Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №2, 2019
Вернуться к номеру
Сказ людей в Україні: ретроспективний аналіз, причини, тенденції
Авторы: Небогаткін І.В.
ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Сказ залишається єдиною інфекцією в Україні, коли після появи клінічних симптомів у людини випадок завжди закінчується смертю. За даними ВООЗ, ця хвороба поширена більше ніж у 150 країнах світу. Джерелом інфекції у світі виступають у 99 % випадків собаки. Проведення ретроспективного аналізу, розкриття причини і виявлення можливих тенденцій захворюваності людей на сказ в Україні є завданням даної роботи.
Матеріали та методи. Використовували дані згідно зі статистичними формами 1 і 2 «Звіт про окремі інфекції…» МОЗ України й матеріалами із сайту ВООЗ. Був проведений аналіз архівних даних із 1988 року та епідкарт 60 хворих на сказ осіб із 1994 року. Статистичний аналіз здійснювався з використанням програм MS Excel та PAST. Для складання карт використовувались розробки автора і QGIS 2.18.
Результати та обговорення. Підраховували кількість хворих за десятирічними періодами: у 1988–1997 рр. виявлено 19 випадків; у 1998–2007 рр. — 27; у 2008–2017 рр — 31, тобто виявлено тенденцію до збільшення, що і було підтверджено Манна — Кендалла тренд-тестом (S = 6 при p = 0,042). При графічному аналізі кількості хворих за десятиріччя (з 2008 по 2017 р.) було висунуто гіпотезу про чотирирічний період зміни захворювання, коли кількість хворих збільшувалась кожні 4 роки: максимуми у 2011 і 2015 роках. Очікуваний максимум має бути у 2007 р. (підтвердилось — 7 випадків), а наступний — у 2019 р. У 2018 році виявлено 1 хворого (підтвердилось). Проведений автокореляційний аналіз підтвердив гіпотезу: коефіцієнт автокореляції з лагом 4 становив 0,51 із впевненістю (Confidence) 0,88. При розподілу кількості випадків по областях виявилось, що найбільше осіб, хворих на сказ, зареєстровано у Харківській і Донецькій областях (7 і 10 відповідно), не було випадків у Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Чернівецькій і в Криму. Для вияснення причин порівнювалась кількість хворих тварин у 1998 і 2016 роках по областях. Показники інтенсивності захворювання тварин на сказ на початку ХХІ сторіччя виявлені в 15 областях, а наприкінці ХХ — тільки в чотирьох. Ландшафтно-географічні відмінності для існування хижих м’ясоїдних тварин незначні. 67,93 % хворих на сказ тварин припадає на собак і котів, а кількість безпритульних із них лише 30,5 %. Враховуючи вищенаведене, окремо аналізувались випадки сказу тварин в містах і селищах міського типу (урбаністичний сказ). Дикі тварини в містах становлять 26,82 %, зареєстровано більше 18 видів. Найбільша кількість таких випадків зафіксована в Донецькій, Харківській і Кіровоградській областях. Ці факти і проведений картографічний аналіз дозволили висловити гіпотезу: захворюваність осіб на сказ пов’язана з хворими тваринами на урбаністичних територіях.
Висновки. Кількість хворих на сказ осіб зростає за останні роки, виявлена чотирирічна циклічність. У ХХІ сторіччі це пов’язано з хворими тваринами в містах і селищах міського типу (урбаністичні території) як результат зменшення кількості щеплених домашніх непродуктивних тварин. Безпритульні домашні тварини не відіграють основної ролі в зараженні людей, але їх частка залишається значною.