Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" №2(97), 2019

Back to issue

Менеджмент пацієнток з HELLP-синдромом

Authors: Буднюк О.О., Янак В.Д.
Одеський національний медичний університет МОЗ України, м. Одеса, Україна
КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», м. Одеса, Україна

Categories: Medicine of emergency

Sections: Medical forums

print version

Вступ. HELLP-синдром у 70 % випадків виникає під час вагітності (27–37 тижнів), а в 30 % випадків цей синдром діагностується впродовж 48 годин після пологів [1]. Слід зазначити, що материнська смертність при даній патології становить 24,2 %. Мета роботи — підвищити безпеку та ефективність інтенсивної терапії у вагітних з HELLP-синдромом. Матеріали та методи. Контрольна група (n = 10) — пацієнтки, яким лікування HELLP-синдрому проводилось за загальноприйнятими рекомендаціями. Основна група (n = 10) — пацієнтки, у яких схема лікування HELLP-синдрому включала такі етапи: діагностичний етап — лабораторна діагностика (кількість тромбоцитів, АСТ, АЛТ, ЛДГ, загальний білірубін і його фракції, ступінь гемолізу еритроцитів, коагулограма, загальний аналіз і біохімічний аналіз крові, аналіз сечі), тромбоеластографія, ультразвукове дослідження, показники гемодинаміки, оксиметрія; організаційний етап — пацієнтку з ознаками HELLP-синдрому госпіталізувати у відділення анестезіології та інтенсивної терапії; лікувальний етап — антигіпертензивна терапія, магнезіальна терапія, кортикостероїди (бетаметазон — бетаспан) 12 мг через 24 години, загальний об’єм рідини 30–35 мл/кг/добу з урахуванням введеної та випитої рідини та нефізіологічних втрат (крововтрата тощо), але не більше 80 мл/год. Препаратами вибору інфузійної терапії до моменту розродження є збалансовані ізотонічні сольові розчини. У разі необхідності корекції колоїдно-онкотичного тиску показано введення альбуміну. При наявності гемолізу проводити стимуляцію діурезу і корекцію метаболічного ацидозу під контролем кислотно-лужного стану крові і рН сечі. Профілактика і корекція коагулопатії, свіжозаморожена плазма, трансфузія тромбоцитарної маси при вираженій тромбоцитопенії. За відсутності умов для пологів через природні родові шляхи проводиться абдомінальне розродження, при розвиненому HELLP-синдромі кесарів розтин є золотим стандартом. Подовжена штучна вентиляція легень до ліквідації внутрішньосудинного гемолізу і корекції гемостазу. Рекомендовано також використання плазмаферезу; подальша тактика — спостереження акушером, гематологом, нефрологом (за показаннями), повторна лабораторна діагностика кожні 6–24 години до стабілізації основних показників (гемоліз еритроцитів, АСТ, АЛТ, ЛДГ, рівень тромбоцитів тощо). Результати. У 60 % (12) пацієнток були ознаки HELLP-синдрому і у 40 % (8) — ELLP-синдрому. Летальність у контрольній групі становила 20 % внаслідок внутрішньочерепного крововиливу. У пацієнток обох груп частота геморагічних ускладнень у вигляді петехіального висипу на шкірі — 60 % (12 пацієнток), а набряку легень — 5 % (1 пацієнтка). У пацієнток з HELLP-синдромом реєстрували тромбоцитопенію II ступеня (38,1 ± 4,1 Г/л, min = 33 Г/л, max = 43 Г/л) (р < 0,05). При використанні бетаспану в дозі 12 мг через 24 години у 60 % (6 пацієнток) рівень тромбоцитів стабілізувався на 3-тю — 4-ту добу до безпечного рівня (80,0 ± 8,5 Г/л) порівняно з контрольною групою (48,0 ± 10,5 Г/л) (р < 0,05). Застосування урапідилу дозволило в 90 % (9 пацієнток) забезпечити стабільні показники артеріального тиску (135 ± 15/85 ± 10 мм рт.ст.) порівняно з контрольною групою (170 ± 30/105 ± 15 мм рт.ст.) (р < 0,05). Трансфузія тромбоконцентрату у 4 пацієнток дозволила підвищити рівень тромбоцитів крові до безпечного рівня (96 ± 14 Г/л). Висновки. Запропонована схема (діагностичний, організаційний і лікувальний етапи) ведення пацієнток з HELLP-синдромом дозволила вірогідно забезпечити стабільні показники артеріального тиску за рахунок урапідилу, підвищити рівень тромбоцитів крові до безпечного рівня (бетаспан), а також знизити летальність.



Back to issue