умовах коморбідної патології й відзначив, що при необхідності призначення ІПП у пацієнтів із такою коморбідною патологією, як ожиріння, метаболічний синдром, інсулінорезистентність, препаратом вибору повинен бути пантопразол. Найбільш ефективною й добре переносимою антихелікобактерною терапією у хворих на цукровий діабет вважається квадротерапія на основі пантопразолу й вісмуту трикалію дицитрату. УДХК вважається стандартом лікування при всіх формах холестазу.

У наступній доповіді професор А.Е. Дорофєєв (м. Київ) підкреслив, що модифікація слизового бар’єра кишечника вважається перспективним напрямом терапії неспецифічного виразкового коліту (НВК). Для досягнення цієї мети доцільно застосовувати пробіотики, пребіотики, синбіотики, антибіотики й фекальну трансплантацію. Основою терапії НВК є препарати месалазину, які слід використовувати в різних формах випуску залежно від рівня й ступеня ураження товстого кишечника.

Професор Є.С. Сірчак (м. Ужгород) у доповіді «Синдром подразненої кишки: шляхи підвищення ефективності лікування» нагадала основні положення Римських критеріїв IV, що стосуються СПК, і зупинилась на одному з основних патогенетичних моментів СПК, а саме на корекції мікробіоти з використанням Bifidobacterium infantis 35624. Також були розглянуті основні схеми терапії СПК залежно від клінічного варіанту перебігу захворювання.

Із доповіддю «V Маастрихтський консенсус: персоніфікований підхід до ерадикаційної терапії з урахуванням регіональних особливостей» виступила професор О.О. Бондаренко (м. Львів). Вона наголосила, що своєчасна й адекватна ерадикаційна терапія відповідно до новітніх рекомендацій є надійним методом профілактики раку шлунка. Для забезпечення її максимальної ефективності слід застосовувати персоніфікований підхід із використанням квадротерапії із субцитратом вісмуту впродовж 10–14 днів. Постерадикаційна пролонгована терапія має базуватися на призначенні ІПП й препарату вісмуту в середніх добових дозах упродовж ще як мінімум 3 тижнів.

У доповіді «Біліарний сладж і жовчнокам’яна хвороба: актуальні науково-практичні аспекти» В.В. Чернявський (м. Київ) відмітив, що біліарний сладж є індикатором порушень жовчоутворення. Можливе застосування УДХК у лікуванні біліарного сладжу, це дозволяє досягти регресу в 90 % пацієнтів. Питання доцільності медикаментозного літолізу й прогнозування його успішності є дискусійними. Профілактика біліарного сладжу і жовчнокам’яної хвороби полягає в дотриманні рекомендацій щодо здорового способу життя.

Сьоме пленарне засідання розпочав професор І.М. Скрипник (м. Полтава) з доповіддю «Шляхи підвищення ефективності лікування кислотозалежних захворювань: реалії та перспективи». Використання ІПП у терапії хворих із кислотозалежними захворюваннями вважається оптимальним підходом і відповідає сучасним американським рекомендаціям (2017). Адекватний супровід антихелікобактерної терапії пробіотиками (Saccharomyces buliardii) — запорука підвищення ефективності лікування кислотозалежних захворювань. Сульфат заліза (ІІ) пролонгованої дії — препарат вибору в лікуванні залізодефіцитних анемій із доведеною ефективністю й високим профілем безпеки.

У доповіді «Спадкові гіпербілірубінемії» професор Є.С. Сірчак нагадала про патогенез, основні клінічні прояви, стандарти лікування й моменти диференціальної діагностики спадкових непрямих і прямих гіпербілірубінемій, а також про те, що УДХК ефективно допомагає в комплексному лікуванні хворих для зменшення вираженості гіпербілірубінемії й профілактики патології біліарної системи.

Професор Ю.М. Степанов у доповіді «Особливості лікування різних клінічних варіантів синдрому подразненого кишечника» підкреслив, що при СПК дуже часто виявляються ознаки мікрозапалення кишечника, тому поруч із загальноприйнятою терапією цієї нозології (спазмолітики, проносні тощо) інколи виникає необхідність у прийомі протизапальних препаратів, зокрема месалазину.

Продовжила тему терапії СПК доповідь доцента О.В. Швеця про персоніфікований підхід до лікування СПК, що базується на виявленні індивідуальних патофізіологічних механізмів виникнення симптомів і їх ефективному контролі. Відповідна дієта повинна бути основою лікування СПК. Також доповідач нагадав про необхідність призначення пребіотиків і спазмолітиків хворим на СПК.

Завершила наукову програму X Українського гастроентерологічного тижня доповідь «Міні-інвазивні технології в лікуванні виразкових стенозів пілородуоденальної зони» групи вчених ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» д.м.н. В.М. Ратчика, к.м.н. Н.В. Пролом, С.О. Тарабарова. У доповіді подані результати власних досліджень, які довели, що в пацієнтів з ізольованою балонною пілородуоденопластикою, комбінованими ендолапароскопічними операціями й лапароскопічною стволовою ваготомією з апаратним гастродуоденоанастомозом було досягнуто відновлення нормального діаметра пілородуоденальної зони. Летальних випадків не було, а частка ускладнень у післяопераційному періоді становила 5,6 %. Рецидивів виразок і рестенозування виявлено не було.

Окреме засідання в рамках конференції було присвячене актуальним питанням дитячої гастроентерології, на ньому відомі педіатри висвітлили проблеми захворювань органів травлення в дітей.

Ученими ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» було зроблено 11 стендових доповідей, у яких були висвітлені результати їх власних досліджень у рамках наукової тематики інституту.

Науковий керівник X Українського гастроентерологічного тижня професор Юрій Миронович Степанов підбив підсумки конференції, підкресливши, що за 2 дні її відвідали майже 1000 гостей із різних областей України, у тому числі фахівці різних медичних спеціальностей. Юрій Миронович запевнив присутніх, що Інститут гастроентерології й надалі буде організовувати й проводити науково-практичні конференції, на яких будуть висвітлюватись останні досягнення медицини.

Завершилась конференція врученням грамот і премій за кращі стендові доповіді:

— 1-ше місце — І.В. Псарьова;

— 2-ге місце — М.В. Стойкевич, І.С. Коненко, Н.В. Недзвецька;

— 3-тє місце — О.В. Зеленюк.

Підготували: к.м.н. І.Ю. Скирда,
к.м.н. Н.С. Федорова