Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019
Вернуться к номеру
Застосування місцевих анестетиків у складі анестезіологічного забезпечення та інтенсивної терапії пацієнтів з гострою тонкокишковою непрохідністю
Авторы: Ліпич О.П., Лісецький В.А.
Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Гостра кишкова непрохідність (ГКН) становить в екстреній хірургії 9,4–14,1 % усіх хірургічних захворювань (Воробей А.В., 2012). Гостра тонкокишкова непрохідність (ГТКН) — близько 80–85 % у структурі ГКН (Elroy P.W., 2017). Згідно з даними М.И. Кузьмін-Крутецького та співавт. (2016), летальність при ГТКН в післяопераційному (п/о) періоді становить 9–21 %. Тому важливим є здійснення адекватного анестезіологічного забезпечення таких пацієнтів не лише під час оперативного втручання (ОВ), а й в п/о періоді. Мета: вивчення впливу та ефективності епідурального введення місцевих анестетиків (МА) під час і після операції для п/о знеболювання та відновлення моторно-евакуаторної функції (МЕФ) кишечника у хворих, прооперованих з приводу ГТКН, порівняно з опіатами та НПЗП. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 40 пацієнтів, прооперованих шляхом лапаротомії з приводу ГТКН на базі НВМКЦ «ГВКГ». У 20 осіб (контрольна група) операція проходила під багатокомпонентною внутрішньовенною анестезією з інтубацією трахеї та штучною вентиляцією легень, а п/о знеболювання проводилось опіатами (промедол) та НПЗП (кейвер). В інших 20 (дослідна група) ОВ здійснювалось аналогічно, а для знеболювання вводили епідурально 1% р-н лідокаїну (4–6 мл/год) під час і після ОВ 2 дні. Досліджувані групи репрезентативні. Результати. У хворих, яким п/о знеболювання здійснювалось опіатами та НПЗП, рівень болю в перші години після ОВ був вищим, ніж у пацієнтів з епідуральною аналгезією (ЕА), 13 хворих із 20 (65 %) потребували додаткового знеболювання промедолом зразу п/о та 7 (35 %) — у першу п/о добу. При застосуванні промедолу парез кишечника зберігався 4–5 днів, пацієнти скаржилися на нудоту, блювання та біль при рухах. У хворих з ЕА відзначено добре знеболювання і появу перистальтики на 2-гу добу п/о періоду. Глікемія плазми крові пацієнтів до ОВ була майже однаковою, а в п/о періоді отримано: через 6 год п/о при застосуванні опіатів рівень глікемії крові 7,64 ± 0,39 ммоль/л, а при використанні МА — 6,24 ± 0,52 ммоль/л. Через добу — 7,20 ± 0,38 ммоль/л і 5,32 ± 0,24 ммоль/л; на третю добу — 6,42 ± 0,28 ммоль/л та 5,02 ± 0,23 ммоль/л відповідно. Висновки. Застосування МА під час ОВ і в п/о періоді у пацієнтів, прооперованих з приводу ГТКН, дозволяє забезпечити добре знеболювання, якнайшвидше відновити МЕФ кишечника та зменшити прояви стрес-реакції організму (показник глікемії плазми крові) порівняно з використанням опіатів та НПЗП.