Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вернуться к номеру

Практичний досвід застосування озонотерапії в роботі відділення інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації

Авторы: Андрющенко В.В.(1), Курділь Н.В.(2)
(1) — Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, м. Київ, Україна
(2) — ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров’я України», м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Вступ. Останніми роками озон все частіше застосовується в медицині, про що свідчать чисельні наукові роботи в Україні і за кордоном. Позитивна дія парентерального озону, що сприяє покращенню киснево-транспортної функції крові і її реологічних властивостей, активації гуморального імунітету і посиленню аналгетичних ефектів, обумовила застосування останнім часом озонотерапії у відділенні інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації. Мета дослідження: аналіз нозологічної структури хворих, які отримали озонотерапію як компонент комплексного лікування при гострих отруєннях, невідкладних станах і хронічних захворюваннях. Матеріали та методи. Пацієнти, які отримали озонотерапію (велику автогемотерапію) у відділенні інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у 2018 році. Результати. Озонування крові здійснювалося за допомогою апарату «БОЗОН-Н» відповідно до методики, погодженої МОЗ України («Методики озонотерапії», 2001). За період дослідження проліковано 144 пацієнти віком від 17 до 72 років, жінок — 84 (58,3 %), чоловіків — 60 (41,7 %). У пацієнтів з гострими отруєннями озонотерапія застосовувалась при ураженні метгемоглобінутворювачами, гіпоксичними та гемолітичними отрутами: токсична дія речовин, переважно немедичного призначення (T51–T65); токсична дія моноксиду вуглецю (Т58); токсична дія інших газів, димів і випарів (Т59); токсична дія інших і неуточнених речовин (Т65). У пацієнтів із гострими інфекційними захворюваннями в таких групах: герпес (В00); хвороба Лайма (A69.2); грип і пневмонія (J09–J18). При хронічних захворюваннях у групах: псоріаз (L40); цукровий діабет (Е10–У14), ускладнений периферичною ангіопатією (I79.2*); гіпертонічна хвороба (І10) і гіпертонічна енцефалопатія (дисциркуляторна енцефалопатія, хронічна ішемія головного мозку) (167.4). При гострій хірургічній патології озонотерапію застосовували в таких групах захворювань: термічні та хімічні опіки (T20–T32); фурункульоз (L02.9); трофічні виразки нижніх кінцівок різного генезу (L98.4.) та інші окремі захворювання. Ускладнень при проведенні лікування не зареєстровано. Висновки. Наш досвід застосування озонотерапії дозволяє стверджувати, що метод має значні перспективи застосування в лікуванні широкого спектра гострих і хронічних захворювань та невідкладних станів. Незважаючи на той факт, що озонотерапія призводить до значних позитивних змін в організмі людини, метод потребує подальшого вивчення з метою удосконалення та стандартизації.



Вернуться к номеру