Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" №2(97), 2019

Back to issue

Сучасні можливості інфузійної терапії при тяжких інфекційних захворюваннях

Authors: Недашківський С.М.(1), Бабак С.І.(2), Третьяченко С.О.(2), Кобець О.О.(2), Галушко О.А.(1)
(1) — Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) — КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», м. Київ, Україна

Categories: Medicine of emergency

Sections: Medical forums

print version

Одним із тяжких інфекційних захворювань, поширених в Україні, є лептоспіроз — поширена зоонозна інфекція з явищами вираженої дегідратації й високою летальністю [1, 2]. Тому раціональна інфузійна терапія хворих із цією патологією повинна бути комплексною і має включати засоби, що покращують центральний і периферичний кровообіг, серцеву діяльність, забезпечують корекцію водно-електролітних, гемокоагуляційних, кислотно-лужних порушень. З метою зменшення проявів інтоксикаційного синдрому призначають збалансовані розчини кристалоїдів (розчини Рінгера, Рінгера малат) і препарати багатоатомних спиртів (реосорбілакт). Доведено, що застосування реосорбілакту в комплексному лікуванні хворих із тяжким і середньотяжким перебігом лептоспірозу позитивно впливає на швидкість одужання, нормалізацію показників порушеного гомеостазу й функцій життєво важливих органів [3]. За необхідності введення великих об’ємів інфузійних засобів до складу інфузійної терапії додають розчини ГЕК (гекодез, гекотон) і розчини желатинів (волютенз). Волютенз становить собою 4 % розчин сукцинованого желатину, розчинений у збалансованому електролітному розчині плазмової концентрації, з середньою молекулярною масою 30 000 Да. Теоретична осмолярність 274 мОсм/л. Колоїдно-осмотичний тиск волютензу становить 33 мм рт.ст. Елімінація здійснюється в основному через нирки. Волемічний ефект еквівалентний кількості введеного розчину (100 %), тривалість гемодинамічного ефекту близько 3–4 годин. Особливістю використання волютензу є те, що з токсикологічної точки зору обмежень дози він не має. Максимальна добова доза визначається ступенем гемодилюції. Слід дотримуватись обережності, щоб уникнути зниження гематокриту нижче за критичні значення. Значення, що вважаються критичними для пацієнта, варіюють індивідуально, залежно від капілярної екстракції кисню, віку пацієнта, циркуляторного резерву й клінічного стану. Для пацієнтів із нормальною потребою в кисні й неушкодженим компенсаторним механізмом може бути прийнятною гемодилюція до рівня гемоглобіну 8 г/100 мл або гематокриту 25 %; у пацієнтів відділень інтенсивної терапії гемоглобін не повинен знижуватися нижче від 100 г/л або гематокрит — нижче від 30 %. У разі наявності відповідних показань до програми інфузійної терапії включають також розчини для корекції гіпокаліємії, покращання периферичного кровообігу (латрен, тивортин), усунення метаболічного ацидозу (сода-буфер) тощо. Застосування сучасної багатокомпонентної інфузійної терапії дозволяє оптимізувати програми інтенсивної терапії хворих на лептоспіроз і покращити перебіг захворювання й результати лікування.


Bibliography

1. Голубовська О.А. (ред.). Інфекційні хвороби: підручник. — К.: ВСВ «Медицина», 2012. — 728 с.
2. Shlapak I.P., Holubovska O.A., Halushko O.A. Dehidration syndrome // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2015. — 6. — 15-19.
3. Гебеш В.В., Сухов Ю.А. Дезинтоксикационная терапия реосорбилактом в комплексном лечении больных лептоспирозом // Мистецтво лікування. — 2004. — № 14. — С. 80-81.

Back to issue