New books
СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий
НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ
КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ
СТОМАТОЛОГИ
ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий
ТРАВМАТОЛОГИ
ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)
ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ
ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ
АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ
"Emergency medicine" №2(97), 2019
Back to issue
Показники активації запальної відповіді під час стентування коронарних артерій в умовах рутинної седації
Authors: Дзюба Д.О.(1), Болюк М.В.(1), Єфименко Р.А.(1), Антонюк Я.А.(2), Лоскутов О.А.(1)
(1) — Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) — ДУ «Інститут серця МОЗ України», м. Київ, Україна
Categories: Medicine of emergency
Sections: Medical forums
print version
Вступ. В Україні щороку кількість проведених черезшкірних коронарних втручань (ЧКВ) у хворих з інфарктом міокарда неупинно зростає. Вірогідно встановлено, що у пацієнтів, яким проводилися ЧКВ, активація запальних реакцій може підвищувати ризик виникнення ускладнень. Власне ЧКВ може бути тригером розвитку запальних реакцій. У ряді досліджень доведено, що підвищений рівень IL-6 та його комплексів із рецепторами та корецепторами корелює зі зростанням кардіоваскулярного ризику. Мета: визначити частоту раннього розвитку запальної відповіді у пацієнтів під час стентування коронарних артерій у плановому порядку в умовах рутинної седації. Матеріали та методи. Для дослідження відібрано 20 пацієнтів (6 жінок та 14 чоловіків) віком 67,95 ± 9,42 року, яким проводили стентування коронарних артерій у плановому порядку на базі ДУ «Інститут серця МОЗ України». Хірургічні втручання виконувалися в умовах рутинної седації хворих (рівень седації ІІ за Ramsey — у 12 (60,0 %) випадках, рівень седації ІІІ за Ramsey — у 8 (40,0 %) випадках) діазепамом (10 мг внутрішньовенно болюсно) та фентанілом (200 мкг внутрішньовенно болюсно). У пацієнтів проводили забір венозної крові до початку седації та через 10 хвилин після ЧКВ з подальшим визначенням рівня IL-6 за допомогою імунохемілюмінесцентного аналізатора Access 2 Beckman Coulter. Результати. У 8 пацієнтів (40,0 %) доопераційний рівень IL-6 перевищував референтні значення (0–4,1 пг/мл) і становив 7,65 ± 1,78 пг/мл.
У цих же пацієнтів після стентування рівень IL-6 перевищував референтні значення (6,58 ± 2,10 пг/мл).
Вірогідне (p < 0,001) зростання прозапального IL-6 після стентування спостерігалося у 25 % випадків — на 0,81 ± 0,37 пг/мл (20,02 ± 14,43 %). Висновки. Рання активація стент-індукованої запальної відповіді в умовах рутинної седації спостерігалася у 25 % пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Для встановлення факторів ризику та впливу характеру седації на розвиток запальної відповіді у пацієнтів після стентування коронарних артерій потрібні подальші дослідження зі збільшенням вибірки.