Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" №2(97), 2019

Back to issue

Протиішемічний ефект антигіпоксантів із групи похідних конденсованих інденотіазолів під час моделювання гострої ішемії міокарда

Authors: Лоскутов О.А.(1), Дзюба Д.О.(1), Волочнюк Д.М.(2), Демянчук В.Б.(3)
(1) — Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) — ТОВ «НВП «ЄНАМІН», м. Київ, Україна
(3) — ДУ «Інститут серця МОЗ України», м. Київ, Україна

Categories: Medicine of emergency

Sections: Medical forums

print version

Вступ. Показники госпітальної летальності під час методики проведення аортокоронарного шунтування не перевищують 3 %. Але технологія ще далека від ідеалу, адже на даний час ця методика має як позитивні наслідки, так і негативні. Так, залежно від методики кардіопротекції, що використовується під час проведення подібних операцій, частота інтраопераційного інфаркту міокарда виявляється у 2–7,2 % випадків, гострої серцевої недостатності — у 2,7–51,2 %, гострих порушень серцевого ритму — у 20–63,6 %. Ці ускладнення в останню чергу обумовлені неадекватним інтраопераційним захистом міокарда, для якого використовується безліч способів і методик. Це обумовлено незадоволеністю та неуніверсальністю локальної кардіопротекції. Основною причиною летальності при цьому є гостра гіпоксія міокарда. Тому розробка та впровадження в клінічну практику препаратів із вираженим антигіпоксичним ефектом дозволить зменшити летальність серед даної категорії хворих та покращити результати лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Мета дослідження: визначити ефективність нового експериментального антигіпоксанта з групи похідних конденсованих інденотіазолів і під час гострого експерименту провести порівняльну характеристику його антиішемічного ефекту з препаратом, що на даний час застосовується в клінічній практиці (кустодіол). Матеріали та методи. Був прoвeдeний eкcпeримeнт нa 7 білих щурах лінії Wistar (вихіднa мaca cтaнoвилa 220 ± 10 г, вік — 5–6 міcяців). Щурів вивoдили з eкcпeримeнту шляхoм експлантації серця та припинення кровообігу піcля пoпeрeдньoї aнecтeзії зa дoпoмoгoю інгaляції ceвoфлурaну та внутрішньочеревного введення 5 мг каліпсолу. Наркотизованим тваринам проводили білатеральну трансабдомінальну торакотомію, потім відсікали тканини перикарда і, утримуючи серце, пересікали ножицями магістральні судини. Далі аорту надягали на канюлю, попередньо заповнену перфузійним розчином, та лігатурою фіксували поверх аорти. Відразу після цього робили ретроградну перфузію серця. Перфузія проводилась досліджуваними препаратами без попередньої перфузії кристалоїдними розчинами. Після експлантації ізольовані препарати послідовно перфузували розчином кустодіолу 10 мл (препарат control), 1% розчином досліджуваного препарату EN300-6487975 у розчині кустодіолу 10 мл (речовина 1), 1% розчином досліджуваного препарату EN300-6487971 у розчині кустодіолу 10 мл (речовина 2), 1% та 0,1% розчином досліджуваного препарату EN300-6745698 у розчині кустодіолу 10 мл (речовина 3), 1% та 0,1% розчином досліджуваного препарату EN300-6745702 у розчині кустодіолу 10 мл (речовина 4). У вcіх cпocтeрeжeннях для гіcтoлoгічнoгo дocліджeння викoриcтoвувaвcя матеріал (тканини міокарда), фікcoвaний в 10% нeйтрaльнoму фoрмaліні, який забирaвcя кожні 15–30–45 хвилин глoбaльнoї ішемії. Пoдaльша фікcaція мaтeріaлу для ультрacтруктурнoгo вивчeння. Висновки. Усі досліджувані речовини показали антигіпоксичну активність порівняно з контрольним експериментом. Порівняння гістологічної картини досліджуваних препаратів показало, що гідратовані речовини 3 та 4 є більш перспективними, ніж 1 та 2. Найкращі результати, тобто майже не пошкоджений міокард, були одержані при використанні речовини 3 при концентрації 0,1% у розчині кустодіолу. Збільшення концентрації до 1 % призвело до незначного набряку. Під час проведення експерименту спостерігалась проблема поганої розчинності досліджуваних речовин у розчині кустодіолу.


Bibliography

1. http://www.who.int/cardiovascular_diseases/about_cvd/ru/ВООЗ. 
2. Сравнительная оценка методов защиты миокарда при операциях коронарного шунтирования в условиях искусственного кровообращения / Г.Г. Хубулава, В.П. Журавлев, А.В. Бирюков [и др.] // Кардиология и сердечно-сосудистая хирургия. — 2009. — № 1. — С. 51-55.
3. Галушко О.А. Класифікація розчинів для інфузійної терапії: традиційні погляди та сучасні тенденції / О.А. Галушко, С.М. Недашківський, Д.О. Дзюба // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2015. — № 5. — С. 49-52.

Back to issue