Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №2, 2019

Актуальність. Правець — гостре інфекційне захворювання людини та тварин із групи раневих анаеробних інфекцій, що характеризується тонічним напруженням скелетної мускулатури і періодичними генералізованими судомами, що обумовлені ураженням структур нервової системи токсином збудника. Захворюваність на правець відносно невисока, зокрема у країнах, що розвиваються, частота захворюваності становить 10–50 осіб на 100 тис. населення, а в країнах із широким охопленням вакцинопрофілактикою — 0,1–0,6 на 100 тис. населення, проте летальність дорівнює майже 40 %. В Україні останніми роками спостерігається тенденція до зростання кількості випадків правця, зокрема в 2016 році зафіксовано 10 випадків, а у 2017-му — 18. Переважну більшість хворих становлять дорослі пацієнти.

Метою дослідження було нагадати практичним лікарям клініко-епідеміологічні особливості правця у дітей та підкреслити необхідність вакцинації для попередження цього захворювання.

Матеріали та методи. Клінічні випадки правця у дітей віком 11 років та 2,8 року, які перебували на лікуванні в Київській обласній дитячій лікарні (КОДЛ).

Клінічний випадок 1. Хлопчик М., 11 років, надійшов до КОДЛ із діагнозом «правець». Із історії розвитку було відомо, що у дитини немає супутніх захворювань, психомоторний розвиток відбувався за віком. Встановлено, що дитина не отримувала профілактичних щеплень через відмову батьків. За 8 днів до госпіталізації хлопчик, допомагаючи батькам на городі, наступив на іржавий цвях і поранив ногу. Наступного дня батьки з дитиною звернулись за медичною допомогою за місцем проживання, була проведена первинна хірургічна обробка рани та профілактика правця вакциною АДП-м у дозі 0,5 мл. Через 6 днів після травми з’явилися перші ознаки хвороби: тягнучі болі в нозі, тризм, слинотеча, порушення ковтання, згодом — болі в потиличній області та верхньому відділі спини. Того самого дня батьки з дитиною звернулися за медичною допомогою в Бориспільску ЦРЛ. За клініко-епідеміологічними ознаками був діагностований правець, дитина переведена до КОДЛ у відділення анестезіології та реанімації. При надходженні в КОДЛ стан дитини розцінений як тяжкий. Спостерігався опістотонус, судоми з порушенням дихання, тризм, прикушування язика, порушення ковтання, м’язові болі. В день госпіталізації та через добу був уведений протиправцевий людський імуноглобулін в дозі 4000 і 2000 ОД відповідно, призначена міорелаксуюча та протисудомна терапія. На другий день перебування в КОДЛ у зв’язку з судомною активністю було прийнято рішення провести інтубацію та забезпечити механічну вентиляцію. Отримував лікування: інфузійна терапія (кристалоїди, колоїди), замісне переливання крові та її компонентів, антибактеріальна терапія (цефтріаксон, амікацин, метронідазол, левофлоксацин, флуконазол, колістиметат натрію, цефтазидим), інотропна терапія (допамін), міорелаксанти (атракуріум), седативна терапія (тіопентал натрію), протисудомні (седуксен, карбамазепін), симптоматична терапія. Через 55 днів перебування в КОДЛ у зв’язку із покращенням загального стану для подальшого спостереження та лікування був переведений у неврологічне відділення КОДЛ. При переводі у дитини зберігався больовий синдром, підвищена збудженість, зниження об’єму активних рухів у м’язах тулуба та кінцівок, малорухомість великих суглобів (особливо лівого колінного та правого гомілкостопного). Хлопчик не міг самостійно сидіти та ходити. Була призначена відновлювальна терапія: нуклео ЦМФ, нейромідин, габантин, мідокалм, каптопрес, тіотриазолін, карбонат, аспаркам, триметабол, масаж, ЛФК, біомеханічна стимуляція, парафінові аплікації. Виписаний із лікарні з покращенням. Дитина почала ходити з підтримкою, самостійно сідає, больовий синдром не турбує. Об’єм активних і пасивних рухів майже повністю відновився. 

Клінічний випадок 2. Хлопчик К., 2 роки 8 місяців, надійшов до КОДЛ зі скаргами на слабкість, відмову від їжі та пиття, тризм. Із анамнезу відомо, що дитина напередодні прикусила щоку, інших травм не було. У зв’язку з тяжкістю стану одразу госпіталізований у відділення анестезіології та реанімації. Імунологічний анамнез: дитина не отримала профілактичних щеплень на 1-му та 2-му році життя. Протягом перебування дитини у відділенні анестезіології та реанімації стан дитини тяжкий, виражений опістотонус, міоклонії. Призначена специфічна терапія — протиправцевий людський імуноглобулін. На 2-й день перебування в стаціонарі у зв’язку з погіршенням стану дитину переведено на штучну вентиляцію легень. Загалом механічна вентиляція застосовувалася протягом 30 діб. Отримував також антибактеріальну та протигрибкову терапію (ванкоміцин, метронідазол, цефтріаксон, левофлоксацин, цефепім, флюконазол), седативні та наркотичні препарати (морфін, тіопентал натрію, сибазон), імуномодулюючі препарати (внутрішньовенний імуноглобулін), симптоматичну та підтримуючу терапію. На 35-й день лікування дитина була переведена до неврологічного відділення КОДЛ. На тлі відновлювального лікування у відділенні неврології стан дитини значно покращився: з’явились активні рухи, хлопчик почав самостійно перевертатись, сидіти, стояти з опорою, нормалізувався сон, зникли міоклонії та тонічне напруження м’язів. Із відділення був виписаний через 55 днів перебування у КОДЛ з незначним неврологічним дефіцитом для подальшої відновлювальної терапії за місцем проживання.