Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" №2(97), 2019

Back to issue

Перебіг порушень фібринолітичної ланки системи згортання крові у пацієнтів з гострою ТЕЛА і проведеним системним тромболізисом

Authors: Муризіна О.Ю.
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро, Україна

Categories: Medicine of emergency

Sections: Medical forums

print version

Вступ. Гостра тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) у пацієнтів, яким був проведений системний тромболізис (ТЛТ) стрептокіназою (1,5 млн МО протягом 2 год) на етапі інтенсивного і раннього лікування, супроводжується системною гіперкоагуляцією: підвищенням протромбінового часу, фібриногену, фібрину. Водночас найбільші зміни виявилися у фібринолітичній ланці гемостазу [1]. Мета: дослідити перебіг у фібринолітичній ланці системи згортання крові в гострому періоді ТЕЛА з проведеним системним ТЛТ. Матеріали та методи. Проспективний аналіз показників коагулограми 43 пацієнтів (55,6 ± 11,6 року) з гострою ТЕЛА: 1-ша група — високого ризику (30 пацієнтів з гіпотензією або епізодами syncope), 2-га група — проміжного високого ризику (13 нормотензивних пацієнтів): до проведення ТЛТ, через 8–10 діб на фоні триваючої планової антикоагулянтної терапії, в 11 пацієнтів проспективно досліджено коагуляційні зміни у наступні за ТЛТ добу 24 години. Стартова антикоагулянтна терапія: Enoxaparin sodium (10 мг/кг маси тіла кожні 12 год або 1,5 мг/кг 1 раз на добу) з переходом на застосування Rivaroxabanum (15 мг 2 рази/добу) протягом 3 тижнів. Преаналітичний етап проведено з дотриманням загальноприйнятих регламентованих процедур. Результати. Аналіз виявив первісне зниження спонтанного фібринолізу до 9,1 [6,0−12,2] % подібно в обох групах (U1–2 = 71,5, p = 0,23) при референтному діапазоні значень 15,50 ± 0,68 %. Власна ретракція була зниженою до 31,4 [26,1−36,1] %(U1–2 = 81, p = 0,45), референтний діапазон — 38,3 ± 0,9 %; сумарний % фібринолізу/ретракції знижений до 39,7 [33,3÷45,3] %, референтний діапазон — 53,80 ± 0,77 %. Це відображало первісне пригнічення фібринолітичної активності на фоні прокоагулянтної спрямованості змін досліджуваних показників коагулогами і порушення гемостатичних властивостей згустку. Упродовж першої доби після проведеної ТЛТ спостерігали критичне зниження спонтанного фібринолізу до 3,98 [2,8−5,9] %, що відображало виснаження плазмінової системи пацієнта, зумовлене дією тромболітичного препарату. D-димер (n = 5) збільшився до 8,3 [6,9−10,1] мкг/мл. Фібриноген зменшився до 1,9 [1,4−2,3] г/л, протромбіновий індекс залишався у верхньої межі референтних значень — 98,9 [91−99] %. Значення власної ретракції зменшилися до 22,4 [15,8−28,1] % (U1–2 = 73,9, p = 0,31); сумарний % фібринолізу/ретракції — до 27,7 [20,3÷35,1] %. На 8-му — 10-ту добу після проведеної ТЛТ на тлі антикоагулянтної терапії значення спонтанного фібринолізу збільшилися до 11,9 [9,8−14,1] % (U1–2 = 67,3, p = 0,19), проте залишалися зниженими за норму, що відображало триваючу антикоагулянтну недостатність фібринолітичної ланки. D-димер зменшився до 2,2 [1,73−4,1] мкг/мл (n = 17), проте перевищував допустимі значення, що відображало одночасний перебіг патологічного тромбоутворення і лізису «поперечно-зшитого» фібрину. Висновки. У пацієнтів з гострою ТЕЛА високого і високого — проміжного ризику спостерігається пригнічення фібринолітичної активності на фоні гіперкоагуляційної спрямованості змін в системі згортання крові і порушення гемостатичних властивостей згустку. Після проведеної ТЛТ відбувається критичне виснаження спонтанного фібринолізу при збереженні системної гіперкоагуляції. На 8-му — 10-ту добу терапевтичний рівень антикоагуляції ще не досягнутий: залишається зниженою фібринолітична активність, триває коагуляційна нестабільність — підвищений рівень D-димеру, що зумовлює необхідність продовжувати антикоагулянтну терапію.

 


Bibliography

1. Муризіна О.Ю. Динаміка гемостазіограми при гострій ТЕЛА високого ризику і проведеним системним тромболізисом // Біль, знеболення та інтенсивні терапія. — № 3. — С. 104-105.


Back to issue