"Emergency medicine" №2(97), 2019

Вступ. Хворі з тяжкою серцевою недостатністю, які очікують на пересадку серця, мають єдиний шанс у вигляді бридж-терапії системами механічної підтримки лівого шлуночка (left ventricle assist device — LVAD), стабільна робота яких залежить від системи згортання крові у пацієнта. Метою дослідження було обґрунтування вибору напрямку дослідження системи гемостазу та спроби персоналізації її корекції у пацієнтів із LVAD у короткому післяопераційному періоді. Матеріали та методи. Проведено аналіз баз даних Cochrane Library, Medline, Scopus, Pubmed за ключовими словами: left ventricle assist device, anticoagulant target therapy, thrombotic, hemorrhagic and other complication. Результати. Проаналізовано більше 70 літературних джерел, опублікованих з 2005 по 2019 рік. Вивчення даних літератури дійшло до висновку, що персоналізованої цільової антикоагулянтної (АК) терапії за показниками системи згортання крові та кореляції з ускладненнями, що виникли за період лікування у пацієнтів у короткий післяопераційний період після імплантації пневмомембранних пульсових систем POLVAD та безперервно-потокових центрифужних LVAD [1], проведено не було. Літературні джерела описують ведення пацієнтів із LVAD у короткому післяопераційному періоді на монотерапії прямим або непрямим АК з долученням ацетилсаліцилової кислоти або їх комбінації [2]. Незважаючи на антитромботичне лікування, тромбоемболічні події після імплантації LVAD є поширеними. Вони включають цереброваскулярну ішемічну подію, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну емболію центральної нервової системи або тромбоз двигуна пристрою. Неврологічні події залишаються одним із найскладніших ускладнень після імплантації LVAD і найчастіше є основною причиною летальних випадків [3], що говорить про необхідність подальшого вивчення проблеми. Висновки. Немає достатньо даних щодо застосування для цільової АК-терапії пацієнтів із LVAD препаратів — блокаторів тромбіну та P1Y12-рецепторів, прямих пероральних тромбінових та інгібіторів фактора Ха для зменшення кількості несприятливих подій та ускладнень. Залишається чимало невивчених питань персоналізації даним пацієнтам АК цільової терапії та її корекції, що потребують подальшого ретельного вивчення з метою розробки алгоритмів і рекомендацій, які дозволять зменшити відсоток ускладнень і летальності. Питання конфлікту інтересів авторами не передбачається.