Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" №2(97), 2019

Back to issue

Магнезіальна терапія у складі комплексу інтенсивної терапії в постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою

Authors: Білецький О.В.
Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна

Categories: Medicine of emergency

Sections: Medical forums

print version

Вступ. Попередження та усунення набряку головного мозку є провідним компонентом інтенсивної терапії при тяжкій черепно-мозковій травмі (ТЧМТ). Найпоширенішими заходами для вирішення цієї задачі є використання манітолу та гіпертонічних сольових розчинів на основі натрію хлориду із наступним застосуванням салуретиків. Проте перевантаження організму натрієм створює для постраждалих інші несприятливі проблеми, в зв’язку з чим, наприклад, використання так званої малооб’ємної ресусцитації при травмах має чітку тенденцію до обмеження. Альтернативною методикою може стати активне застосування гіпертонічного розчину магнію сульфату (MgSO4) в фізіологічному розчині на фоні проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ). Мета роботи: оцінити ефективність внутрішньовенного (в/в) застосування гіпертонічного розчину MgSO4 у хворих із сполученою травмою з компонентом ТЧМТ для профілактики й усунення набряку головного мозку та відновлення функції свідомості. Матеріали та методи. До дослідження залучено 40 пацієнтів відділення політравми, які надходили до операційної. У всіх хворих одним із компонентів ураження була ТЧМТ. Сформовано 2 групи по 20 пацієнтів. Провідними заходами захисту мозку були наркоз барбітуратами та діазепамом в умовах ШВЛ з помірною гіпервентиляцією та підтримка церебрального перфузійного тиску через утримання середнього артеріального тиску на рівні 90–100 мм рт.ст. (симпатоміметики). У 20 хворих застосовано терапію MgSO4 в дозі 0,3 мл/кг 25% розчину в фізіологічному розчині. Швидке в/в введення 20 мл 25% розчину MgSO4 через механізм осмосу забезпечує залучення до судин 246 мл води з інтерстицію. Разом із розчином, що застосований, — 266 мл. Проводився моніторинг показників центральної гемодинаміки, перфузійного індексу, SpO2, 6 відведень електрокардіографії. Після операції застосований реоенцефалографічний моніторинг (РЕГ), оцінка динаміки неврологічного статусу. Результати. Терапія MgSO4 не була асоційована із виникненням ускладнень. Навпаки, у хворих спостерігалася вірогідно більш швидка стабілізація центральної гемодинаміки, покращувалася периферична капілярна перфузія. За даними РЕГ-спостереження, ефективний кровообіг відновлювався швидше при додаванні до терапії MgSO4. Мала місце перевага у відновленні свідомості. Висновки. Магнезіальна терапія є перспективним та ефективним компонентом інтенсивної терапії для постраждалих із політравмою з компонентом ТЧМТ.



Back to issue