



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий
НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ
КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ
СТОМАТОЛОГИ
ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий
ТРАВМАТОЛОГИ
ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)
ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ
ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ
АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ
"Emergency medicine" №2(97), 2019
Back to issue
Dryving рressure як показник контролю механічної вентиляції
Authors: Орлецький Б.Ю., Фрончко В.П.
Міська клінічна лікарня, м. Луцьк, Україна
Categories: Medicine of emergency
Sections: Medical forums
print version
Вступ. Покращення результатів респіраторної терапії пов’язане насамперед із дотриманням принципів протективної стратегії. Проведення довготривалої респіраторної терапії вимагає простого й доступного моніторингу вентиляції. Група дослідників на чолі з М. Амато пропонує для забезпечення ефективності й безпеки респіраторної підтримки конт-ролювати вентиляційний тиск (dryving рressure), який визначається як ∆P = Рплато – ПТКВ. Даний показник рекомендовано утримувати не вище від 15 см вод.ст. [1, с. 755; 2, с. 1245]. Мета роботи: оцінити величину dryving рressure (∆P) у різних групах хворих у відділенні анестезіології. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 48 хворих. Показник ∆P оцінювали в інтраопераційному періоді у 30 хворих, яким проведені оперативні втручання тривалістю понад 60 хвилин в умовах низькопоточної інгаляційної анестезії севораном. Групу І становили 19 пацієнтів без супутньої патології, групу ІІ — 11 хворих з ожирінням (індекс маси тіла ≥ 35 кг/м2). До групи ІІІ включено 18 пацієнтів, які відповідали критеріям гострого респіраторного дистрес-синдрому, серед яких було 7 хворих із рефракторною гіпоксемією (SpO2 < 88 % при ПТКВ > 12 см вод.ст., FiO2 > 0,7). Параметри вентиляції обирали згідно з принципами протективної концепції. Результати. Показник ∆P у хворих І групи визначався в межах 8–13 см вод.ст. У хворих з ожирінням — 9–16 см вод.ст. У 5 померлих хворих ІІІ групи ∆P становив 15–20 см вод.ст., у тих, які вижили, ∆P був 11–17 см вод.ст. Висновки. Отримані нами результати збігаються з літературними даними. У померлих пацієнтів значення dryving рressure були вищими, ніж у тих, хто вижив. Налаштування параметрів вентилятора для отримання значень ∆P не більше від 15 см вод.ст. зменшує кількість ускладнень, покращує результати респіраторної терапії.