"Emergency medicine" №2(97), 2019

Вступ. Проблема визначення чутливості до введення рідини постає в сучасних публікаціях як одне з актуальних питань інтенсивної терапії. Реакція на рідину є збільшенням ударного об’єму серця (УОС) на 10–15 % після того, як пацієнт отримує 500 мл кристалоїдного розчину протягом 10–15 хвилин. Для визначення чутливості до рідини широко застосовуються різні статичні та динамічні тести, кожний має свої переваги й недоліки, показання й протипоказання для застосування. Наприклад, популярний тест з підняттям ніг або переміщення хворого в положення Тределенбурга не можуть бути застосовані в кожного хворого з травматичним ураженням хребта, переломами кісток таза, стегнових кісток, тяжким перебігом абдомінального компартмент-синдрому, тяжкою черепно-мозковою травмою та при іншій патології. Метою нашої роботи був пошук нових перспективних тестів, які можна безпечно використати для визначення чутливості до введення рідини у постраждалих з політравмою. Матеріали та методи. Пацієнти відділення політравми міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги при надходженні до операційної для невідкладних діагностичних маніпуляцій та ургентних хірургічних втручань. Усім хворим забезпечено встановлення cava-катетера. Для визначення чутливості до рідинного навантаження внутрішньовенно струминно вводили 100–200 мл ізотонічного кристалоїдного розчину. Контролювали всі показники артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, серцевого ритму, перфузійний індекс, SpO₂, центральний венозний тиск, стан серцевого викиду за допомогою монітора Life Scope PVM-2701, Nihon Kohden. Результати. Пропускна здатність катетера діаметром 17G (зовнішній діаметр 1,4 мм) становить 125 мл/хв. У нашому дослідженні в усіх пацієнтів мали місце ознаки гіповолемії на тлі крововтрати. Болюсне введення рідини із високою швидкістю призводило до зростання УОС серця більш ніж на 10 %, а разом із тим — до зростання показника перфузійного індексу від 0,5–1,5 до 2,0–2,5 і навіть 3 %. Висновки. Не виключено, що чутливість до рідинного навантаження може бути визначена за допомогою швидкого болюсного введення до верхньої порожнистої вени відносно невеликого обсягу рідини під контролем змін перфузійного індексу.